Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №212/7755/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10070/26 Справа № 212/7755/26 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко Л.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/7755/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Хомченко Л.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 липня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він тривалий час працював на підприємстві відповідача - ПрАТ «Суха Балка». Його стаж роботи в умовах впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища становить 27 років 09 місяців. Зокрема, з 08 травня 1996 року по 14 лютого 2024 року позивач працював підземним кріпильником на дільницях № 34 та № 33 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка». 14 лютого 2024 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України).

Протягом усього часу роботи на підприємстві відповідача позивач піддавався впливу шкідливих факторів, що підтверджується Інформаційною довідкою Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці від 24 червня 2024 року № ПС/3.1/11386. Умови праці позивача належали до 3 класу 2 ступеня («Шкідливі») за показниками важкості праці та вмістом кремнію діоксиду. Він постійно працював у незручній та вимушеній робочій позі, піднімав вантажі понад норму, а також дихав повітрям, де концентрація пилу фіброгенної дії значно перевищувала гранично допустимі норми.

Наслідком таких умов праці стало різке погіршення стану здоров`я позивача. Відповідно до Медичного висновку ЛЕК ВП «НПМЦ професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика» від 04 лютого 2026 року (протокол № 4/53), у позивача виявлено наступні професійні захворювання: 1. МКХ-10 М 54.1 Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на тлі остеохондрозу 3 ст. 2. МКХ-10 J 44.8 Хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу, група E. GOLD II. Нерізко виражений пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня.

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) від 11 березня 2026 року, професійні захворювання позивача виникли через недосконалість технології підземного видобутку руди, порушення систем вентиляції та пилоподавлення з боку підприємства. Також Акт підтверджує, що умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням через неможливість використовувати засоби малої механізації.

Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача, допустив важкість праці та перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач втратив працездатність. За результатами огляду МСЕК (Витяг з рішення № 125/26/670/Р від 28 квітня 2026 року) позивачу первинно та безстроково встановлено третю (III) групу інвалідності. Також МСЕК встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково (з них 50% - радикулопатія, 15% - хронічне обструктивне захворювання легень). Йому протипоказана тривала хода, переохолодження та робота в шкідливих умовах.

Через хронічне професійним захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Він відчуває постійний біль у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, що віддає у праву ногу. Через ураження легень страждає від задишки навіть при звичайному фізичному навантаженні та постійного кашлю, що виснажують організм. Позивач змушений регулярно проходити стаціонарне та амбулаторне лікування, приймати ліки, що виснажує мене фізично. У зв`язку із професійним захворюванням позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками з медичних карток. Також позивач зазначав, що він став інвалідом III групи , відчуває власну безпорадність у побуті, оскільки йому встановлено легкий ступінь обмеження до самообслуговування та помірний ступінь обмеження до пересування. Позивач позбавлений можливості вести повноцінне, активне життя, займатися фізичною працею. Усвідомлення того, що його стан є незворотнім, викликає постійний стрес у позивача, тривогу за своє майбутнє та емоційну пригніченість.

У зв`язку з наведеним вище позивач вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 520 000 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я 520 000 грн та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 5 200 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Зокрема зазначає, що при укладенні трудового договору позивач був повідомлений про умови праці, наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та усвідомлював можливість ушкодження здоров`я. Тож позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим.

Вважає, що судом залишено поза увагою роз`яснення, викладені в п. 3 Пленуму Верховного Суду України у Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Судом надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шролика О.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Суха Балка», оскільки з 08 травня 1996 року по 14 лютого 2024 року позивач працював підземним кріпильником на дільницях № 34 та № 33 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» .

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) від 11 березня 2026 року, професійні захворювання позивача виникли через недосконалість технології підземного видобутку руди, порушення систем вентиляції та пилоподавлення з боку підприємства. Також Акт підтверджує, що умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням через неможливість використовувати засоби малої механізації.

За результатами огляду МСЕК (Витяг з рішення № 125/26/670/Р від 28 квітня 2026 року) позивачу первинно та безстроково встановлено третю (III) групу інвалідності. Також МСЕК встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково (з них 50% - радикулопатія, 15% - хронічне обструктивне захворювання легень). Йому протипоказана тривала хода, переохолодження та робота в шкідливих умовах.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність внаслідок отриманих професійних захворювань, у зв`язку з роботою на ПрАТ «Суха Балка» в умовах шкідливих виробничих факторів, що характеризувалися підвищеним рівнем пилу та фізичного навантаження, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, дійшов висновку щодо завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями, та обов`язку відповідача ПрАТ «Суха Балка» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, оскільки саме останній є особою, винною в ушкодженні здоров`я позивача на виробництві, яке потягло за собою втрату ним професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 11 березня 2026 року, захворювання позивача виникли через недосконалість технології підземного видобутку руди, порушення систем вентиляції та пилоподавлення з боку підприємства. Також Акт підтверджує, що умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням через неможливість використовувати засоби малої механізації.

Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача, допустив важкість праці та перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Суха Балка» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 11 березня 2026 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Суха Балка» щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений судом та підтверджений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 520 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн.

Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції, прийнявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 27 років 09 місяців на ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65 %, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вірно визначив розмір моральної шкоди у сумі 520 000 грн, що є справедливим у даній ситуації.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 520 500 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: