Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №175/9488/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2608/26 Справа № 175/9488/26 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Павлова Є.Г., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29.04.2026 року о 18 годині 53 хвилини по вул. Бульвар Краматорський, 8, в м. Краматорську керував транспортним засобом «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до висновку газоаналізатора «Drager» у водія ОСОБА_1 виявлено 1,94 ‰ алкоголю.

На зазначену постанову захисник адвокат Павлов Є.Г., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що направлення на огляд військовослужбовців має відбуватися лише відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП. ОСОБА_1 на час складання протоколу та по сьогоднішній день є діючим військовослужбовцем.

Звертає увагу, що ч. 1 ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Положеннями ч. 3 ст. 172-20 КУпАП глави 13-Б КУпАП передбачена відповідальність за виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в умовах особливого періоду.

Стверджує, що у разі наявності у поліцейських обґрунтованих підстав для проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння такий огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, а також правоохоронного органу спеціального призначення, яким УПП в Донецькій області ДПП не є.

Зауважує, що протокол складається посадовою особою органів управління Військової служби правопорядку на місці вчинення правопорушення, а у разі неможливості його скласти на місці вчинення правопорушення військовослужбовець може бути доставлений у підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку, військовослужбовцем. Доставлення військовослужбовця з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов`язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу, що відповідає положенням ч. 1 та ч. 10 ст. 259 КУпАП.

На переконання захисту, до ОСОБА_1 необхідно було застосувати положення ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, виходячи з чого додані до протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП докази слід визнати недопустимими як такі, що отримані з порушенням встановленого законом порядку.

Звертає увагу, що того ж дня щодо ОСОБА_1 складено протокол за ст. 172-20 КУпАП, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2026 року у справі № 175/10787/26.

Вказані обставини суд першої інстанції оцінив поверхнево, не дослідивши їх більш детально.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Павлов Є.Г. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

30.09.2026 року від захисника адвоката Павлова Є.Г., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Павлова Є.Г. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним тільки за умови, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню у цьому випадку підлягають факт керування транспортним засобом та факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 090609 від 29.04.2026 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. 254–256 КУпАП; висновком газоаналізатора «Drager» № 6820 та актом огляду на стан сп`яніння, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено 1,94 ‰ алкоголю; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції; рапортом працівника поліції; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та іншими матеріалами у їх сукупності.

Вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції, є належними і допустимими та беззаперечно підтверджують наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом та перебування його у стані алкогольного сп`яніння під час такого керування.

Так, дослідженими матеріалами, зокрема відеозаписом поліцейських, встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , подальший його несанкціонований рух, переслідування працівниками поліції із застосуванням проблискових маячків та звукового сигналу, а також застосування стосовно останнього кайданок. Крім того, встановлено виявлення ознак алкогольного сп`яніння, про що наголошено водієві, та проходження відповідного огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу. За результатом проведеного огляду встановлено результат, який суттєво перевищує дозволену норму.

Отже, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що в цілому не заперечується стороною захисту, яка наголошує на порушенні порядку проведення огляду, що не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності в апеляційного суду не виникає.

Сторона захисту посилається на порушення порядку проведення огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тобто спеціальним суб`єктом, та його огляд на стан сп`яніння повинен проводитися у спеціальному порядку, однак вказані доводи не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Статтею 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, проводиться щодо тих військовослужбовців, стосовно яких є підстави вважати, що вони перебувають у заборонених місцях у стані сп`яніння.

При цьому огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння, проводиться на підставі ст. 266 КУпАП незалежно від його статусу та місця роботи, оскільки суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є саме водій.

Факт перебування ОСОБА_1 у статусі військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та не зумовлює необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Отже, у цьому випадку ОСОБА_1 як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та відповідно протокол складено саме за ст. 130 КУпАП як на водія, який керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

Крім того, вимоги ч. 1 ст. 15 КУпАП, окрім іншого, передбачають, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, вони несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, військовослужбовець, винний у його вчиненні, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Отже, проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

Отже, проведення огляду працівниками поліції у цьому випадку відповідає вимогам закону.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02, ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» з посиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для її виправдання.

Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Посилання захисника на те, що того ж дня щодо ОСОБА_1 складено протокол за ст. 172-20 КУпАП, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2026 року у справі № 175/10787/26, не спростовують наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не вказують на порушення ст. 61 Конституції України, зокрема на подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вбачається з постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2026 року у справі № 175/10787/26, військовослужбовець ОСОБА_1 29.04.2026 року близько 20 години 00 хвилин перебував у військовій частині та в умовах особливого періоду виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за інше адміністративне правопорушення, в інший період часу та в іншому місці його вчинення, що не є тотожним цій справі.

Інші доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що, у свою чергу, могло б потягнути визнання доказів недопустимими або вказувати на відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не наведено.

Отже, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність та обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, були б безумовною підставою для його скасування та спростовували висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Павлова Є.Г., апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Павлова Є.Г., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА