Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №727/10950/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10950/26

Провадження № 2-а/727/222/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:

головуючої судді Бойко М.Є.,

за участю:

секретаря судових засідань Васківчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців із адміністративним позовом про скасування постанови №024346 від 23.07.2026 року про адміністративне правопорушення за ст.135 КУпАП.

На обґрунтування позову зазначив, що 23.07.2026 року контролером Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» було винесено постанову №024346 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 320,00 грн за неоплату проїзду. З вищевказаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою. Так, оскільки одразу після заходження до салону тролейбуса він став безпосередньо біля стаціонарного валідатора та не відходив від нього, намагаючись спочатку здійснити оплату проїзду через додаток «Google Pay» картою А-Банк, що не вдалося через технічні труднощі . Після цього, не відходячи від валідатора, протягом близько 10 секунд він переказав кошти на картку Monobank та здійснив таким чином оплату проїзду . У момент, коли валідатор успішно зафіксував цю оплату до салону тролейбуса зайшли контролери, які проігнорували цей факт та склали відносно нього постанову за ст. 135 КУпАП.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 04 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі було залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 14 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін .

17.08. 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позову, не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилаючись на те, що відповідно до пункту 3.2 Правил користування міським пасажирським транспортом у Чернівецькій міській територіальній громаді валідація електронного квитка здійснюється пасажиром самостійно після входу до транспортного засобу, не чекаючи наступної зупинки, шляхом піднесення носія електронного квитка до валідатора, а успішна валідація підтверджується звуковим та світловим сигналом валідатора. Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 Правил пасажир зобов`язаний здійснити реєстрацію (оплату) проїзду та багажу шляхом валідації електронного квитка або придбання паперового квитка для разового проїзду після входу до транспортного засобу, але не пізніше наступної зупинки. Зазначає, що з відеозапису з боді-камери контролера вбачається, що на 21 секунді на запитання контролера про зупинку, на якій позивач здійснив посадку, ОСОБА_1 відповів, що на попередній. Таким чином, на момент проведення контролю позивач не виконав обов`язку з реєстрації (оплати) проїзду у порядку та строк, установлені Правилами, а його посилання на технічні труднощі з оплатою через один платіжний засіб самі по собі не спростовують обов`язку пасажира забезпечити своєчасну валідацію електронного квитка або придбати паперовий квиток.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст.5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1, 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.286 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з оскаржуваною постановою №024346 за результатами проведеної контрольної перевірки транспортного засобу №501 маршруту № 1 о 09:18 годині виявлено правопорушення, а саме: безквитковий проїзд, у зв`язку з чим визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.135 КУпАП.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок реалізації проїзних квитків та контролю за оплатою проїзду встановлюється відповідними підзаконними нормативними актами: Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансзвязку України від 27.12.2006 р. № 1196, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, Правилами надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2004 р. № 1735 та іншими.

Відповідно до положень зазначених нормативних актів, пасажир здійснює оплату транспортних послуг за встановленим тарифом (вартістю). Тарифи та вартість проїзних квитків встановлюються відповідно до законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про автомобільний рух» передбачено, що пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.

Безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.135 КУпАП.

Згідно з статтею 135 КУпАП, безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років: у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі приміського або внутрішньорайонного сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; на суднах морського і внутрішнього водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п`ятикратному розмірі від вартості проїзду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАСУкраїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, пунктом першим статті 247 КУпАП визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Разом з тим, на виконання вимог ст. 77 КАС України, представником відповідача суду не надано належних доказів, які б підтверджували обставини, що зазначені у вищевказаній спірній постанові по справі про адміністративне правопорушення №024346 від 23.07.2026 року.

З долученого до відзиву відеозапису з бодікамери контролера КП «Чернівецьке тролейбусне управління» вбачається, що 23.07.2026 року контролери, зайшовши до салону тролейбуса, підійшли до ОСОБА_1 , який у цей час здійснював оплату проїзду біля валідатора. На запитання контролерів щодо зупинки, на якій він здійснив посадку, ОСОБА_1 відповів, що сів на попередній зупинці, та пояснив, що спочатку намагався оплатити проїзд за допомогою банківської картки А-Банк, однак через технічні труднощі йому це не вдалося, у зв`язку з чим він здійснив оплату через Monobank. При цьому позивач наголосив, що жодного наміру ухилятися від оплати проїзду не мав.

Ці пояснення позивача жодним чином та належними і допустимими доказами відповідачем не спростовані.

При цьому, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17.

За положеннями частини 3 статті 286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача та факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 135 КУпАП, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід скасувати та закрити провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 5-11, 13-16, 77, 120, 242-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задовольнити.

Скасувати постанову № 024346 від 23.07.2026 року винесену контролером- інспектором КП «Чернівецьке тролейбусне управління» про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 135 КУпАП як незаконну.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 135 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Бойко М.Є.