Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №187/76/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5347/26 Справа № 187/76/26 Суддя у 1-й інстанції - Соловйов І.М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.

суддів – Петешенкової В.С., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № DZP0GK00770020 від 28 грудня 2006 року у вигляді трьох процентів річних за період з 25 червня 2021 року по 08 липня 2024 року в сумі 21 497,56 грн та інфляційних втрат за період з 25 червня 2021 року по 08 липня 2024 року в сумі 90 161,53 грн.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року справу передано на розгляд за підсудністю до Чутівського районного суду Полтавської області.

Ухвала суду мотивована тим, що за загальними правилами підсудності (за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача), передбаченими ст. 27 ЦПК України, позов не підсудний Петриківському районному суду Дніпропетровської області, оскільки зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачів знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Чутівського районного суду Полтавської області.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник відповідача — Ворон А.І. звернувся до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою. Посилаючись на незаконність ухвали та порушення судом норм процесуального права, він просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів скарги представник скаржника посилається на те, що заборгованість у цьому спорі виникла з кредитного договору, виконання якого забезпечене договором іпотеки. Предметом іпотечного договору є нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки виконання кредитного зобов`язання забезпечено іпотекою нерухомого майна, яке знаходиться у Петриківському районі Дніпропетровської області, цей спір відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України повинен розглядатися за правилами виключної підсудності саме за місцезнаходженням предмета іпотеки. Представник апелянта також зазначав, що цей спір є похідним від правовідносин щодо стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором, які вже досліджувалися Петриківським районним судом Дніпропетровської області. Оскільки позовні вимоги стосуються стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних, нарахованих на підставі раніше ухваленого рішення, саме цей суд є найбільш пов`язаним із відповідним спором.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншому суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір підлягає розгляду за загальними правилами ст 27 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією з умов реалізації права особи на звернення до суду із заявою є дотриманням вимог підсудності.

У позовній заяві представник позивача зазначає про реалізацію свого права, визначеного положеннями ст. 27 ЦПК України, щодо розгляду вказаної справи за місцем проживання (перебування) фізичної особи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ч. ч. 6, 9 ст. 187 ЦПК України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю із вказаної підстави здійснюється на підставі ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2026 року судом сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру, за результатами якого отримано відповідь про те, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом також направлено запит до Державної міграційної служби України, від якої 18 лютого 2026 року отримано відповідь, що відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, зареєстрованим місцем проживання відповідачів є АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної юрисдикції Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

За змістом ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Для правильного застосування цієї норми необхідно розмежувати правову природу позовних вимог.

Відповідно до чинної судової практики Верховного Суду правила виключної підсудності, визначені ст. 30 ЦПК України, поширюються виключно на спори, які стосуються речових прав на нерухоме майно (про визнання права власності, витребування майна, усунення перешкод у користуванні, визнання договорів щодо нерухомості недійсними тощо). Натомість позов про стягнення грошових коштів за кредитним договором, зокрема трьох процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, є грошовим спором, який виникає із договірних правовідносин. Такий спір не стосується безпосередньо прав на нерухоме майно, а позовні вимоги не є вимогами щодо майна або майнових прав.

Колегія суддів зауважує, що спори, предметом яких є виключно стягнення заборгованості, у тому числі нарахованих санкцій за ст. 625 ЦК України, які виникли внаслідок невиконання договірних грошових зобов`язань, не належать до спорів з приводу нерухомого майна. До таких спорів застосовуються загальні правила підсудності. Водночас нарахування за ст. 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат за новий період прострочення, а саме після ухвалення рішення суду, є самостійним предметом спору. Підсудність такої справи визначається на момент її подання за загальними правилами ст. 27 ЦПК України.

При цьому наявність укладеного між сторонами договору іпотеки, який за своєю правовою природою є додатковим зобов`язанням та лише забезпечує виконання основного кредитного договору, не змінює характеру цього спору та не перетворює його на спір «з приводу нерухомого майна». Оскільки позивачем АТ КБ «ПриватБанк» у цій справі заявлено вимогу виключно про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за кредитним договором і не пред`явлено вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, підстави для застосування правил виключної підсудності відсутні.

Колегія суддів також вважає помилковим твердження представника апелянта про те, що справа має розглядатися Петриківським районним судом Дніпропетровської області через її похідний характер від раніше розглянутого спору.

Чинний ЦПК України містить вичерпний перелік видів підсудності справ, а саме: загальна, альтернативна (за вибором позивача), виключна та у зв`язку з об`єднанням позовних вимог. Процесуальний закон не передбачає такої підстави для визначення чи зміни підсудності справи, як «найбільша пов`язаність суду з відповідним спором» чи ухвалення цим судом рішень в інших справах між тими ж сторонами.

Отже, зважаючи на вищезазначене, стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, є самостійним способом захисту порушеного грошового зобов`язання. Навіть якщо ці суми нараховані на підставі раніше ухваленого рішення суду, подання такого позову має здійснюватися з дотриманням загальних правил територіальної підсудності, встановлених статтею 27 ЦПК України.

Враховуючи, що матеріали справи не містять підстав для застосування правил виключної або альтернативної підсудності, а зареєстроване місце проживання обох відповідачів знаходиться в межах територіальної юрисдикції іншого суду, Петриківський районний суд Дніпропетровської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України обґрунтовано та законно передав матеріали справи на розгляд за підсудністю до Чутівського районного суду Полтавської області.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять доказів порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида