Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №214/268/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10603/26 Справа № 214/268/26 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/268/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Остапенко В.О.,

суддів: Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

секретар судового засідання: Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Акціонерне товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року, яке ухвалене суддею Малаховською І.Б. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення складно 20 липня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Криворізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про витребування відповіді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 21 листопада 2025 року позивач звернувся із загальним технічним питанням до спеціаліста АТ «Криворіжгаз» в галузі постачання природного газу про надання інформації, без зазначення періоду постачання позивачу, з питання - чи можливо через повністю перекритий, відповідно державних стандартів України пробковий газовий кран постачати природний газ до домоволодіння.

АТ «Криворіжгаз», всупереч вимог законодавства України, відповіді по суті не надав, що законодавством України, яке регламентує отримання інформації, вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (стаття 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Вказує, що загальна технічна відповідь не потребує взагалі додаткового вивчення, однак АТ «ОГС «Криворіжгаз» перенаправив з неналежних підстав звернення позивача до Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» для надання відповіді.

Вказує, що у зв`язку з тим, що Криворізькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» по суті питання - чи можливо через повністю перекритий, відповідно державних стандартів України пробковий газовий кран постачати природний газ до домоволодіння, відповіді по суті не надано, тому позивач повторно 11 грудня 2025 року, після закінчення встановленого законом строку на отримання інформації надав заяву про розгляд питання по суті, але відповіді по суті питання не отримав. Криворізькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» також відповіді по суті не надано, що відповідно до вимог законодавства України, яке регламентує отримання інформації, також вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (стаття 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Позивач вказує на те, що відповідальні особи відповідачів порушили вимоги ст.ст.14, 15 Закону України «Про звернення громадян», не вжили заходів щодо виконання зобов`язання, щодо об`єктивного розгляду заяви позивача від 21 листопада 2025 року по суті, забезпечення її виконання відповідно до вимог чинного законодавства, відмовив в задоволенні вимоги викладеної у заяві, не довели до відома позивача у письмовій формі з посиланням на норми законодавства України мотиви відмови, чим порушили право позивача на отримання достовірної, точної та повної інформації по суті, створивши перешкоду для здійснення судового захисту позивачем його прав і законних інтересів. Достовірна, точна та повна інформація надана відповідачами на запит позивача від 21 листопада 2025 року мала б стати достатніми, належними доказами в суді, в тому, в тому числі і про відсутність порушень позивачем норм чинного законодавства України.

На підставі наведеного, позивач просив суд зобов`язати відповідачів надати повну інформацію по суті, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 21 листопада 2025 року у встановлений законом десятиденний строк, а саме: чи можливо через повністю перекритий, відповідно державних стандартів України пробковий газовий кран постачати природний газ до домоволодіння.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу письмового звернення скаржника від 21 листопада 2025 року із загально-технічним питанням до спеціаліста АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», яке за своїм змістом було спрямоване на отримання належної та повної відповіді по суті загального технічного питання – чи можливо через повністю перекритий, відповідно до державний стандартів України, пробковий кран постачати природний газ до домоволодіння.

Зазначає, що суд першої інстанції формально постався на те, що відповідачі надали відповіді, але не перевірив чи були ці відповіді надані по суті поставленого скаржником загально-технічного питання. Так, лист АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» від 01 грудня 2025 року лише повідомляв скаржника про пере направлення звернення іншому суб`єкту господарювання, а лист Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 23 грудня 2025 року не містив прямої, однозначної та предметної відповіді на поставлене питання, а містив загальні роз`яснення щодо приєднання об`єкта до системи газопостачання, що скаржник не запитував.

Посилається на те, що суд надав привілеї Криворізькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в надані відзиву з минулим терміном для надання відзиву, без надання клопотання про поновлення строку для надання відзиву, без надання копії відзиву скаржнику, чим позбавив скаржника процесуального права на надання відповіді на відзив.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 21 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного інженера АТ «Криворіжгаз» із заявою про надання інформації: чи можливо через повністю перекритий, відповідно державних стандартів України пробковий газовий кран постачати природний газ до домоволодіння. Заява зареєстрована 21 листопада 2025 року за вх. №СЛ-2594-1125 (а.с. 3).

АТ «ОГС «Криворіжгаз 01 грудня 2025 року надало ОСОБА_2 відповідь на його звернення №СЛ-2594-1125 від 21 листопада 2025 року, де зазначило, що його звернення перенаправлено за належністю для розгляду до діючого Оператора ГРМ ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Криворізької філії, що на час надання відповіді здійснює діяльність з розподілу природного газу на території міста Кривий та Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 4).

23 грудня 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на електронну адресу позивача надало відповідь щодо розгляду його звернення за вх. № КрФ/100/103/4/3С-2884-25 від 01 грудня 2025, а саме щодо можливості постачання природного газу у разі перекриття пробкового крана із встановленням охоронної пломби до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . У відповіді зокрема зазначено про те, що за інформацією Філії газопостачання за адресою проживання позивача відсутнє, об`єкт не приєднаний до діючої системи газопостачання. Договір розподілу природного газу між Філією та власником помешкання не укладався. Також у зазначеній відповіді з посиланням на норми Кодексу газорозподільних систем позивачу роз`яснено які дії необхідно здійснити для приєднання його домоволодіння до газорозподільної мережі та укладення договору розподілу природного газу, які документи необхідно надати та куди саме треба звернутися для вирішення зазначено питання (а.с. 7-8).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачі виконали передбачений законом обов`язок щодо розгляду звернень позивача та надання відповідей, а факт порушення прав чи законних інтересів позивача судом не встановлено, підстави для задоволення вимог про зобов`язання відповідачів надати інформацію відсутні. Натомість незгода позивача зі змістом отриманих відповідей не свідчить про порушення його цивільних прав та сама по собі не є підставою для втручання суду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Предметом даного позову є зобов`язання відповідачів надати повну інформацію по суті, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 21 листопада 2025 року у встановлений законом десятиденний строк, а саме: чи можливо через повністю перекритий, відповідно державних стандартів України пробковий газовий кран постачати природний газ до домоволодіння.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частина 2 ст. 34 Конституції України гарантує, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч.1 ст.3 Закону України «Про звернення громадян»).

Згідно положень статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до змісту статті 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

За змістом ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Стаття 20 Закону України «Про звернення громадян» визначає терміни розгляду звернень громадян, відповідно до якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 13 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного інженера АТ «Криворіжгаз» із заявою про надання інформації: чи можливо через повністю перекритий, відповідно державних стандартів України пробковий газовий кран постачати природний газ до домоволодіння. Заява зареєстрована 21 листопада 2025 року за вх. №СЛ-2594-1125 (а.с. 3).

АТ «ОГС «Криворіжгаз 01 грудня 2025 року надало ОСОБА_2 відповідь на його звернення №СЛ-2594-1125 від 21 листопада 2025 року, де зазначило, що його звернення перенаправлено за належністю для розгляду до діючого Оператора ГРМ ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Криворізької філії, що на час надання відповіді здійснює діяльність з розподілу природного газу на території міста Кривий та Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 4).

23 грудня 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на електронну адресу позивача надало відповідь щодо розгляду його звернення за вх. № КрФ/100/103/4/3С-2884-25 від 01 грудня 2025 року, а саме щодо можливості постачання природного газу у разі перекриття пробкового крана із встановленням охоронної пломби до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . У відповіді зокрема зазначено про те, що за інформацією Філії газопостачання за адресою проживання позивача відсутнє, об`єкт не приєднаний до діючої системи газопостачання. Договір розподілу природного газу між Філією та власником помешкання не укладався. Також у зазначеній відповіді з посиланням на норми Кодексу газорозподільних систем позивачу роз`яснено які дії необхідно здійснити для приєднання його домоволодіння до газорозподільної мережі та укладення договору розподілу природного газу, які документи необхідно надати та куди саме треба звернутися для вирішення зазначено питання (а.с. 7-8).

Наведене вище дає підстави для висновку про відсутність неврегульованих питань через надання Криворізькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 , що надало суду першої інстанції підстави для відмови у задоволені позову ОСОБА_1 , з чим погоджується апеляційний суд.

При цьому, незгода позивача з повнотою та змістом відповіді Криворізькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 23 грудня 2025 року не дає підстав вважати, що цю відповідь не надано, тому відсутні підстави для задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів надати інформацію.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, та не можуть бути підставою для його скасування.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді