Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №639/6050/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Суд: Новобаварський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про встановлення факту родинних відносин

Дата: 19 серпня 2026 р.

Справа: №639/6050/26

Суддя: Баркова Н. В.

Справа №639/6050/26

Провадження №2-о/639/158/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого судді – Баркової Н.В.,

за участю секретаря – Скороход Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення юридичного факту,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 року представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Колєснікова О.М. звернулася до Новобаварського районного суду міста Харкова із завою в порядку окремого провадження, зазначивши заінтересованим особами ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України і просить суд встановити юридичний факт, що громадянка Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю дитини чоловічої статі – ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Чернівці (Україна) шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій.

Вказана заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

В обґрунтування своїх вимог представник заявника посилається на те, що 21.08.2021 року між громадянами Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на території Федеративної республіки Німеччина було укладено шлюб. У зв`язку з наявними медичними показаннями заявники взяли участь в програмі екстракорпорального запліднення з перенесенням ембріонів у ТОВ «САНАМЕД» (Центр репродукції людини Клініка професора Феськова О.М.) та подальшим виношуванням вагітності сурогатною матір`ю, громадянкою України ОСОБА_6 , з якою подружжям укладено договір про виношування вагітності, предметом якого є виношування ОСОБА_6 вагітності, що настала в результаті переносу у порожнину її матки ембріона людини, зачатого подружжям ОСОБА_7 в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, а також народження генетично чужої їй дитини для її подальшого передання на виховання біологічним батькам. ІНФОРМАЦІЯ_3 у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства у КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» у подружжя народився хлопчик ОСОБА_4 , який має генетичну спорідненість із подружжям, а саме з батьком, оскільки у лікувальній програмі ДРТ використано яйцеклітини донора та сперматозоїди чоловіка – ОСОБА_2 . Згідно довідки про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом №98 від 18.05.2026 року, виданою Центром репродукції людини клініка професора ОСОБА_8 діагноз «Безпліддя 2. Сполучений чинник. Багаторазові невдалі спроби ДРТ.» У зв`язку з неможливістю виношування вагітності було проведено програму ДРТ в період з 15.07.2025 року по 30.09.2025 року з перенесенням ембріона у порожнину матки сурогатної матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У лікувальний програмі ДРТ використано яйцеклітини донора та сперматозоїди чоловіка ОСОБА_2 . ОСОБА_9 ембріона у порожнину матки сурогатної матері відбулось 05.09.2025 року, факт вагітності встановлено 19.09.2025 року та підтверджено 26.09.2025 року, має місце генетична спорідненість батька з плодом. Громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , своєю заявою, завіреною приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Малою І.М., що зареєстрована в реєстрі за №2374 (НКН309123) від 16.05.2026 року, на підставі ст. 123 СК України надала згоду на запис подружжя: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьками дитини, що народилась в результаті переносу ембріона, що походить від подружжя, методом екстракорпорального запліднення, що зазначено та підтверджено у Повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00058563881 від 23.05.2026 року. Відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі наданих заявницею, її чоловіком та сурогатною матір`ю документів, 23.05.2026 року компетентною установою – Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 , батьками якого зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що 23.05.2026 року складено відповідний актовий запис №576. Згідно з витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00147459323 від 23.05.2026 року, ОСОБА_4 , чоловічої статі, народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Україна, місто Чернівці, в КНП Чернівецький обласний перинатальний центр. Отже реєстрація народження проведена відповідно до ст.133 Сімейного кодексу України та відповідно п. 11 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні (затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000 р, в редакції наказу № 3307/5 від 24.10.2010 р), що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та самим фактом видачі свідоцтва про народження дитини. У той же час, згідно норм права ФРН, де мешкає заявниця, здійснений в Україні актовий запис про матір в реєстрі актів цивільного стану громадян, та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнається в Німеччині як рішення (акт) компетентного органу України та вказане можливо лише шляхом отримання рішення суду в Україні про встановлення правового статусу батьківства. Таке судове рішення може бути згодом визнаним місцевим судом, згідно з ч.1 ст. § 108 Закону про процедуру у сімейних справах. Отже звернення з даною заявою до суду обумовлене спеціальним для Федеративної Республіки Німеччина порядком реєстрації батьківства щодо дітей, народжених шляхом сурогатного материнства за кордоном.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 20.07.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення юридичного факту. Призначено судове засідання.

Учасники справи у судове засідання 20.08.2028 року не з`явилися, представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Колєснікова О.М. подала заяву, в якій просила суд розглянути вищевказану цивільну справу у її відсутність та у відсутність заявника, заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 – адвокат Гофельд Г.С. надала письмові пояснення та заяву, в якій просить суд розглянути вищевказану цивільну справу у її відсутність та у відсутність заінтересованої особи, заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав письмову заяву, в якій просив розглянути вищевказану справу у відсутність представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даної заяви, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2021 року між громадянами Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_2 та ОСОБА_10 на території Федеративної республіки Німеччина було укладено шлюб. Прізвище у шлюбі дружини – ОСОБА_3 . Свідоцтво про шлюб з реєстраційним номером НОМЕР_2 складено Відділом РАЦС міста Філлінген-Швеннінген, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (в перекладі на українську мову) (а.с. 38-39).

У зв`язку з наявними медичними показаннями заявник ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_2 взяли участь в програмі екстракорпорального запліднення з перенесенням ембріонів у ТОВ «САНАМЕД» (Центр репродукції людини Клініка професора Феськова О.М.).

Між сурогатною матір`ю, громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та подружжям ОСОБА_7 06.08.2025 року укладено договір про виношування вагітності, предметом якого є виношування ОСОБА_6 вагітності, що настала в результаті переносу у порожнину її матки ембріона людини, зачатого подружжям та ОСОБА_7 в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, а також народження генетично чужої їй дитини для її подальшого передання на виховання біологічним батькам (а.с. 53-61).

Як вбачається з медичного висновку про народження (а.с.50) ІНФОРМАЦІЯ_3 у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства у КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» народився хлопчик ОСОБА_4 , який має генетичну спорідненість із подружжям, а саме з батьком, що підтверджується копією висновоку генотипоскопічного дослідження медичного центру - ТОВ «Мама Папа» від 27.05.2026 року щодо аналізу на батьківство, яким визначено, що ймовірність батьківства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4 складає 99,9999999993% (а.с. 48, 52).

Зазначене також підтверджується довідкою про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом № 98 від 18.05.2026 року, виданою Центром репродукції людини клініка професора ОСОБА_8 , після обстеження подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено діагноз «Безпліддя 2. Сполучений чинник. Багаторазові невдалі спроби ДРТ.». У зв`язку з неможливістю виношування вагітності було проведено програму ДРТ в період з 15.07.2025 року по 30.09.2025 року з перенесенням ембріона у порожнину матки сурогатної матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У лікувальний програмі ДРТ використано яйцеклітини донора 2459 zh та сперматозоїди чоловіка ОСОБА_2 . ОСОБА_9 ембріона у порожнину матки сурогатної матері відбулось 05.09.2025 року, факт вагітності встановлено 19.09.2025 року року та підтверджено 26.09.2025 року, має місце генетична спорідненість батька з плодом (а.с. 44).

Громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , своєю заявою, завіреною приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Малою І.М., що зареєстрована в реєстрі за №2374 (НКН309123) від 16.05.2026 року, на підставі ст. 123 Сімейного кодексу України надала згоду на запис подружжя: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьками дитини чоловічої статі, народженої нею ІНФОРМАЦІЯ_3 в КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр», і заявила, що дитина має генетичну спорідненість з батьком ОСОБА_2 (а.с.50 зворот).

Згідно з повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00058563881 від 23.05.2026 року, Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України проведена реєстрація народження відповідно до ст.133 СК України і вчинено актовий запис №575 від 23.05.2026 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , чоловічої статі, місце народження Україна, місто Чернівці, відомості про батька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянство ФРН, відомості про матір Шеллер прізвище при народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство ФРН, згоду на запис подружжя ОСОБА_7 батьками дитини надала ОСОБА_6 (а.с.41-43).

23.05.2026 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і батьками якого зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що 23.05.2026 року складено відповідний актовий запис №576 (а.с.40).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як зазначила в заяві представник заявника, відповідно до норм права Федеративної Республіки Німеччини громадянка ОСОБА_3 не може вважатись законною матір`ю дитини ОСОБА_4 , матір`ю може бути лише жінка, яка народила дитину. Хоча материнство після народження дитини за допомогою допоміжних репродуктивних технологій відхиляється від німецького положення про материнство згідно законодавства Федеративної Республіки Німеччини, таке материнство допустиме при наявності позитивного рішення іноземного (у даному випадку - українського) суду з цього питання. Визнання іноземним (у даному випадку - українським) судом батьківства громадян Федеративної Республіки Німеччини, які бажають стати батьками, має принципове значення для охорони інтересів дитини. Без такого рішення батьківські права особи, зокрема, яка бажає стати матір`ю, не будуть визнані у Федеративній Республіці Німеччині.

Згідно зі ст. 496 ЦПК України іноземці та інші іноземні особи мають право звертатись до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересі. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що правом Федеративної Республіки Німеччина, де проживає заявниця (мати дитини) ОСОБА_3 , сурогатне материнство заборонене, і в якості матері відповідно до параграфу 1591 Цивільного кодексу ФРН визнається лише жінка, яка народила дитину (сурогатна матір).

Відповідно до ч.1 ст. § 108 Закону ФРН «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності» за винятком рішень у справах про шлюб, рішення, прийняті за кордоном, визнаються без особливого провадження.

Верховний суд Німеччини у справі XII ZB 320/17 від 20.03.2019 року, предметом розгляду було питання запису матір`ю в Німеччині саме особи, яка була вже записана такою у свідоцтві про народження в Україні відповідно до українського права, зробив такий висновок: «Запис в українському реєстрі про народження, а також видане на його підставі свідоцтво про народження, не є рішенням, яке може бути визнаним в розумінні ч. 1 § 108 Закону про провадження у справах сім`ї та з питань добровільної підсудності».

Тобто невизнання факту реєстрації матір`ю дитини в Україні Верховним судом ФРН обґрунтовується тим, що така реєстрація підтверджується не рішенням суду, а рішенням українського органу реєстрації актів цивільного стану, яке не відповідає змісту ч. 1 § 108 Закону «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності».

Вказані вище норми права Німеччини та висновок з рішення Верховного суду ФРН були отримані з офіційних джерел, а саме сайтів міністерства Юстиції і захисту споживачів ФРН та реєстру рішень Федерального Верховного суду ФРН, які є доступними джерелами права, український переклад яких посвідчений у встановленому законом порядку.

Таким чином, наданими документами підтверджується, що зроблений в Україні актовий запис про матір та батька в реєстрі актів цивільного стану громадян, та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнається в Німеччині як рішення компетентного органу України.

Отже, здійснений в Україні актовий запис про батьків в реєстрі актів цивільного стану громадян, та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнається в Німеччині як рішення (акт) компетентного органу України, зокрема не визнається і свідоцтво про народження, в якому матір`ю народженого в Україні ОСОБА_4 записана ОСОБА_3 .

Згідно змісту висновку, викладеного у рішенні Верховного суду ФРН XII ZB 320/17 від 20.03.2019 року, таке невизнання свідоцтва про народження може бути усунуто шляхом встановлення факту родинних відносин в суді України за місцем народження дитини з винесенням відповідного судового рішення.

Рішення суду України про встановлення факту того, що заявниця є матір`ю дитини, необхідно для оформлення батьківських прав на території ФРН, тому, встановлення цього іншими засобами є неможливим з огляду на вищевказані джерела права. Наявність такого рішення забезпечуватиме права заявників та дітей, зокрема матеріального забезпечення та піклування, а також права на повагу до сімейного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 3. ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Заява подана з метою охорони прав подружжя та дітей на повагу до приватного та сімейного життя, а також, з метою створення умов для здійснення подружжям особистих немайнових прав щодо дітей в країні їх громадянства та постійного проживання.

В силу приписів ст. 4 вказаного Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Статтею 65 цього Закону передбачено, що встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.

Відповідно до ст. 16 цього Закону особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Відповідно до ст. 123 СК України, у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Згідно з п. 11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.

У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом.

При цьому в графі «Для відміток» актового запису про народження робиться один з таких записів: «Матір`ю дитини, яка ідентифікована електронною системою охорони здоров`я за даними заяви про згоду на запис подружжя батьками дитини, є громадянка (прізвище, власне ім`я, по батькові)» або «Матір`ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім`я, по батькові)», а також зазначаються найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини.

У рішеннях від 26.062014 року у справі «Меннессон проти Франції» скарга №65192/11 та у справі «Лабассе проти Франції» скарга №65941/11, Європейський суд з прав людини зазначив, що кожна країна має право заборонити сурогатне материнство на її території. Однак Суд також визначив, що заборона сурогатного материнства не може впливати на дітей, народжених у такий спосіб за кордоном. У цьому контексті Суд висловив позицію, що країни, де сурогатне материнство заборонене, повинні визнати родинний зв`язок між дітьми, народженими від сурогатної матері за кордоном, та їхніми біологічними батьками, інакше буде мати місце порушення прав дітей на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку із вищевикладеним, з огляду на досліджені судом докази і встановлені на їх підставі обставини, для необхідності захисту інтересів дитини та її матері, суд вважає за необхідне задовольнити заяву і встановити юридичний факт, а саме що громадянка Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю дитини чоловічої статі – ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Чернівці (Україна) шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 263-265, 293, 315, 496 ЦПК України, ст.ст. 123, 133 СК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення юридичного факту – задовольнити.

Встановити юридичний факт, а саме що громадянка Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю дитини чоловічої статі – ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Чернівці (Україна) шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересовані особи:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

-Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ:44956923, адреса: 58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, буд. 29.

Повне рішення складено 09.10.2026 року.

Суддя Н.В. Баркова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua