Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №500/1383/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1383/26 пров. № А/857/44799/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року (головуючий суддя Юзьків М.І., м. Тернопіль) у справі № 500/1383/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області «Про відмову у здійсненні страхових виплатах/наданні соціальних послуг» від 20.01.2026 № 19001-115568044/19001-115568044-2026-1 та від 04.02.2026 № 19001-115568044/19001-115568044-2026-2;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю внаслідок нещасного випадку чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що у зв`язку із смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачка, задля отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого, зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про здійснення страхових виплат за формою згідно з додатком 2 Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та необхідними документами. Однак, постановами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачці відмовлено у здійсненні страхових виплат, оскільки позивачка із чоловіком були зареєстровані/мешкали за різними адресами, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області «Про відмову у здійсненні страхових виплатах/наданні соціальних послуг» від 20.01.2026 № 19001-115568044/19001-115568044-2026-1 та від 04.02.2026 № 19001-115568044/19001-115568044-2026-2.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю внаслідок нещасного випадку чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи у зв`язку із загальним захворюванням, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 23.12.2021 (арк. справи 9).

06.12.2012 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , про що органом державної реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис № 10, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 06.12.2012 (арк. справи 9 зворот).

ОСОБА_2 працював водієм автотранспортних засобів ТОВ «Авакс Проф» , що підтверджується копією трудової книжки (арк. справи 10 - 16).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії серія НОМЕР_3 від 17.04.2025, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи

Смерть настала від нещасного випадку із смертельним наслідком на ТОВ «Авакс Проф».

В.о. начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 19.12.2025 затверджено Акт форми Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 16.04.2025 у ТОВ «Авакс Проф», код ЄДРПОУ 37306789 (арк. справи 17 - 22).

Згідно з даним актом комісія, розглянувши матеріали спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком із водієм автотранспортних засобів ТОВ «Авакс Проф» ОСОБА_2 , прийшла до висновку, що відповідно до підпункту 2 пункту 52 Порядку проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, як такий, що стався на робочому місці, в робочий час і при виконанні трудових обов`язків.

16.01.2026 у зв`язку із смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві дружина ОСОБА_2 , задля отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про здійснення страхових виплат за формою згідно з додатком 2 Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та документами для розгляду справ про страхові виплати (арк. справи 23 - 24).

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.01.2026 № 19001-115568044/19001-115568044-2026-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплатах/наданні соціальних послуг» позивачці відмовлено у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг через відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (арк. справи 25).

Крім того, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.01.2026 повідомлено позивачку, що у призначенні страхових виплат - одноразової допомоги сім`ї загиблого відмовлено. Згідно з наданими документами на день смерті ОСОБА_2 позивачка з чоловіком були зареєстровані/мешкали за різними адресами. Рекомендовано надати судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо проживання однією сім`єю за однією адресою (арк. справи 25 зворот).

28.01.2026 позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про здійснення страхових виплат за формою згідно з додатком 2 Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та документами для розгляду справ про страхові виплати та додатково надала довідку № 16-7/09-07 про спільне проживання ОСОБА_1 із чоловіком ОСОБА_2 (арк. справи 26 - 28).

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.02.2026 № 19001-115568044/19001-115568044-2026-2 «Про відмову у здійсненні страхових виплатах/наданні соціальних послуг» позивачці повторно відмовлено у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг через відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (арк. справи 28 зворот).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.02.2026 повідомлено позивачку, що у призначенні страхових виплат - одноразової допомоги сім`ї загиблого відмовлено. Згідно з наданими документами на день смерті ОСОБА_2 позивачка з чоловіком були зареєстровані/мешкали за різними адресами. Повторно рекомендовано надати судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо проживання однією сім`єю за однією адресою (арк. справи 29).

Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її право на соціальний захист, позивачка звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом №1105-XIV.

Частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV унормовано, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

На уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №1105-XIV).

За приписами частини першої статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Пунктом 2 частини сьомої статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страхові виплати складаються з страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Згідно з частиною першою статті 35 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 35 Закону №1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:

1) діти, які не досягли 18 років;

2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;

3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;

4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку (частина третя статті 35 Закону №1105-XIV).

Частиною п`ятою статті 36 Закону №1105-XIV установлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:

1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Наведене свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім`ї допомоги сім`ї потерпілого (виплачується сукупно на сім`ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний веб портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Приписами частини другої статті 37 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як установлено частиною третьою статті 37 Закону №1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Стаття 38 Закону №1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Пунктом 4 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.

21.03.2024 набрав чинності Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2024 за № 353/41698; одночасно втратив чинність Порядок №11).

Відповідно до абз. 1 - 3 пункту 3 вказаного Порядку для призначення страхових виплат у разі смерті потерпілого особи, які мають право на такі виплати, подають в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу Пенсійного фонду до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 2 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.

Особи, які мають право на виплати у разі смерті потерпілого, мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються:

акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;

виписка з акта огляду МСЕК про встановлення причинного зв`язку з травмою або захворюванням, отриманим на виробництві (у разі наявності);

довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку;

надані заявником документи, що підтверджують смерть потерпілого, родинні стосунки та право на одержання утримання від потерпілого.

При цьому умов, що стосуються обов`язковості однакового зареєстрованого місця проживання усієї родини, Порядок №4-1 не містить.

Так, відповідач відмовив позивачу - дружині потерпілого ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги на сім`ю, покликаючись на те, що позивачка з чоловіком були зареєстровані/мешкали за різними адресами.

Оцінюючи доводи відповідача щодо підстав відмови у призначенні страхової виплати «одноразова допомога сім`ї», необхідно зазначити, що ані Закон №1105-XIV, ані Порядок №4-1 поняття родини/сім`ї не визначають.

Для такого правового регулювання з урахуванням предмета спору СК є спеціальним законом, який має враховуватись при визначенні поняття сім`ї та її членів при вирішенні питань про наявність права на отримання допомоги, передбаченої Законом №1105-XIV.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

При цьому Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №420/17371/22 сформулював висновок, відповідно до якого враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті. Тому, встановлена Порядком №11, обов`язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві. Верховний Суд також зауважував, що Закон №1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень пункту 5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім`єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за змістом висновків Верховного Суду, сформульованих у наведеній справі, неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім`ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого. Тому визначальним є факт проживання однією сім`єю.

У спірних правовідносинах беззаперечним є факт родинних зв`язків між ОСОБА_1 (дружина) та потерпілим ОСОБА_2 (чоловік), про що наявне Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.12.2012.

Відповідно до довідки, виданою Збаразькою міською радою від 19.01.2026 року №16-7/09-07 встановлено, що, ОСОБА_2 проживав разом з своєю дружиною ОСОБА_1

Отже, встановленими у справі обставинами підтверджується, що ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, до смерті проживав разом із своєю дружиною однією сім`єю.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого, передбаченої частиною п`ятою статті 36 Закону №1105-ХІV, а тому відмова відповідача у призначенні такої є протиправною.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 500/1383/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель