Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №641/8595/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/850/2026Справа № 641/8595/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Чайка І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/8595/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Бєлєвцова О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнень просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з дня звернення із цією позовною заявою, з 06 листопада 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що він та відповідач ОСОБА_2 є батьками дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу питання щодо визначення місця проживання дітей було вирішено шляхом укладення Договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків щодо виховання та утримання дітей, відповідно до якого сторони домовились про те, що ОСОБА_4 буде проживати разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , а на той момент малолітній ОСОБА_3 у зв`язку з віком з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України відповідач спочатку виїхала закордон з метою евакуації, а з часом вже на постійне місце проживання до Республіки Польща. Діти відмовилися виїздити закордон разом з відповічачем ОСОБА_2 , і виявили бажання проживати з позивачем. Таким чином неповнолітня ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_3 протягом тривалого часу проживають з батьком ОСОБА_1 та знаходяться на його утриманні. З огляду на те, що відповідач не проживає постійно в Україні разом з малолітнім ОСОБА_3 , а тому в неї відсутня можливість забезпечити належний догляд за дитиною, його навчанням та розвитком. Водночас, позивач дуже любить свого сина, і бажає надалі виконувати свої обов`язки щодо догляду, утримання та виховання малолітнього ОСОБА_3 . ОСОБА_1 активно бере участь у житті дитини, має постійне місце проживання, стабільний дохід, належні побутові умови та тісний емоційний зв`язок із дітьми. Враховуючи, що на теперішній час змінились обставини щодо визначення місця проживання дітей, які були узгоджені Договором, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 11.11.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.04.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, та задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідмила, відзив не подала.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи містяться пояснення, в яких вона просила розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши вступне слово представника позивача, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03.03.2015 року.

Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.08.2014 року Комінтерніським відділом державної реєстрації актів цивілнього стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.08.2013 року Комінтерніським відділом державної реєстрації актів цивілнього стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Після розірвання шлюбу питання щодо місця проживання дітей було визначено договором щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків щодо виховання та утримання дітей, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я.М. 09.02.2015 року. Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились про те, що ОСОБА_4 буде проживати разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , а малолітній ОСОБА_3 у зв`язку з віком з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з повномаштабним вторгненням Російської Федерації на територію України умови щодо місця проживання дітей, зокрема, малолітнього ОСОБА_3 змінилися, оскільки відповідач ОСОБА_2 виїхала закордон, а діти, зокрема, малолітній ОСОБА_3 , тривалий час мешкають разом з батьком ОСОБА_1 на території України у місті Харків.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухом майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів неркхомого майна від 03.09.2026 року, у власності позивача ОСОБА_1 перебуває квартира АДРЕСА_3 , в якій він та дитина ОСОБА_3 зареєстровані та проживають.

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 30.09.2025 року вбачається, що діти проживають разом з батьком в ізольованій квартирі з усіма комунальними зручностями, меблями та побутовими приладами. Діти мають окремі обладнані усім необхідним кімнати.

Відповідно до довідки Комунального закладу «Харківський ліцей № 112 Харківської міської ради» від 06.10.2025 року № 323/02-07/25, ОСОБА_1 батько ОСОБА_3 , учня 7-В класу та ОСОБА_4 , випускниці 11-Б класу, проживає з родиною, опікується дітьми. Батько за час навчання дітей постійно спілкується з класним керівником, цікавиться рівнем досягнень дітей, їх психологічним, медичним та фізичним станом, бере участь у батьківських зборах, надає всебічну допомогу ліцею.

ОСОБА_1 має стабільний дохід, що підтверджується довідкою форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєтру загальнообов`язкового соціального страхування.

Згідно ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За статтею 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України). Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України).

Верховний Суд у складі ОП КЦС від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 в своїй постанові зазначив, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ст. 161 СК України). Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема, обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, ризикує бути позбавленою щасливого та спокійного дитинства.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Заявляючи вимогу про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 разом з батьком, позивач зазначив, що дитина тривалий час мешкає разом з ним, мати дитини - відповідач у справі мешкає окремо закордоном та відмовляється врегулювати питання щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком в позасудовому порядку. Позивач зазначив, що дуже любить свого сина, і бажає надалі виконувати свої обов`язки щодо його догляду, утримання та виховання, позивач активно бере участь у житті дитини, має постійне місце проживання, стабільний дохід, належні побутові умови та тісний емоційний зв`язок із дитиною. Хлопчик навчається у Комунальному закладі «Харківський ліцей №112 Харківської міської ради», де має друзів і стабільне середовище для розвитку.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5 , який повідомив, що сторони по справі розлучилися 10 років назад. Позивач ОСОБА_1 проживав разом з донькою, а з 2022 - 2023 року з ними також мешкає молодша дитина - ОСОБА_3 . Де мати дітей не відомо, начебто проживає у Польщі. Відносини між батьком та дітьми нормальні. Позивач працює та має дохід.

В процесі розгляду справи та дослідження доказів встановлено, що діти, зокрема, молодша дитина - ОСОБА_3 мешкає разом з батьком, який приділяє дітям належну увагу, опікується ними, приймає участь у їх шкільному житті.

При вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , суд приймає до уваги висновок Департаменту служб у справах дітей виконавого комітету Харківської міської ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 , відповідно до якого діти, зокрема, ОСОБА_6 наразі проживають разом з батьком у АДРЕСА_1 , де їм створені належні умови для проживання. ОСОБА_3 навчається в школі в 7 класі. Батько, за час навчання, постійно спілкується з класним керівником, цікавиться рівнем досягнень дитини, її психічним, медичним та фізичним станом, бере участь в батьківських зборах. Малолітній ОСОБА_7 надав пояснення та підтвердив, що з початку війни, коли мама поїхала до Польщі він почав мешкати разом з батьком та старшою сестрою, просив визначити його місце проживання разом з батьком. Враховуючи вищевикладене, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вважав доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків, та саме в інтересах дитини - ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 разом з батьком підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , зазначив, що відповідач ОСОБА_2 , як мати дитини, також має обов`язок по її утриманню. Вказав, що дитина ОСОБА_3 мешкає разом з ним та повністю перебуває на його утриманні, а мати дитини - відповідач у справі ніяким чином не приймає участі в утриманні дитини.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що в процесі розгляду справи встановлено, що дитина проживає разом з позивачем, знаходиться на його утриманні, відповідач є матір`ю дитини та також має обов`язок по її утриманню, а також, враховуючи, що доказів щодо неможливості відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі заявленому позивачем, суду не надано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , та вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.11.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд вирішує відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України, та враховуючи що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, тому з ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в частині стягнення аліментів на користь держави в розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. ст.10, 13, 81, 141, 142, 206, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 160, 161 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з дня звернення із цією позовною заявою, з 06 листопада 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір на користь держави в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Повний текст рішення виготовлено 09.10.2026 року.

Суддя І.В.Чайка