Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №615/1854/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1854/26

Провадження № 2/615/729/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретар судового засідання – Клименко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

29.06.2026 представник ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №4461517 від 14.07.2021 в розмірі 11480 грн, судовий збір – 2662,40 грн та витрати на правову допомогу – 4000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 14.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 4461517.

04.02.2022 право грошової вимоги по кредитному договору перейшло до ТОВ «Вердикт капітал» за договором факторингу №04-02-02/2022, а 10.01.2023 - до позивача на підставі договору факторингу № 10-01/2023, тим самим позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 11480 грн., з яких: 3500 грн – сума заборгованості по основному боргу, 7980 грн – по відсоткам, 56 грн – інфляційні збитки, 5,75 грн – 3% річних.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, ухвалою від 30.06.2026 відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження. Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів направлено позивачем на адресу відповідача в порядку ст.43 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу до електронного кабінету 02.07.2026.

15.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. У разі задоволення позову просить встановити співмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню та враховуючи інтереси обох сторін, беззаперечно дотримуючись принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір відсотків до 50% від суми позики, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн та визначити строк для добровільного виконання рішення суду строком 3 місяці з моменту набрання законної сили.

Не заперечує факт укладення договору, підписаного відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Одночасно вважає, що матеріали позову не містять даних, що його особа належним чином ідентифікована при реєстрації ІТС відповідним електронний підписом. В паспорті споживчого кредиту, долученого до позову, не зазначено дату укладання споживчого кредиту, не вказано ПІП споживача, який укладає кредитний договір та відсутні дані щодо підписання цього договору з боку відповідача.

На погляд представника, в матеріалах позову відсутній доказ, що відповідачем виконано умови кредитного договору та надано позивачу кредит, якою може бути довідка, але вона не міститиме даних про власника картки, на яку перераховано кошти. Вважає, що у відповідача не було волевиявлення на укладення договору, жодних заявок не подавав, не встановлено особу, яка отримала примірник кредитного договору. Встановлена договором плата за користування кредитом, на переконання відповідача, є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Суму нарахованих відсотків вважає непропорційною до суми зобов`язання, що не відповідає засадам , встановленим ст.3 ЦПК України.

Зауважила, що відповідач не відмовляється від кредитного договору і не оскаржує його чинність, але наразі сума заборгованості значно збільшилась за рахунок, з позиції представника, нарахованих штрафних санкцій, пені та підвищених відсотків, які є не під ємними для боржника у зв`язку з труднощами з роботою, війною і необхідністю забезпечувати сім`ю.

20.07.2026 представник позивача Чайковська М.І. подала відповідь на відзив, наполягає на задоволенні вимог позовної заяви в повному обсязі.

Звернула увагу, що відповідачем не надано доказів, що його персональні дані були використані для укладення кредитного договору від його імені. Ідентифікація здійснена в ІТС, належною первісному кредитору, який гарантував дійсність вимоги при відступленні прав по цьому кредитному договору, що відповідає формі, встановленій ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Із наявних доказів, на погляд представника позивача, між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір в електронному виді, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, договір не був би укладений. Договір відповідає вимогам ст..12 ЗУ «Про електронну комерцію», при укладенні сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов, у сторін виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Перерахування відповідачу коштів за кредитним договором 14.07.2021 підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Крнтрактовийф дім» в сумі 3500 грн на картку № НОМЕР_1 , отримувач - відповідач. Твердження відповідача, що він не отримував кошти, не спроможні, оскільки єдиною підставою вважає відсутність банківських виписок, хоча має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах та спроможний надати до суду докази. Тим самим відповідач намагається уникнути обов`язку з повернення отриманих у кредит коштів.

Розрахунок заборгованості містить заявлену суму заборгованості за кредитним договором, складену у відповідності до вимог договору із зазначенням періоду нарахувань, в тому числі врахована оплата, здійснена позичальником, яка була спрямована на погашення відсотків відповідно до черговості погашення заборгованості. Правильність нарахувань можливо перевірити за допомогою математичних операцій.

Зауважила, що позов не містять вимоги про стягнення штрафних санкцій, які позивач не нараховував. Відсотки не є пенею, тому їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості вважає законними, а її розмір розумним та справедливим.

Правом надання заперечень в порядку ст.180 ЦПК України відповідач не скористався.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлено.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 4461517, за умовами якого укладення здійснюється сторонами за допомогою ІКС кредитодавеця, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при його вході в особистий кабінет/ мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку, передбаченому договором та/або ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавецем правильності введення коду, направленого кредитодавецем на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку "CreditPlus".

Кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір): 3500 грн, тип кредиту – кредит, строк кредиту 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1.90 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Сторони договору узгодили, що грошові кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Отже, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем перераховано грошові кошти у встановленому договором розмірі.

Кредитодавець має право: вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором; в будь-який час без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах договору факторингу.

Строк дії договору продовжується до фактичної дати повернення кредиту, процентів та інших нарахувань, передбачених договором.

Таким чином, сторони узгодили розмір та грошову одиницю кредиту, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перерахування відповідачу коштів за кредитним договором здійснено ТОВ «Авентус Україна» 14.07.2021 в сумі 3500 грн на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Крнтрактовийф дім».

Але відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість на загальну суму 11480 грн., з яких: 3500 грн – сума заборгованості по основному боргу, 7980 грн – по відсоткам.

На підставі договору факторингу № 04-02-02/2022 від 04.02.2022, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Авентус Україна», право вимоги до боржника перейшло від клієнта до фактора з моменту підписання ними реєстру.

10.01.2023 ТОВ «Таліон плюс» за договором факторингу №10-01/2023 відступив на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4461517 від 14.07.2021.

Доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за кредитними договорами, суду не надано.

Правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч.5 цієї статті передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст.12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач за будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

В ч.1,3 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Коллект центр», ні на рахунки попередніх кредиторів.

За ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про нарахування 56 грн інфляційних збитків та 5,75 грн 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За вимогами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, Указами Президента продовжено до теперішнього часу.

З огляду на викладене, оскільки відповідачу нарахована неустойка (штраф, пеня) у період дії в Україні воєнного стану, в цій частині позивних вимог необхідно відмовити.

Оскільки понесені позивачем судові витрати у справі документально підтверджені, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що судові витрати зі сплати судового збору документально підтверджені, за вимогами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.137 ЦПК України).

Ч.2,3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із наданих представником позивача доказів, 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024. Відповідно до акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026, АО «Лігал Ассістанс» надано ТОВ «Коллект Центр» правову допомогу на загальну суму 9000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у стягненні з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн, а у разі задоволення позовної заяви – зменшити до 2000 грн.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише його особистою думкою.

У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі №756/6927/20, від 04.04.2024 у справі №701/804/21, від 10.04.2024 у справі №530/259/21, від 10.04.2024 у справі №367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст.137,141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що зазначено у висновку Верховного Суду у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналізуючи надані докази та виходячи з того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №4461517 від 14.07.2021 в розмірі 11480 грн, судовий збір – 2662,40 грн та витрати на правову допомогу – 4000 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова