Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №541/1454/26 — Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 541/1454/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

прокурора Безцінної О.В. ( дистанційно ),

позивача ОСОБА_1 ( дистанційно ),

його представника - адвоката Яковенка Г.М. ( дистанційно ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

22 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 є матір`ю позивача, яка 20 березня 2020 року, зібравши свої особисті речі, залишила його з батьком ОСОБА_3 .

Судовим наказом Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2021 року ухвалено стягувати щомісячно з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 аліменти у розмірі ? частини з усіх видів її доходів.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 серпня 2022 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано.

Протягом більше ніж шість років відповідач не підтримує будь – якого зв`язку з позивачем, що викликає у останнього відчуття покинутості, болю та глибокої емоційної самотності.

Оскільки відповідач ніякої участі у вихованні позивача не бере, жодної матеріальної допомоги на його утримання не надає та не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не проявляє інтересу, що у своїй сукупності свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків та реалізації батьківських прав, що є підставою для їх позбавлення.

На підтвердження заявлених вимог позивач просив допитати у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , мешканців м. Миргород Полтавської області.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2648805 від 24 квітня 2026 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 грудня 2022 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 38 ).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 квітня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав передано за підсудністю на розгляд Шишацькому районному суду Полтавської області ( а.с. 39 ).

20 травня 2026 року цивільна справа № 541/1454/26 надійшла на адресу Шишацького районного суду Полтавської області ( а.с. 42 ).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Шишацького районного суду Полтавської області від 20 травня 2026 року, головуючим суддею у ній визначено суддю Рябченка В.В. ( а.с. 43 ).

20 травня 2026 року суддя Рябченко В.В. заявив самовідвід у розгляді справи, посилаючись на те, що під його головуванням розглядалася справа № 541/2081/23 за позовом ОСОБА_3 ( батька неповнолітнього позивача ) до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, за наслідками розгляду якої у задоволенні позову відмовлено, що може викликати сумнів у неупередженості та об`єктивності, як судді, при розгляді даної справи у сторони позивача ( а.с. 46 ).

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року заяву судді Рябченка В.В. про самовідвід задоволено, справу ухвалено передати до канцелярії суду для її передачі іншому судді, визначеному в порядку ст. 33 ЦПК України ( а.с. 47 ).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи між суддями Шишацького районного суду Полтавської області від 21 травня 2026 року, головуючим суддею у ній визначено суддю Вергун Н.В. ( а.с. 48 ).

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Зобов`язано орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області надати суду висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 49 ).

09 червня 2026 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про проведення підготовчого засідання у справі у її відсутність, проти закриття підготовчого провадження у справі не заперечує ( а.с. 60 ).

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, її розгляд призначено по суті.

Зобов`язано орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області невідкладно надати суду висновок про доцільність ( недоцільність ) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його розгляду на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Миргородської міської ради.

Клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено ( а.с. 62 - 63 ).

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року до участі у справі залучено прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ( а.с. 132 ).

Відповідач ОСОБА_2 повідомлялася про місце, дату та час розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернулися поштові конверти з відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою » ( а.с. 53, 69, 82, 83, 129, 142, 155 ).

Суд враховує правові висновки, викладені у постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17) про те, що судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Окрім того, виклик відповідача здійснено й у порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України ( а.с. 97, 126, 151, 163 ).

Таким чином, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала.

Протокольною ухвалою суду від 30 липня 2026 року ухвалено проводити заочний розгляд справи ( а.с. 95 – 96 ).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не з`явилася. На адресу суду від начальника Служби у справах дітей Миргородської міської ради Полтавської області Ревенчук С.Ю. надійшли клопотання про розгляд справи у відсутність представника третьої особи.

При прийнятті остаточного рішення у справі начальник Служби у справах дітей Миргородської міської ради Полтавської області просила врахувати висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 59, 73, 89-91, 110 – 113, 116 - 118, 145-147, 174 – 176, 185 – 187 ).

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, відповідно до яких учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи у його відсутність, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, виходячи з обставин, що у ньому викладені. При цьому, ОСОБА_1 вказав, що не бажає, щоб у його житті була така мати, як відповідач, яка свідомо залишила його у підлітковому віці разом з батьком, і в подальшому жодного разу не з`явилася в його житті, навіть, тоді, коли отримав ушкодження внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Представник позивача – адвокат Яковенко Г.М., вказуючи на те, що відповідач ОСОБА_2 протягом останніх шести років не приймає участі у житті позивача, не цікавиться його життям, просив позов задовольнити.

Прокурор Безцінна О.В. вказувала на наявність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1 , що буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Так, на день звернення до суду ( 22 квітня 2026 рік ) позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 15 років, а відтак він мав законне право на звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

Згідно частин 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року (далі - Постанова), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Системний аналіз зазначених вище норм сімейного права дає підстави вважати, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому, врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі «Савіни проти України» зазначається: «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.»

У даній ситуації судом враховано, що держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Частинами другою та четвертою статті 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Під час розгляду справи судом встановлено, відповідач ОСОБА_2 є матір`ю позивача у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батьком, - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке 23 липня 2020 року повторно видано Миргородським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно - Східного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції ( м. Суми ) ( а.с. 9 ).

Судовим наказом від 22 березня 2021 року, виданим Миргородським міськрайонним судом Полтавської області у справі № 541/578/21, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? частини заробітку ( доходу ) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття ( а.с. 22 ).

Відповідно до довідки заборгованості з сплати аліментів, складеної Миргородським відділом державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_2 із сплати аліментів, станом на 31 березня 2026 року, складає 110 199 грн. 03 коп. ( а.с. 23 ).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 серпня 2022 року у справі № 541/1499/22, яке набрало законної сили 19 вересня 2022 року, позов ОСОБА_3 задоволено, шлюб, зареєстрований 24 липня 2010 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 164, розірвано.

Ухвалено при реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_8 ».

Як убачається з мотивувальної частини рішення суду, на підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_3 вказав, що він перебував із відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося на ґрунті психологічного несумісництва характерів. Сімейні відносини припинені з грудня 2020 року ( а.с. 10 ).

Відповідно до витягу з реєстру Миргородської територіальної громади № 2023/004384715 від 12 червня 2023 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13 грудня 2010 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 11 ).

Відповідно до актів підтвердження фактичного місця проживання від 12 червня 2023 року, 17 червня 2025 року, № 321/03-24 від 21 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 12 ).

ОСОБА_2 , 1992 року народження, з березня 2020 року не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується даними акту фактичного місця проживання особи ( осіб ) від 22 листопада 2022 року ( а.с. 15 – 16 ).

Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області № 12 від 19 січня 2024 року, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Миргородської міської ради № 06/24 від 11 січня 2024 року, висновку Служби у справах дітей № 2/24 від 10 січня 2024 року, виконавчий комітет міської ради встановив такий спосіб спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : вихідні дні ( субота й неділя ) 1 – го та 3 – го тижня місяця за місцем проживання дитини, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , а також прогулянки на території будь – яких дитячих культурно - розважальних комплексів, місцях масового відпочинку, враховуючи при цьому бажання хлопчика, стан його здоров`я, режим харчування, відпочинку, погодні умови чи інші істотні обставини, які могли б завадити побаченню та спілкуванню матері з сином.

Рекомендовано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завчасно попереджати один одного про можливі зміни у графіку спілкування матері з сином.

Попереджено батьків про відповідальність за порушення законодавства щодо захисту прав дитини ( а.с. 17 ).

Відповідно до акту про фактичне невідвідування неповнолітньої дитини № 300/03-24 від 26 квітня 2024 року, ОСОБА_2 мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодного разу не з`явилася на спілкування з сином відповідно до встановленого графіку ( вихідні дні 1 – го і 3 – го тижня місяця ), а саме в такі дні: 20 – 21 січня 2024 року, 03 – 04 лютого 2024 року, 17 – 18 лютого 2024 року, 02 – 03 березня 2024 року, 16 – 17 березня 2024 року, 06 – 07 квітня 2024 року, 20 – 21 квітня 2024 року і в інші дні, за термін із 19 січня 2024 року по даний час спілкувань із сином не відбулося ( а.с. 19 ).

Висновком виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області № 550/01-35 від 07 лютого 2025 року визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 21 ).

Згідно з акту про фактичне невідвідування неповнолітньої дитини № 432/02-24 від 17 червня 2025 року, ОСОБА_2 мати неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , жодного разу не з`являлася на спілкування з сином відповідно до встановленого графіку ( а.с. 18 ).

За даними акту обстеження умов проживання від 25 березня 2026 року, затвердженого начальником відділу Служби у справах дітей Миргородської міської ради Ревенчук С.Ю., проведеного на підставі заяви ОСОБА_1 , умови проживання дитини добрі, відповідають санітарно - гігієнічним нормам, для виховання та розвитку якого виділено окрему кімнату, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Дитина забезпечена комп`ютерною технікою та гаджетами.

У родині панують дружні, довірливі стосунки, побудовані на взаємоповазі. У сім`ї наявні усталені традиції спільного дозвілля, зокрема перегляд фільмів, спільні виїзди на природу, риболовлю та відпочинок.

ОСОБА_2 у родині не проживає з 2019 року, з дитиною не спілкується. Окрім сплати аліментів, фінансово не допомагає.

Дитина ОСОБА_1 наголосила, що мати не бере участі у його житті, не виконує батьківські обов`язки, що ускладнює реалізацію прав та законних інтересів дитини, зокрема у сфері освіти та свободи пересування ( а.с. 20 ).

Відповідно до інформації директора ГО МСМО « Боксерський клуб « Арей » від 14 січня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує тренування з боксу, займається згідно встановленого графіку без порушень дисципліни ( а.с. 24 ).

Згідно характеристики, виданої на учня 8 – В класу ОЗО « Миргородський ліцей № 1 ім. Панаса Мирного Миргородської міської ради Полтавської області », ОСОБА_1 навчається у даному ліцеї з першого класу, виховується в неповній сім`ї, вихованням якого займається батько ОСОБА_3 . Матір хлопчика ОСОБА_2 у стінах ліцею не з`являлася останні 4 роки. Зв`язок з класним керівником та викладачами ліцею не підтримує, навчанням сина не цікавиться.

Сімейне середовище сприятливе, батько піклується про сина, цікавиться його навчальними досягненнями, підтримує зв`язок із школою та класним керівником ( а.с. 25 - 27 ).

За даними характеристики навчального закладу від 20 березня 2026 року, ОСОБА_1 - учень 9 класу у ліцеї навчається з 2017 року, виховується в неповній сім`ї, вихованням якого займається батько ОСОБА_3 . Мати ОСОБА_2 у стінах ліцею не з`являлася за весь термін навчання, зв`язок із класним керівником і вчителями ліцею не підтримує, навчанням сина не цікавиться. Фактичне місце перебування матері дитини невідоме ( а.с. 29 ).

Відповідно до інформації КНП « Миргородський міський центр первинної медико – санітарної допомоги » від 19 березня 2026 року, неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у лікаря - педіатра ОСОБА_9 із народження. З 2017 року знаходиться на « Диспансерному » обліку у лікаря - офтальмолога з діагнозом: міопія слабкого ступеню обох очей. З 2025 року знаходиться на « Диспансерному » обліку у лікаря - ортопеда з діагнозом: плосковальгусна деформація обох стоп.

На прийоми до лікаря - педіатра в амбулаторію загальної практики - сімейної медицини дитину завжди приводить батько, який виконує всі призначення лікаря.

Лікар - педіатр ОСОБА_9 із матір`ю дитини не знайомий. Мати ОСОБА_2 участі у лікуванні дитини не приймає, станом здоров`я дитини не цікавиться ( а.с. 28 ).

У судовому засіданні батько позивача ОСОБА_3 вказав, що у квітні 2025 року син потрапив у дорожньо - транспортну пригоду, за наслідком якої тривалий час лікувався.

ОСОБА_2 було повідомлено про травмування сина, нащо вона ніяким чином не відреагувала.

Факт отримання ОСОБА_1 17 квітня 2025 року тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо – транспортної пригоди підтверджується, наявною у матеріалах справи, медичною документацією ( а.с. 101 – 109 ).

Із змісту листа служби у справах дітей Шишацької селищної ради Полтавської області, адресованого службі у справах дітей Миргородської міської ради Полтавської області, слідує, що для з`ясування обставин справи працівниками служби у справах дітей Шишацької селищної ради Полтавської області проведено телефону розмову з ОСОБА_2 , під час якої домовлено про зустріч. У ході бесіди ОСОБА_2 зазначила, що проживає в АДРЕСА_1 , не працює, не має доходу, не спілкується та не підтримує відносин із сином. Їй відомо про розгляд справи щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позовні вимоги визнає.

08 червня 2026 року, в домовлений час, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 , якої вдома не було. Будинок та подвір`я, в якому зареєстрована ОСОБА_2 , знаходяться в занедбаному стані. Фактично ОСОБА_2 проживає разом з сестрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в літній кухні, яка складається з однієї кімнати. Умови проживання задовільні.

Сестри не утримують господарство, не обробляють земельну ділянку, відсутні запаси продуктів харчування. На час обстеження ОСОБА_10 перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння.

З телефонної бесіди з ОСОБА_2 відомо, що вона, на даний час, поїхала жити в м. Полтава, де буде влаштовуватися на роботу в магазин « Сільпо ».

Разом з тим, проведено бесіду із старостою с. Покровське Миргородського району Полтавської області ОСОБА_11 , яка зазначила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_10 вживають алкогольні напої та ведуть бродячий спосіб життя ( а.с. 115 ).

Вказані обставини зафіксовані в акті обстеження умов проживання № 69 від 08 червня 2026 року, затвердженому начальником служби у справах дітей Шишацької селищної ради Полтавської області, де також зазначено, що під час розмови з ОСОБА_2 встановлено, що вона визнає позовні вимоги сина та ознайомлена з правовими підставами позбавлення батьківських прав ( а.с. 114 ).

У зв`язку з наявністю переконливих доказів тривалого невиконання матір`ю батьківських обов`язків, виконавчий комітет Миргородської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області № 422 від 22 липня 2026 року, слідує, що ОСОБА_2 на засідання комісії з питань прав дитини при виконавчому комітеті Миргородської міської ради не з`явилася, хоча були належним чином повідомлена про місце, дату та час його проведення. Про причини неявки не повідомила.

Згідно з листа Служби у справах дітей Шишацької селищної ради, будинок та подвір`я, де зареєстрована ОСОБА_2 , перебувають у занедбаному стані. ОСОБА_2 із сестрою проживають у літній кухні, яка складається з однієї кімнати. Сестри не утримують господарство, не обробляють земельну ділянку, у них відсутні будь - які запаси продуктів харчування. Староста с. Покровське Миргородського району Полтавської області зазначила, що ОСОБА_2 вживає алкогольні напої, веде бродячий спосіб життя.

З огляду на тривале невиконання матір`ю батьківських обов`язків та відсутність у неї реального бажання чи можливості змінити ситуацію, членами комісії одноголосно прийнято рішення про надання висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ( а.с. 92 – 93 ).

Листом за вих. № 541/1454/26/1757/26 від 18 серпня 2026 року суд зобов`язав старосту Покровського старостинського округу виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області ОСОБА_11 вручити відповідачу ОСОБА_2 судову повістку ( а.с. 134 ).

19 серпня 2026 року на адресу суду з Покровського старостинського округу виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області надійшла інформація про те, що ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації відсутня, що унеможливлює їй вручення судової повістки. Із слів сестри, ОСОБА_2 на даний час проживає в м. Полтава. При цьому, ОСОБА_2 телефонним зв`язком повідомила, що виклики до суду їй надходять через застосунок « Дія » ( а.с. 144 ).

Допитана у судовому засіданні в якості свідка староста Покровського старостинського округу виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області ОСОБА_11 підтвердила у судовому засіданні обставини, що надані нею Службі у справах дітей Шишацької селищної ради Полтавської області, вказавши, що ОСОБА_2 достовірно відомо про розгляд судом питання про позбавлення її батьківських прав відносно сина, проти чого не заперечує.

ОСОБА_11 зазначила, що ніколи не бачила неповнолітнього сина ОСОБА_2 за місцем її реєстрації.

Таким чином, відповідач, попри належне повідомлення, не з`явився в судові засідання, що свідчить про відсутність інтересу до питання позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 .

На підставі наведених доказів, судом встановлено, що усі обов`язки по вихованню та утриманню позивача ОСОБА_1 з 2020 року здійснює його батько ОСОБА_3 .

Вказані обставини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_3 , які, окрім іншого, вказали, що відповідач ОСОБА_2 впродовж тривалого часу життям сина ОСОБА_1 не цікавилася, участі у його вихованні не бере, не піклувалася про його фізичний і духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкувалася з сином.

При цьому, свідки зазначили, що дитина уникає розмов про матір, яка належним чином не виконує батьківських обов`язків, не цікавиться життям сина.

Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_3 ( дідусь і батько позивача ) вказали те, що відповідач ОСОБА_2 залишила родину, коли дитині було 10 років, чим завдала психологічної травми. Дитина не розуміла чому мама пішла від них, чому не бажає спілкуватися. Зважаючи на бажання сина спілкуватися з мамою, дитина приходила за місцем її роботи та фактичного проживання, годинами чекала на зустрічі з нею, однак ОСОБА_2 будь - яким чином уникала їх. У подальшому ОСОБА_14 припинив розмови про матір, закрившись у собі. Рішення щодо позбавлення матір батьківських прав ОСОБА_14 прийняв виключно самостійно.

Після допиту свідків, на питання суду щодо можливості налагодження відносин з мамою, неповнолітній ОСОБА_1 категорично відповів, що не бажає, щоб у його житті була така мама як ОСОБА_2 , звернувшись до суду з запитанням: « А Ви б хотіли, щоб у Вашому житті була така мама ? ».

24 вересня 2026 року з ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу суду надійшла витребувана інформація, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації відсутня ( а.с. 166 ).

Разом з тим, із сканкопії військово - облікового документу ОСОБА_3 слідує про наявність відстрочки, яка дійсна до 01 серпня 2026 року, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( а.с. 171 – 173 ).

Відповідно до відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів № 3369794 від 24 вересня 2026 року, ОСОБА_15 за період час з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2026 року має постійне джерело доходу та отримує заробітну плату ( а.с. 158 – 160 ).

За даними характеристики на ОСОБА_3 , укладальника - пакувальника хлібобулочних виробів ТДВ « Миргородський хлібозавод » від 25 вересня 2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на посаді укладальника - пакувальника хлібобулочного цеху працює з грудня 2021 року. За час роботи на підприємстві ОСОБА_3 зарекомендував себе як законослухняний, винятково дисциплінований та відповідальний висококваліфікований працівник, який досконало володіє всіма аспектами своєї професії та суворо дотримується технологічних вимог.

Особливої уваги заслуговує той факт, що ОСОБА_3 є батьком одинаком і самостійно виховує неповнолітню дитину. Попри значне побутове навантаження, він демонструє високий рівень самоорганізації, успішно поєднує професійну діяльність із виконанням батьківських обов`язків, ніколи не допускає зривів робочого графіка чи недбалості ( а.с. 183 – 184 ).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , залишивши сина ОСОБА_1 , коли йому було 10 років, проживати разом з батьком, свідомо обрала такі життєві умови, за якими її участь у вихованні сина жодним чином не проявлена. Така поведінка відповідача дає підстави вважати, що остання з 2020 року свідомо нехтує інтересами та не бажає відновити зв`язок з сином, і свідчить про відсутність активного намагання матері брати участь у вихованні дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини без поважних причин, не виявляє щодо свого сина батьківського піклування, не займається його вихованням та не піклується про нього, не проявляє інтересу до стану його здоров`я, не цікавиться його фізичним, моральним і духовним розвитком, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом не встановлено, що відповідач бажає змінити свою винну поведінку, яка полягає в ухиленні від виконання батьківських обов`язків щодо виховання сина, тому застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав є виправданим.

Натомість, позивачем належними та достатніми докази доведено порушення відповідачем його права на належне батьківське піклування зі сторони матері, тому позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини є підставним та ефективним способом захисту законних інтересів позивача.

При прийняті такого рішення, суд також зважає на той факт, що рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2023 року у справі № 541/2081/23, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено ( а.с. 177-180 ).

З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції слідує, що відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що залишила родину через непорозуміння з чоловіком, від сина ніколи не відмовлялася, матеріальну допомогу регулярно не надавала у зв`язку з відсутністю постійного місця роботи, тому просила не позбавляти її прав ( а.с. 177 ).

На думку суду, наявність судового рішення, яким раніше було відмовлено батькові неповнолітнього у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав, сама по собі не свідчить про відсутність передбачених статтею 164 СК України підстав для позбавлення її батьківських прав на час вирішення цього спору.

Предметом оцінки суду у справі за позовом неповнолітнього ОСОБА_2 є не лише поведінка відповідача, яка існувала на час вирішення попереднього спору, а й її подальше ставлення до виконання батьківських обов`язків протягом періоду, що минув після ухвалення відповідного судового рішення.

Після вирішення попередньої справи відповідач ОСОБА_2 мала реальну можливість змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, відновити спілкування із сином, брати участь у його вихованні, цікавитися його навчанням, станом здоров`я, фізичним та духовним розвитком, однак таких дій не вчинила.

Натомість протягом наступних років відповідач не відновила особистих відносин із сином, участі у його вихованні не брала, належного інтересу до його життя та внутрішнього світу не виявляла, а невиконання нею обов`язку з утримання дитини призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів.

При цьому, з позовом звернувся не батько дитини, який був позивачем у попередній справі, а сам неповнолітній, який після досягнення чотирнадцятирічного віку набув передбаченого статтею 165 СК України самостійного права на звернення до суду з позовом про позбавлення матері батьківських прав.

Звернення неповнолітнього до суду за захистом власних прав за наведених обставин підлягає оцінці не лише як висловлення ним думки щодо спору між батьками, а як самостійна реалізація дитиною наданого законом права на судовий захист.

Поведінка ОСОБА_2 щодо сина впродовж розгляду цієї справи цілком свідчить, що змінити її ставлення до сина у кращу сторону неможливо.

Разом з цим, суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідач не позбавлена можливості все ж таки змінити своє ставлення до дитини та її виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання ій права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 141, 265, 268, 273, 280 – 284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з сплати судового збору, в розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Шишацьким районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з для вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, адреса місцезнаходження: 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 04057468.

Повний текст рішення суду складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: