Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №725/6785/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/6785/26

Провадження № 2/727/3984/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 21.07.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №3704712439-404297 про надання коштів у кредит, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Відповідно до умов розділу 3 правил відповідач акцептував оферту, здійснивши дії спрямовані на укладання договору про надання кредиту і настання юридичних прав та обов`язків, заповнивши заявку на сайті позивача добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, зазначила інформацію щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит.

З візуальної форми послідовності дій клієнта та ТОВ «Кошельок» щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікацйній системі товариства на сайті https://koshelok.ua/, 21.07.2021 року ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор -8273-, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови.

Відповідно до умов договору: сума кредиту - 2000 гривень; початковий строк кредитування - 14 днів; відсоткова ставка - 2% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 3.6. п. 3.7. п. 3.7. договору; базова процентна ставка, становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п.3.5, п.3.6, п.3.7, п.3.8 договору.

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківську картку, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3704712439- 404297 від 21.07.2021 року.

Вказав, що пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 04.08.2021 року до 01.11.2021 року, за ставкою 2,2% на добу.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду (07.07.2026 року) у відповідача за договором № 3704712439-404297 від 21.07.2021 року утворилась заборгованість, що становить 6370 гривень, з яких: 2000 гривень - заборгованість за сумою кредиту; 4370 гривень - заборгованість за відсотками за користування позикою.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3704712439-404297 від 21.07.2021 року у розмірі 6370 гривень та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Також, ухвалою суду від 07.09.2026 року, за клопотанням позивача було витребувано докази.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому вказав, що не укладав кредитний договір, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував процентну ставку та інші кабальні умови кредитування, зазначені в цій редакції документа. Жоден доказ по справі не підтверджує його підписання кожної сторінки договору з усіма його умовами або договір у цілому.

Зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо.

Відповідно до договору 21.07.2021 року №3704712439-404297 зазначено що позика надається в розмірі 2000 гривень, строком на 14 днів, базова процентна ставка: 2,0% відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Однак, жодних посилань на докази того, що ним як позичальником вичнено певні дії, які б об`єктивно свідчили б про волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписана додаткова угода, додатковий договір, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.

Укладачи договір, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку в період з 21.07.2021 року по 03.08.2021 року, що відповідає правовій природі та економічному сенсу мікропозики, основною ознакою якої є короткостроковість. Тому, укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти після 03.08.2021 року.

Зазначення у договорі двох або більше строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником. Всі неузгодженості в цьому питанні мають трактуватись на користь споживача як слабшої сторонни договору.

Тобто, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 03.08.2021 року. Починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору.

Також зазначив, що позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем тощо.

Зазначив, що не відомо, кому належить карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки лист не містить ідентифікуючих даних про мене (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме мені).

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача були подані додаткові пояснення у справі. Представник посилався на те, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що сторони договору домовились, що цей договір є електронним документом (п. 9.1).

Договір укладено сторонами за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Порядок укладення визначений правилами надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок».

За правилами клієнт створює заявку на отримання кредиту, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці клієнт зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про подальше надання кредиту клієнту.

Зазначив, що з візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ТОВ «Кошельок» щодо укладення електронного договору в інформаційно- телекомунікаційній системі (далі - ІТС) товариства на сайті https://koshelok.ua/, 21.07.2021 року відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор -8273-, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови.

Таким чином, відповідач здійснив дії, які чітко свідчить про його свідомий вибір та волевиявлення на укладання договору. Без цих дій саме з боку відповідача - укладання договору було б неможливе.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що є у матеріалах справи. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Щодо нарахованих процентів після закінчення Лояльного періоду зазначив, що відповідно до п. 2.1. договору кредит надавався строком на 14 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця грошових коштів. У договорі цей період визначений як лояльний.

У пункті 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. (п. 3.7 Договору). З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним. (п. 3.8. Договору).

Вважає, що таким чином, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 104 днів з моменту укладення договору (14 днів плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду. Тобто строк кредитування з 04.08.2021 року до 01.11.2021 року є погодженим сторонами договору.

Просив позов задовольнити у повному ообсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позов підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності сторін, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 п.1 статті).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд у відсутності сторін.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що 21.07.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №3704712439-404297 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с.18-21).

Згідно п.1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 2000 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Тип кредиту - споживчий кредит (п.1.2 кредитного договору).

У п.п.2.1, 2.2 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається строком на 14 днів, (далі - «Лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказании? позичальником у заявці (п.2.4 кредитного договору).

Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за цим договором здіи?снюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно) (п.3.1, 3.2 кредитного договору).

Згідно п.3.4 кредитного договору, відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону Украі?ни «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 2600 грн., або 130% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 600 грн., або 30% від суми кредиту.

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.3.6-3.8 кредитного договору).

Згідно п.9.1 кредитного договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК», 21.07.2021 року о 13:04:11 год. було проведено успішне зарахування на карту клієнта (ордер ID транзакції dc683cbe-9c2e-47dd-a4a4-60f7f119eeb0) про зарахування коштів клієнту в сумі 2000 гривень на картку № НОМЕР_2 , опис замовлення видача кредитних коштів, договір займу №3704712439-404297 (а.с.22).

Також, з наданої АТ «Універсалбанк» на виконання ухвали суду від 07.09.2026 року інформації встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Крім того, з наданої банком виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що на рахунок останнього 21.07.2021 року о 13:04:11 год. були перераховані грошові кошти у розмірі 2000 гривень. Деталі операції: LLC KOSHELOK (А.С.33-34).

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що 21.07.2021 року ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор -8273-, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови (а.с.23).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення договору №3704712439-404297 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 21.07.2021 року в електронному вигляді.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII)

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даній справі, судом встановлено, що договір №3704712439-404297 від 21.07.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 підписано останнім одноразовим ідентифікатором -8273-, який було надіслано на номер відповідача НОМЕР_1.

У договорі зазначені всі персональні дані про особу ОСОБА_1 необхідні для його ідентифікації: РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про укладеність договору позики та ознайомлення відповідача з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останнім договір не був б укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

Щодо строк кредитування за кредитним договором і розмір стягуваних процентів за цим договором суд зазначає наступне.

Із матерівалів справи слідує, що ТОВ «Кошельок» надало ОСОБА_1 кредит 21 липня 2021 року. З 21 липня 2021 року 03 серпня 2021 року тривав пільговий строк кредитуваня (лояльний період), під час якого ТОВ «Кошельок» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом у розмірі 40 гривень на день.

Оскільки до 03.08.2021 року ОСОБА_1 не повернув кредит, а 10.08.2021 року сплатив у рахунок погашення заборгованості за відсотками 150 гривень, а отже продовжив користуватися кредитними коштами, то відповідно до пунктів 3.6, 3.7 кредитного договору з 04.08.2021 року строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах на 90 днів. При цьому ОСОБА_1 стали нараховуватися проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 2,2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом 44 гривень на день. Указаний строк кредитування закінчився 01.11.2021 року (після спливу 90 днів від закінчення лояльного періоду).

Відтак, строк кредитування за кредитним договором тривав з 21.07.2021 року по 01.11.2021 року, внаслідок чого ТОВ «Кошельок» правомірно нарахувало ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами у розмірі 4370 грн 00 коп. Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок».

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач будь-якими доказами не спростував наявності у нього пред`явленої до стягнення заборгованості.

Таким чином, заборгованість відповідача заборгованість за кредитним договором № 3704712439-404297 від 21.07.2021 року становить 6370 гривень, з яких: 2000 гривень - заборгованість за сумою кредиту; 4370 гривень - заборгованість за відсотками.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не здійснено погашення кредитної заборгованості.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «Кошельок» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Так, представником позивача до позовної заяви було долучено договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року, укладеного між АБ «Герман Гурський та Партнери» та ТОВ «Кошельок»; копію свідоцтва Гурського Г.Ю. про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.05.2019 року, довіреність від 21.05.2026 року; додаток до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року; акт №1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, від 10.06.2026 року.

З акту №1 прийому-передачі наданих послуг від 10.06.2026 року, вбачається, що ТОВ «Кошельок» доручив АБ «Герман Гурський та Партнери» стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором №3704712439-404297 від 21.07.2021 року (суму кредиту, нарахованих процентів, неустойки тощо), а також суму будь-яких витрат, що будуть понесені замовником та/або виконавцем і які є необхідними з метою стягнення суми боргу з боржника в примусовому порядку, для чого виконавець надав замовнику наступну правову (правничу) допомогу: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі правової допомоги), розмір гонорару - 1000 гривень; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору, розмір гонорару - 2000 гривень; складання позовної заяви, розмір гонорару - 4000 гривень; формування додатків (доказів0 до позовної заяви (для суду та відповідача), розмір гонорару - 2000 гривень; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі, розмір гонорару - 1000 гривень. Загальна вартість наданих послуг 10000 гривень.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про неспіввмірність заявлених до стягнення витрат та просив їх зменшити.

Велика палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №206/4841/20 звернула увагу на те, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та враховуючи подане відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони; часом, який міг бути витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наявністю заперечень сторони відповідача щодо заявлених позивачем витрат, суд дійшов висновку про частковке задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ - 40842831), що розташоване за адресою: Київська область. Бучанський район, с.Чайки, вул.Антонова, 8А, заборгованість за кредитним договором №3704712439-404297 від 21.07.2021 року у розмірі 6370 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ - 40842831) понесені судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Одовічен Я.В.