Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №643/15814/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/15814/26

Провадження № 3/643/2314/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ч. 2 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

До Салтівського районного суду міста Харкова надійшли матеріали про притягнення

ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП: справа № 643/15814/26 (провадження № 3/643/2314/26) та за ч. 2 ст. 130 КУпАП: справа № 643/15815/26 (провадження

№ 3/643/2315/26).

Постановою від 08.10.2026 зазначені справи об`єднано в одне провадження з присвоєнням справі єдиного номеру 643/15814/26 (провадження № 3/643/2314/26).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722373 від 18.07.2026, водій ОСОБА_1 18.07.2026 о 02 год 30 хв у м. Харкові, по просп. Героїв Харкова, 153, керував транспортним засобом Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП внаслідок порушення водієм вимог п. 2.1 а ПДР України.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722369 від 18.07.2026, водій ОСОБА_1 18.07.2026 о 02 год 30 хв у м. Харкові, по просп. Героїв Харкова, 153, керував транспортним засобом Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, прилад ARHF-0032, тест № 3550, результат огляду – 0,96 ‰.

З результатом огляду ОСОБА_1 погодився. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП внаслідок порушення водієм вимог п. 2.9 а ПДР України – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених

ч. 1 цієї статті.

Розгляд справ було призначено на 20.08.2026.

17.08.2026 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшли заяви про відкладення розгляду справ у зв`язку з тим, що він є діючим військовослужбовцем та перебуває в зоні бойових дій на виконанні бойового завдання. До заяв додано копії паспорта громадянина України та військового квитка. Розгляд справ було відкладено на 16.09.2026.

21.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи, які були задоволені.

15.09.2026 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справ, призначених на 16.09.2026, з тих самих підстав – проходження служби та виконання бойових завдань, а також про об`єднання справ в одне провадження. У клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що з правопорушенням не згоден, оскільки строк позбавлення права керування відповідно до постанови суду сплив у 2025 році.

Розгляд справ було відкладено на 08.10.2026, клопотання про об`єднання справ задоволено.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя зазначає таке.

Як вбачається зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було повідомлено, що справи розглядатимуться Салтівським районним судом міста Харкова, що засвідчено його підписами.

ОСОБА_1 достеменно обізнаний про розгляд справ, оскільки неодноразово звертався до суду з письмовими заявами та клопотаннями, у тому числі щодо ознайомлення з матеріалами справ, та виклав свою позицію щодо обставин, викладених у протоколах.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Водночас ч. 2 ст. 268 КУпАП не відносить справи про правопорушення, передбачені ст. 126 та ст. 130 КУпАП, до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Суд двічі відкладав розгляд справ за клопотаннями ОСОБА_1 . При цьому жодного документа, який би підтверджував, що у дні судових засідань він не мав можливості з`явитися до суду (довідки командира військової частини, витягу з наказу тощо), ОСОБА_1 не надав.

ОСОБА_1 також не скористався правом на отримання юридичної допомоги захисника, яке передбачене ст. 268 КУпАП, для представлення своїх інтересів у суді.

Крім того, суддя враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Для правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, вчиненого 18.07.2026, цей строк спливає 18.10.2026.

КУпАП не передбачає ані зупинення провадження у справах цієї категорії, ані зупинення перебігу строку накладення адміністративного стягнення у зв`язку з проходженням особою військової служби. Подальше відкладення розгляду призвело б до закінчення строку накладення стягнення, тобто до уникнення відповідальності, що суперечить завданням провадження, визначеним ст. 245 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку також гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12.03.2019 у справі № 910/9836/18 зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 йдеться, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001, обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Позиція ОСОБА_1 щодо суті обставин, викладених у протоколах, відома суду з його письмового клопотання та оцінюється нижче.

За наведених обставин суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР України).

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Частиною 4 цієї статті передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Згідно з п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Відповідно до п. 2, 6 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я.

Суддя, перевіривши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, доходить висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Факт вчинення правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722373 від 18.07.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- рапортом інспектора роти 5 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП Крамаренка О.В. від 18.07.2026, у якому викладено обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та складання щодо нього протоколів;

- довідкою т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, відповідно до якої транспортний засіб Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з обліковими даними ІПНП належить ОСОБА_2 ;

- довідкою т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, відповідно до якої ОСОБА_1 згідно з обліковими даними ІПНП отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 31.01.2023;

- довідкою про повторність, відповідно до якої постановою суду від 28.11.2024 ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік; згідно з обліковими даними Національної поліції ОСОБА_1 іспитів не складав, право на керування транспортними засобами не поновив; 28.03.2026 щодо нього винесено постанову серії ЕНА № 6926565 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн, яка набрала законної сили;

- копією постанови серії ЕНА № 6926565 від 28.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- копіями постанов Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2024 та від 09.12.2024 у справі № 643/11647/24;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора, дослідженими у судовому засіданні, при перегляді яких обставини, викладені у протоколі, знайшли своє підтвердження.

Факт вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722369 від 18.07.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- роздруківкою результату тестування на алкоголь газоаналізатором Alcotest Drager 6820, прилад ARHF-0032, тест № 3550, проведеного 18.07.2026 о 02 год 36 хв, результат тесту – 0,96 ‰, яка містить підпис ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведено у зв`язку з виявленою ознакою сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, результат – проба позитивна, 0,96 проміле. У графі «З результатами згоден»

ОСОБА_1 поставив свій підпис;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 18.07.2026, у якому зазначено виявлену у ОСОБА_1 ознаку сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота;

- рапортом інспектора роти 5 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП Крамаренка О.В. від 18.07.2026, у якому зазначено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, з результатом погодився, був відсторонений від керування транспортним засобом;

- довідкою про повторність, відповідно до якої 28.03.2026 щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626685 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 11.05.2026 у справі № 533/316/26 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн;

- копією постанови Козельщинського районного суду Полтавської області від 11.05.2026 у справі № 533/316/26, яка набрала законної сили 22.05.2026;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора, дослідженими у судовому засіданні, при перегляді яких обставини, викладені у протоколі, знайшли своє підтвердження.

На переконання судді, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Порушення вимог ст. 256, 266, 268 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015), при складанні поліцейськими протоколів про адміністративне правопорушення – суддею не встановлено.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що строк позбавлення права керування за постановою суду сплив у 2025 році, суддя зазначає таке.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2024 у справі № 643/11647/24

(з урахуванням постанови від 09.12.2024 про виправлення описки) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постанова набрала законної сили 09.12.2024.

Суддя не ставить під сумнів, що станом на 18.07.2026 строк зазначеного стягнення закінчився. Саме тому дії ОСОБА_1 не розцінюються як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування (ч. 4 ст. 126 КУпАП), а оцінюються як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), вчинене повторно протягом року.

Зазначення у протоколі серії ЕПР1 № 722373 поряд з цим також формулювання «керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ» на кваліфікацію не впливає, оскільки ч. 5 ст. 126 КУпАП охоплює повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Водночас закінчення строку позбавлення права керування не означає автоматичного відновлення цього права.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами надається особам, які досягли встановленого віку, не мають медичних протипоказань, пройшли відповідне навчання та склали теоретичний і практичний іспити. Таке право підтверджується посвідченням водія.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Отже, саме посвідчення водія є документом, який підтверджує наявність у особи права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1086 від 17.12.2008, у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом посвідчення повертається після закінчення визначеного строку позбавлення права керування, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Аналогічні вимоги встановлено п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993, згідно з яким повернення посвідчень водія особам, позбавленим права керування транспортними засобами (крім позбавлення за ч. 3 ст. 126 КУпАП), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів, а особам, позбавленим цього права за керування у стані сп`яніння, – також після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду.

Таким чином, закінчення строку позбавлення права керування лише відкриває для особи можливість відновити це право у встановленому порядку. До моменту проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів особа не має права керування транспортними засобами, а раніше видане їй посвідчення водія не є документом, що підтверджує таке право.

Згідно з довідкою про повторність, ОСОБА_1 іспитів не складав та право на керування транспортними засобами не поновив. Жодних доказів протилежного – посвідчення водія, повернутого або виданого після закінчення строку позбавлення, документа про складення іспитів у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС, медичної довідки про придатність до керування транспортним засобом – ОСОБА_1 до суду не надав.

Крім того, 28.03.2026 ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, і відповідна постанова набрала законної сили. Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 11.05.2026 у справі № 533/316/26 стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП також накладено без позбавлення права керування з тих підстав, що ОСОБА_1 такого права не набув.

Отже, станом на 18.07.2026 ОСОБА_1 був обізнаний про відсутність у нього права керування транспортними засобами, а його доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону та висновків суду не спростовують.

Досліджені та перевірені суддею обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених

ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі.

За приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суддею не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Позбавлення права керування транспортним засобом є обов`язковим додатковим стягненням за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Оскільки частини друга – четверта ст. 126 КУпАП, повторне порушення яких утворює склад правопорушення за ч. 5 цієї статті, стосуються осіб, які не мають чинного права керування, законодавець свідомо передбачив застосування цього стягнення і до таких осіб. Його зміст у такому випадку полягає у забороні набуття (відновлення) права керування транспортними засобами протягом строку позбавлення, що узгоджується зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», яка забороняє керування транспортними засобами особам, підданим адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування, на строк такого позбавлення.

Санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачено для водіїв накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт, а на інших осіб – накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт.

З наведеного слідує, що законодавець диференціює обсяг адміністративного стягнення залежно від того, чи є особа, яка притягається до відповідальності, «водієм», чи належить до категорії «інших осіб».

Суддя враховує, що у практиці Харківського апеляційного суду при перегляді аналогічних справ (постанови від 09.12.2025 у справі № 638/14616/25, від 25.03.2025 у справі № 643/11416/24, від 25.02.2025 у справі № 641/4711/24 та ін.) визначення «водій», наведене у п. 1.10 ПДР України, застосовувалось буквально, внаслідок чого особи, які фактично керували транспортним засобом, проте не мали посвідчення водія, визнавались «іншими особами» у розумінні санкції ст. 130 КУпАП та підлягали виключно штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Такого ж підходу дотримався Козельщинський районний суд Полтавської області у постанові від 11.05.2026 у справі № 533/316/26 щодо ОСОБА_1 .

Проте суддя вважає за необхідне відступити від такого підходу з огляду на таке.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у встановленому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Формуючи зазначений висновок, Верховний Суд виходив з того, що правова природа покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а полягає у забороні керувати транспортними засобами протягом визначеного судом строку, тобто застосування цього покарання не обумовлене наявністю в особи посвідчення водія як документа. Верховний Суд також звернув увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, а тому попереджувальна мета такого покарання набуває особливого значення. Верховний Суд дійшов висновку, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не має посвідчення водія, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Суддя вважає, що наведені правові позиції Верховного Суду, попри те, що сформульовані у кримінальному провадженні, за аналогією повністю застосовні і до справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, з огляду на тотожність мети додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами меті адміністративного стягнення, визначеній

ст. 23 КУпАП, – вихованню особи, яка вчинила правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Буквальне тлумачення терміна «водій», наведеного у п. 1.10 ПДР України, для цілей застосування санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП призводить до ситуації, за якої особа, яка повторно керувала транспортним засобом у стані сп`яніння, не маючи при цьому права керування, опиняється у більш сприятливому становищі порівняно з особою, яка вчинила тотожне правопорушення, маючи офіційно отримане посвідчення водія. Такий підхід суперечить меті адміністративного стягнення, визначеній

ст. 23 КУпАП, засадам справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Наведене тим більше стосується ОСОБА_1 , який раніше вже був позбавлений права керування за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і, не відновивши це право у встановленому порядку, протягом 2026 року двічі керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Інший підхід фактично звільняв би його від додаткового стягнення саме через те, що він не виконав встановлених законом умов відновлення права керування.

З огляду на це суддя вважає, що термін «водій» для цілей застосування санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП повинен розумітися не у формальному (документарному) значенні, наведеному в п. 1.10 ПДР України, а функціонально – як особа, яка фактично керує транспортним засобом, незалежно від того, чи набула (зберегла) вона у встановленому законом порядку право на таке керування.

Те, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, утворює склад окремого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП, за яке ОСОБА_1 притягається до відповідальності у цій же справі, не виключає застосування до нього позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП підлягає накладенню на ОСОБА_1 в межах санкції, встановленої для водіїв, – у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Суддя також позбавлений можливості застосувати оплатне вилучення транспортного засобу, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності саме особи, яка вчинила правопорушення (ст. 23 КУпАП), а відповідно до

ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Транспортний засіб Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , згідно з довідкою УПП в Харківській області ДПП та змістом протоколів належить ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Відомості про наявність у власності ОСОБА_1 інших транспортних засобів – відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за

будь-яке з вчинених правопорушень (ч. 2 ст. 36 КУпАП).

Більш серйозним з числа вчинених ОСОБА_1 правопорушень є правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, санкція якого передбачає більший розмір штрафу та більш тривалий строк позбавлення права керування транспортними засобами.

Відтак суддя вважає за необхідне остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Матеріали справи не містять даних про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а тому він підлягає стягненню за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 9, 23, 28, 33, 36, 40-1, 126, 130, 245, 251, 252, 268, 280, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти такі стягнення:

- за ч. 5 ст. 126 КУпАП – у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу;

- за ч. 2 ст. 130 КУпАП – у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Штраф сплатити за реквізитами: отримувач коштів ГУК у Харківській області 21081300; код отримувача 37874947; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету 21081300; призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Судовий збір сплатити за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення».

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова в частині накладення стягнення у виді штрафу набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в частині позбавлення права керування транспортним засобом – з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА