Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №460/2379/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/2379/26 пров. № А/857/21440/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Боршовського Т.І., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року (ухвалене головуючим-суддею Щербаковим В.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача, які полягають у вилученні з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - ЄДРПВР, Реєстр) відомостей про непридатність його до військової служби, виключення з військового обліку та про його статус невійськовозобов`язаного та у внесенні до Реєстру даних про порушення правил військового обліку та про звернення 06.02.2026 до Нацполіції про його розшук через неприбуття по повістці, зобов`язати відповідача поновити в ЄДРПВР інформацію про виключення його з військового обліку, а саме: статус “невійськовозобов`язаний”, помітку “виключено” і підставу зняття/виключення — “непридатні”, зобов`язати відповідача виключити з ЄДРПВР дані про порушення ним правил військового обліку та про звернення 06.02.2026 до Нацполіції про розшук через неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також повідомити органи Нацполіції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення до органів ТЦК та СП.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було зобов`язано виправити внесення недостовірної інформації про виключення з військового обліку осіб, серед яких був ОСОБА_1 та здійснити заходи оповіщення про виклик до ТЦК та СП для уточнення облікових даних. Після цього позивача було взято на військовий облік. Зазначає, що ОСОБА_1 не повідомив суд першої інстанції про існування кримінального провадження щодо нього та про включення його до переліку осіб, щодо яких здійснюється перевірка, що свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та призвело до неповного з`ясування обставин справи. Крім того, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував істотні обставини, які мають визначальне значення для правильного вирішення справи та які не були предметом належного дослідження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 19.06.2025 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач визнаний придатним до військової служби у ВЧЗ.

20.06.2025 ОСОБА_1 був мобілізований до Збройних сил України та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону.

05.09.2025 було затверджено постанову штатної військово-лікарської комісії Центральної ВЛК ЗСУ (м. Київ), яка оформлена протоколом засідання №2025-0905-1715-1740-4.

09.09.2025 на підставі п.п.“б” п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, що оформлено витягом з наказу начальника 38 об`єднаного навчального центру Харківського національного університету Повітряних Сил (по особовому складу) №159-РС від 09.09.2025 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2025 за №402 (по стройовій частині).

Відповідні записи були внесені до військового квитка серії НОМЕР_3 . Зокрема відмітка у графі 15 “05.09.2025 призовною (медичною) комісією Центральна ВЛК ЗСУ (м. Київ) визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. ІІ ст.39А, 40-Б, 22-Б розкладу хвороб (наказ Міноборони СЗРУ) №402 від 14.08.2008) і знятий з військового обліку”.

Водночас, як стало відомо позивачу з додатку “Резерв+”, він вважається військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та є таким, що порушив правила військового обліку.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виключення з військового обліку, а також не внесення до ЄДРПВР інформації щодо непридатності до військової служби, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних. Зазначає, що з моменту визнання позивача непридатним до військової служби, проставлення штампу “Не військовозобов`язаний”, позивач не має статусу військовозобов`язаного, призовника або резервіста. Водночас, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та повноважень якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в ЄДРПВР, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру, оскільки виправлення таких недостовірних відомостей, а також включення (невключення) до Реєстру військовозобов`язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру. Крім того, у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в ЄДРПВР, така особа повинна звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем перебування на військовому обліку з відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі, або в електронній формі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1, 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає : підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/202 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який діє дотепер.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до ст.70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".

Предметом спору у даній справі є звернення позивача не із заявою про виключення з військового обліку, а із заявою про внесення відомостей до ЄДРПВР щодо виключення його з військового обліку, адже позивач на момент звернення із такою заявою вже виключений з військового обліку, а письмове звернення стосується необхідності відображення даних про виключення у інформаційно-комунікаційній системі “Резерв +” та повідомлення органів Національної поліції про відсутність підстав для його затримання і доставлення до органів ТЦК та СП.

Законом №2232-ХІІ, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, не передбачено жодної правової підстави для поновлення виключених з військового обліку осіб на військовому обліку військовозобов`язаних, відсутня регламентована законодавством процедура повторного взяття виключених громадян на військовий облік.

Відповідно до ч.13 ст.2 Закону №2232-XII, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Згідно абз.1 п.3.8 гл.3 розд.ІІ Положення №402, постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Відповідно до абз.2 п.п.“б” п.20.3 гл.20 розд.ІІ Положення №402, при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова такого змісту : Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей, якими б підтверджувалося повторне проходження позивачем ВЛК з визнанням його придатним до військової служби чи щодо скасування висновку ВЛК від 02.09.2025 про непридатність до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.

Колегія суддів також наголошує, що чинним законодавством України не передбачається підстав, обставин чи умов, які призводять до втрати статусу виключеного з військового обліку невійськовозобов`язаного, як і механізму, алгоритму, порядку чи процедури повторного взяття на військовий облік громадян, які виключені з обліку, що підтверджується відповідними засвідченими записами чи штампами у військово-обліковому документі, що визначає належність його власника до військового обов`язку.

Згідно дефініції, наведеній у статті 1 Закону України “Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” №1951-VIII від 16.03.2017 (далі - Закон №1951-VIII), ЄДРПВР - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності Порядком №559.

Відповідно до п.8 Порядку №559, військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з ЄДРПВР (за наявності), зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

При цьому, в електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 відображені відомості, що він є військовозобов`язаний та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 , позивача визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку 05.09.2025 по гр.ІІ ст.39-А, 40-Б, 22-Б Положення №402, про що у військовому квитку зроблено відмітку.

Статтями 38-44 додатку 1 до Положення №402 “Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві” визначено хвороби системи кровообігу (I00-I99), їх наслідки.

Відповідно до статті 30 додатку 1 Положення №402 включено : хвороби, що характеризуються підвищеним кров`яним тиском I10-I15 (гіпертонічна хвороба, вторинна гіпертензія) :

а) гіпертонічна хвороба III стадії з незворотними структурними ураженнями органів-мішеней - непридатні до військової служби.

б) гіпертонічна хвороба III стадії без незворотних структурних уражень органів-мішеней; гіпертонічна хвороба II стадії - придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

в) гіпертонічна хвороба І стадії – придатні.

Відповідно до статті 40 додатку 1 Положення №402 включено : ішемічна хвороба серця I20-I25 (усі форми стенокардії, гострий та повторний інфаркт міокарда, їх ускладнення); хронічна ішемічна хвороба серця (атеросклеротична хвороба серця, аневризма серця, коронарної артерії, наслідки хірургічних втручань на судинах серця, імплантації штучного водія ритму та інші, що супроводжуються серцевою недостатністю)

а) із серцевою недостатністю IIБ-III стадії - непридатні до військової служби.

б)із серцевою недостатністю IIА стадії - придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

в) із серцевою недостатністю I стадії– придатні.

Статтями 20-24 додатку 1 до Положення №402 “Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві” визначено хвороби нервової системи (G00-G99), їх наслідки:

Відповідно до статті 22 додатку 1 Положення №402 включено: епізодичні та пароксизмальні розлади G40-G47 (епілепсія та епілептичні синдроми, епілептичний статус, мігрень, розлади сну, у тому числі апное сну);

а) епілепсія за наявності частих епілептичних нападів або виражених психічних розладів - непридатні до військової служби.

б) епілепсія з поодинокими і рідкими (судомними і безсудомними) епілептичними нападами без психічних порушень - придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

в) інші епізодичні та пароксизмальні розлади з незначними порушеннями функцій органів і систем – придатні.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у ЄДРПВР, громадянин України для внесення відповідних змін : у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз приведених вище норм свідчить про те, що приписи Порядку №559 не передбачають обов`язкової особистої явки особи до ТЦК та СП або його відділу для вирішення питання щодо внесення змін до ЄДРПВР, в тому числі у разі визнання його непридатним до військової служби.

Невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та повноважень якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в ЄДРПВР, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та направлення на адресу позивача повістки про призов на військову службу під час мобілізації, доказів відмови її отримання позивачем, відповідачем суду не надано. Крім того, дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до ЄДРПВР (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, були вчинені посадовими особами відповідача всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними. Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні даних до ЄДРПВР про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня року по справі №460/2379/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяР. В. Кухтей

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос