Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №568/333/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 568/333/26 пров. № А/857/33364/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання – Волчанського А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №568/333/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Радивилівський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

суддя в 1-й інстанції – Кондратюк В. В.,

дата ухвалення судового рішення – 12 травня 2026 року,

місце ухвалення судового рішення – м. Радивилів,

дата складання повного тексту судового рішення – 18 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Радивилівський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову №3/310 про закриття справи про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо накладення штрафу у розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення у суд.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області 26 березня 2026 року відкрито провадження у цій адміністративній справі та постановлено, що питання щодо строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті у судовому засіданні.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 травня 2026 року визнано неповажними зазначені у позовній заяві позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Радивилівський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Не погодившись з цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що підпис подібний до його підпису на оскаржуваній постанові від 27 листопада 2025 року не свідчить та не може свідчити про те, що він таку постанову отримав нарочним способом 27 листопада 2025 року, оскільки інформація про його перебування у ІНФОРМАЦІЯ_4 27 листопада 2025 року відсутня. Вказує, що оскаржувану постанову від 27 листопада 2025 року №3/310 він отримав в Радивилівському відділі державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – 24 лютого 2026 року на підставі поданої заяви від 23 лютого 2026 року. На думку апелянта, він має право на захист його порушених прав, тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду та просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник третьої особи подав заяву про розгляд справи без участі представника; явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, враховуючи наведене, суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є вимога позивача визнати незаконною та скасувати постанову №3/310 про закриття справи про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2025 року.

З цим адміністративним позовом у суд позивач звернувся 27 лютого 2026 року.

При цьому, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом про оскарження постанови від 27 листопада 2025 року №3/310 та зазначено про отримання оскаржуваної постанови у Радивилівському відділі державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – 24 лютого 2026 року на підставі поданої заяви від 23 лютого 2026 року.

Ухвалою судді від 02 березня 2026 року визнано неповажними зазначені у позовній заяві позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; позовну заяву залишено без руху; та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду, зокрема інформації щодо інших (не зазначених у позовній заяві) підстав, для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Постановляючи вказану ухвалу, суддя виходив з того, що із долученої позивачем копії оскаржуваної постанови вбачається, що у ній проставлено підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Позивач у клопотанні від 13 квітня 2026 року про долучення доказів, у прохальній частині просив поновити строк, пропущений з поважних причин на оскарження постанови №3/310 про закриття справи про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2026 року, мотивуючи таке у тому числі і тим, що підпис подібний до підпису позивача на оскаржуваній постанові від 27 листопада 2025 року не свідчить та не може свідчити про те, що позивач таку постанову отримав нарочним ІНФОРМАЦІЯ_5 ні за яких умов, так як ІНФОРМАЦІЯ_6 заперечує щодо цього. Позивач вказує, що оскаржувана постанова 27 листопада 2025 року йому не вручалася нарочним, так як у цей день він не був у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а інформація про перебування ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_4 27 листопада 2025 року - відсутня.

При цьому, відповідач у відзиві вказує, що другий примірник Постанови №3/310 від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 отримав під особистий підпис, а відтак перебіг строку на її оскарження розпочинається у порядку та строки, визначені чинним законодавством.

Разом з тим, у листі ІНФОРМАЦІЯ_7 №1344/3992 від 20 березня 2026 року на його запит на інформацію від 12 березня 2026 року вказано, що до ІНФОРМАЦІЯ_7 27 листопада 2025 року, за адресою АДРЕСА_1 позивач не прибував; інформація про перебування позивача у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутня.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду для захисту свого права, при цьому, клопотання про поновлення з поважних причин строку на оскарження постанови не містить посилань на обставини, які б могли слугувати причиною його поновлення, а тому таке задоволенню не підлягає, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

За змістом ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч.3 ст.122 КАС України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з ч.1,2 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З аналізу наведеної вище правової норми можна дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах строк на оскарження становить десять робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Вказана норма є спеціальною відносно статті 122 КАС України, а тому підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання незаконною та скасування постанови №3/310 про закриття справи про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2025 року про накладення штрафу у розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Матеріалами справи стверджується, що оскаржувану постанову №3/310 прийнято 27 листопада 2025 року.

При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду 27 лютого 2026 року, тобто з порушенням десятиденного строку звернення до суду, визначеного ст.286 КАС України.

Крім того, зі змісту протоколу №310 про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 під підпис повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 27 листопада 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 кабінет №9 (а.с.80), що свідчить про те, що позивач достеменно знав про розгляд справи відповідачем.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не місять доказів, які б підтверджували наявність у позивача об`єктивних та непереборних перешкод з 27 листопада 2025 року, які б унеможливлювали можливість йому ознайомитися з прийнятим по його справі рішенням, з огляду на те, що позивачу було відомо про розгляд протоколу №310 про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2025 року.

Покликання апелянта на те, що підпис подібний до підпису позивача на оскаржуваній постанові від 27 листопада 2025 року не свідчить, що він таку постанову отримав нарочно 27 листопада 2025 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що вказаний підпис вчинений не позивачем, а іншою особою, також вчинення такого підпису не 27 листопада 2025 року, а в іншу дату позивачем не надано.

Крім того, будь-яких інших обґрунтувань на спростування факту пропуску строку апелянтом не наведено і в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що не реалізація позивачем права на своєчасне звернення у суд в даному випадку зумовлена його власною поведінкою та зазначає, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом.

Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний повернути позовну заяву позивачу.

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху не подав заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку з поважних причин, при цьому з наведеного вище вбачається, що така подана з пропуском строку, встановленого ст.286 КАС України.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом першої інстанції було надано можливість та час для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку та надання доказів на підтвердження цих обставин.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що ухвала Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №568/333/26 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС таку необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.122, 123, 229, 242, 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №568/333/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяО. І. Мікула

суддіС. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.