Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №212/1906/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7691/26 Справа № 212/1906/26 Суддя у 1-й інстанції - Швець М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 01 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Швець М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 травня 2026 року,

УСТАНОВИВ

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька, внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що його батько ОСОБА_2 , працював на ПрАТ «Суха Балка» (далі - відповідач, ПрАТ «Суха Балка», підприємство, яке є правонаступником: рудника «Суха Балка», ВАТ «Суха Балка», після приведення діяльності у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства» - ПАТ «Євраз Суха Балка»/ПрАТ Євраз Суха Балка») з 11 липня 1978 року по 10 липня 2002 року на посадах електрослюсаря, бурильника, прохідника з правом ведення вибухових робіт. Був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію.

27 червня 2001 року щодо ОСОБА_2 було складено Акт розслідування професійного захворювання №20 (далі – Акт), відповідно до якого він, виконуючи роботу в шкідливих умовах праці (належать до ІІІ класу 2-го ступеня) за вказаними посадами піддавався впливу шкідливих факторів і через тривалий строк роботи в умовах підвищеної вібрації та пилу набув професійне захворювання: вібраційна хвороба першої-другої ст., синдром вегетативно сенсорної полінейропатії у вигляді плечолопаткового периартрозу і ліктьового артрозу НФС 0-1 ст.; пиловий бронхіт 1 ст. з бронхоспастичним синдромом. Емфізема легень 1 ст. ДН 1-2 ст.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія ДНА-02 № 05795 від 21 листопада 2005 року ОСОБА_2 було безстроково встановлено втрату працездатності 40 % (25% - вібраційна хвороба та 15% - ХОЗЛ).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 122299 від 13 жовтня 2022 року втрата професійної працездатності ОСОБА_2 зросла до 90% (85%-ХОЗЛ, 5%- вібраційна хвороба). Та була встановлена в такому значенні безстроково, надано потерпілому 1Б групу інвалідності.

Отже, внаслідок професійного захворювання, яке прогресувало, батько позивача мав втрату працездатності в обсязі 90% станом на 2022 рік.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 66 років внаслідок професійного захворювання – Хронічного обструктивного захворювання легень, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2024 року та довідкою про причини смерті від 13 серпня 2024 року.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/10/Р від 06 січня 2026 року, викладеним у витягу №125/26/10/В, встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з професійним захворюванням, трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я – за основним діагнозом: J68.4 – Хронічні респіраторні стани, спричинені дією хімічних речовин, газів, димів і парів, супутні діагнози: атеросклероз артерій кінцівок, неуточнений; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; вплив вібрації.

Таким чином, працюючи на підприємстві відповідача, батько позивача набув ряд захворювань (зокрема – ХОЗЛ), які з моменту встановлення у 2001 році до моменту смерті в 2024 році впливали на його працездатність та якість його життя, він став інвалідом, не мав змоги вести звичне життя, тому що змушений був постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршувався. Внаслідок професійного захворювання батько позивача помер, позивач втратив рідну людину, з якою прожвиав однією сім`єю протягом життя. Потрясіння через смерть батька призвело до того, що позивач перебуває у напруженому психічному стані. Йому не вистачає спілкування з батьком, його підтримки і турботи. Отже смерть рідної людини призвела до незворотних негативних змін у житті позивача та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь, без утримання податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 1 037 640 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 01 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 600 000 грн, без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 6 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка», ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та смертю батька позивача від професійного захворювання, підприємство не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань ОСОБА_1 . Зазначає, що працівник ОСОБА_2 свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження здоров`я.

Стягнутий судом розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_1 600 000 грн не відповідає ні вимогам розумності, виваженості, ні вимогам справедливості та критеріям ст. 23 ЦК України.

На думку відповідача, судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду і задоволенню позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який наполягав на доводах апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Толстих А.Б., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно з копією свідоцтва про народження позивач є сином ОСОБА_2 . (а. с. 7).

Актом № 20 розслідування хронічного професійного захворювання від 27 червня 2001 року проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання вібраційної хвороби першої-другої ст., синдром вегетативно сенсорної полінейропатії у вигляді плечолопаткового періартрозу і ліктьового артрозу НФС 0-1 ст.; пилового бронхіту 1 ст. з бронхоспастичним синдромом. Емфізема легень 1 ст. ДН 1-2 ст. Комісією встановлено, що вказані хронічні професійні захворювання виникли у ОСОБА_2 внаслідок його роботи у важких умовах праці за професією прохідника (а. с. 8-9).

21.11.2005 року ОСОБА_2 довідкою МСЕК встановлено стійку втрату працездатності 40 %, з яких 25% по вібраційній хворобі, 15% за ХОЗЛ, безстроково (а. с. 10).

13.10.2022 року ОСОБА_2 довідкою МСЕК встановлено стійку втрату працездатності 90 %, з яких 5% по вібраційній хворобі, 85% за ХОЗЛ, безстроково (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

В матеріалах справи наявна Довідка про причину смерті (а. с. 13), згідно якої ОСОБА_2 помер у віці 66 років, смерть настала внаслідок хронічного обструктивного захворювання легень.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/10/В від 06.01.2026 (а. с. 14-16), встановлено наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним за життя професійним захворюванням легень.

Копія трудової книжки ОСОБА_2 також підтверджує обставину його роботи на підприємстві відповідача з 11.07.1978 по 10.07.2002 на посадах електрослюсаря, бурильника, прохідника з правом ведення вибухових робіт 10.07.2002 року звільнений у зв`язку із виходом на пенсію (а. с. 17-19).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивачу має бути відшкодовано моральну у зв`язку зі смертю батька внаслідок отриманих ним професійних захворювань на підприємстві відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його завдала, за наявності його вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується його чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння його заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в його заподіянні.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Позивач ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1037640,00 грн, заподіяної йому як члену сім`ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам його сім`ї.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

На думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ПрАТ «Суха Балка» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу – сину померлого, оскільки у зв`язку зі смертю батька позивача від профзахворювань, він переносить моральні страждання, які полягають у душевних та психічних стражданнях, що призводять до порушення його звичного ритму та способу життя.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та смертю ОСОБА_2 від отриманих професійних захворювань, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вищеприведеними медичними документами встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 були професійні захворювання, які були отримані ним на підприємстві відповідача.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять належних доказів протиправних дій відповідача відносно ОСОБА_2 , тому ПрАТ «Суха балка» не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди, безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту № 20 розслідування хронічного професійного захворювання від 27 червня 2001 року причиною професійних захворювань ОСОБА_2 слугувала його робота у важких умовах праці за професією прохідника.

Смерть рідної людини, це невідновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який його розмір може мати суто умовний вираз.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду втратою батька, і він має право на його відшкодування на підставі ст. ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам його сім`ї.

Разом з тим, обмірковуючи визначений судом розмір відшкодування, колегія суддів виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, а також виходячи із того міркування, щоб відшкодування моральної шкоди постраждалим працівникам та їх родинам в разі смерті працівника на виробництві, не мало на меті збагачення одних осіб за рахунок інших працівників (членів їх сім`ї) та самим промисловим підприємствам, до числа яких належить відповідач, і які продовжують працювати у важких умовах збройної агресії рф проти України та частих обстрілів в тому числі й виробничих потужностей, та є роботодавцями для тисяч інших працівників, вважає за необхідне зменшити розмір визначеного судом відшкодування моральної шкоди в даній справі з 600000,00 грн до 300000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди, та відповідно в частині стягнутого на користь держави судового збору.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 01 травня 2026 року змінити в частині стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 розміру відшкодування, зменшивши його з 600000,00 грн. до 300000,00 грн., а також в частині стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судового збору з 6000,00 грн до 3000,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня його прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: