Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №210/3993/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10742/26 Справа № 210/3993/26 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 210/3993/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка А.А., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 23 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н. А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що позивача в період з 25 грудня 2000 року по 01 лютого 2009 року працював змінним майстером виробничої дільниці (змішувально-приготувального) ФСЛЦ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01 лютого 2009 року по 01 травня 2012 року - змінним майстеромвиробничої змішувально-приготувальної дільниці (сталеве лиття) ливарно-ковальського виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01 травня 2012 року по 19 листопада 2015 року - старшим змінним майстером основної виробничої дільниці ФСЛЦ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 19 листопада 2015 року по 22 лютого 2017 року - начальником зміни фасонно-сталеливарного цеху ливарно-ковальського виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач, з вини відповідача, отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозом: Хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу, групи В. GOLD II. Прикореневийпневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня.

Відповідно до п.17 Акту форми П-4, хронічні професійні захворювання виникли у Позивача за наступних обставин: працюючи з 25 грудня 2000 року по 22 лютого 2017 року на посадах змінного майстра, старшого змінного майстра, начальника зміни фасоносталеливарного цеху виробничої дільниці, старшого змінного майстра основної виробничої дільниці та начальника зміни в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 також підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії.

Причина виникнення хронічного професійного захворювання згідно до п. 18 Акту форми П-4: Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (SiO?) від 2 % до 10 % у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення у 2 - 4,9 рази та становила 8,0–19,7 мг/м? при ГДК 4,0 мг/м?. Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (SiO?) від 10 % до 70 % у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення у 3,1–3,4 рази та становила 6,2 - 6,8 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м? відповідно до вимог Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 № 1192.

Відповідно до п. 13 Акту форми П-4 зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці на робочому місці позивача так на підставі даних інформаційної довідки про умови праці від 06 січня 2025 року № ПС/3.1/351-25 та доповнення до неї від 21 січня 2026 року № ПС/3/1450-26, підготовлених Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, а також відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 квітня 2014 року № 248, умови праці ОСОБА_1 відносяться: за вмістом пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі).Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеня (шкідливі).

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу № 124/26/408/В від 14 травня 2026 року, позивачу було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 45% та встановлено третю групу інвалідності.

У зв`язку з захворюванням у позивача змінився образ і якість життя, він постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, періодичний кашель із виділенням слизового харкотиння, яке важко відходить, а інколи — сухий приступоподібний кашель. Також його турбують напади задухи, що виникають після фізичного навантаження та спонтанно в нічний час до двох разів на тиждень, свистячі хрипи в грудях, підвищена втомлюваність, пітливість, періодичне підвищення артеріального тиску, головний біль, запаморочення, погіршення слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах, біль і обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією болю в обидві нижні кінцівки, а також утруднення ходи.

Наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення позивачем больових відчуттів та про необхідність проходження лікування, а також вказує на відсутність у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту професійного захворювання та втрати професійної працездатності. Тривалий процес лікування позбавляв Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначилося та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Крім того соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини в Державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Позивач вважає, що саме відповідач повинний відшкодувати йому моральну шкоду, яка завдана втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, тому просив стягнути з ПАТ «АрселорМітталКривий Ріг» на свою користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання 302 645 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 23 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 202 645 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я, внаслідок хронічного професійного захворювання, без урахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 2 026,45 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці.

Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці.

Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. На ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до вимог чинного законодавства, повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення умов праці шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва.

Апелянт зазначає, що зі змісту Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 березня 2026 року, на виникнення та розвиток професійного захворювання впливала робота на двох підприємствах, проте вину за завдану шкоду позивач та суд першої інстанції покладає лише на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Відповідно до відомостей, наведених в Акті та трудовій книжці працівника, значна частина його трудового стажу в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії припадає як на роботу в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», так і на роботу в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». З наведених даних убачається, що орієнтовно близько 30 % часу роботи в умовах впливу зазначеного шкідливого виробничого фактору припадає на АТ «Південний гірничо збагачувальний комбінат».

При цьому у провадженні Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу перебуває цивільна справа № 213/2560/26 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПівдГЗК», судове засідання у якій було призначено на 27 серпня 2026 року.

Сума компенсації моральної шкоди є необґрунтованою, завищеною та не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач та не відповідає судовій практиці суду апеляційної інстанції в аналогічних справах.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - адвоката Єфремову Т.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що з відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в період з 25 грудня 2000 року по 01 лютого 2009 року змінним майстером виробничої дільниці (змішувально-приготувального) ФСЛЦ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01 лютого 2009 року по 01 травня 2012 року - змінним майстеромвиробничої змішувально-приготувальної дільниці (сталеве лиття) ливарно-ковальського виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01 травня 2012 року по 19 листопада 2015 року - старшим змінним майстром основної виробничої дільниці ФСЛЦ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 19 листопада 2015 року по 22 лютого 2017 року - начальником зміни фасонно-сталеливарного цеху ливарно-ковальського виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Як встановлено в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 березня 2026 року форми П-4 - на робочому місці Позивача були присутні наступні шкідливі мови праці: на підставі інформаційної довідки про умови праці від 06 січня 2025 року № ПС/3.1/351-25 та доповнення до неї від 21 січня 2026 року № ПС/3/1450-26, підготовлених Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, а також відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 квітня 2014 року № 248, умови праці ОСОБА_1 відносяться: за вмістом пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеня (шкідливі).

У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач отримав хронічне професійне захворювання за діагнозом: Хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу, групи В. GOLD II. Прикореневий пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня. Код згідно МКХ-10 - J 44.8.

У відповідності до п. 17 Акту форми П-4 - професійне захворювання виникло у Позивача за таких обставин, зокрема працюючи з 25 грудня 2000 року по 22 лютого 2017 року на посадах змінного майстра, старшого змінного майстра, начальника зміни фасоносталеливарного цеху виробничої дільниці, старшого змінного майстра основної виробничої дільниці та начальника зміни в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 також підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії.

Згідно до п. 18 Акту форми П-4 - причинами виникнення професійного захворювання у Позивача стали: Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (SiO?) від 2 % до 10 % у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення у 2-4,9 раза та становила 8,0-19,7 мг/м? при ГДК 4,0 мг/м?. Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (SiO?) від 10 % до 70 % у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення у 3,1-3,4 рази та становила 6,2-6,8 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м? відповідно до вимог Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу № 124/26/408/В від 14 травня 2026 року, позивачу було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 45% безстроково, встановлено третю групу інвалідності.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим нею на виробництві професійним захворюванням.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 202 645 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем та тривалості праці позивача у шкідливих умовах праці у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активність позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України).

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як встановлено в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 березня 2026 року форми П-4 - на робочому місці Позивача були присутні наступні шкідливі мови праці: на підставі інформаційної довідки про умови праці від 06 січня 2025 року № ПС/3.1/351-25 та доповнення до неї від 21 січня 2026 року № ПС/3/1450-26, підготовлених Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, а також відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 квітня 2014 року № 248, умови праці ОСОБА_1 відносяться: за вмістом пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеня (шкідливі).

У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач отримав хронічне професійне захворювання за діагнозом: Хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу, групи В. GOLD II. Прикореневий пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня. Код згідно МКХ-10 - J 44.8.

У відповідності до п. 17 Акту форми П-4 - професійне захворювання виникло у Позивача за таких обставин, зокрема працюючи з 25 грудня 2000 року по 22 лютого 2017 року на посадах змінного майстра, старшого змінного майстра, начальника зміни фасоносталеливарного цеху виробничої дільниці, старшого змінного майстра основної виробничої дільниці та начальника зміни в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 також підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії.

Згідно до п. 18 Акту форми П-4 - причинами виникнення професійного захворювання у Позивача стали: Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (SiO?) від 2 % до 10 % у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення у 2-4,9 раза та становила 8,0-19,7 мг/м? при ГДК 4,0 мг/м?. Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (SiO?) від 10 % до 70 % у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення у 3,1-3,4 рази та становила 6,2-6,8 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м? відповідно до вимог Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які призвели до втрати професійної працездатності та завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини роботодавця, зокрема - АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань, спростовуються матеріалами справи, оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням підтверджений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити курси лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання та визнання людиною з інвалідністю третьої групи обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачкою професійних захворювань та тривалість її роботи у шкідливих умовах парці на підприємстві відповідача, відсоток втрати нею професійної працездатності у розмірі 40 % та визнання людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про відсутність можливості відновлення попереднього стану здоров`я, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн.

Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 45 %, що є наслідком праці позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці протягом 16 років 2 місяців та визнано його людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (202 645 грн), не є завищеним та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що орієнтовно близько 30 % часу роботи в умовах впливу зазначеного шкідливого виробничого фактору припадає на АТ «Південний гірничо збагачувальний комбінат» та в провадженні Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу перебуває цивільна справа № 213/2560/26 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПівдГЗК», не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 202 645 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню вкасаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: