Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №461/5350/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 461/5350/26 пров. № А/857/46410/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

за участю секретаря судового засідання – Чорної І.Б.,

представника відповідача – Шпакової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2026 року (суддя – Романюк В.Ф., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у липні 2026 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ №01129047 від 18.06.2026, винесену щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн. Як зазначено у постанові, 04.06.2026 о 11:13 год. водієм транспортного засобу KIA NIRO, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування за адресою: м. Львів, вул. Щепкіна, більш як 10 хвилин без оплати вартості послуг з паркування, чим порушено пункт 15 Правил дорожнього руху.

Водночас, позивач зазначає, що 04.06.2026 о 10:35:16 год., перед розміщенням транспортного засобу на майданчику для платного паркування, він здійснив оплату вартості послуг з паркування у сумі 20,00 грн через мобільний застосунок Приват24. Це підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» № P24A5985553152D5717 від 04.06.2026, у призначенні платежу якої зазначено: оплата паркування, номер авто ВС3575, дата паркування 2026-06-04 10:35:16, адреса паркування — вул. Щепкіна. Отже, оплата здійснена саме за той транспортний засіб (ВС3575YD), за тією ж адресою (вул. Щепкіна) та в той самий день, коли інспектором о 11:13 нібито зафіксовано несплату. Таким чином, на момент стоянки паркування було оплачено, а інспектор не врахував факт проведеної оплати. Об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 КУпАП, становить саме несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. За наявності підтвердженої оплати подія та склад адміністративного правопорушення відсутні, що згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що фактично оплати вартості послуги паркування за автомобілем позивача на майданчику для паркування по вул. Щепкіна не було, оскільки ідентифікувати оплату було неможливо, відтак платіжний документ, поданий позивачем, не може розглядатись як свідчення виконання зобов`язання зі сплати за користування платного паркувального майданчика.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ №01129047 від 18.06.2026, винесеною спеціалістом 1-ої категорії — інспектором відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ ЛМР Мочаліною Іриною Дмитрівною ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн.

Як зазначено у постанові, 04.06.2026 о 11:13 год. водієм транспортного засобу KIA NIRO, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування за адресою: м. Львів, вул. Щепкіна, більш як 10 хвилин без оплати вартості послуг з паркування, чим порушено пункт 15 Правил дорожнього руху.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт внесення позивачем плати за користування майданчиком для паркування підтверджений належними та допустимими доказами, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки об`єктивна та суб`єктивна сторони даного правопорушення (зокрема, факт ухилення від сплати та вина особи) відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх підставними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюється ПДР.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.

Разом з тим, п. 1.9 ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягнуть за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Згідно з приміткою до статті, місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Розгляд справ про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) здійснюється в порядку статті 279-1 КУпАП.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Відповідно до ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стаття 14-2 КУпАП визначає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Статті 279-1-279-4 КУпАП не передбачають процесуальних прав та гарантій, визначених у ч. 1 ст. 268 та ст. 280 КУпАП.

Згідно п. 1 статті 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Склад будь-якого адміністративного правопорушення включає в себе чотири обов`язкові елементи: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону.

Суб`єктивна сторона правопорушення передбачає наявність вини особи у формі умислу або необережності.

Як правильно вказує суд першої інстанції, позивач здійснив волевиявлення, спрямоване на виконання обов`язку зі сплати послуг паркування, та фактично перерахував кошти за користування паркувальним майданчиком у належному розмірі й у визначений час, що підтверджується платіжною інструкцією Р24А5985553152D5717 від 04.06.2026 о 10:35.

Описка має характер механічної технічної помилки під час введення даних у цифровий додаток і не свідчить про ухилення позивача від сплати вартості послуг паркування або про намір вчинити правопорушення.

Доводи апелянта зводяться до того, що оплата не ідентифікувалася системою АСКОП, однак колегія суддів зазначає, що в платіжній інструкції № P24A5985553152D5717 у призначенні платежу чітко зазначено: оплата паркування, номер авто ВС3575, дата паркування 2026-06-04 10:35:16, адреса паркування - вул. Щепкіна. Платіж однозначно ідентифікує саме транспортний засіб позивача (ВС3575YD), той самий майданчик (вул. Щепкіна, код В3044) і той самий день та час. Кошти надійшли отримувачу «Паркування» (рахунок 26005011003588), тобто оператору паркування.

Помилка при введенні номерного знака ( не дописано двох символів) транспортного засобу не є суттєвою, оскільки за умови збігу всіх інших ідентифікуючих реквізитів (марка, майданчик, дата, час, сума), позивач виконав обов`язок зі сплати за послуги паркування.

Притягнення до відповідальності особи, яка фактично оплатила послугу, за формальну технічну неточність є проявом надмірного формалізму, що не відображає основних завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Ураховуючи, що факт внесення плати за користування майданчиком для паркування підтверджений належними та допустимими доказами, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки об`єктивна та суб`єктивна сторони даного правопорушення (зокрема, факт ухилення від сплати та вина особи) відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, відсутні, прийняте рішення є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ №01129047 від 18.06.2026 підлягає скасуванню.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2026 року у справі №461/5350/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 09.10.26