Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №641/5152/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 3/641/1198/2026Справа № 641/5152/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Маньковської О.О., за участю прокурора – Мельничук О.А., особи, стосовно якої складений протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 , секретаря – Макарової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-5 КУпАП -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №39-01/5 від 13.04.2026р., ОСОБА_1 , будучи суддею Київського районного суду м. Харкова, у період з 12.07.2024 по 14.11.2025, за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 7Б, порушила встановлені абз. 1 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) обмеження щодо одержання подарунка у вигляді безоплатного користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв. м): 77,2, житловою площею (кв. м): 52,2, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не є її близькою особою у розумінні абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-5 КУпАП.

Також вказано, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме, щорічній декларації, поданій за 2024 рік та за 2025 рік, а також декларації при звільненні за період 01.01.2025 - 30.12.2025, ОСОБА_1 зазначила безоплатне користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 470624959 від 31.03.2026), належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі договору дарування, серія та номер: за реєстр. № 845, виданий 01.07.2020, видавник: ПН ХМНО Гнилицька Т.В.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення були прийняті до уваги пояснення ОСОБА_1 від 19.11.2025р., коли остання повідомила, що проживає у вказаній квартирі безоплатно за дружньою домовленістю із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , сплачуючи лише житлово-комунальні послуги за фактичне їх споживання. Також ОСОБА_1 зазначила, що жодні платежі відносно вказаної квартири, окрім житлово-комунальних, вона не сплачувала, а між нею та ОСОБА_2 не укладались договори оренди житла чи інші письмові договори, оскільки житлом, ОСОБА_1 користується безоплатно. При цьому ОСОБА_1 підтвердила, що проживає у зазначеній квартирі безперервно з 12.07.2024 по дату отримання запиту Національного агентства.

Також, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, встановлено середній ціновий діапазон вартості користування (оренди) житла в АДРЕСА_2 , загальною площею 77,2 кв. м, житловою площею 52,2 кв. метра, а саме для обчислення вартості подарунка Національним агентством взято найменшу вартість: 31.07.2024 становила 8 000 грн 00 коп. на місяць; 31.08.2024 становила 5 000 грн 00 коп. на місяць; 30.09.2024 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 31.10.2024 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 30.11.2024 становила 6 750 грн 00 коп. на місяць; 31.12.2024 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 31.01.2025 становила 6 750 грн 00 коп. на місяць; 28.02.2025 становила 6 750 грн 00 коп. на місяць; 31.03.2025 становила 7 200 грн 00 коп. на місяць; 30.04.2025 становила 8 600 грн 00 коп. на місяць; 31.05.2025 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 30.06.2025 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 31.07.2025 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 31.08.2025 становила 9 000 грн 00 коп. на місяць; 30.09.2025 становила 9 000 грн 00 коп. на місяць; 31.10.2025 становила 9 300 грн 00 коп. на місяць; 30.11.2025 становила 8 600 грн 00 коп. на місяць.

Також Національним агентством встановлено, що ОСОБА_1 користувалась зазначеною квартирою з 12.07.2024 по 14.11.2025 включно, беручи до уваги, що вартість користування (оренди) квартирою: у липні 2024 року становила 8 000 грн 00 коп., сума користування (оренди) за 20 днів у липні 2024 року становить 5 161 грн 20 коп. (8 000 грн /31 день = 258 грн 06 коп. – ціна за 1 день, тобто за 258 грн 06 коп. х 20 днів = 5 161 грн 20 коп. - ціна за 20 днів); у листопаді 2025 року становила 8 600 грн 00 коп., сума користування (оренди) за 14 днів становить 4 013 грн 24 коп. (8 600 грн / 30 днів = 286 грн 66 коп. - ціна за 1 день, тобто 286 грн 66 коп. х 14 днів = 4 013 грн 24 коп. - ціна за 14 днів).

Таким чином, НАЗК визначено, що ОСОБА_1 у період з 12.07.2024 по 14.11.2025 включно отримала від ОСОБА_2 подарунок (зберегла власні кошти) за несплату ринкової вартості оренди квартири на суму 122 524 грн 44 копійки та, порушуючи абз. 1 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції», приймала кожного місяця подарунки від ОСОБА_2 , які задовольняли її приватний інтерес, а саме, не оплативши послуги користування (оренди), зберегла власні грошові кошти у сумі 122 524 грн 44 коп., а отже, отримала по суті дозвіл від ОСОБА_2 на їх збереження, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1725 КУпАП.

Тобто, згідно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_4 прийняла пропозицію користування квартирою, без сплати за неї орендної плати, а лише комунальних платежів, оскільки сама фактично і використовувала надані житлово-комунальні послуги, тобто ОСОБА_1 кожного місяця систематично безоплатно користувалася отриманим подарунком (пропозицією), зокрема у період із 12.07.2024 по 14.11.2025.

Прокурор в судовому засіданні вважала доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого положеннями ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, надавши письмовий висновок щодо наявності у діях останньої події та складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, просила призначити стягнення у вигляді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією подарунка, вартість якого складає - 122524,44 грн.

В судовому засіданні особа, стосовно якої складений протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 заперечувала свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, надала пояснення, вказавши, що її проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 не було безкоштовним. Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України сім`я ОСОБА_5 мешкає у Закарпатській області, мають статус внутрішньо переміщених осіб. ОСОБА_2 попросив її проживати у цій квартирі, побоюючись мародерських дій щодо свого майна. З ОСОБА_2 вони усно домовились, що вона буде сплачувати поточні платежі та заборгованість за комунальні послуги, та буде підтримувати житло у належному стані. Власник квартири бажав, щоб квартира не лишалася без нагляду, щоб у квартирі мешкала людина, яку сім`я добре знає і якій можна довіряти, оскільки після початку збройної агресії російської федерації переважна більшість мешканців дому виїхали і будинок був майже порожній. Зазначена ситуація створювала реальні ризики незаконного проникнення зловмисників у житло і вчинення крадіжок. Наголосила, що господарі запропонували їй користуватися квартирою не як судді, а як приватній особі, яку родина дуже добре знає і з якою перебуває у дружніх стосунках. Ці відносини сформувалися ще за 12 років до її призначення на посаду судді, і набуття нового службового статусу жодним чином на них не вплинуло. Пояснила, що на пропозицію погодилася та, проживаючи у квартирі упродовж 1,5 року, добросовісно користувалася нею, сплачуючи поточні витрати за житлово-комунальні послуги та заборгованість з теплопостачання, яка складала понад 63 000 грн., й яку вона сплачувала в літні та весняні місяці, та несучи всі необхідні витрати на утримання майна, про що надала відповідні платіжні документи. Також, зазначила, що купляла у квартиру побутові речі, зокрема, посуд, хатній текстиль, предмети декору, інші речі побутового вжитку, які залишила господарям, а також несла витрати на поточний ремонт, оскільки за період її проживання декілька разів заливало балкон на кімнату, які вона ремонтувала крім того, регулярно придбавала низку засобів для прибирання, догляду за квартирою з метою підтримання у житлі чистоти і порядку. Крім того, ОСОБА_1 пояснила, що окрім сплати та утримання квартири, яка належить ОСОБА_2 , вона сплачувала комунальні послуги за квартиру у м. Києві, де вона зареєстрована. Таким чином, вважала, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 247 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , дослідивши висновок прокурора та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Так, диспозиція частини першої статті 172-5 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.

В пп. «ґ» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон), визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, судді.

У преамбулі Закону України «Про запобігання корупції», визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Положеннями ч. 1 статті 1 Закону передбачено, що корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Обов`язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, чи осіб, які є такими, на яких поширюється дія Закону, може визнаватися корупційною, якщо є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб.

Норми статті 172-5 КУпАП мають бланкетний (відсильний) характер.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону особам, зазначеним у пунктах 1, 2 ч.1 ст. 3Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийнято подарунки.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що об`єктом даного проступку за ст.172-5 КУпАП виступають суспільні відносини, що складаються під час дотримання службовими та прирівняними до них особами заборон та обмежень щодо одержання ними подарунків.

Обов`язковим елементом об`єкту даного проступку є його предмет - подарунок, який у ч.1 ст.1 Закону визначається як грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

Отже, з об`єктивної сторони правопорушення за ч.1 ст.172-5 КУпАП становлять діяння у вигляді одержання у власність речей або майнових прав з порушенням вимог вищезазначеного Закону,

Із суб`єктивної сторони вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується тим, що вони вчиняються умисно. Це означає, що особа усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його наслідки, бажає або свідомо допускає настання цих наслідків.

Згідно зі ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст.172-5 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу правопорушення за ч.1 ст.172-5 КУпАП є умисна дія чи бездіяльність, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов`язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу.

Судом в становлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді Київського районного суду м. Харкова, відповідно до Указу Президента України № 425/2024 від 04.07.2024р. та звільнена з посади Рішенням Вищої ради правосуддя № 2669/0/15-25 від 16.12.2025 року.

У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2024 та 2025 р.р., ОСОБА_1 у п. 2 Розділу 3, зазначила про безоплатне користування за усним правочином квартирою та місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_2 на праві власності з 01.07.2020 року належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він є власником квартири АДРЕСА_3 та знайомий з ОСОБА_1 понад 12 років. Вказав, що після початку військових дій, він поїхав за межі м. Харкова, у квартирі проживали квартиранти, які привели квартиру до неналежного стану для проживання та виник борг понад 59 000 грн. В під`їзді ніхто не проживав із сусідів, почались випадки незаконного заволодіння майном. З метою збереження майна, шукав надійну людину, яку можна заселити в свою квартиру. Тоді, дізнавшись, що ОСОБА_1 має намір переїхати з м. Києва до м. Харкова, де в неї немає житла, він уклав з нею усну домовленість щодо її проживання у вказаній квартирі без оплати орендної плати, але з оплатою комунальних послуг, заборгованості за теплопостачання та за умови приведення квартири в придатний для проживання стан. За час проживання, ОСОБА_1 замінила матраци на ліжках, купила речі для побутового проживання, сплачувала комунальні послуги, в тому числі заборгованість за опалення, замість власника. Також, зробила ремонти після двох затоплень, коли з даху до 1-го поверху затопило квартири всіх 5-ти поверхів, в той час, як його квартира знаходиться на 5-му поверсі, п`ятиповерхівки. Все майно, яке придбано ОСОБА_1 за час проживання, залишилось у його квартирі.

Так, за поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні, нею з власником житла ОСОБА_2 була укладена угода про її проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 без оплати орендної плати, але з оплатою комунальних послуг, заборгованості за теплопостачання та за умови приведення квартири в придатний для проживання стан.

Дані пояснення повністю підтверджуються наданими в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_2 .

Таким чином, в даному випадку, за усним договором, ОСОБА_1 не сплачувала за сам факт проживання в квартирі, але зобов`язалась підтримувати належний стан житла та нести витрати з його утримання, що відповідає ознакам договору позички (ст.827 ЦК України).

Відповідно до положень ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, й, в даному випадку усний договір користування житлом на умовах сплати лише комунальних послуг є юридично дійсним та відповідає загальним засадам цивільного законодавства (в т.ч. свобода договору).

Тобто, як вбачається з досліджених судом доказів, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено усний договір безоплатного користування рухомим майном, якій в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства в сфері укладення договорів.

Як вбачається з наданих платіжних документів, ОСОБА_1 здійснювалась сплата житлово-комунальних платежів як за адресою: АДРЕСА_2 за період з вересня 2024 року по грудень 2025р., зокрема, 18 платіжних інструкції про сплату грошових коштів за теплопостачання на суму 38 924,38 грн; 45 платіжних інстуркції про сплату КП «Водоканал» на суму 1548,09 грн., 12 платіжних інструкцій КП ХТМ (вода) на суму 344,72 грн., 12 платіжних інструкцій КП «Житлокомсервіс» на суму 2593,94 грн., 10 платіжних інструкцій ПрАТ «Харківенергозбут» на суму 15732,72 грн., а разом на суму 56 867,37 грн.

Крім того, як вбачається з Довідки про нарахування та оплату за послуги теплопостачання КП «ХТМ» за адресою: АДРЕСА_2 за період з липня 2024р. по січень 2026р., станом на червень 2024р. утворилась сума заборгованості 59 300,76грн., а вподальшому, з червня 2024р. по січень 2026р. була нарахована сума до сплати - 25010,11грн. Разом з цим, за вказаний період з червня 2024р. по січень 2026р. надійшла загальна сума сплати за надані послуги - 80180,38грн.

Також ОСОБА_1 надані 20 POS-термінальних чеків «ПриватБанк» в категорії «Ремонт та Дім» на суму 8729,33 грн., та 6 чеків з категорії «Краса» на суму 4077,30 грн. за період з липня 2024р. по грудень 2025р., з яких неможливо ідентифікувати товари, які купувала ОСОБА_1 , проте, враховуючи пояснення свідка ОСОБА_2 , який зазначив в судовому засіданні, що під час проживання ОСОБА_1 в квартирі в зазначений період, нею здійснювались витрати на придбання товарів для дому, тобто предметів, які забезпечують комфорт, гігієну, порядок та нормальне функціонування побуту людини, такі, як простирадла, подушки, ковдру, посуд та інші, й ці речі були залишені ОСОБА_1 в квартирі після розірвання усного договору щодо проживання за вказаною адресою - судом дані термінальні чеки приймаються до уваги як такі, що підтверджують факт витрат ОСОБА_1 на підтримання належного стану житла за адресою: АДРЕСА_2 - за власні кошти.

Також ОСОБА_1 надані підтверджуючі відомості про сплату за житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 за місцем реєстрації - у АДРЕСА_1 за період, коли вона проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, з умов усного Договору, та наданих на його виконання документів, вбачається, що протягом з липня 2024р. по грудень 2025р. - періоду користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , як користувач, понесла витрати на оплату житлово-комунальних послуг за даною адресою, проведення ремонтів, та підтримання належного стану житла за власні кошти; за домовленістю сторін усного договору, такі витрати зараховувалися власником в рахунок плати за користування житлом.

З огляду на викладене, посилання НАЗК на те, що «безоплатність означає відсутність умови про оплату, характерної для відповідних цивільно-правових договорів», а тому договір, який укладено між ОСОБА_1 та власником квартири ОСОБА_2 по суті є подарунком - протирічить нормам чинного законодавства України.

Таким чином, заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що НАЗК невірно визначили правовий режим взаємовідносин між нею та ОСОБА_2 як сторін договору дарування (адже між ними фактично було укладено договір безоплатного користування житлом), що фактично є порушенням одного з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принципу свободи договору, який гарантовано державою в ст.3ЦК України. Крім того, наслідком такого невірного визначення правового режиму взаємовідносин стало і помилкове визначення безоплатно отриманих послуг в якості подарунку в розмірі 122 524,44 гривень.

Крім того, частиною 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що:

- корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

-корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Обов`язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, чи осіб, які є такими, на яких поширюється дія Закону, може визнаватися корупційною, якщо є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб.

Таким чином, правова природа будь-якого правопорушення, пов`язаного з корупцією, повинна визначатись, в першу чергу, виходячи зі змісту поняття корупції, наведеного в ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», а також обов`язкових ознак, згідно яких неправомірні діяння осіб визнаються корупційними (пов`язаними із корупцією), лише (1) при наявності корисливого або іншого особистого інтересу, (2) лише при використанні особою своїх службових повноважень.

Тобто, обов`язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, чи осіб, які є такими, на яких поширюється дія вказаного Закону, може визнаватися корупційною, якщо є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб та одночасно має місце використання такою особою своїх службових повноважень.

За приписами ч.ч.1,2 ст.23 вищевказаного Закону особам, зазначеним у пунктах 1,2ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

1) у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що об`єктом даного проступку виступають суспільні відносини, що складаються під час дотримання службовими та прирівняними до них особами заборон та обмежень щодо одержання ними подарунків, які обов`язково мають бути пов`язані зі службовими можливостями та/або службовим становищем. І навпаки, відсутність такого зв`язку виключає склад будь-якого корупційного правопорушення.

Обов`язковим елементом об`єкту даного проступку є його предмет -подарунок, який у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначається як грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

Отже, подарунок набуває змісту згідно ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» лише тоді, коли він одержується службовою особою виключно у двох випадках:

-у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

- якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Пов`язаними із виконанням службових обов`язків є подарунки, що надаються як подяка за раніше вчинені службовцем дії (бездіяльність), або прийняття ним рішень на користь дарувальника чи третіх осіб, або прийняті ним рішення на користь дарувальника або третіх осіб; або даруються в очікуванні заздалегідь необіцяного вчинення публічним службовцем дій (бездіяльності) або прийняття ним рішень на користь дарувальника чи третіх осіб.

Аналізуючи диспозицію ч.1ст.172-5КУпАП, слід зазначити, що з об`єктивної сторони таке правопорушення становить діяння у вигляді одержання у власність речей або майнових прав з порушенням вимог вищезазначеного Закону. Зокрема, це порушення матиме місце у разі одержання подарунку в зв`язку з виконанням особою функцій держави або органів місцевого самоврядування, тобто обумовлюється службовим становищем одержувача подарунку, посадою, яку він обіймає.

Судова практика у справах за ст. 172-5 КУпАП чітко і послідовно підтверджує обов`язковість для суду, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-5КУпАП, встановлювати такий обов`язковий елемент об`єктивної сторони вказаного правопорушення, як наявність причинного зв`язку між діянням особи і виконанням останньою завдань і функцій держави, наслідком не встановлення якого є відсутність об`єктивної сторони і складу адміністративного правопорушення.

У рішенні Конституційного Суду України від 06жовтня 2010року (справа№ 1-27/2010про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) суд зазначив, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб». У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. В частині другій цієї статті вказується, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зміст і спрямованість якої визначаються правами і свободами людини та їх гарантіями. Отже, слід виходити з того, що будь-яке обмеження прав людини і громадянина повинно бути не тільки юридично обґрунтованим, а й соціально виправданим і адекватним.

Таким чином Закон України «Про запобігання корупції» не регулює взаємовідносини між приватними особами, які не є суб`єктами, на яких поширюється дії Закону, коло який визначено статтею 3 Закону.

Правильність саме такого правого тлумачення антикорупційного законодавства підтверджується роз`ясненням Департаменту антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя МЮУ від 28.07.2011 року щодо одержання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, де вказано, що при вирішенні питання неправомірності подарунків має бути доведений причинно - наслідковий зв`язок отримання публічним службовцем у власних інтересах подарунків.

Інші суспільні правовідносини, які є побутовими, в яких державний службовець виступає не як спеціальний суб`єкт, а як звичайний громадянин та/або фізична особа і як такий набуває, наприклад, у власність подарунок, вартість якого перевищує чотири прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийнято подарунки, не породжують корупційні ризики, а лише зобов`язують суб`єкта декларування проінформувати НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до Порядку, зареєстрованого в МЮУ від 29.07.2021 року за № 988/36610, затвердженого Наказом НАЗК від 23.07.2021 року № 450/21.

Таким чином, лише сам по собі факт безоплатного користування ОСОБА_1 житлом, як фізичною особою, не свідчить про порушення нею, як суб`єктом, на якого поширюється дія ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», встановлених ст. 23 цього ж Закону вимог, заборон та обмежень. Користуючись безоплатно житлом, ОСОБА_1 діяла в статусі фізичної особи поза межами свого статусу як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а отже, і обмеження щодо одержання подарунків, що визначені ст. 23 Закону, на цей вид стосунків не розповсюджуються.

З суб`єктивної сторони вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується тим, що вони вчиняються умисно. Це означає, що особа усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його наслідки, бажає або свідомо допускає настання цих наслідків.

Протиправні діяння цього виду вчиняються умисно, можуть полегшувати (спрощувати, прикривати) скоєння корупційних правопорушень, а також мати суміжні склади з корупційними правопорушеннями.

Як було зазначено раніше, згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Наведені вище норми приводять до висновку, що склад правопорушення за ч.1ст. 172-5 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу правопорушення за ч.1 ст.172-5 КУпАП є умисна дія чи бездіяльність, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов`язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу.

Так, протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про те, що ОСОБА_1 , при укладенні та виконанні усного договору безоплатного користування квартирою мала корисну мету чи корисливий або інший інтерес чи передбачала негативні наслідки для держави в результаті такого правочину.

Відсутність в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності обов`язкових ознак суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, таких як умисел та корисна мета - виключає можливість притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення вартості послуг по користуванню ОСОБА_1 житлом, НАЗК звернулись із листом до Директора КНІДСЕ щодо визначення мінімальної ринкової вартості оренди квартири за адресою: АДРЕСА_2 у розрізі кожного місяця окремо з 12.07.2024 року по 14.11.2025 рік включно, ураховуючи її загальну площу 77,2 кв.м. та житлову площу 55,2 кв.м., місце розташування (м. Харків, Харківська область) та інші відомості, що необхідні для визначення мінімальної ринкової вартості оренди.

З Листа КНДІСЕ МЮУ, адресованого НАЗК, щодо визначення вартості оренди квартири 30, загальною площею 77,2 кв.м. (житловою площею 52,2 кв.м.), яка розташована по вул. Данилевського, 12 у м. Харкові, встановлено, вартість оренди за результатами аналізу пропозицій оренди житлової нерухомості у м. Харків, відповідно до зазначеної в доступних джерелах інформації, в середньому ціновому діапазоні, яка складає: 31.07.2024 становила 8 000 грн 00 коп. на місяць; 31.08.2024 становила 5 000 грн 00 коп. на місяць; 30.09.2024 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 31.10.2024 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 30.11.2024 становила 6 750 грн 00 коп. на місяць; 31.12.2024 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 31.01.2025 становила 6 750 грн 00 коп. на місяць; 28.02.2025 становила 6 750 грн 00 коп. на місяць; 31.03.2025 становила 7 200 грн 00 коп. на місяць; 30.04.2025 становила 8 600 грн 00 коп. на місяць; 31.05.2025 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 30.06.2025 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 31.07.2025 становила 7 500 грн 00 коп. на місяць; 31.08.2025 становила 9 000 грн 00 коп. на місяць; 30.09.2025 становила 9 000 грн 00 коп. на місяць; 31.10.2025 становила 9 300 грн 00 коп. на місяць; 30.11.2025 становила 8 600 грн 00 коп. на місяць.

На підставі зазначеного листа директора експертної установи, НАЗК у протоколі про адміністративне правопорушення здійснено обчислення вартості оренди, взявши із зазначеного вище листа вартість оренди (користування) квартирою у період з 12.07.2024 по 14.11.2025р. включно, та кваліфіковано отримання ОСОБА_1 подарунку від ОСОБА_2 в сумі 122 524,44 грн.

Водночас існує допустимість засобів доказування:

-в широкому сенсі, тобто має дотримуватися вимога про отримання інформації лише з визначених в законі засобів доказування та з дотриманням встановленого порядку;

-у вузькому сенсі, тобто використання лише певних засобів доказування з числа передбачених законом (позитивна допустимість) або неможливість використання певних засобів доказів (негативна допустимість).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи, (постанова ВП ВС від 07.12.2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.27)).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України».

Оцінка майна, майнових прав-це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Згідно абз. 6 ч. 2 ст. 7 цього Закону, проведення оцінки майна є обов`язковою у випадках, зокрема при приватизації та іншого відчуження майна, у випадках, встановлених законодавством, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.

Частиною 4 ст. 8 Закону, визначено, що оцінка майна у випадках її обов`язкового проведення, зазначених у ст. 7 цього Закону, виконана суб`єктами, які не є суб`єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Експерта має бути попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як вбачається з тексту Листа КНДІСЕ МЮУ, адресованого НАЗК щодо визначення вартості оренди квартири АДРЕСА_4 , розрахунок вартості оренди вказаної квартири, було зроблено за результатами аналізу пропозицій оренди житлової нерухомості в м.Харкові, відповідно до зазначеної в доступних джерелах інформації, та могла знаходитись у зазначеному в Листі ціновому діапазоні. Також в листі вказано, що вартість оренди житлової нерухомості залежить від місцерозташування, об`ємно-планувальних та конструктивних рішень, технічного стану, наявності інженерного обладнання та благоустрою прилеглої території, а також інших факторів, які впливають на формування ринкової вартості, таким чином, остаточний розрахунок можливий за умови виконання відповідної експертизи з наданням повної вхідної інформації щодо об`єкта дослідження (а.с.57).

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що оцінку мінімальної ринкової вартості користування (оренди) не здійснено. Покладені в основу складеного протоколу відомості, що містяться у листі-консультацїї КНДІСЕ МЮУ №4110/1050-3-26/42 від 03.03.2026р. не є та не можуть вважатись належною оцінкою мінімальної ринкової вартості оренди (користування) в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», а тому є недопустимим доказом в цій справі.

Згідно ст.251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у томучислі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому слід зауважити про те, що обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол, у діях конкретної особи, суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження, на підставі доказів, зібраних органом, повноважним на складання протоколу.

За приписами положень КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально- правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, шо узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. До висунутого обвинувачення як нормами кримінального процесуального закону, так і нормами адміністративного законодавства висуваються певний ряд вимог, в тому числі і щодо конкретності цього обвинувачення.

Суддя застосовує також загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема від14лютого 2008року у справах «Кобець проти України»(п.43)та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до рішення від 21.07.2011 року, у справі «Коробов проти України», ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог Закону.

Згідно з п.1ч.1 ст.247КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки достатніх, допустимих та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП при обставинах, зазначених у протоколі, яким визначаються межі даного судового розгляду, не надано, винуватість особи у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом не доведена, не доведено подію, що тягне за собою адміністративну відповідальність - провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.1, 2,7, 9,172-5, 245, 247,251,252,278,280,283-285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 ст. 247 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її оголошення.

Суддя-О. О. Маньковська