Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №212/5274/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10343/26 Справа № 212/5274/26 Суддя у 1-й інстанції - Феняк О. Р. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/5274/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» на заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Феняком О.Р. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 08 липня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2023 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (https://creditkasa.com.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1145-2344, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 12 400 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 17 днів, знижена % ставка – 2,50 % в день, стандартна % ставка – 3,00 % в день.

Однак, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання щодо погашення кредиту, процентів, а тому станом на 06 березня 2026 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 122 946 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 400 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 110 546 грн.

Разом з тим, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 60 946 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 62 000 грн, тому позивач просив суд стягнути з відповідача частину суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 62 000 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 12 400 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49 600 грн.

Заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1145-2344 від 24 січня 2023 року, яка станом на 06 березня 2026 року становить 28 400 грн, та стягнуто 1 219 грн 55 коп судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Укр кредит фінанс» не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просить рішення суду частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1145-2344 від 24 січня 2023 року у розмірі 24 800 грн та 1 219,55 грн судового збору скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1145-2344 від 24 січня 2023 рок, у розмірі 62 000 грн, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом – 12 400 грн; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 49 600 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Суд першої інстанції фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовахв частині нарахування відсотків. Суд послався на несправедливість умов договору та непропорційність суми процентів. Проте, проценти за користування кредитом не є компенсацією за порушення, не є санкцією та не підпадають під правове регулювання норм щодо штрафів/неустойки. Саме співвідношення процентів до тіла кредиту не є критерієм незаконності чи несправедливості процентної ставки, якщо така ставка прямо погоджена сторонами.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про визначення розміру простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 12 400 грн учасниками справи фактично не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, що 24 січня 2023 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (https://creditkasa.com.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1145-2344, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 12 400 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 17 днів, знижена % ставка – 2,50 % в день, стандартна % ставка – 3,00 % в день.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ «Укр кредит фінанс» (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 12 400 грн підтверджено договором про відкриття кредитної лінії № 1145-2344 від 24 січня 2023 року, квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» через систему платежів LiqPay.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем по справі, станом на 06 березня 2026 року заборгованість за кредитним договором становить 122 946 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 400 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 110 546 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 60 946 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 62 000 грн, тому позивач просив суд стягнути з відповідача частину суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 62 000 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 12 400 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49 600 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцїі дійшов висновку, що у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість за договором № 1145-2344 від 24 січня 2023 року. Така заборгованість виникла у ОСОБА_1 , оскільки взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором він не виконав. Доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.

Щодо розміру стягнення з відповідача процентів, то суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення його розміру, оскільки визначений позивачем (кредитором) розмір є непропорційно завищеним і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позичальнику (споживачу).

Колегія суддів не погоджується із цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір № 1145-2344 від 24 січня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , що останнім не заперечується та не спростовано.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів має здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Договору № 1145-2344 від 24 січня 2023 року, позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 12 400 грн, строком на 300 днів, базовий період 17 днів, знижена % ставка – 2,50 % в день, стандартна % ставка – 3,00 % в день.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 300 днів до 19 листопада 2023 року.

Оскільки строк дії даного кредитного договору сторонами погоджено до 19 листопада 2023 року, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 19 листопада 2023 року включно, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих процентів в межах кредитного договору в розмірі 49 600 грн, із застосуванням до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, до розгляду якої апеляційним судом зупинялося провадження у цій справі, зазначено, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

У справі, що переглядається, пунктом 4.6 кредитного договору однозначно визначено розмір процентної ставки, яка становить 3 % від суми кредиту за кожен день користування. Будь-яких суперечностей або двозначностей щодо базового розміру процентної ставки текст договору не містить. Відповідач зустрічного позову про визнання умов кредитного договору щодо процентної ставки недійсними або про зміну договору не пред`являв, у зв`язку з чим умови договору в силу статті 204 та статті 629 ЦК України є правомірними та обов`язковими для сторін.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості за процентами за період з 24 січня 2023 року по 19 листопада 2023 року, колегія суддів встановила, що нарахування здійснювалося у межах строку кредитування за щоденною ставкою 372 грн (12 400 грн х 3 %), що за 300 календарних днів становить 110 546 грн. Вказаний розрахунок відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами чи контррозрахунком не спростовано.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 60 946 грн, тому позивач просив стяшгути з відповідача прострочену заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 49 600 грн, а отже висновок суд про відмову у стягнені 37 200 грн є помилковими, тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у загальному розмірі 49 600 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення нарахованих процентів в межах кредитного договору в розмірі 49 600 грн, підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, зміні в частині розміру заборгованості за процентаи за кредитним договором № 1365-5864 від 16 березня 2024 року, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс», із збільшенням цього розміру з 3 000 грн до 12 000 грн, що тягне за собою зміну рішення суду й у частині загального розміру стягнутої заборгованості з 6 000 грн до 15 000 грн (прострочена заборгованість за кредитом 3 000 грн + прострочена заборгованість за нарахованими процентами 12 000 грн).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» та збільшує цей розмірі з 532,48 грн до 2 662,40 грн.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 194,88 грн.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» задовольнити.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року в частині розміру заборгованості за процентами за договором № 1145-2344 від 24 січня 2023 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 12 400 грн до 49 600 грн.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року в частині загального розміру заборгованості за кредитним договором № 1145-2344 від 24 січня 2023 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 28 400 грн до 62 000 (шістдесят дві тисячі) грн.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року в частині загального розміру заборгованості за кредитним договором № 1145-2344 від 24 січня 2023 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 1219,55 грн до 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яноста три) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: