Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №212/13843/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8880/26 Справа № 212/13843/25 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання - Лідовська А.А.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі,, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 11 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №468835-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

17.05.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №468835-КС-004 про надання кредиту. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало надало позичальнику грошові кошти в розмірі 13000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника. ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 112925,28 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах – 92571,75 грн., суми прострочених платежів за комісією – 1353,53 грн..

На підставі викладеного, позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №468835-КС-004 від 17.05.2024 у року у розмірі 112925,28 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором №468835-КС-004 від 17.05.2024 у загальному розмірі 39353,53 грн. (тридцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят три гривень 53 копійки).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму сплаченого судового збору в розмірі 851,15 грн. (вісімсот п`ятдесят одна гривень 15 копійок).

Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійки).

В решті позовні вимоги залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 92571,75 грн., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», а саме змінити суму стягнення по процентам за користування кредитом, та відповідно загальну суму з 39353,53 грн. на грошову суму 112925,28 грн. В решті рішення суду просив залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції базуються на хибному ототожненні понять денної процентної ставки та процентної ставки в день, процентів, які нараховуються протягом строку кредитування в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими позивачем у відповідності до умов кредитного договору (ст.ст. 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається у визначений строк (ч.2 ст. 625 ЦК України) та помилковому сприйняттю норм ЦК України, ЦПК України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування.

Посилається, що судом першої інстанції належним чином не було враховано, що сторони уклали кредитний договір, на підставі якого відповідачу надано грошові кошти. Сторони погодили тип кредиту, строк на який видається кредит, стандартна процентна ставка, знижена процентна ставка, фіксована процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії Договору. Проценти по кредитному договору №468835-КС-004 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції не нараховувались та не включені до позовних вимог.

Апелянт вважає, що заявлена в позові сума заборгованості по процентам підтверджена належними та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме розрахунком заборгованості за договором №468835-КС-004 про надання кредиту від 17.05.2024 року, що повністю відповідає як умовам кредитного договору так і вимогам законодавства України. Проте, суд першої інстанції необґрунтовано та абсолютно безпідставно зробив висновок про необґрунтованість суми за відсотками та помилково задовольнив позов частково.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки адвокат Ніколенко М.Є. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду як законне і обґрунтоване – без змін.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах по кредитному договору в сумі 92571,75 грн., тому в іншій частині рішення суду, в силу ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №468835-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якого, остання отримала кредитні кошти в сумі 13 000, 00 грн. на строк 169 днів (п. 2.3 Договору який міститься в матеріалах справи), з фіксованою процентною ставкою 1,16 % в день, що підтверджується індивідуальною частиною кредитного договору № 468835 КС-004 від 17.05.2024 р..

Відповідно до пункту 2.6 договору, позивач надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 13000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цих Договором.

Пунктом 2.11 Договору № 468835-КС-004 від 17.05.2024 р. зазначено, що за користуванням кредитом Відповідач сплачує Товариству 1,16% (процентів) в день від суми кредиту в розрахунку. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1 950,00 грн.

28.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до Договору № 468835-КС-004 від 17.05.2024 про надання кредиту від 28.05.2024 року, за умовами якого, остання отримала ще кредитні кошти в сумі 6 000, 00 грн. на той же термін, який зазначено в п. 2.3 основного договору, до 17.05.2024 року (п. 3.2.3 Договору який міститься в матеріалах справи), з фіксованою процентною ставкою 1,16 % в день, що підтверджується індивідуальною частиною кредитного договору № 468835-Кс-004 від 17.05.2024 р.

Відповідно до внесених змін до пункту 2.6 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в загальному розмірі 19 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цих Договором.

Згідно з п. 5 Додаткової угоди № 1 комісія за надання додаткової суми кредиту (додаткових кредитних коштів) становить 900,00 грн.

Також, 01.07.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору № 468835-КС-004 про надання кредиту.

Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 11.08.2025 р.».

Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 01.07.2024 сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 1 353,53 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту та додатковими угодами до нього виконало та надало позичальнику грошові кошти в обумовленому розмірі, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка позичальником вказана в розділі 8 кредитного договору. (а.с. 28 зворот)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 92571,75 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 13000,00 грн. за договором, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором з врахуванням отриманих відповідачем кредитних коштів до 19 000,00 грн.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що 17.05.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №468835-КС-004 про надання кредиту, в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За цим договором відповідач отримала 13000,00 грн кредиту під 1,16 % в день (а.с.22).

Згодом 28.05.2024 року та 01.07.2024 року між сторонами укладено Додаткові угоди №1 та №2 до Договору № 468835-КС-004.

За додатковою угодою №1 від 28.05.2024 року кредит ОСОБА_1 збільшився на 6000,00 грн., становив всього 19000,00 грн., розмір процентної ставки не змінився (а.с.45).

За додатковою угодою №2 від 01.07.2024 року сторони погодилися в тому, що тіло кредиту ОСОБА_1 складає 19000,00 грн., сторони домовились про списання частки заборгованості, але зазначено, що сума списання 0,00 грн. (п.2 додаткової угоди а.с.54). Фактично змінився строк дії кредитного договору та строки дії пільгової процентної ставки за період з 01.07.2024 по 26.08.2024 - 0,86 %, за умови якщо прострочення чергового платежу в цей період становитиме більше 3 днів, то з 4-го дня простроченого платежу і до 26.08.2024 включно процентна ставка становитиме 1,16% в день, а з 27.08.2024 -1,16% в день фіксована ( п. 5.2 додаткової угоди №2 а.с.54).

Термін дії договору сторони також змінили та обумовили до 11.08.2025 року (п. 5.3 додаткової угоди №2 а.с.54)

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення тіла кредиту, сплати процентів в повному обсязі не виконала. Відповідачкою сплачено на погашення заборгованості 01.06.2024 року 4020,00 грн., 17.07.2024 року – 1005,00 грн. 06.08.2024 – 1005,00 грн. Всього відповідачкою за розрахунком позивача, який не спростовано відповідачкою, сплачено 6030,00 грн., з якого кредитором віднесено на погашення тіла кредиту – 0 грн, відсотків - 4533,53 грн., комісії- 1496,47 грн., штрафам – 0 грн. (а.с.13-17).

Доказів оспорення відповідачем цього кредитного договору №468835-КС-004 від 17.05.2024 року та додаткових угод до нього, або певних його умов, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом або нарахування комісії, суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, на переконання колегії суддів, такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 1,16% за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі умови договору є нікчемними.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 17.05.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Колегією суддів перевірила розрахунок розміру відсотків з врахуванням відсоткової ставки, яка не повинна перевищувати 1 % в день за період з 17.05.2024 року по 27.05.2024 року (до дня укладення додаткової угоди №1), та наводить правильний розрахунок:

13000,00 (тіло кредиту)*11 днів*1% дорівнює 1430,00 грн.

За період з 28.05.2024 по 30.06.02024, розрахунок процентів мав би бути таким:

19000,00 грн. (збільшене за додатковою угодою №1 тіло кредиту)*1%* 34 днів дорівнює 6460,00 грн. Але враховуючи суму внесену відповідачкою для погашення заборгованості 01.06.2024 року - 4020,00 грн., з якої на відсотки кредитором віднесено 2523,53 грн., то сумою процентів яка належить до стягнення за цей період є 3936,47 грн (6460,00 -2523,53).

За період з 01.07.2024 (дата укладання додаткової угоди №2) по 11.08.2025 року (строк дії договору) розрахунок процентів мав би бути таким:

Протягом пільгового періоду застосування процентної ставки 0,86% за п. 5.2 додаткової угоди №2 з 01.07.2024 по 03.07.2024 року сума процентів за користування кредитом становить 490,20 грн.(19000,00 грн.*0,86%*3 дні), а з 04.07.2024 по 11.08.2025 року (19000,00 грн.* 1%*404 днів) дорівнює 76 760,00 грн., але враховуючи суми внесені відповідачкою для погашення заборгованості 17.07.2024 року – 1005,00 грн. 06.08.2024 – 1005,00 грн., які віднесено кредитором на відсотки, сума процентів, яка підлягає стягненню становить 74 750,00 грн.

А всього за весь період кредитування сума процентів складає 80 606,67 грн. (1430,00 +3936,47+ 490,20 +74 750,00), а не як заявлено позивачем у позові 92571,75 грн.

Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, не перевірив відповідність розрахунку заборгованості вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та дійшов помилкового висновку про необхідність зменшення розміру відсотків, у зв`язку з їх неспівмірністю та необґрунтованістю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

Колегія суддів зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача.

Крім того, в резолютивній частині рішення, суд зазначив про стягнення загальної суми заборгованості, яку вважав необхідною стягнути – 39353,53 грн, без зазначення складових заборгованості, тому колегія суддів позбавлена можливості змінити рішення суду в частині відмови у стягненні процентів, та вважає, що таке оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» при поданні позову сплатило судовий збір в розмірі 2422,40 грн, та за подачу апеляційної скарги 3993,60 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог позивача та часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКИ" з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної запяви до суду першої інстанції в сумі 2 165,63 грн, за подання апеляційної скарги в сумі 3 570,28 грн., в газагільні сумі 5 735,91 грн.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму заборгованості за кредитним договором №468835-КС-004 від 17.05.2024 року в загальному розмірі 100 960,20 грн., з якого 19000,00 грн. - тіло кредиту, 80 606,67 грн. - проценти за кредитом, 1353,53 грн - комісія.

В решті позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на відшкодування судових витрат в судах першої та апеляційної інстанцій зі сплати судового збору в сумі 5 735,91 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді