Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №213/293/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1833/26 Справа № 213/293/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні №12026046610000003 від 06.01.2026 року, стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг, громадянин України, не одружений, не працює, дітей не має, мешкає за адресую: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 18.01.2021 р. Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, вирок змінено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05.04.2021 в частині застосування принципу складання покарань;

- 15.07.2021 р. Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі;

- 18.08.2021 р. Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 02 років 8 місяців позбавлення волі;

- 22.09.2021 р. Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 28.06.2022 р. Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 369 КК України зі застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяць позбавлення волі. 23.10.2024 року звільнений з Солонянської ВК Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;

- 17.12.2025 р. Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки;

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:

Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, та призначено йому покарання 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покаранням за даним вироком, більш суворим за вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2025р., остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.

Покладено на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_8 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирішено питання щодо початку строку відбування покарання; залишення матеріалів кримінального провадження при обвинувальному акті з подальшим зберіганням в справі.

Роз`яснено ОСОБА_8 , що в разі ухилення його від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 19.03.2025 р., за результатами розгляду подання начальника ВП №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік, з наступними обмеженнями: - заборона відвідувати ресторани, бари, кафе, магазини, торгові заклади де реалізуються на розлив спиртні напої;- заборона виїзду в особистих справах за межі міста (району); - заборона залишати місце проживання з 22:00 години до 06:00 годин;-зобов`язати з`являтись на реєстрацію до Відділення поліції №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області (м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 7) з 09:00 до 18:00 годин кожного понеділка чотири рази на місяць.

Відповідно до ст. 9 закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» особи відносно яких встановлено адміністративний нагляд повинні повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи, місця проживання чи перебування, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах в органи Національної поліції.

Так, ухвалу суду про встановлення адміністративного нагляду відносно ОСОБА_8 , яка набрала законної сили, було вручено останньому 19.03.2025 р. та ОСОБА_8 , був ознайомлений із правилами адміністративного нагляду та покладеними на нього обов`язками. Однак, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 01.12.2025 року у ОСОБА_8 виник кримінально протиправний умисел, направлений на порушення покладених на нього обов`язків, згідно яких остання повинен не залишати самовільно місце проживання, повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця проживання, а саме працівників ВП №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області. В подальшому ОСОБА_8 достовірно знаючи про те, що у відношенні нього встановлений адміністративний нагляд, з метою порушення правил адміністративного нагляду, реалізуючи свій протиправний умисел, бажаючи ухилитись від адміністративного нагляду, а саме мати можливість перебувати не за місцем мешкання з 22:00 по 06:00, а також відвідувати ресторани, бари, кафе, магазини, торгові заклади де реалізуються на розлив спиртні напої, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без поважних причин, не пізніше 01.12.2025 р., самовільно залишив місце мешкання, а саме адресу: АДРЕСА_1 , яке вказано в ухвалі Інгулецького районного суду, та по теперішній час перебуває за адресою: АДРЕСА_2 , не повідомивши про зміну місця проживання чи перебування поліцейських ВП №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, тим самим позбавив органи Національної поліції можливості здійснювати адміністративний нагляд за ним. Таким чином ОСОБА_8 щодо якого встановлено адміністративний нагляд самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані як вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, за ознаками самовільного залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2026 р. стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 395 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за попереднім вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 р., з урахуванням вимог п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 1 місяць. В решті вирок суду залишити без змін.

В обгрунтування апеляційних вимог прокурор зазначив, що у порушення приписів матеріального закону, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_8 за ст. 395 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік (більш суворе покарання відповідно до і ст.51 КК України), застосував правила ч. 4 ст. 70 КК України (шляхом поглинення менш суворого покаранням за даним вироком, більш суворим), поглинув покаранням за попереднім вироком у виді пробаційного нагляду (менш суворе покарання відповідно до ст.51 КК України), невірно призначив покарання у виді пробаційного нагляду замість покарання у виді обмеження волі.

Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.

Позиції сторін в суді :

Прокурор під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в ній.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 під час судового розгляду не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Висновки суду:

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кримінальне провадження судом першої інстанції розглянуто в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, відповідно до вимог ст. ст. 381, 382 КПК України, оскільки обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчить додана до обвинувального акту письмова заява обвинуваченого.

Водночас, при призначенні покарання ОСОБА_8 судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржений вирок та визначаючи остаточне покарання, припустився порушень положень ч. 4 ст. 70 КК України, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й повинні бути додержані при призначенні покарання в разі ухвалення обвинувального вироку.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі п. п. 1, 3 ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, вважається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а також неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище "обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Так, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд призначивши покарання (основне і додаткове) за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.

Відповідно до ч. 4 ст. ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Призначення покарання за принципом повного чи часткового складання має свої особливості залежно від того, які основні покарання - одного чи різних видів - призначені судом за злочини, що входять у сукупність. Складання покарань різних видів здійснюється з обов`язковим урахуванням вимог, що містяться в частинах 1-4 ст.72 КК України.

Згідно зі п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України встановлені правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення, якими передбачено, що при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі відповідають один день пробаційного нагляду.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 от. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Статте 51 КК України передбачені види покарань, які викладені в порядку від менш суворого до більш суворого, тому покарання у виді обмеження волі є більш суворим ніж покарання у виді пробаційного нагляду.

Підтвердженням саме такого побудування законодавчого переліку покарань у ст.51 КК України України зазначені у положенні частин 1 і 6 ст.72 КК України, у яких не тільки прямо зафіксований розподіл усіх видів покарань на менш і більш суворі, а й безпосередньо на законодавчому рівні встановлено певне їх співвідношення за ступенем суворості (ч. 1 ст. 72 КК України) і підкреслюється універсальний характер такого розподілу (ч. 6 ст. 72 КК України). Закріплюючи таке співвідношення, закон виходить із тієї ж самої послідовності, за якою всі види покарань розташовані у ст. 51 КК України, з тією лише різницею, що порівняння за суворістю здійснюється в п.п. 1-4 ч. 1 ст. 72 КК України у послідовності від більш до менш суворого виду покарань.

Суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 за ст. 395 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік в межах санкції інкримінової йому статті. Застосувуючи положення ч. 4 ст. 70 КК України та вирішуючи питання про призначення покарання за сукупністю злочинів зазначив, що обирає таке покарання шляхом поглинення менш суворого покаранням за даним вироком, більш суворим. Проте, в порушення приписів ст.ст.51, 72 КК України, не перерахувавши строк покарння у виді пробаційного нагляду, призначеного вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року у більш суворе покарання у виді обмеження волі помилково поглинув покаранням за попереднім вироком у виді пробаційного нагляду, що є менш суворим видом покаранням, відповідно до ст. 51 КК України, чим неправильно призначив за сукупністю злочинів покарання у виді пробаційного нагляду замість покарання у виді обмеження волі.

Отже, місцевим судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та невиконано нормативний припис про необхідність застосування більш суворого покарання, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання з ухваленням в цій частині нового вироку згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.

При призначенні нового покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особу, фактичні оставини вчинення кримінального проступку та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України вчинив кримінальний проступок.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання судом встановлено щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який свою вину в скоєнні кримінального проступку визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, який не одружений, не працюючий, дітей не має, за медичною допомогою до лікаря психіатра не звертався, до 28.08.2012р. був на обліку у нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психостимуляторів, синдром залежності, інвалідності не має, раніше засуджений, має місце реєстрації, за місцем проживання скарг не надходило, характеризується посередньо.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що остаточне покарання ОСОБА_8 слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за попереднім вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 р., з урахуванням вимог п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України.

Керуючись ст.ст. 404-409, 418-420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задоволити.

Вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити свій вирок в частині призначеного покарання, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 395 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання знов призначеного покараня та покарання за попереднім вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року, з урахуванням вимог п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Строк покарання обчислювати з дати винесення цього вироку, тобто з 08 жовтня 2026 року.

Запобіжний захід в межах цього кримінального провадження не обирався.

В решті вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копій вироку.

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4