Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №953/7037/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7037/26

н/п 2/953/4224/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитними договорами № 4315420 та 4722761 в розмірі 17 817,68 грн, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу за кредитними договорами № 4315420 та 4722761 зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Розгляд справи відкладався, зокрема, до 07.10.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника та винесення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу його реєстрації. Поштове повідомлення повернулося з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд ухвалою від 07.10.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачки згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

20.12.2021 ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" уклали кредитний договір № 4315420 (далі – кредитний договір 1) у електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримав 8 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.2. – 1.6. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 грн; кредит надається строком на 30 днів з 20.12.2021 (дата надання кредиту) термін повернення кредиту – 19.01.2022; сукупна вартість кредиту складає 5 200,00 грн в грошовому виразі та 44,164.00 відсотків річних у процентному значенні. Комісія за надання кредиту: 1 600,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом – 3 600,00 грн нараховуються за ставкою 1,5 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" виконало умови кредитного договору щодо надання у розпорядження відповідача кредитних коштів, що підтверджується квитанцією № 2bcbf406-a340-40ea-9625-9ab9fa2381d5_637756172360768593 від 20/12/2021 відповідно до якої на рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в розмірі 8 000,00 грн.

26.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" і Товариство уклали договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 4315420 від 20.12.2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та відповідачем, що підтверджується копією відповідно договору і копією витягу з реєстру боржників до нього.

Згідно з розрахунком первісного кредитора заборгованість відповідача складає 13 102,95 грн, з яких: 6455,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 5047,95 грн – процентів, 1 600,00грн – комісія.

29.12.2021 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Ел Джи Мікрофінанс" уклали кредитний договір № 4722761 (далі – кредитний договір 2) відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до п. 1.3 – 1.8 договору сума кредиту: 4 000,00 грн; кредит надається строком на 15 днів (основний строк, Строк А); дата повернення кредиту – 13.01.2022 року; з 1-го по 15-й день Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010%. Сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання Позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6 та повернення Кредиту у визначений в п. 1.5 термін (після спливу Строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 13 календарних днів (Строк Б, пролонгований строк), а зазначена в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку (Строку Б) Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 4,95% від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку. Сторони домовилися, що строк надання кредиту може бути подовжений та змінена дата повернення кредиту (п. 1.5, або з урахування пролонгації та подовжень згідно п. 1.7, 1.8) у разі виконання певних дій Позичальником, а саме: Подовження строку надання кредиту після спливу основного строку здійснюється в термін, визначений в п. 1.5 шляхом погашення Позичальником всіх нарахованих процентів протягом Строку А. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 15 днів (Строк В), а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів. Під час подовженого строку (Строку В) Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожний день подовженого строку. Подовження строку надання кредиту протягом пролонгованого (Строку Б) здійснюється шляхом сплати Позичальником суми нарахованих процентів протягом Строку А та ОСОБА_2 такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 15 днів (Строк В), а вказана в п. 1.5 (з урахуванням пролонгації згідно п. 1.7) дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів. Під час подовженого Строку В Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожний день подовженого строку. У разі невиконання Позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів, нарахованих протягом Строку В згідно п. 1.8.1/1.8.2, та повернення Кредиту після спливу Строку В, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується (пролонгується) на строк 30 днів (Строк Г), а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгації згідно п. 1.7 та подовження згідно п. 1.8) подовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого Строку Г Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого ОСОБА_3 строку надання кредиту протягом Строку В здійснюється шляхом погашення Позичальником всіх нарахованих процентів на дату такого погашення. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на кількість днів, за які погашені нараховані проценти, на умовах, передбачених п 1.8.1 Договору, а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгацій та подовжень) подовжується на відповідну кількість днів. Подовження строку надання кредиту протягом пролонгованого Строку Г здійснюється шляхом сплати Позичальником суми нарахованих процентів протягом Строку В та ОСОБА_4 такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 15 днів (Строк В), на умовах, передбачених п. 1.8.1 Договору, а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгацій та подовжень) подовжується на відповідну кількість днів.

27.12.2022 ТОВ "Бі Ел Джи Мікрофінанс" і ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" уклали договір № фк27-12/22/1, відповідно до якого ТОВ "Бі Ел Джи Мікрофінанс" відступило на користь ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4722761, що підтверджується реєстром боржників.

01.12.2025 ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" і Товариство уклали договір № 01-12/25, відповідно до якого ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" відступило на користь Товариства права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4722761, що підтверджується реєстром боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4722761 від 29.12.2021така складає 4 714,73 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 3 998,60 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 716,13 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитні договори від 20.12.2021 та 29.12.2021 шляхом їх підписання одноразовими ідентифікаторами, за якими він отримав кредити, тобто сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору (строку, процентів тощо).

Отже, первісні кредитори за кредитним договором надали кредит відповідачу, що підтверджується квитанціями, однак в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами відповідно до договорів факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги Товариство стало кредитором за вказаним кредитним договором відповідно до ст. 512 ЦК України.

Отже, новий кредитор (позивач) набув право вимоги у такому ж розмірі, що й мав первісний кредитор. Суд визнає обґрунтованими вимоги в частині тіла кредиту.

Щодо розміру процентів

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Верховний Суд у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформував висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Положеннями кредитного договору 1 встановлено, що кредит надається строком на 30 днів тобто до 19.01.2022 (п.п. 1.3.-1.4. договору). Відповідно до п. 2.3.1 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту на певну частку заборгованості по кредиту.

Умови щодо пролонгації є нечіткими, а тому при їх застосуванні суд враховує узгоджений сторонами строк 30 днів.

Тому суд визнає обґрунтованими проценти нараховані в межах строку кредитування та згідно з узгодженою процентною ставкою, які визначені п. 1.5.2 договору в сумі – 3 600,00 грн. У решті вимог про стягнення процентів слід відмовити за необґрунтованістю.

Положеннями кредитного договору 2 встановлено, що кредит надається строком на 15 днів тобто до 13.01.2022 (п.п. 1.4.-1.5. договору).

Позивачем заявлено до стягнення загальну суму заборгованості за кредитним договором 2 в розмірі – 4 714,73 грн, з яких 3 998,60 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором – 716,13 грн. Отже, суд вважає, що сторонами було узгоджено строк кредитування 15 днів, відповідно проценти підлягають нарахування впродовж узгодженого строку. З розрахунку заборгованості вбачається нарахування 0,48 грн процентів за узгоджений строк кредитування, тому вони підлягають стягненню з відповідача. Відсотки, нараховані поза межами узгодженого строку кредитування (15 днів) суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають стягненню.

Щодо комісії за надання кредиту

Закон України "Про споживче кредитування" передбачає можливість встановлення сторонами кредитного договору обов`язку позичальника сплачувати певні комісії. Водночас такі положення мають відповідати положенням законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала, що Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21 зроблено висновок, що у разі коли кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 910/1274/24 вказав, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Товариство у цій справі не надало жодного доказу щодо додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавались боржнику та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Згідно з положеннями п. 1.5.1. договору 1 передбачена комісія. Водночас матеріали справи не містять відомостей, що відповідач користувався послугами, за які передбачене стягнення комісії частіше ніж раз на місяць, а тому суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту (п. 1.5.1. договору 1) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", що повністю узгоджується з усталеною практикою суду касаційної інстанції, зокрема, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21, які враховуються судом відповідно до частини четвертої статті 236 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає, що заявлена позивачем вимога щодо сплати комісії є необґрунтованою, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 1 600,00 грн відмовляє, що відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 14 054,08 грн, з яких 6 455,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням за кредитним договором 1; 36 00,00 грн заборгованість за процентами за кредитним договором 1; 3 998,60 грн заборгованість за основним зобов`язанням за кредитним договором 2, 0,48 грн - заборгованість за процентами за кредитним договором 2 в решті слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 14 054,08 грн, з яких 6 455,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням і 3 600,00 грн процентів за кредитним договором 1; 3 998,60 грн заборгованість за основним зобов`язанням і 0,48 грн процентів за кредитним договором 2, в решті слід відмовити.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 662,40 грн і 9 000, відповідно.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору пропорційно задоволеним вимогам (частина перша статті 141 ЦПК України).

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024;

- витяг з акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, відповідно до якого надано такі послуги: надання усної консультації з вивченням документів 3 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6 000,00 грн.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 17 817,68 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн, тобто розмір витрат на правову допомогу складають більш ніж на 50 % суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи та часткове задоволення, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (6 000 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" суму заборгованості в загальному розмірі 14 054,08 грн, з яких; 10 055,00 грн за кредитним договором № 4315420 від 20.12.2021; 3 999,08 грн за кредитним договором № 4722761 від 29.12.2021 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 100,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Заву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

У решті заяви відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 07.10.2026.

Учасники справи

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК