Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №641/2866/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/2585/2026Справа № 641/2866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Чайка І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/2866/26 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_2 , 1922 року народження, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Харкові.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Харкові померла її мати – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 , де остання проживала та була зареєстрована. З метою оформлення спадкових прав позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса Козелько Т.М. від 10.10.2025 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на не подання документів, які підтверджують родинний зв`язок позивача з померлою ОСОБА_2 . Причиною не подання позивачем вказаних документів є те, що свідоцтво про її народження було втрачено, а отримання його повторно є неможливим, оскільки позивач народилась в Росії, відносини з якою припинені через війну. Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власносі позивачу та членам її сім`ї, зокрема, її матері ОСОБА_2 , у якій вони проживали разом. Враховуючи зазначені обставини та неможливість встановлення факту родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та її померлою матір`ю в позасудовому порядку, а також оформлення нею спадкових прав, позивач звернулася до суду з зазначеною вище позовною заявою.

Ухвалою суду від 03.04.2026 позов було залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.04.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

08.05.2026 року представником відповідача через систему Електронний суд подано відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що зібрані позивачем докази не є належними та допустимими для встановлення усіх обставин даної справи, а звернення позивача до суду є передчасним, оскільки нею не використано усіх можливих засобів відновлення відсутнього документу – її свідоцтва про народження, а отже у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження родинного зв`язку позивача та спадкодавиці ОСОБА_2 . Стосовно вимоги позивача про визнання за нею права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 зазначив, що позивач не позбавлена право на ортимання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину пілся смерті її матері за умови встановлення факту родинних відносин в судовому порядку, а отже звернення позивача з зазначеною вимогою є передчасним, а тому не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а також задоволено клопотання про виклик свідків.

Ухвалою суду від 09.07.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали подану позовну заяву та просили її задовольнити.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідмолений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши позивача та її представника, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

За приписами частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема родинних відносин між фізичними особами.

Як роз`яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника (постанова Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 752/21394/21).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 4.4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, а також документи, видані органами іноземних держав, які посвідчують такі факти.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2020 справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Заявляючи вимогу про встановлення факту родинних відносин позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона є рідною донькою ОСОБА_2 , однак документів на підтвердження цього вона не має у зв`язку з втратою її свідоцтва про народження, отримати яке наразі не вбачається можливим.

Судом встановлено, що згідно Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 17.10.2010 № 00002106992, ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який було розірвано 15.09.1988 року Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління ютиції. Під час шлюбу позивач носила прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

З 20.06.1992 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , та відповідно після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 20.06.1992 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 29.11.1962 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , яка після укладення шлюбу залишила дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 ».

З довідки Комунального житлово – експлуатаційного підприємства № 132 від 13.02.2007 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно постійно прописана та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та після смерті чоловіка ОСОБА_8 в повторний шлюб не вступала.

Згідно з довідкою про проживання, про склад сім`ї та прописку від 13.05.2014 року, виданою КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.05.2014 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після її смерті Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 20.05.2014 року № 37416368.

Також, в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_10 , який є чоловіком позивача та ОСОБА_11 , яка є сусідкою позивача, які повідомили, що позивач ОСОБА_1 разом із сім`єю, в тому числі, з матір`ю ОСОБА_2 проживали разом однією сім`ю з 1999 року, мали спільний бюджет. Позивач є донькою ОСОБА_2 , вона доглядала за матір`ю та піклувалася про неї. ОСОБА_2 померла у 2014 році. Також, у позивача є сестра, яка на теперішній час проживає в Криму, та у 2017 році надала заяву, нотаріально посвідчену в Криму, що на спадщину після смерті матері не претендує.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що встановлення вказаного факту має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення та зміна майнових та немайнових прав останньої, так як у неї виникне можливість офомлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_2 .

Досліджені в процесі розгляду справи докази узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 та її представника в судовому засіданні, поясненнями свідків і є такими, що дозволяють встановити вказаний факт.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за можливе встановити факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 , 1922 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідно приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про визнання за нею права власності частку нерухомого майна – квартири в порядку спадкування за законом після смерті її матері – ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Спадкування в Україні регулюється ЦК України, а за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується норми Закону України «Про міжнародне приватне право».

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

За змістом ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

З матеріалів справи вбачається, що мати позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку у нерухомому майні – квартирі АДРЕСА_3 , яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.02.2003 року № НОМЕР_4 , виданого відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_6 та членам його сім`ї – дружині ОСОБА_1 , та іншим членам сім`ї, зокрема, тещі – ОСОБА_2 належить на праві власності.

20.05.2014 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріалньої контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 10.10.2025 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 з огляду на те, що ОСОБА_1 документів, які підтверджують, що вона є дочкою ОСОБА_2 , а саме свідоцтво про народження, не надано.

Враховуючи встановлення в судовому порядку факту родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавицею ОСОБА_2 , а саме, що позивач є її донькою, та відповідно є спадкоємцем першої черги, а також з урахуванням відсутності інших спадкоємців першої черги, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на частку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , після смерті її матері ОСОБА_2 .

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 , 1922 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Харкові.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 0405924, м. Харків, м-н Конституції, 7.

Повний текст рішення виготовлено 09.10.2026 року.

Суддя І.В.Чайка