Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №646/9667/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/9667/26

№ провадження 2/646/5601/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Скриннік А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовом до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, про визнання права власності на житловий будинок.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі- продажу будинку від 06.01.1999 року, посвідченого Державним нотаріусом Куп?янської державної нотаріальної контори Харківської області Є.Гречук, реєстр. 1-255. Право власності було зареєстроване у Куп?янському бюро технічної інвентаризації за позивачкою, про що є повідомлення комунального підприємства Куп?янське бюро технічної інвентаризації 56 від 14.04.2000 року. Будинок загальною площею 45.4 кв.м, житловою 10.6 кв.м, та складається з надвірних будівель погріб літ. Б, літня кухня літ.В, три сараї літ. Г.Д.Ж, вбиральні літ. 3 , про що є копії технічного паспорту на будинок. Комунальне підприємство бюро технічних інвентаризації, яке було розташовано на деокупованій території в м.Куп?янську, знищено, то не можна отримати повну та достовірну інформацію стосовно проведеної до 2013 року державної реєстрації прав, відомості про як містяться виключно на паперових носіях, оскільки архіви були частково втрачені, пошкоджені в результаті воєнних дій.

Оскільки право власності на житловий будинок набуто 06.01.1999 позивачкою до введення в дію Державного реєстру речових прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, тобто до 2013 року, воно не зареєстровано в цих реєстрах.

30.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою щодо державної реєстрації права власності житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.1999. Вказану заяву зареєстровано державним реєстратором за № 71263793.

06 лютого 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 винесено рішення № 83197762 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку із наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Вказане рішення мотивовано тим, що під час розгляду заяви та доданих до неї документів державним реєстратором було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна та встановлено, що інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 26 серпня 2026 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник, були належним чином повідомлені про час, місце та дату судового розгляду шляхом направлення електронної повістки про виклик до суду на мобільний номер позивача. Разом із цим, у до суду надана заява від представника позивача та просять здійснювати розгляд справи без їх участі.

08.09.2026 року на електронну пошту Основ`янського районного суду міста Харкова надійшло клопотання від Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, у якому відповідач просив здійснювати розгляд без представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Суд, з`ясувавши доводи позивача та позицію відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи,що на підставі договору купівлі-продажу від 06 січня 1999 року, посвідченого Державним нотаріусом Куп?янської державної нотаріальної контори Харківської області Є.Гречук, реєстр. 1-255 від 27.01.1999, встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

З технічного паспорту, виготовленого 16.01.1999 Куп`янським бюро технічної інвентаризації, на житловий будинок за АДРЕСА_1 встановлено, що він на праві власності договорі купівлі-продажу житлового будинку належаить ОСОБА_1 , про що Куп`янським бюро технічної інвентаризації 16.01.1999 внесено запис в реєстрову книгу № 56 за реєстровим номером № 8179.

Крім того до матеріалів справи долучено витяг договору-продажу на земельну ділянку, посвідченого Державним нотаріусом Куп?янської державної нотаріальної контори Харківської області Є.Гречук, реєстр. 1-257 від 27.01.1999 та архівний витяг Пристінської сільскої ради Куп`янського району Харківської області ХХV сесія Vскликання від 25 вересня 2009 року "'Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації з землеустрою,щодо складання документів на право власності на земельну ділянку".

З експлікації внутрішніх площ до плану житловго будинку за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок загальною площею 45.4 кв.м, житловою 10.6 кв.м, та складається з надвірних будівель погріб літ. Б, літня кухня літ.В, три сараї літ. Г.Д.Ж, вбиральні літ. 3.

Судом також встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради за №83197762 від 06.02.2026 ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що подані документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. КП «Куп`янське БТІ», яке було визначено зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, та здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.01.2013 внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних повністю знищені.

Реєстрові записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо будинку не вносилися.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Право на застосування певного способу захисту порушеного права існує у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Захист порушених цивільних прав та інтересів є елементом механізму правового регулювання цивільних відносин, саме тих, у яких й відбулося порушення зазначених прав або інтересів особи. Такий захист цивільних прав та інтересів їх учасників є необов`язковим (факультативним) у структурі такого механізму, оскільки він з`являється лише за необхідності вирівнювання викривленого розвитку правового регулювання цивільних відносин з метою приведення їх у певний стан - відповідно до умов договору або положень законодавства.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Так, ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.01.1999, який зареєстровано від 06 січня 1999 року, посвідченого Державним нотаріусом Куп?янської державної нотаріальної контори Харківської області Є.Гречук, реєстр. 1-255 від 27.01.1999. Державним реєстратором було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті якого, було встановлено відсутність інформації про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Суд звертає увагу на те, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону № 1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Державним реєстратором було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 1165/0/276-26 від 03.02.2026. 06.02.2026 Департаментом реєстрації отримано відповідь Куп`янської міської адміністрацій Куп`янського району Харківської області № 3.7.555 від 06.02.2026 року, відповідно до якої вбачається: Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ». Через збройну агресію російської федерації в Україні будівля Комунального підприємства «Куп`янського бюро технічної інвентаризації» була зруйнована, а саме комунальне підприємство (база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка та інше) знищені. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що реєстрація права власності позивача на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 була здійснена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації. У позивача не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на будинок у відповідному реєстрі речових прав.

Отже, житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.01.1999, посвідченого Державним нотаріусом Куп?янської державної нотаріальної контори Харківської області Є.Гречук, реєстр. 1-255 від 27.01.1999, що і є підставою виникнення права власності у позивача та не потребує подальшої перевірки, оскільки належним чином підтверджують його право власності на будинок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об`єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об`єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об`єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначено, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Позивач у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно. Саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду.

Суддя зазначає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає позовна вимога про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, оскільки судове рішення про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, якщо на момент такої реєстрації право власності на будинок немає законних підтверджень.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, беручи до уваги, що у позивача відсутня можливість одержати в КП «Куп`янське БТІ» відповідні документи у зв`язку з його повним знищенням, суддя дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45.4 кв.м.

Оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача

Керуючись ст.ст. 15, 182, 263-265, 273, 317, 319, 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389, 392 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45.4 кв.м.,житловою площею 10.6 кв.м.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 45037533, адреса: 63732, Харківська обл., Куп`янський р-н, с.Новоосинове, вул.Шкільна, буд. 2.

Суддя Шиховцова А.О.