Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №635/4779/26 — Харківський районний суд Харківської області

08.10.26

Справа № 635/4779/26

Провадження № 3/635/1655/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Гринченко Т.М.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

представника потерпілої – Грічаніченка О.О.,

розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бєлгорода Російської Федерації, громадянина України, який має вищу освіту, є фізичною особою-підприємцем, одруженого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року близько 14 години ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме погрожував їй фізичною розправою та висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого було заподіяно шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

02 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Гринченко Т.М. надала до суду клопотання про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. На обґрунтування клопотання захисник зазначила таке.

Подія, про яку зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відбулася 22 квітня 2026 року, а протокол складено лише 01 травня 2026 року, тобто поліція, виїжджаючи на виклик 22 квітня 2026 року, не знайшла жодних підстав для складання протоколу, що свідчить про те, що інцидент не мав складу домашнього насильства, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 173-2 КУпАП, а був просто побутовим конфліктом.

Підставою для складання протоколу відносно ОСОБА_1 була скарга ОСОБА_2 на дії поліцейського Терещенка О.І., який 22 квітня 2026 року склав відносно неї постанову серії ЕГА № 2016724 про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань). Доводи, що містяться в заяві ОСОБА_2 від 01 травня 2026 року, не відповідають дійсності, не підтверджені жодними доказами та не узгоджуються з фабулою, викладеною в протоколі про адміністративне правопорушення. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Захисник зазначила про відсутність у даному випадку складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, з таких підстав. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого. Обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання реальної, а не уявної шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. З суб`єктивної сторони вчинення домашнього насильства передбачає умисел.

Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні положень статті 251 КУпАП умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких діянь психологічного характеру стосовно дружини, внаслідок яких була завдана шкода її психічному здоров`ю, відсутні також докази завдання такої шкоди.

Сам лише факт наявності між учасниками справи сварки, конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжується складними колізіями, ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких треба віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

В даному випадку, під час події 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 не визнавав вчинення ним домашнього насильства, в протоколі від 01 травня 2026 року в розділі, що має назву «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» також особисто зазначив, що виклад обставин за протоколом «це провокація та лож», що підтверджує невизнання з його боку вчинення правопорушення передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 01 травня 2026 року також зазначено про те, що у ОСОБА_1 22 квітня 2026 року в обідній час за місцем проживання з дружною ОСОБА_2 виник саме мовний конфлікт та він нічого поганого їй не бажав та намагався уникнути конфліктної ситуації.

Захисник зауважила, що надані до матеріалів справи докази не є належними, допустимими та достатніми для підтвердження події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 . Докази у даній справ отримані лише на підставі пояснень ОСОБА_2 і є похідними від них за відсутності будь-яких інших об`єктивних фактичних даних на підтвердження пояснень ОСОБА_2 .. Інших доказів, які б у сукупності давали підстави дійти висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять, що не узгоджується стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Крім того, захисник звертає увагу, що подружжя ОСОБА_3 перебувають у шлюбі майже 40 років, за весь час жоден з них не притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, в процесі розлучення наразі подружжя не перебуває.

20 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Гринченко Т.М. надала до суду додаткові обґрунтування до клопотання про закриття провадження у справі, в яких окрім доводів, викладених в клопотанні про закриття провадження, з урахуванням поданих додатково потерпілою доказів, зазначила таке.

Аудіозапис, наданий ОСОБА_2 , є неналежним та недопустимим доказом, оскільки цей аудіозапис здійснено після події, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та вже після того, як працівники поліції поїхали від родини ОСОБА_3 , що жодним чином не підтверджує та не може підтверджувати обставину, що нібито передувала цьому, та була приводом для виклику працівників поліції ОСОБА_2 22 квітня 2026 року, а саме нібито вчинення домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 , так як події, зафіксовані на аудіозаписі, відбувались пізніше, що визнано стороною ОСОБА_2 .

Відомості, що містяться на наданих ОСОБА_2 відеозаписах включають виключно процес складання протоколу та пояснень ОСОБА_1 та спілкування з працівниками поліції з ОСОБА_2 та окремо з ОСОБА_1 .

Відеозапис з бодикамер поліцейських починається 22 квітня 2026 року о 15 годині 22 хвилини, коли патрульна поліція приїжджає за адресою, при цьому поліцейських зустрічає ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 навіть не має поруч, пізніше є зрозумілим, що він знаходився в альтанці на подвір`ї будинку, та не вчиняє жодних дій. Окрім цього о 15 годині 24 хвилині відеозапису сам патрульний поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що поліцію викликала його дружина через те, що між ними відбувається «сімейний конфлікт», «сварка», що не є тотожними поняттю «насильство».

За результатами аналізу всього відеоматеріалу за 22 квітня 2026 року є очевидним, що ОСОБА_1 просто обурений тим, що його дружина, з якою він прожив майже 40 років викликала відносно нього поліцію, при цьому між ним був «просто побутовий конфлікт, що він нічого їй не робив та робити не буде», ОСОБА_1 не визнавав обставину вчинення домашнього насильства по відношенню до дружини. Отже, є очевидним, що відеоматеріали за 22 квітня 2026 року , які долучені до матеріалів справи ОСОБА_2 , не підтверджують та не можуть підтверджувати вчинення адміністративного правопорушення, та не узгоджуються з інформацією, викладеною в протоколі про адміністративне правопорушення від 01 травня 2026 року.

Також зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції 01 травня 2026 року щодо події, яка відбувалась 22 квітня 2026 року, тобто з порушенням імперативних положень статті 254 КУпАП щодо строків складення протоколу про адміністративне правопорушення (не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення), отже протокол про адміністративне правопорушення - є недопустимим та неналежним доказом у справі, та не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Так, із відеоматеріалів є очевидним, що подія, яка є предметом розгляду (побутовий конфлікт) мала місце біля 15 годині 00 хвилин 22 квітня 2026 року, о 15 годині 22 хвилини працівники поліції прибули на місце проживання подружжя, ОСОБА_1 був вдома та надав поліцейським свої пояснення вже о 15 годині 24 хвилині 22 квітня 2026 року. Відповідно, ОСОБА_1 нікуди не зникав. Натомість протокол про адміністративне правопорушення, що по суті є первинним документом на підставі якого вирішується питання про можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, складено 01 травня 2026 року, тобто через 9 днів після події та виявлення особи ОСОБА_1 , що є порушенням імперативних вимог статті 254 КУпАП та є підставою для визнання судом недопустимим доказом, оскільки він оформлений з порушенням встановленого законом порядку.

Щодо складеної 01 травня 2026 року «Форми оцінки ризиків домашнього насильства», захисник зазначила таке.

Заповнення такої форми по суті є анкетування працівником поліції особи, яка повідомляє про те, що нібито відносно неї скоєно правопорушення та надає свої власні суб`єктивні відповіді на встановлені по формі запитання, що не може свідчити та об`єктивно підтверджувати обставину вчинення іншою особою правопорушення.

Ряд запитань (9 з 28), що містяться у формі залишились зі сторони ОСОБА_2 просто «без відповіді». Крім того, навіть за відомостями вказаної форми терміновий заборонний припис не виносився, що лише черговий раз підтверджує той факт, що 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 не вчинялось правопорушення по відношенню до дружини.

02 липня 2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення, в яких він просив закрити провадження по справі відносно нього у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. На обґрунтування зазначив доводи аналогічні доводам, які були викладені в клопотанні захисника про закриття провадження у справі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судовому засіданні заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення та надав суду наступні пояснення.

У шлюбі з ОСОБА_2 він перебуває з 1987 року, наразі між подружжям склалися дуже погані стосунки, між ними постійно виникають сварки та конфлікти, ініціатором яких завжди є його дружина ОСОБА_2 , остання іноді поводить себе неадекватно, може поїхати з дому на кілька місяців, блокує телефон. До 22 квітня 2026 року вони проживали разом, потім після конфлікту та виклику потерпілою поліції, остання переїхали до своєї матері. Стосунки між ними остаточно погіршились після сварки 23 березня 2026 року, коли ОСОБА_2 безпричинно почала на кухні під час приготування їжі викидати із шафи посуд та бити меблі. Після цих подій дружина почала проживати в іншій половині будинку.

22 квітня 2026 року ОСОБА_1 приїхав з роботи, купив рибу та попросив дружину посмажити. Коли дружина готувала рибу, він спробував поговорити з дружиною, та запропонував їй розлучитися, оскільки їх стосунки остаточно погіршились, у відповідь ОСОБА_2 накинулась на нього, намагалася впитися йому в обличчя нігтями. Він відштовхнув її руку автоматично по інерції, взяв кофту, яка висіла на стільці, та почав розмахувати кофтою, намагаючись вигнати дружину в її частину будинку, при цьому він декілька разів ударив дружину кофтою по спині, але це не були навмисні удари, скоріше він торкався кофтою потерпілу. Зазначені дії ОСОБА_1 робив з метою самозахисту, при цьому він також вголос казав дружині негайно вийти з його частини будинку, можливо він висловлювався нецензурною лайкою, але точно не пам`ятає. Під час зазначених подій він дуже хвилювався та перебував в стані стресу, в такому стані він перебував і на момент приїзду працівників поліції, а тому під час спілкування з ними виражався нецензурною лайкою. Також ОСОБА_4 зазначив, що 22 квітня 2026 року він був тверезий, дружина на нього накинулась після його пропозиції розлучитися, він її ніяк не ображав, розмовляв спокійно. Під час спілкування з поліцією бодикамери були спрямовані на нього, потерпіла постійно «суфліровала» та заважала надавати пояснення працівникам поліції, тому він встав щоб прогнати її та закрити двері, вдарити її не намагався, як це подумали поліцейські.

Після того як поліція поїхала, ОСОБА_1 через деякий час пішов до дружини з метою поговорити, але вона сказала, що викличе поліцію, після чого можливо він і сказав щось погане на адресу дружини, але він не пам`ятає, бо був збуджений та перебував в стані стресу.

Не зважаючи на позицію ОСОБА_1 , його вина у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені у ході судового розгляду.

Поясненнями потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні. Так, потерпіла пояснила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , їх стосунки погіршились після зради чоловіка у 2021 році. Протягом тривалого часу їх проживання ОСОБА_1 постійно ображав її, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував залишити її «ні з чим» у випадку розлучення, в зв`язку з чим вона дійсно могла не розмовляти з чоловіком та деякий час проживати у своєї матері. Між ними 23 березня 2026 року відбулась сварка, після якої, образившись, вона не розмовляла з чоловіком до 22 квітня 2026 року.

22 квітня 2026 року ОСОБА_2 за місцем свого проживання в обідній час готувала рибу, яку купив ОСОБА_5 та попросив посмажити, вона була одягнута в спортивну кофту (худі), волосся було зібране затискачом. До неї підійшов ОСОБА_5 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, і почав робити безпідставні зауваження, а потім сказав, що хоче розлучитись, на що вона спокійно погодилась. Але, чоловік схопив її за кофту, стягнув з неї та почав бити її кофтою по голові, вдарив два рази, від чого затискач, яким було заколоте волосся, зламався. Чоловік почав її виганяти з будинку, наносячи їй удари кофтою по спині, при цьому він висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, але погроз фізичної розправи не було. Через таку поведінку чоловіка потерпіла викликала працівників поліції та чекала їх у своїй частині будинку.

Працівникам поліції вона розказала про все, що відбулось між нею та її чоловіком, чи складався 22 квітня 2026 року протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 , їй не відомо. Але, не зважаючи, на її пояснення працівники поліції склали відносно неї постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції. ОСОБА_2 була налякана та перебувала в стані стресу, тому не заперечувала проти дій поліцейських.

Після того, як працівники поліції поїхали, вона перебувала в своїй частині будинку (потерпіла має своє окреме приміщення для проживання в гостьовому будинку), куди прийшов ОСОБА_5 , почав погрожувати їй фізичною розправою, після того, як вона сказала, що робить аудіозапис розмови та викличе поліцію, ОСОБА_5 розбив її телефон.

Через декілька днів ОСОБА_2 звернулась до відділу поліції зі скаргою на притягнення її до адміністративної відповідальності за неправдивий виклик поліції. Після проведеної перевірки постанову відносно неї було скасовано, а вона подала заяву про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення стосовно неї домашнього насильства.

Суд зазначає, що хоча пояснення потерпілої і містять суперечності та не повністю відповідають її поясненням, викладеним у її письмовій заяві про вчинення адміністративного правопорушення від 01 травня 2026 року, про що зазначає сторона захисту, зокрема щодо висловлення ОСОБА_5 погроз фізичної розправи, в цілому її пояснення є послідовними, логічними та узгоджуються з матеріалами справи та наданими доказами. При цьому суд враховує, що заяву про вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_2 надавала вже після всіх подій, які мали місце 22 квітня 2026 року, у тому числі погроз розправи, які зафіксовані на аудіозаписі, вчинення з боку чоловіка психічного насильства безумовно вплинуло на психо-емоційний стан потерпілої, що в свою чергу впливає на її здатність до послідовного, виваженого та детального викладу хронології подій.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення також підтверджується:

- змістом заяви ОСОБА_2 до відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області від 01 травня 2026 року про вчинення домашнього насильства, в якій вона зазначила про обставини вчинення відносно неї її чоловіком ОСОБА_5 фізичного та психічного насильства 22 квітня 2026 року приблизно о 14 годині, під час якого останній ображав її нецензурною лайкою, наніс їй удари кофтою по обличчю та голові, погрожував їй фізичною розправою;

- змістом відеозапису з бодикамери поліцейського за 22 квітня 2026 року, на якому зафіксовано як ОСОБА_1 , хоча і категорично заперечує факт вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , в присутності поліцейських продовжує висловлювати образи відносно дружини у тому числі нецензурною лайкою, грубо та зневажливо спілкується з поліцейськими, в їх присутності намагався виштовхнути дружину з кімнати, кричав на неї нецензурною лайкою, та казав їй у тому числі «йди, зачини двері, для тебе все скінчено»;

- змістом відеозапису з бодикамери поліцейського за 01 травня 2026 року в тій частині, де ОСОБА_1 підтвердив той факт, що вдарив дружину кофтою по спині, нецензурно та в грубій формі висловлювався на адресу дружини, та в нецензурній формі зазначив, що дружину чекають негативні наслідки;

- змістом відеозапису з бодикамери поліцейського, який був наданій потерпілій на підставі її заяви до відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області від 30 квітня 2026 року (копія заяви з відміткою про прийняття 30 квітня 2026 року), на якому зафіксовано, як ОСОБА_2 повідомляє поліцейському, який прибув на її виклик 22 квітня 2026 року, про те, що ОСОБА_1 бив її кофтою по голові, внаслідок чого зламався затискач, яким було зібране волосся, а також зафіксований факт нецензурної лайки ОСОБА_1 на адресу потерпілої;

- аудіозаписом, наданим ОСОБА_2 , з якого слідує, що ОСОБА_1 висловлюється нецензурною лайкою стосовно своєї дружини ОСОБА_2 та погрожує їй фізичної розправою, а саме говорить: «я тебе ухайдокаю», що будь-якою сторонньою людиною вочевидь в грубо-розмовному контексті сприймається як «вб`ю, угроблю».

- змістом форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства кривдником ОСОБА_5 від 01 травня 2026 року, складеного інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим капітаном поліції Терещенком О.І. за результатами спілкування з потерпілою ОСОБА_2 , з якого слідує, що психологічне насильство з боку ОСОБА_5 відносно своєї дружини ОСОБА_2 не обмежується подіями конфлікту 22 квітня 2026 року та має системний характер.

Всі вищевказані докази є належними, допустимими, послідовними та узгоджуються між собою. Також зазначені докази в більшості узгоджуються з поясненнями ОСОБА_5 під час судового розгляду, який підтвердив, що наніс дружині удари кофтою по спині, а також не заперечував висловлення ним на адресу дружини нецензурної лайки. Такіж обставини містять і письмові пояснення ОСОБА_1 від 01 травня 2026 року, в яких останній підтвердив, що виражався нецензурною лайкою на адресу дружини, а також «вдарив дружину кофтою по спині».

Також ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив факт розмови між ним та потерпілою, зафіксований останньою на аудіозаписі, який був досліджений судом. Доводи ОСОБА_5 про те, що зазначений аудіозапис містить лише фрагмент розмови та не передає всього її змісту, суд до уваги не приймає, оскільки зафіксований на аудіозаписі зміст розмови є цілком достатнім для розуміння характеру взаємовідносин подружжя, відсутність фіксації розмови в усьому обсязі не впливає на об`єктивність сприйняття висловлювань, оскільки фрагмент містить повністю сформовані думки та твердження.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 1 України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, необхідною передумовою, з наявністю (існуванням) якої законодавець передбачає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП у зв`язку із скоєнням домашнього насильства фізичного та психологічного характеру, є встановлення тієї обставини, що неправомірна поведінкою кривдника, полягає, серед іншого, але не виключно, у вчиненні дій з нанесення потерпілій побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, унаслідок чого заподіюється шкода фізичному здоров`ю потерпілої, а також у разі настання наслідків, які викликають у особи, яка постраждала від домашнього насильства, побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Необхідно розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство», суд вказує, що за наявності ознак умисних дій, спрямованих на приниження, образу, залякування чи заподіяння шкоди фізичному або психічному стану особи, з якою винний перебуває у сімейних чи близьких відносинах, такі дії набувають характеру домашнього насильства.

Визначальним при цьому є не форма прояву конфлікту, а його зміст і наслідки, зокрема те, чи спричинили вони моральні страждання, відчуття страху, емоційну залежність або приниження гідності потерпілої особи.

Навіть одноразова поведінка може бути розцінена як домашнє насильство, якщо вона за своїм змістом відповідає зазначеним ознакам і порушує права та свободи іншої особи.

Суд звертає увагу, що звернення потерпілої до поліції, її пояснення в судовому засіданні, зміст оглянутих в судовому засіданні відеозаписів в частині пояснень та поведінки потерпілої, свідчать про те, що у потерпілої є побоювання за свою безпеку, що є об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Також, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 на адресу потерпілої висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров`ю.

В розумінні положень пункту 14 частини 1 статті 1 України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» висловлювання на адресу потерпілої образливих слів та нецензурної лайки становить зміст психологічного насильства. Суд зауважує, що використання нецензурної лайки в сімейних відносинах за загальноприйнятими нормами поведінки у суспільстві виходить за межі допустимої поведінки, принижує людську гідність та завдає шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Такий опис відповідає диспозиції статті 173-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність за умисне вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілого.

Щодо доводів захисника про відсутність доказів завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілій як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, суд зазначає таке.

Відсутність у матеріалах справи медичних документів або спеціальних висновків на підтвердження погіршення стану психічного здоров`я потерпілої н спростовує наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП за умови доведеності факту вчинення дій (висловлення нецензурної лайки, погроз та образ), які за своїм змістом та спрямованістю викликають або можуть викликати побоювання потерпілої за свою безпеку, спричиняють емоційну неупорядкованість, що поза розумним сумнівом завдає шкоди психічному здоров`ю з огляду на негативні зміни в психоемоційному стані. Такі дії кривдника свідчать про створення психологічно небезпечного середовища та порушення емоційного спокою потерпілої особи.

Доводи захисника про те, що описані у протоколі обставини свідчать лише про побутову суперечку, яка не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт виникнення конфлікту між особами не виключає наявності у діях одного з його учасників складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

Вирішальне значення має характер вчинених дій та їх спрямованість, якщо під час конфлікту особа умисно вчиняє щодо особи дії психологічного характеру, зокрема висловлює образи, погрози чи іншим чином чинить психологічний тиск, внаслідок чого була заподіяна шкода психологічному здоров`ю потерпілої, то такі дії утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

Щодо твердження захисника про те, що сварки та непорозуміння між сторонами свідчать лише про існування між ними конфлікту та не підтверджують факт вчинення домашнього насильства, суд вказує таке.

Факт наявності між особами конфліктних відносин або розбіжностей у поглядах щодо певних життєвих питань не виключає можливості вчинення під час такого конфлікту домашнього насильства.

Визначальним для кваліфікації дій за статтею 173-2 КУпАП є не причина виникнення конфлікту, а характер конкретних дій, вчинених особою під час нього, та їх наслідки або можливість спричинення шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілого.

У даному випадку підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є не сам факт існування суперечностей між подружжям, а встановлені судом дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні образ та погроз, у тому числі з використанням нецензурної лайки, які тривали значний проміжок часу, у тому числі у присутності працівників поліції та після того, як вони поїхали, що відповідно до положень статті 173-2 КУпАП утворює склад адміністративного правопорушення.

Щодо доводів захисника про те, що відсутні докази висловлювань з боку ОСОБА_1 погроз фізичної розправи, а наданий потерпілою аудіозапис є неналежним доказом, оскільки створений після того як працівники поліції поїхали, а тому зафіксована на аудіозапису розмова відбулась поза межами зафіксованого в протоколі адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений 01 травня 2026 року на підставі заяви ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства від 01 травня 2026 року, в якому потерпіла у тому числі зазначає про погрози фізичної розправи з боку ОСОБА_1 , протокол складений у присутності ОСОБА_1 , який надав пояснення у тому числі і щодо подій, які мали місце після залишення будинку подружжя працівниками поліції 22 квітня 2026 року. Отже, відсутні підстави стверджувати, що подія адміністративного правопорушення у даному випадку обмежується моментом, коли працівники поліції залишили будинок подружжя ОСОБА_3 22 квітня 2026 року, факт здійснення психологічного насильства з боку ОСОБА_1 стосовно своєї дружини тривав 22 квітня 2026 року протягом певного часу. За таких обставин наданий потерпілою аудіозапис є належним та допустимим доказом.

Доводи захисника про те, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення була лише скарга ОСОБА_2 на дії поліцейського щодо притягнення її до відповідальності за статтею 183 КУпАП суд не приймає, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами, а факт того, що поліцейським було складено постанову серії ЕГА 2016724 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП, жодним чином не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, оскільки ця постанова рішенням начальника відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУ НП а Харківській області від 06 травня 2026 року була скасована у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а тому не створює жодних правових наслідків, а означає лише те, що поліцейський при винесенні цієї постанови діяв протиправно.

Стосовно доводів захисника про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення було складено через 9 днів після події, тобто з порушення передбаченого статтею 254 КУпАП строку, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення правопорушення, а тому сам по собі факт оформлення матеріалів адміністративного правопорушення та складення протоколу через 9 днів не є безумовною підставою для закриття провадження у справі, перелік яких передбачений статтею 247 КУпАП. Щодо цієї обставини суд також враховує протиправність дій працівників поліції, які не склали протокол про адміністративне правопорушення 22 квітня 2026 року, що підтверджується рішенням начальника відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУ НП а Харківській області від 06 травня 2026 року про скасування постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності була скасована у

Стосовно доводів захисників про не роз`яснення прав і обов`язків ОСОБА_1 , суд зазначає, що зазначені дії працівників поліції не впливають на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП та не можуть слугувати підставою для закриття провадження про адміністративне правопорушення. Суд зауважує, що хоча відеозапис не містить відомостей щодо роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 процесуальних прав, протокол містить підпис останнього про його обізнаність з правами та обов`язками, передбаченими статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП .

Суд, дослідивши матеріали справи, кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених статтями 34 КУпАП, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, передбаченою статтею 35 КУпАП, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виховання останнього та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 гривень.

З огляду на викладене, враховуючи що відомості щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством відсутні, відповідно до форми ризиків вчинення домашнього насильства від 01 травня 2026 року рівень ризиків вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства є низьким, суд вважає за можливе не направляти ОСОБА_1 в порядку статті 39-1 КУпАП на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, в розмірі, передбаченому пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись частиною 2 статті 173-2, статтями 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок

(отримувач коштів: ГУК Харків обл/СТГ Високий/21081100, код отримувача ЄДРПОУ: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA198999980313020106000020633 (Височанська ТГ), код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок

(отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Відповідно до частини 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу та судового збору 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2026 року.

Суддя Т.В. Бобко