Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №711/10791/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10791/25

Номер провадження2/711/1805/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря Мелещенко О.В.

представника позивача адвоката Жалковського В.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Іванова О.В.

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат за дорученням Жалковський Володимир Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стропексперт» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, визнання трудового договору укладеним, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін

Аргументи позивача, викладені у процесуальних документах.

Позов обґрунтований тим, що Позивач ОСОБА_1 з 06 жовтня Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.11.2025 2 2021 року по 31 жовтня 2023 року фактично перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Стропексперт», яке здійснює господарську діяльність у місті Черкаси за адресою: просп. Хіміків, буд. 74/6-В. У зазначений період Позивач виконував постійну, систематичну та оплачувану роботу на виробничих об`єктах Відповідача, під безпосереднім керівництвом директора та майстра дільниці, дотримуючись встановленого режиму роботи та розпорядку підприємства. Позивач виконував фізичні роботи виробничого характеру, зокрема: малярні та штукатурні роботи, підготовка поверхонь, фарбування металевих та дерев`яних елементів; слюсарні роботи – різання, свердління, збирання металевих конструкцій, монтаж і демонтаж виробничих вузлів; розкрій текстильних матеріалів відповідно до технічних креслень; пакування готової продукції, маркування вантажів, укладання у тару; навантаження і розвантаження матеріалів, допоміжні роботи у складських приміщеннях. Робота виконувалася у приміщеннях, що належать або використовуються Відповідачем, із застосуванням інструментів, обладнання та матеріалів підприємства Позивач працював повний робочий день, орієнтовно з 08:00 до 17:00, з обідньою перервою, шість днів на тиждень. Робочі завдання йому надавалися керівником або бригадиром, а контроль за виконанням здійснювали представники адміністрації ТОВ «Стропексперт». Позивач регулярно отримував вказівки щодо обсягів роботи, термінів її виконання, технічних вимог і контролю якості, що свідчить про підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.

Оплата здійснювалася у готівковій формі, частково — переказами на банківську картку Позивача. Розрахунок проводився залежно від обсягів виконаних робіт, проте єдиної системи обліку праці та нарахувань Відповідач не вів. Відповідно до наявних доказів, за листопад 2021 року Позивачу було нараховано 27 500 грн, фактично виплачено лише 6 800 грн, залишок невиплаченої суми становить 20 700 грн. Аналогічна ситуація мала місце і в інші місяці роботи: заробітна плата виплачувалася частково, нерегулярно, а в окремі періоди — взагалі не сплачувалася, незважаючи на виконання трудових функцій у повному обсязі. Допуск Позивача до виконання робіт відбувся з відома та за згодою керівництва підприємства. Перед початком роботи Позивачу були надані усні інструкції з техніки безпеки та виробничого процесу, що підтверджує організаційне оформлення трудових відносин. Керівництво підприємства забезпечувало Позивача необхідними інструментами, засобами індивідуального захисту, матеріалами, що свідчить про фактичне виконання ним трудових обов`язків у структурі підприємства, а не за цивільно-правовим договором. Позивач не мав власних засобів виробництва, не ніс підприємницьких ризиків, не мав самостійності у виборі способу виконання робіт, що є характерною ознакою трудових, а не цивільних відносин.

Попри те, що робота виконувалася систематично протягом двох років, Відповідач не уклав із Позивачем трудового договору у письмовій формі, не видав наказу про прийняття на роботу, не повідомив Державну податкову службу про прийняття працівника, не вніс відповідного запису до трудової книжки Позивача, а також не сплачував єдиний соціальний внесок (ЄСВ) і податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Таким чином, ТОВ «Стропексперт» умисно ухилилося від належного оформлення трудових відносин, що призвело до порушення трудових прав Позивача на отримання гарантованої державою заробітної плати, соціального страхування та пенсійного стажу.

Факт виконання Позивачем трудових функцій підтверджується: скріншотами електронного листування з представниками Відповідача (зокрема, щодо обсягів робіт та узгодження оплат); таблицями з підрахунками відпрацьованих днів і нарахованої заробітної плати; поясненнями колег, які працювали з Позивачем на тих самих об`єктах; копіями скарг до Центрального міжрегіонального управління Держпраці (вх. № ЦА-1215/2.3/2.2.3-25а від 03.03.2025 р. та № ЦА-4247/2.3/2.2.3-25а від 25.07.2025 р.); відповідями Держпраці, які підтверджують, що встановлення факту трудових відносин можливе лише в судовому порядку.

Позивач систематично виконував роботу на підприємстві Відповідача, під його контролем і керівництвом, отримував часткову оплату праці, не маючи оформлених документів про трудові відносини. Дії Відповідача мають ознаки прихованих трудових відносин, а також порушення статей 21, 24, 29, 48, 115, 116, 235 КЗпП України.

Відповідач систематично порушував строки виплати заробітної плати, здійснював лише часткові виплати готівкою або неофіційними переказами, без надання розрахункових листів. Таким чином, з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року Позивачу не було виплачено значну частину зароблених коштів, що підтверджується скріншотами переписки та обліковими таблицями, наданими Позивачем.

03 березня 2025 року Позивач подав письмову скаргу до Держпраці щодо порушення Відповідачем трудового законодавства, яка була зареєстрована за вхідним № ЦА-1215/2.3/2.2.3-25а. У зверненні Позивач детально описав фактичні обставини: виконання трудових обов`язків на підприємстві ТОВ «Стропексперт» з 06.10.2021 по 31.10.2023 без оформлення трудового договору; відсутність повідомлення податкових органів про прийняття на роботу; систематичну невиплату заробітної плати у повному обсязі; невнесення запису про роботу до трудової книжки. Зазначене звернення було розглянуте у встановлені законом строки, і за його результатами Позивачу надано письмову відповідь, в якій зазначено, що за результатами перевірки Держпраці виявлено ознаки порушення трудового законодавства з боку ТОВ «Стропексперт». Водночас у відповіді було наголошено, що відповідно до чинного законодавства, встановлення факту наявності трудових відносин між працівником і роботодавцем належить до виключної компетенції суду. Надалі, 25 липня 2025 року Позивач повторно звернувся до того ж органу з уточненими матеріалами та додатковими доказами (скріншоти електронного листування, таблиці розрахунку зарплати, пояснення свідків). Це звернення зареєстроване за вхідним № ЦА-4247/2.3/2.2.3-25а. У відповіді Держпраці від серпня 2025 року було підтверджено, що фактичний допуск Позивача до виконання трудових обов`язків без оформлення трудових відносин може свідчити про наявність прихованої зайнятості, проте остаточне визнання факту існування трудових відносин, а також вирішення питання про виплату заборгованої заробітної плати та компенсацій можливе лише за рішенням суду.

Загальна сума, належна до нарахування та виплати, згідно з вимогами ч. 6 ст. 235 КЗпП України, за весь період трудових відносин (06.10.2021 – 31.10.2023) становить орієнтовно 414 000 (чотириста чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Ця сума є мінімальною вимогою, оскільки не включає компенсаційних виплат та не була зменшена на суму фактично виплаченої заробітної плати (6 800 грн) з метою забезпечення повного нарахування податків та ЄСВ Відповідачем. Позивач просить суд застосувати норму частини шостої статті 235 КЗпП України та стягнути з Відповідача заробітну плату, розраховану відповідно до середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні.

На підставі викладеного просить встановити факт трудових відносин: визнати, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував у трудових відносинах з ТОВ «Стропексперт» (ЄДРПОУ 43782972) у період з 06 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2023 року. Визнати трудовий договір укладеним: визнати трудовий договір між сторонами укладеним на зазначений період із усіма правами та обов`язками, передбаченими чинним законодавством, стягнути заборгованість із заробітної плати з ТОВ «Стропексперт» (ЄДРПОУ 43782972) на користь ОСОБА_1 за період з 06.10.2021 по 31.10.2023 у розрахунковому розмірі 414 000 (чотириста чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок, визначеному відповідно до частини шостої статті 235 КЗпП України, як середня заробітна плата за відповідним видом економічної діяльності у регіоні, стягнути з ТОВ «Стропексперт» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, що становить орієнтовно 414 000 (чотириста чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до ст. 115 КЗпП України (остаточний розмір цих виплат має бути визначений судом під час розгляду справи), зобов`язати Відповідача нарахувати та сплатити за період роботи Позивача всі обов`язкові податки та внески (податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та інші обов`язкові платежі) на суму стягнутої заробітної плати відповідно до законодавства, та надати докази такої сплати до суду, стягнути в Відповідача - ТОВ «Стропексперт» на користь Позивача - ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати, зокрема суму судового збору.

У подальшому представником позивача адвокатом Жалковським В.Ю. 24.12.2025 подано до суду додаткові пояснення на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у яких зазначається, що на запит Адвокатського об`єднання "ПРОЦЕС" Головним управлінням статистики у Черкаській області було надано відповідь (вих. № 11-07/1851-25 від 23 грудня 2025 р.). Згідно з офіційними даними за видом економічної діяльності 13"Текстильне виробництво", середня номінальна заробітна плата одного штатного працівника становила: Жовтень 2021 р. - 8 926 грн; Листопад 2021 р. - 8 991 грн; Грудень 2021 р. - 11 224 грн; Січень 2022 р. - 9 104 грн. Водночас орган статистики повідомив про неможливість надання офіційних даних за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року включно, оскільки через воєнний стан респонденти мають право подавати звітність із затримкою, і процес формування цієї інформації станом на грудень 2025 року ще не завершено.

Як вбачається з отриманої відповіді № 11-07/1851-25 від 23 грудня 2025 року, формування статистичної звітності за видом економічної діяльності "Виробництво текстильних виробів" за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року наразі не завершено через дію правового режиму воєнного стану та зміну термінів подання звітності суб`єктами господарювання. За таких обставин, з метою реалізації принципу диспозитивності та забезпечення права на справедливий судовий розгляд, Позивач вважає за необхідне використати альтернативне, але не менш офіційне та легітимне джерело - показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що визначаються Пенсійним фондом України (далі - ПФУ).

Оскільки ТОВ"СТРОПЕКСПЕРТ" не надало відомостей про нарахування заробітної плати Позивачу, використання середніх показників по країні, з яких сплачено страхові внески, є справедливим механізмом визначення втраченого доходу, що запобігає порушенню прав особи з інвалідністю (Позивача).

Згідно з вимогами суду щодо конкретизації майнової вимоги про стягнення середнього заробітку, розрахунок проводиться відповідно до Порядку № 100: 1. Базовий період для розрахунку (останні 2 повні місяці роботи): вересень та жовтень 2023 року. 2. Сумарна зарплата за 2 місяці: 14 518,38 + 14 882,88 = 29 401,26 грн. 3. Кількість робочих днів у вересні-жовтні 2023 р. (середньомісячна): 21 день. 4. Середньоденний заробіток: 29 401,26 ? 42 дні = 700,03 грн. 5. Період затримки розрахунку станом на день подання цієї заяви (з 01.11.2023 по 24.12.2025) становить приблизно 538 робочих днів. 6. Сума до стягнення: 700,03 грн * 538 днів = 376 616,14 грн.

На виконання зауваження суду щодо визначення розміру компенсації втрати частини заробітної плати, Позивач застосовує формулу компенсації на основі індексу споживчих цін. Враховуючи кумулятивний індекс інфляції за період з лютого 2022 по грудень 2025 року (що орієнтовно становить 42,5% за весь період затримки), сума компенсації розраховується від основної суми боргу: Сума компенсації: 286 223,02 грн * коефіцієнт інфляції = 43 500,00 грн.

На виконання протокольної ухвали суду представником позивача 03.07.2026 надано розрахунок щодо належних виплат, з яких вбачається, що позивач просить стягнути з Відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОПЕКСПЕРТ» (ІК ЄДРПОУ: 43782972) на користь Позивача – ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати, що становить 241 400 (двісті сорок одна тисяча чотириста) гривень. 3. Стягнути з Відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОПЕКСПЕРТ» (ІК ЄДРПОУ: 43782972) на користь Позивача – ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60 444 (шістдесят тисяч чотириста сорок чотири) гривні 12 копійок. 4. Стягнути з Відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОПЕКСПЕРТ» (ІК ЄДРПОУ: 43782972) на користь Позивача – ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 91 650 (дев`яносто одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень 25 копійок.

Аргументи відповідача, викладені у процесуальних документах.

Представником Товариства відзив на позовну заяву не подано.

Пояснення позивача у судовому засіданні

Позивач з 2011 року працював у ОСОБА_3 на будівництві дачі, а потім з листопада 2021 року у м. Харків на підприємстві, яке знаходилось по проспекту Московському на території бувшого заводу. Працювало на підприємстві приблизно 5 осіб. Директор ОСОБА_4 дозволив позивача проживати на території. Товариство займалось будівництвом, облагороджувало цехи. Позивач працював за 550 грн заробітної плати у день за малярні, штукатурні, фарбувальні роботи, бетонування підлоги, установка дверей, монтаж гіпсокартону, прибирання території. Розрахунок повинен був здійснюватися готівкою або перерахуванням на картковий рахунок. Позивач вів свій графік оплати роботи. Режим робочого дня, об`єми роботи, робочий графік, терміни виконання робіт З ОСОБА_5 не оговорювались, завдання надавав тільки ОСОБА_5 особисто.

Робочими матеріалами його забезпечував ОСОБА_5 .

Після 2022 року ОСОБА_5 прийняв рішення щодо «переїзду» підприємства до м. Черкаси. Позивач та інші працівники підприємства демонтували все, упакували, погрузили на машини для спрямування до м. Черкаси. У м. Черкаси він займався ремонтом приміщень, робив розкрійні роботи. Позивач і інші працівники проживали на орендованій ОСОБА_5 квартирі.

Позивач просив влаштувати його офіційно, але реакції на це не було. Заробітна плата не сплачувалась систематично. Не сплату коштів ОСОБА_5 пояснював відсутністю їх. У зв`язку з невиплатою заробітної плати позивач вирішив не працювати та поїхав додому.

Про те, що директором підприємства є не ОСОБА_5 він не знав, з ОСОБА_6 домовленостей щодо роботи не було.

Пояснення представника позивача у судовому засіданні

Позовні вимоги уточнені підтримав у повному обсязі.

Пояснення представника відповідача у судовому засіданні

Позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пояснив, що позивач не перебував з товариством у трудових відносинах, роботу товариства він не виконував. Підтвердив, що з позивачем знайомі, він виконував йому роботи по дачі. ОСОБА_5 має у власності нерухомість у АДРЕСА_1 , за цією адресою також знаходиться ТОВ «Стропексперт». Роботи позивач виконував ОСОБА_5 за його проханням для нього за усною домовленістю. Кошти сплачувались відповідно за виконану роботу. Це робилось оскільки ОСОБА_1 просив про допомогу. Не заперечує, що ОСОБА_1 проживав в м. Черкаси в квартирі, яку орендував ОСОБА_5 . На той час на підприємстві працювало приблизно 6 осіб. У м. Черкаси ОСОБА_1 робіт, пов`язаних з підприємством, не виконував, міг прибрати, пригодувати їсти, комусь допомогти, виконував якісь «шабашки». Також міг мати доступ на територією, де знаходилось підприємство, оскільки територія велика, на ній розташовано декілька підприємств. Крім того, він був знайомий усім, йому довіряли.

ОСОБА_5 допомагав ОСОБА_1 , оскільки у нього була тяжка ситуація, йому не було куди йти. Також представник пропонував офіційно влаштувати на роботу ОСОБА_1 , але він не погоджувався з своїх причин.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду справи № 711/10791/25.

Ухвалою судді від 25.11.2025 матеріали позовної заяви були залишені без руху, а позивачу був наданий термін, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ними даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвалою від 18.12.2025 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, указаних в ухвалі від 21.11.2025 строком на п`ять днів, починаючи з 19.12.2025.

Ухвалою судді від 29.12.2025 матеріали позовної заяви повернуто позивачу.

У подальшому, постановою Черкаського апеляційного суду від 04.03.2026 ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 19.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у вказаній справі.

Ухвалою суду від 09.06.2026 із занесенням до протоколу судового засідання поновлено розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_2 . Має інвалідність 3 групи загального захворювання.

Згідно відповідей на скаргу до Державної служби України з питань праці щодо порушення Відповідачем трудового законодавства, яка була зареєстрована за вхідним № ЦА-1215/2.3/2.2.3-25а було надано відповіді щодо неможливості відвідати адміністрацію підприємства, за зареєстрованою адресою діяльності підприємства АДРЕСА_3 - не встановлено.

Згідно відповіді на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.03.2026 № 2455728 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОПЕКСПЕРТ», місцезнаходження м. Черкаси прос. Хіміків, 74/6-В, здійснює свою діяльність за наступними видами: виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, виробництво нетканих текстильних матеріалів і виробів із них, крім одягу, виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення (основний), виробництво пластмас у первинних формах, виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, виробництво тари з пластмас, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, механічне оброблення металевих виробів, виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Дата державної реєстрації 31.08.2020. Засновником, директором та кінцевим бенефіциаром зазначена ОСОБА_7 .

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до положень ч 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 756/1384/20).

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При цьому для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Статтею 43 Конституції України установлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до положень статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітні м; при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; при укладенні трудового договору з домашнім працівником; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 1.1., 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Усі записи в трудовій книжці, зокрема, про прийняття на роботу, вносяться власником або уповноваженим органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 02 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

При цьому, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов.

Установлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц, від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 361/3422/19, від 05 березня 2025 року у справі № 463/10998/23.

У постанові від 09 червня 2021 року в справі № 420/2174/19 Верховний Суд виснував, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічна дефініція закріплена в частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995.

Тлумачення зазначених норм свідчить, що заробітна плата виплачується працівникові не за факт перебування у трудових відносинах, а за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду (частина 10 статті 84 ЦПК України).

Нормами статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жалковський В.Ю., звернувся до суду з вимогами: встановити факт трудових відносин: визнати, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Стропексперт» у період з 06 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, визнати трудовий договір між сторонами укладеним на зазначений період із усіма правами та обов`язками, передбаченими чинним законодавством, стягнути заборгованість із заробітної плати з ТОВ «Стропексперт» на користь повивача заборгованість із заробітної плати за період з 06.10.2021 по 31.10.2023 у розрахунковому розмірі 241400 грн, стягнути компенсаційні виплати ТОВ «Стропексперт» на користь позивача, а саме середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, що становить 60444,12 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до ст. 115 КЗпП України у розмірі 91650, 25 грн, зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити за період роботи позивача всі обов`язкові податки та внески (податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та інші обов`язкові платежі) на суму стягнутої заробітної плати відповідно до законодавства, надати докази такої сплати до суду.

На підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «Стропексперт» суду надано копію паспорту, картку платника податків, пенсійного посвідчення позивачая, скрін –шоти зі сторінок соціальних мереж з фотокартками «Строп Експерт», скрін-шот переписки з ОСОБА_6 , відомості щодо здійснення перерахунку коштів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ТОВ СТРОПЕКСПЕРТ, фотосвітлини з підписами, заяву ОСОБА_8 , адресовану директору ТОВ «СТРОП ЕКСПЕРТ» Іванову О.В. від 23.01.2025 щодо вимоги сплатити заборгованість із заробітної плати за період з 2021 по 2023 рік у сумі 119361 грн. та таблицю розрахунку заборгованості, виконану позивачем.

Так, ОСОБА_1 станом на 2021 рік (рік, з якого, як посилається позивач, він був працевлаштований) було 49 років, тобто вік, коли має бути трудовий досвід, відповідно, має бути оформлена трудова книжка.

Суду така копія трудової книжки надана не була.

Позивач стверджує, що виконував роботи за дорученням директора та бригадира на посадах муляра-штукатура, слюсаря, розкрійника текстильних матеріалів, пакувальника виробів, вантажника, сторожа тощо.

Представник ТОВ «Стропексперт» заперечує факт існування таких трудових відносин з ОСОБА_1 та виконанні їх ним.

Відповідачем суду не надано, а позивач та його представник адвокат Жалковський В.Ю. не звертались із клопотанням про виклик свідків (до прикладу, бригадира, який за посиланням позивача у позовній заяві, надавав йому роботу, або ж інших працівників, які виконували роботу товариства разом з позивачем в означений ним час), з клопотанням про витребування у відповідача статуту підприємства, штатного розпису, журналу реєстрації наказів з кадрових питань (особового складу), табелю обліку використання робочого часу тощо.

Також суду не було надано належних та допустимих доказів, що у період з 06.10.201 по 31.10.20123 позивач дотримувався розпорядку робочого часу, відвідував своє робоче місце у визначені часи роботи, виконував роботу на підприємстві з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, був забезпечений інструментами, робочим одягом.

Суд звертає увагу на те, що позивач зазначає, що виконував роботу на підприємстві за дорученням, зокрема, директора ОСОБА_5 , також до нього позивач звертається з листом від 23.01.2025 з вимогою сплатити заборгованість по заробітній платі.

Однак, відповідно до матеріалів справи, а саме з наданого позивачем витягу з ЄДР від 21.02.2025, та відповіді № 2455728 від 13.03.2026з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, директором товариства є ОСОБА_7 з 2020 року.

Суд окремо звертає увагу, що до матеріалів справи долучені скрін копії, з яких вбачається, що ОСОБА_5 29.04.2022 здійснив перерахунок коштів у сумі 4450 грн, 29.06.2022 – 3000 грн, 16.120.2022- 4000 грн, 19.10.2022 – 4000 грн, 26.10.2022 – 3000 грн, 14.04.2023- 6000 грн, 11.05.2023 – 3000 грн, 05.08.2023 – 2000 грн, 25.08.2023 – 5000 грн на картковий рахунок (на деяких копіях зазначений номер НОМЕР_2 ), однак з наданого доказу кому та за які послуги був здійснений такий перерахунок встановити не можливо.

Також не можливо встановити спрямування котів 07.07.2022 у сумі 10003 грн ТОВ «Стропексперт».

Частиною першою ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Звертаючись із даним позовом, позивач зазначав, що такий договір між сторонами не укладався, представник відповідача також заперечує укладення будь-яких угод підприємства з позивачем.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що позивач не мав наміру на укладення саме трудового договору із товариством, не надав для цього оформлення трудову книжку, як і не надав доказів того, що протягом усього часу вимагав від роботодавця офіційного оформлення.

Суд вважає, що подані позивачем докази у сукупності не мають достатній ступінь переконливості для підтвердження, що він за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу виконував у товаристві без укладання трудового договору трудову функцію, підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, був забезпечений умовами праці, отримував винагороду за виконану роботу за вказаний період часу за трудовим, а не за цивільним договором.

При цьому слід приймати до уваги, що встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при обов`язковій наявності вищеозначеного.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18), від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19.

У справах позовного провадження встановлення факту трудових відносин, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд констатує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів для доведення факту його перебування у трудових відносинах з Товариством.

Недоведеність факту існування трудових відносин та укладення трудового договору між сторонами унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості із заробітної плати з ТОВ «Стропексперт», середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до ст. 115 КЗпП України, зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити за період роботи позивача всі обов`язкові податки та внески, оскільки ці позовні вимоги є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене вище суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позивачем своїх позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір стягненню з відповідача на користь держави та позивача не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

В И РІ Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат за дорученням Жалковський Володимир Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стропексперт» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, визнання трудового договору укладеним, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07.10.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька