Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №188/872/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2362/26 Справа № 188/872/26 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Солонинки С.П., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 15 березня 2026 року о 21:20 год., в с. Петропавлівка по вул. Шкільна, керував транспортним засобом – автомобілем ВАЗ-2110, д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нерозбірлива мова, на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер або в установленому порядку в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Солонинка С.П., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Вказує, що судом не було встановлено місце правопорушення та особу водія.

Працівниками поліції було здійснено грубе порушення порядку огляду на стан сп`яніння та Інструкції МВС/МОЗ №1452/735, а також проігноровано спеціальну процедуру огляду на стан сп`яніння військовослужбовців. Крім того, поліцейськими було порушено право водія на захист, не надано можливості скористатися правовою допомогою адвоката, не роз`яснені права, передбачені ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП.

Також, апелянт зазначає про незаконність зупинки транспортного засобу. Вважає зібрані у справі докази недопустимими, суперечливими, а вина ОСОБА_1 не доведена.

Будучи належним чином повідомлені про час та місце слухання справи ОСОБА_1 та його адвокат Солонинка С.П. судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 та його адвокат Солонинка С.П. належним чином та завчасно повідомлені про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без їх участі.

Мотиви апеляційного суду.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №795469 від 15.03.2026 року; рапорт працівника поліції; акт огляду на стан сп`яніння, направлення до медичного закладу, додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, форму адмінпрактики, в якій зазначено що ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП 20.04.2025 року та позбавлений права керування транспортним засобом, копію постанови серію ББА №273916 від 15.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126, ч.1 ст. 126, ч.1 ст. 122 КУпАП.

Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №795469 від 15.03.2026 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що ОСОБА_1 15 березня 2026 року о 21:20 год., в с. Петропавлівка по вул. Шкільна, керував транспортним засобом – автомобілем ВАЗ-2110, д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нерозбірлива мова, на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер або в установленому порядку в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що від пояснень відмовився. Крім того зафіксовано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було надано додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, де роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено місце та час розгляду справи, між тим, водій від підпису відмовився.

Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ББА №273916 від 15.03.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.8).

Відповідно до рапорту капітана поліції старшого інспектора СРПП ВП №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 15.03.2026 року, під час несення служби в добовому наряді з 15.03.2026 року до 16.03.2026 року спільно з ст.лейтенантом поліції Овечко Я.Р., в складі екіпажу СРПП, 15 березня 2026 року о 21:20 год., в с. Петропавлівка по вул. Шкільна, за порушення комендантської години, було зупинено транспортний засіб ВАЗ-2110, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нерозбірлива мова, на що останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора “Драгер” 6810 або в закладі охорони здоров`я КНП “Шахтарська міська лікарня”, на що водій ОСОБА_1 відмовився. Водієві були роз`яснені його права та обов`язки, від надання письмових пояснень та підпису в матеріалах справи відмовився.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, який міститься на DVD-R диску, долученому до матеріалів справи.

Так, на відеозаписі зафіксовано обставини складання відносно ОСОБА_1 15 березня 2026 року протоколу про адміністративне правопорушення. На відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції звертається до водія та пояснює причини зупинки, зазначивши, що водій має ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та медичний огляд у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився. Крім того, на відео зафіксовано факт відмови останнього пройти медичний огляд в установленому порядку, а саме, на пропозицію, оголошену поліцейським ОСОБА_1 пройти медичний огляд, останній вголос відмовляється, наслідки відмови від проходження огляду поліцейським оголошені.

Факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 15.03.2026 року підтверджується також зафіксований на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських.

Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Так, наданим суду відеозаписом зафіксовані реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, які чітко вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Із запису вбачається, що навіть візуально ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, принаймні, його вигляд і поведінка надають привід так вважати.

Слід зазначити, що наданий відеозапис сумнівів щодо достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 та містять відеофайл, який відтворює обставини відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння при обставинах встановлених постановою суду, чим було порушено вимоги п.2.5 “а” ПДР України.

Враховуючи, що постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2025 року ОСОБА_1 раніше вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дії останнього вірно кваліфіковані саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП.

Доводи апелянта щодо ігнорування спеціальної процедури огляду на стан сп`яніння військовослужбовців не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на таке.

Стаття 266 КУпАП регламентує відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Стаття 266-1 регламентує огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином вказані статті КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння за суб`єктом правопорушення та об`єктивною стороною.

У порядку ст. 266 КУпАП оглядаються водії транспортних засобів при керуванні ними транспортними засобами з ознаками сп`яніння.

У порядку ст. 266-1 КУпАП оглядаються водії, які керують транспортними засобами з ознаками сп`яніння, та при цьому вказані водії є військовозобов`язаними, резервістами під час проходження зборів, а також військовослужбовцями ЗСУ.

Військовослужбовці, при виконанні своїх службових обов`язків, крім іншого, є суб`єктами адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП у разі виявлення у них ознак чи стану сп`яніння, та у вказаному випадку слід розмежовувати поняття суб`єкта правопорушення, а саме першочергово - особа, яка керує транспортним засобом спочатку визначається як водій (загальний суб`єкт), а при умові виконання ним ще й службових обов`язків, пов`язаних із проходженням служби в ЗСУ (керуючи транспортним засобом) як військовослужбовець (спеціальний суб`єкт).

У другому випадку, на думку суду, є доцільним вирішення питання про притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за ст.172-20 КУпАП, та саме у цьому випадку, при огляді військовослужбовця на стан сп`яніння діють норми ст.266-1 КУпАП.

При цьому, суд вважає, що за наявності існування ознак двох складів адміністративних правопорушень, як за ст.130 КУпАП, так і за ст.172-20 КУпАП, такі дії слід фіксувати при спільних діях працівників поліції та служби ВСП для складення протоколів про адміністративні правопорушення за відповідними статтями.

Отже, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

В даному випадку ОСОБА_1 , безумовно є суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП.

Апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., без оплатного вилучення транспортного засобу, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Солонинки Світлани Петрівни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко