Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №643/2348/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/2348/26

Провадження № 2-а/643/70/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

09.02.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергєєв М.А., звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) №7/11353 від 02.09.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позов обґрунтовано тим, що 30.08.2025 позивача під час перевірки документів було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де того ж дня щодо нього складено протокол №7/11221 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а 02.09.2025 винесено постанову №7/11353, у назві якої правопорушення кваліфіковано за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Про існування постанови позивач дізнався 21.01.2026 від державного виконавця після арешту банківського рахунку, а копії протоколу та постанови отримав лише 31.01.2026 у відповідь на адвокатський запит.

На думку позивача, постанова є протиправною, оскільки: правопорушення відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, до постанови жодних доказів не долучено. Також позивач зазначає, що протокол і постанова містять суттєві розбіжності, зокрема: протокол складено за

ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а постанову винесено за ч. 3 ст. 210 КУпАП; у протоколі місцем проходження медичного огляду зазначено КНП «18 міська лікарня» ХМР, а в постанові – КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка», при цьому в постанові вказано, що направлення видано заздалегідь – 20.08.2025. У мотивувальній частині протоколу зазначено іншу особу – ОСОБА_2 , яка нібито особисто подала заяву про відмову від медичного огляду; позивач жодних пояснень не надавав, а отже умисел не встановлено. Крім того, позивачу не роз`яснено його права та не забезпечено можливості скористатися правовою допомогою, порушено вимоги ст. ст. 245, 251, 268, 280 КУпАП.

Разом з позовом подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою судді від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, поновлено позивачу строк звернення до суду, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення та особової справи військовозобов`язаного.

17.03.2026 представник відповідача Старцева О.Г. подала відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що 30.08.2025 позивача доставлено працівниками Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з перебуванням у розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_4 №Е2266080 від 29.05.2025 щодо неперебування на військовому обліку за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Того ж дня позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо нього складено протокол №7/11213 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за наслідками розгляду якого 02.09.2025 винесено постанову №7/11354. Крім того, позивачу вручалося направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (далі – ВЛК), від отримання якого та від проходження медичного огляду він відмовився, у зв`язку з чим складено протокол №7/11221 від 30.08.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Від підпису протоколу позивач відмовився у присутності свідків. 02.09.2025 справу розглянуто за відсутності позивача, який був завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду, та винесено оскаржувану постанову, якою накладено штраф у розмірі 25500 грн. Розбіжності у статті КУпАП та прізвищі особи відповідач пояснює технічною помилкою (опискою), допущеною через великий обсяг документообігу, яка, на його думку, не змінює суті правопорушення. Відповідач також вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

20.03.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що більша частина відзиву стосується обставин, які не є предметом спору (неперебування на обліку як ВПО); постанова не містить обґрунтування розміру стягнення та врахування обставин, визначених ст. 33 КУпАП; відповідач не надав доказів умисної відмови позивача від проходження ВЛК; посилання на технічну помилку, допущену в кількох документах, не усуває протиправності постанови.

26.03.2026 представник відповідача подав заперечення, у яких наголосив, що факт відмови від ВЛК зафіксовано у протоколі №7/11221, складеному у присутності свідків; підтвердженням правопорушення є також відсутність висновку ВЛК щодо позивача станом на час подання заперечень. Сума 51000 грн виникла внаслідок передачі постанови на примусове виконання у подвійному розмірі згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи не подавали.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30.08.2025 о 17:27 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , доставлено працівником поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

30.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлено направлення №4738842 на ім`я ОСОБА_1 для проходження медичного огляду мультидисциплінарною командою лікарів на базі КНП «18 міська лікарня» Харківської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , з датою початку медичного огляду – 30.08.2025. Наданий відповідачем примірник направлення не містить жодних відміток про його вручення позивачу або про відмову позивача від його отримання.

Того ж дня офіцером мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №7/11221 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у якому суть правопорушення викладено так: «30.08.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , посадовими особами вручалося направлення №4738842 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби за призовом по мобілізації при Комунальному некомерційному підприємстві «18 міська лікарня» Харківської міської ради. ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та від подальшого призову».

Після переліку положень законодавства у протоколі зазначено: «Разом з тим слід врахувати, що ОСОБА_2 навмисно відмовляється від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, з метою подальшого ухилення від мобілізації, про що особисто подав заяву».

Протокол містить рукописно внесені дані двох свідків з їх підписами, запис про відмову особи від пояснень, підписання протоколу та отримання його другого примірника у присутності свідків, а також відомості про те, що розгляд справи відбудеться о 15:00 02.09.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Додатками до протоколу зазначено витяг з ІКС «Оберіг», копії паспорта, ідентифікаційного коду, довідки замість військового квитка та повістки. Письмових пояснень свідків, копії повістки, акта про відмову від її отримання чи будь-яких інших документів, на підтвердження викладених у протоколі обставин, відповідач суду не надав.

02.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_4 за відсутності ОСОБА_1 винесено постанову №7/11353, яка у своїй назві визначена як постанова «по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

В установчій частині постанови суть правопорушення викладено так: «30.08.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , посадовими особами вручалася направлення №4738842 від 20.08.2025 р. для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби за призовом по мобілізації при Комунальному некомерційному підприємстві «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської обл. Гусейнов Ілдирим Вагіфогли відмовився від отримання повістки для проходження медичного огляду та від подальшого призову на військову службу за мобілізацією, про що складено АКТ від 30.08.2025».

Далі у постанові наведено загальні положення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і зроблено висновок, що відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; зазначено, що обставин, які обтяжують відповідальність, не встановлено. Резолютивна частина постанови містить лише рішення про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн, без зазначення статті (частини статті) КУпАП, за якою особу притягнуто до відповідальності.

У постанові зазначено, що її копію 05.09.2025 направлено поштою. Доказів відправлення та вручення копії постанови позивачу відповідач суду не надав.

Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.01.2026 на адвокатський запит та електронним листом від 31.01.2026 копії протоколу та постанови отримано представником позивача 31.01.2026.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті – за вчинення дій, передбачених частиною першою, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період. Тобто ці норми мають різні об`єкти посягання та різну об`єктивну сторону.

Диспозиції ст. 210, 210-1 КУпАП є бланкетними, тобто не визначають безпосередньо змісту порушення, а відсилають до законодавства про військовий обов`язок і військову службу, оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Тому для притягнення особи до відповідальності за цими статтями уповноважений орган повинен встановити, який саме обов`язок, передбачений конкретною нормою відповідного нормативно-правового акта, особа не виконала, у чому полягало протиправне діяння (дія чи бездіяльність), а також час, місце та обставини його вчинення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, свідків, показаннями технічних засобів фото- і відеозапису, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що постанова є підсумковим актом провадження, у якому суб`єкт владних повноважень на підставі досліджених доказів встановлює конкретну подію правопорушення, кваліфікує її за конкретною нормою закону та обирає стягнення. Протокол, у свою чергу, фіксує обвинувачення, в межах якого здійснюється розгляд справи.

Досліджуючи оскаржувану постанову з точки зору наведених вимог, суд встановив таке.

Постанова містить внутрішню суперечність щодо кваліфікації діяння. У назві постанови правопорушення визначено як передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, в описовій частині зроблено висновок про відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а резолютивна частина взагалі не містить посилання на статтю КУпАП, за якою особу визнано винною і на яку накладено стягнення. Таким чином, із самої постанови неможливо достовірно встановити, за яке саме правопорушення позивача притягнуто до відповідальності.

Також обставини, встановлені в постанові, не відповідають обставинам, викладеним у протоколі, на підставі якого розглядалася справа, а саме:

- у протоколі зазначено, що направлення №4738842 видано 30.08.2025, що узгоджується з наданою відповідачем копією направлення, тоді як у постанові вказано, що направлення №4738842 видано 20.08.2025, тобто за десять днів до доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- у протоколі місцем проходження медичного огляду визначено КНП «18 міська лікарня» Харківської міської ради, а в постанові – КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради;

- у протоколі діяння описано як відмову від проходження медичного огляду та від подальшого призову, а в постанові – як відмову від отримання повістки для проходження медичного огляду;

- у постанові йдеться посилання на акт від 30.08.2025, який у протоколі не згадується та який відповідачем до суду не надано.

Отже, позивача визнано винним у діянні, яке за своїм змістом відрізняється від описаного у протоколі.

Посилання відповідача на те, що зазначені розбіжності є технічною помилкою (опискою), допущеною через великий обсяг документообігу, суд відхиляє з огляду на таке.

КУпАП не передбачає процедури виправлення органом (посадовою особою) описок у постанові по справі про адміністративне правопорушення після її винесення, а відтак законність постанови оцінюється судом виходячи з її змісту на момент ухвалення.

Крім того, розбіжності між протоколом і постановою стосуються не другорядних реквізитів, а істотних елементів правопорушення – кваліфікації діяння, дати видачі направлення, закладу охорони здоров`я, в якому мав проводитися огляд, змісту самого протиправного діяння та документа, яким його нібито зафіксовано. Сукупність таких розбіжностей у двох процесуальних документах, складених з інтервалом у три дні, не може бути пояснена опискою, а свідчить про те, що обставини справи суб`єктом владних повноважень під час її розгляду фактично не з`ясовувалися.

Пояснення відповідача, що до тексту документів «механічно потрапило зазначення іншої статті в назві постанови та ПІБ іншої особи з паралельно оформлюваних матеріалів», не тільки не спростовує, а навпаки, підтверджує доводи позивача про формальний підхід до оформлення матеріалів справи та неможливість достовірно встановити, які саме обставини були предметом розгляду.

Крім того, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували подію правопорушення. Матеріали справи, крім самого протоколу, не містять ні письмових пояснень свідків, ні акта про відмову від отримання направлення чи повістки, ні копії повістки, ні відеозапису, ні будь-якої відмітки на направленні №4738842 про його вручення або про відмову позивача від його отримання.

Протокол про адміністративне правопорушення фіксує позицію органу, який його склав, і сам по собі не є безспірним доказом вини особи, тим більше коли його зміст є внутрішньо суперечливим і не узгоджується з постановою, прийнятою за результатами розгляду справи. Наявність у протоколі підписів двох свідків за відсутності їх пояснень щодо того, які саме дії позивача вони спостерігали, не усуває встановлених вище суперечностей, зокрема щодо того, від чого саме відмовився позивач – від проходження медичного огляду чи від отримання повістки, та в якому закладі охорони здоров`я мав відбутися огляд.

Суд також звертає увагу, що, згідно з довідкою про доставлення, позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 30.08.2025 о 17:27, а направлення №4738842 визначає датою початку медичного огляду того ж дня – 30.08.2025 у закладі охорони здоров`я в м. Харкові. Обставини того, в який спосіб і в який час позивачу пропонувалося пройти медичний огляд, суб`єктом владних повноважень не з`ясовані і в постанові не відображені.

Доводи відповідача про те, що станом на час розгляду справи судом позивач так і не пройшов ВЛК, а відомості про його медичний огляд у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні, не можуть бути враховані, оскільки правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється на момент його прийняття і на підставі обставин, які були ним встановлені. Поведінка особи після винесення постанови не може заповнити прогалини у доказуванні події правопорушення, вчиненого, як стверджується, 30.08.2025.

Так само не впливають на вирішення спору наведені у відзиві обставини щодо неперебування позивача на військовому обліку за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, його доставлення у зв`язку з розшуком та притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП постановою №7/11354 від 02.09.2025, оскільки ці обставини стосуються іншого правопорушення та іншої постанови, яка не є предметом оскарження у цій справі.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд враховує, що за своєю природою провадження у справах про адміністративні правопорушення, за які передбачено стягнення у вигляді значного штрафу, охоплюється поняттям «кримінального обвинувачення» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976, «Гурепка проти України» від 06.09.2005, заява №61406/00, «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява №16347/02). Відтак на такі провадження поширюються гарантії справедливого судового розгляду, зокрема принцип презумпції невинуватості, закріплений також у ст. 62 Конституції України, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 (заява №926/08) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, не може брати на себе функцію обвинувачення та самостійно усувати недоліки, допущені органом, який склав протокол. Відповідно, суд не вправі за відповідача встановлювати, яке саме діяння вчинив позивач, за якою нормою його слід кваліфікувати та яку норму законодавства він порушив, якщо цього не зробив суб`єкт владних повноважень у межах свого провадження.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (або ч. 3 ст. 210 КУпАП), а оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. ст. 7, 245, 280, 283 КУпАП та критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо доводів відповідача про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду суд зазначає, що це питання вирішено ухвалою від 02.03.2026, якою строк звернення до суду поновлено. Наведені у відзиві доводи цього висновку не спростовують, оскільки відповідач не надав доказів направлення та вручення позивачу копії оскаржуваної постанови, а з матеріалів справи вбачається, що копію постанови представник позивача отримав 31.01.2026, після чого позов подано 09.02.2026, тобто в межах десяти днів. Повідомлення позивача в протоколі про дату розгляду справи не свідчить про обізнаність його зі змістом постанови, винесеної за його відсутності. Підстав для залишення позову без розгляду суд не вбачає.

Щодо доводів позивача про стягнення штрафу у подвійному розмірі та про пред`явлення постанови до виконання поза межами строку, суд зазначає, що ці питання стосуються стадії примусового виконання постанови і не є предметом перевірки в цій справі. Водночас скасування постанови №7/11353 від 02.09.2025 саме по собі усуває правову підставу для її подальшого виконання.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 09.02.2026 (ID: 4396-5385-6475-0863).

Як визначено п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які є юридичними особами публічного права та мають реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Відтак, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст. 7, 9, 33, 210, 210-1, 245, 247, 251, 256, 280, 283 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №7/11353 від 02.09.2025 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Повне судове рішення складено та підписано 09.10.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА