Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №460/20476/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/20476/25 пров. № А/857/6557/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі № 460/20476/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 09 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невиключенні з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку та зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що військово-обліковому документі у застосунку «Резерв+» з`явилася інформація про порушення позивачем правил військового обліку. При цьому, позивача за постановою ВЛК від 22.01.2008 визнано непридатним до військової служби на підставі статті 60 пункту«а» Наказу МОУ з виключенням з військового обліку. 24.10.2025 позивач звернувся на адресу відповідача із письмовою заявою про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку, надавши у розпорядження відповідача всі документи, необхідні для вирішення такої заяви по суті, зокрема, копії паспорту, ідентифікаційного номеру, Довідки ВЛК від 22.01.2008. В той же час, відомості про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не виключені. За наведеного дії відповідача вважає протиправними та просить виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі № 460/20476/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій апелянт зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» категорій, зокрема не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі, оскільки був виключений з обліку у 2008 році у зв`язку із визнанням мене ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що зокрема, підтверджується записом в ВОД.

Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», в редакції чинній на момент визнання позивача ВЛК непридатним до військової служби, існувало лише дві категорії військового обліку – облік призовників і облік військовозобов`язаних. У зв`язку із визнанням позивача ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, він перестав відноситися до жодної з зазначених вище категорій, що апріорі виключає порушення «Правил військового обліку».

Вказує, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не виключенні з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку є незаконною та свідчить про обмеження його конституційних прав і свобод.

Крмі цього, звертаєувагу, що Європейський суд з прав людини зазначає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111). Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп). У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.

Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім цього, на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має довідку, видану взамін військового квитка НОМЕР_1 , в якій міститься запис про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку за ст.60а наказу МОУ №2-94 та відмітки про зняття з військового обліку 22.01.2008, де в дужках зазначено «виключенням».

Разом з тим, як свідчить картка №35/61 обстеження та медичного огляду ЦПМСД м.Дубно ОСОБА_1 05.04.2022 пройшов військово-лікарську комісію за результатом якої на підставі статті 67г графи II Наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 - визнаний придатним до військової служби. Наведене підтверджене і довідкою 35/61 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 вих. №1/2128/33 від 05.04.2022.

ІНФОРМАЦІЯ_4 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку №4867773 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність з`явитися у АДРЕСА_1 – 15.09.2025 о 09:30 годині для уточнення даних.

10.09.2025 з метою вручення повістки №4867773 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювалися заходи оповіщення за адресою місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , про що складено Акт про результати оповіщення, в якому зафіксовано відсутність військовозобов`язаного за адресою, відповідно до чого, повістку залишено у поштовій скринці.

У визначений строк ОСОБА_1 не прибув та у триденний строк від визначеної у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення та у будь-який інший спосіб.

У відповідності до статті 259 Кодексу України про адміністративне правопорушення автоматизованими засобами АІКС «Оберіг» Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 23.09.2025 було автоматично сформовано електронне звернення до Дубенського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області №Е3649482, щодо доставлення ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

У застосунку «Резерв+», містяться такі дані відносно ОСОБА_1 :

категорія обліку - «невійськовозобов`язаний»,

підстава зняття/виключення - «п. 3 ч. 6 ст. 37) визнані непридатними до військової служби»,

дата взяття на облік – «04.10.2007»,

постанова ВЛК – «Придатний»,

дата ВЛК – « ІНФОРМАЦІЯ_5 », Номер протоколу ВЛК - «35/61»,

звання – «солдат Будівельних робі, Робітник підсобний», ВОС – «956647»,

адреса проживання « АДРЕСА_2 »,

Дата уточнення даних – «24.06.2024».

розділі «ПРАВОПОРУШЕННЯ» дані в реєстрі відсутні.

Наявна примітка «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку». Дата початку розшуку: 23.09.2025. Причина розшуку: Не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в повній мірі відповідають визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а відтак суд не має правових підстав для визнання їх протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За приписами частини 5 цієї статті Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, згідно пункту 27 якого під час мобілізації громадяни викликаються з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

За приписами пункту 28 цього Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Частиною 5 статті 1 Закону № 2232-XII визначено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами частини 3 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів; форму військово-облікового документа затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559).

Згідно пункту 2 Порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Пунктом 20 Порядку № 1487 в редакції до 18 червня 2024 року, було визначено, що військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

Доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку у 2008 році, що підтверджується довідкою, виданою взамін військового квитка НОМЕР_1 , в якій міститься запис про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку за ст.60а наказу МОУ №2-94 та відмітки про зняття з військового обліку 22.01.2008, де в дужках зазначено «виключенням», колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку в районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональному органі Служби безпеки України, відповідному підрозділі розвідувального органу України підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Колегія суддів зазначає, що покладення на особу обов`язку пройти повторний медичний огляд може бути покладено виключно на осіб, яких раніше було визнано обмежено придатними до військової служби. В той час, особи, визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, звільненні від обов`язку пройти повторний медичний огляд.

В той же час, в матеріалах справи наявна картка №35/61 обстеження та медичного огляду ЦПМСД м.Дубно, відповідно до якої ОСОБА_1 05.04.2022 пройшов військово-лікарську комісію за результатом якої на підставі статті 67г графи II Наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 - визнаний придатним до військової служби. Наведене підтверджене і довідкою 35/61 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 вих. №1/2128/33 від 05.04.2022.

Отже, попри те що у 2008 році позивач був визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, довідкою 35/61 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 вих. №1/2128/33 від 05.04.2022 на підставі статті 67г графи II Наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 – позивач визнаний придатним до військової служби.

Крім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції, наказ Міністерства оборони України №2 від 04.01.1994, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.07.1994 за №177/386 та втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України». Стаття 60а Додатку №1 до цього наказу, який мав назву «Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України» передбачала таку назву хвороб і фізичних вад, як «Пієлонефрит (вторинний),гідронефроз; каміння нирок, сечоводів, сечового міхура, уретри; інші хвороби нирок та сечоводів, цистит, інші хвороби уретри», і такий стан хвороб і фізичних вад, як «зі значним порушенням». За цією статтею громадяни при приписці до призовних дільниць та призові на строкову військову службу визнавалися «непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Таким чином, покликання позивача про те, що на момент відомостей про порушення ним правил військового обліку його було виключено з військового обліку та визнано невійськовозобов`язаним не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Крім цього, пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІНФОРМАЦІЯ_4 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку №4867773 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність з`явитися у АДРЕСА_1 – 15.09.2025 о 09:30 годині для уточнення даних.

10.09.2025 з метою вручення повістки №4867773 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювалися заходи оповіщення за адресою місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , про що складено Акт про результати оповіщення, в якому зафіксовано відсутність військовозобов`язаного за адресою, відповідно до чого, повістку залишено у поштовій скринці.

У визначений строк ОСОБА_1 не прибув та у триденний строк від визначеної у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення та у будь-який інший спосіб.

Норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Колегія суддів зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку, не вносять та не виключають до них відомості.

Оскільки судом встановлено правомірність як оповіщення позивача, так і подальших дій відповідача щодо фіксації порушення та ініціювання його доставлення, у суду відсутні будь-які законні підстави для втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень шляхом зобов`язання виключити відомості про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що передумовою для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є невчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Щодо посилань апелянта на звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, колегія суддів зазначає, що у постанові від 09 квітня 2026 року у справі № 280/6524/24 Верховний Суд, розглядаючи спір про правомірність повторного взяття на військовий облік особи, раніше виключеної з нього, виснував, що зі зміною критеріїв військового обліку особа, яка не досягла граничного віку перебування в запасі та є придатною до військової служби, автоматично поновлюється в запасі незалежно від того, чи перебувала вона на військовому обліку. Верховний Суд наголосив, що в таких відносинах ідеться не про притягнення особи до відповідальності, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством, і що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави; метою звуження кола підстав виключення з військового обліку є збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі № 460/20476/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. М. Судова-Хомюк

суддіІ. В. Глушко

В. С. Затолочний