Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №644/3639/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 644/3639/26

Провадження № 2/642/1721/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді- Вікторова В.В.,

за участю секретаря- Гриценко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5341056 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого, Відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 360 днів з 24.02.2025 року по 19.02.2026 року, зі сплатою відсотків на кожен день користування кредитом. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, та підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх кредитних зобов`язань перед Первісним кредитором, 30.10.2025 року між ТОВ “Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія “ФІінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 30/10/25, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 5341056 від 24.02.2025 року укладеним між ТОВ “Лінеура Україна» та Відповідачем набуло ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Позивач зазначив, що ТОВ “Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Оскільки, Відповідач порушив умови договору, станом на дату звернення до суду Відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 742,69 грн., яка складається з тіла кредиту – 4999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 10922,7 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 112 календарних днів – 5 320,00 грн., штрафні санкції 2500 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Холодногірського районного суду м.Харкова.

Цивільна справа №644/3639/26 надійшла до Холодногірського районного суду м. Харкова 04.05.2026 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 року визначено головуючим суддею Вікторова В.В

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 травня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" письмові докази.

Представник позивача не надавав клопотань про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, в позовній заяві зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Копію позову з додатками направлено позивачем відповідачу поштовим зв`язком, згідно з положеннями абз.2 ч.1 ст. 177 ЦПК України. Копія ухвали про відкриття провадження по справі направлялася відповідачу за останнім відомим місцем його реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 240.2.2025 року між ТОВ “Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5341056 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 5000,00 грн, строком на 360 днів: з 18.04.2023 по 12.04.2024, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 500,00грн., та зі сплатою відсотків за кожен день користування кредитом у розмірі 0,95% в день.

Кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (84705) 24.02.2025.

Також відповідачем електронним підписом підписаний Паспорт споживчого кредиту, що містить Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Згідно п. 2.1 Договору Товариство надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

ТОВ “Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором виконало повністю та надало грошові кошти в обумовленому Договором розмірі 5000,00грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку№ НОМЕР_1 відповідача, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251103-1605 від 03.11.2025 року.

30.10.2025 року між ТОВ “Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія “Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 30/10/20254, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №5341056 укладеним між ТОВ “Лінеура Україна» та ОСОБА_2 , набуло ТОВ «Фінансова компанія “Фінтраст Україна».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 19.02.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 5341056 від 24.02.2025 року складає 23 742,69 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 4999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 10922,7 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 112 календарних днів – 5 320,00 грн., штрафні санкції 2500 грн.

Правовими нормами ст.ст. 526, 527 і 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 указаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правовими нормами ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 12 і 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У ч. 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу(фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги, а саме факт укладання кредитних договорів, факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 40229,46 грн шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи, та не спростовуються відповідачем.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, власних розрахунків заборгованості або доказів на її погашення не надав.

З огляду на встановлені судом обставини, зважаючи на те, що відповідач не виконав умови кредитних договорів, кредитні кошти та проценти за користування кредитними коштами ні первісному кредитору, ні новому кредитору не сплатила у повному обсязі, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором у розмірі 10922,7 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 112 календарних днів у розмірі 5 320,00 грн., а всього 21242,69грн., є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути із відповідача суму штрафні санкції (неустойки, штрафу) у розмірі 2500,00 грн.

З даного приводу суд зазначає наступне.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У свою чергу, представник позивача просить суд стягнути із відповідача штрафні санкції у розмірі 2500,00грн., які як вбачається із матеріалів справи, були нараховані у період воєнного стану в Україні. Натомість, враховуючи вищезазначені норми закону, суд вважає, що позичальник, тобто відповідач звільняється від обов`язку сплати штрафних санкцій у розмірі 2500,00грн. за таке прострочення, а отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором у розмірі 10922,7 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 112 календарних днів у розмірі 5 320,00 грн., а всього 21242,69 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оскільки, як зазначено вище у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі №756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною справою, всі обставини у цій справі були встановлені в судовому порядку.На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» надані суду (в копіях): договір №10/12-2024 про надання правової допомоги, укладений з адвокатом Столітнім М.М., заявка №17284 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акт № 17284 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024р., рахунок на оплату №17284-23/03-2026 від 23 березня 2026 р. Відповідно до наданих документів вартість витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» - гонорар адвоката становить 10000,00 грн. Надання правничої допомоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» адвокатом Столітнім М.М. підтверджується наданими доказами, і тому позивач має право на відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу.

Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 2382,06 грн. (21242,69*2662,4/23742,69)

Керуючись ст.ст. 205, 207, 526, 527, 530, 1054, 1055, 1072, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 27 ) заборгованість за кредитним договором №5341056 від 24.02.2025 року у розмірі 21242 (двадцять одна тисяча двісті сорок дві)грн. 69коп., яка складається: із заборгованості за тілом кредиту - 4999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором у розмірі - 10922,7 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 112 календарних днів - 5 320,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 27 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.00 коп., та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2382 (дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 06 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 09.10.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов