Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №720/1865/26 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

Справа ЄУН 720/1865/26

Провадження № 1-кп/720/210/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 12026262020000017 від 03 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, молдованина, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокурором 23 липня 2026 року, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням місці та часі придбав, шляхом знахідки 207 патронів калібру 5,45 мм., одну осколкову гранату «m/50» із запалом «JVA 1634», одну ручну термобаричну гранату «РГТ-27С2» із запалом «УЗГРМ-2» та дві ручні осколкові гранати «Ф-1» із запалами «УЗГРМ» та перевіз вищевказані бойові припаси та вибухові пристрої до АЗС «KLO», яка розташована по вул. Головна, 2-Б в с. Бояни Чернівецького району Чернівецької області, чим незаконно придбав та зберігав бойові припаси та вибухові пристрої, без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 04 лютого 2026 року близько о 16 години 30 хвилин ОСОБА_5 , переслідуючи умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку, та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут бойових припасів та вибухових пристроїв, діючи умисно, протиправно, без передбаченого законом дозволу, маючи на меті отримання прибутку, перебуваючи по вул. Головна, 2-Б в с. Бояни Чернівецького району Чернівецької області на території АЗС «KLO», за грошові кошти в сумі 250 доларів США, незаконно збув ОСОБА_6 207 патронів калібру 5,45 мм., одну осколкову гранату «m/50» із запалом «JVA 1634», одну ручну термобаричну гранату «РГТ-27С2» із запалом «УЗГРМ-2» та дві ручні осколкові гранати «Ф-1» із запалами «УЗГРМ».

Окрім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, повторно вчинив злочин пов`язаний із незаконним обігом, бойових припасів та вибухових пристроїв.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням місці та часі ОСОБА_5 , придбав, шляхом знахідки 5 патронів калібру 5,45 мм. та перевіз вищевказані бойові припаси до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 30 червня 2026 року в період часу із 05 години 53 хвилини по 06 годину 35 хвилин в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 було виявлено та вилучено 5 патронів калібру 5,45 мм.

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

08 жовтня 2026 року між прокурором та обвинуваченим була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений. Так, обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Сторони кримінального провадження із урахуванням того, що обвинувачений вину повністю визнав, у вчиненому щиро розкаявся та добровільно перерахував грошові кошти в сумі 300000 гривень на користь Збройних Сил України, узгодили покарання обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки їх невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого завдана шкода державним інтересам.

Сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений, цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

При вирішенні питання щодо затвердження угоди та призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання та військової служби, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого його щире каяття, яке виразилось у тому, що він визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним кримінального правопорушення, засуджує свою протиправну поведінку.

За змістом ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати таким, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

З досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що після вчинення злочину ОСОБА_5 став на захист незалежності та територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації, внаслідок чого став військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 .

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 добровільно перерахував грошові кошти в сумі 300000 гривень на користь Збройних Сил України.

За вказаних обставин, в порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає дані обставини такими, що пом`якшують його покарання, оскільки в умовах воєнного стану дані обставини мають значення для зміцнення Збройних Сил та захисту України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та служби, вину повністю визнав та у вчиненому щиро розкаявся, став на захист незалежності та територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації, добровільно перерахував грошові кошти в сумі 300000 гривень на користь Збройних Сил України, суд погоджується із узгодженою сторонами мірою покарання, визнає дані обставини винятковими та вважає, що мінімальна міра покарання за ч. 1 ст. 263 КК України не відповідає його особі, а вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв`язку із чим, керуючись ст. 69 ч. 1 КК України приходить до висновку про доцільність переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у виді штрафу, який є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам кримінально-процесуального кодексу України та кримінального кодексу України.

Суд вважає, що визначене сторонами покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Обрану обвинуваченому міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили необхідно залишити попередню – заставу.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази, які можуть свідчити про ухилення обвинуваченого від виконання своїх процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне після набрання вироком законної сили внесену заставу повернути заставодавцю.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, а наявні судові витрати по справі відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 08 жовтня 2026 року про визнання винуватості між прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити заставу.

Після набрання вироком законної сили внесену заставу за ОСОБА_5 в розмірі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

Речові докази кримінального провадження:

- 207 патронів, які зберігається в камері обліку зброї та боєприпасів СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області – знищити;

- уламки гранати RG-4, які зберігається в камері обліку зброї та боєприпасів СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області – знищити;

- уламки гранати РГТ-27С2, Ф-1 та m/50, які зберігається в камері обліку зброї та боєприпасів СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області – знищити;

- 5 патронів, які зберігається в камері обліку зброї та боєприпасів СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області – знищити;

- мобільний телефон марки «Айфон 12 Про», який зберігається в камері зберігання речових доказів Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області – повернути його власнику ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз по справі в розмірі 19610 (дев`ятнадцять тисяч шістсот десять) гривень 08 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1