Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/7383/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7383/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17.03.2026 надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» (далі - СФГ «ВІКТОРІЯ», позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці щодо не складення висновку про повернення з державного бюджету надмірно сплачених Селянським (Фермерським) Господарством «ВІКТОРІЯ» до державного бюджету платежів на загальну суму 669580,70 грн. під час митного оформлення ВМД №25UA500090010970U9 від 25.09.2025, та неподання його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області;

зобов`язати Одеську митницю сформувати відповідний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених Селянським (Фермерським) Господарством «ВІКТОРІЯ» сум митних платежів в розмірі 669580,70 грн. під час митного оформлення ВМД №25UA500090010970U9 від 25.09.2025 та подати його на виконання.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що уклав зовнішньоекономічний контракт №JHP118700 від 21 серпня 2025 року з Каргілл Інтернешнл СА на поставку українського насіння ріпаку, харчового, вищого і 1-го класів, насипом, без ГМО, врожаю 2025 року, у кількості 300 тон +/- 5% за ціною 545 дол. США за 1 метричну тонну.

З метою здійснення митного оформлення ріпаку позивач 29.08.2025 зареєстрував податкову накладну №55 та оформив митну декларацію за кодом ЕК 10 РР від 03.09.2025 №25UA500090009822U8.

За твердженням позивача, 03 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» від 16.07.2025 №4536-IX (далі - Закон №4536-IX, у позовній заяві - Закон №4536), яким внесено зміни до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур».

Цим Законом запроваджено справляння вивізного (експортного) мита на соєві боби (товарна позиція 1201 згідно з УКТЗЕД) та насіння ріпаку або кользи (товарна позиція 1205 згідно з УКТЗЕД) у розмірі 10 відсотків від митної вартості товарів та передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують таку сільськогосподарську продукцію, вирощену членами такого кооперативу, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита.

Позивач вказує, що на момент прийняття Закону №4536 ні в ньому, ні в інших законодавчих або підзаконних актах не було визначено конкретного переліку документів чи порядку підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту. Через це позивач, як зазначено в позовній заяві, був змушений анулювати експортну митну декларацію №25UA500090009822U8 від 03.09.2025 (лист СФГ «ВІКТОРІЯ» №313 від 12.09.2025) та для продовження експорту за контрактом подати до митниці оновлений пакет документів на підставі вимоги Одеської митниці.

Позивач зазначає, що 18.09.2025 платіжним дорученням №3233 перерахував передплату за митне оформлення експорту ріпаку в сумі 709200,00 грн. Того ж дня листом №327 з метою підтвердження статусу позивача як безпосереднього виробника сільськогосподарської продукції для застосування звільнення від сплати експортного мита додатково до митниці були подані: звіт за формою №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року» з квитанцією про подання; звіт за формою №37-сг «Збір урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2025 році» з квитанцією про подання; витяг з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції, в якому підтверджено статус виробника; витяг з Державного аграрного реєстру про реєстраційну інформацію сільгоспвиробника, а саме дату реєстрації в ДАР, види діяльності, інформацію про земельні ділянки із зазначенням кадастрових номерів, дані про реєстрацію платником податку на додану вартість, дані про структуру посівних площ у розрізі основних культур, включаючи ріпак, дані про фактичні обсяги виробництва в розрізі сільськогосподарських культур, в тому числі по ріпаку.

За викладом позивача, за результатом він оформив нову митну декларацію за кодом ЕК 10 РР від 19.09.2025 №25UA500090010604U1, у графі 47 якої визначено нараховані митні платежі у сумі 708138,77 грн (резервування), а в графі 44 зазначені всі перелічені звіти та документи, які підтверджують, що позивач є виробником експортованого ріпаку.

Надалі 25.09.2025 за №25UA500090010970U9 оформлена додаткова митна декларація за кодом ЕК 10 ДР про завершення експортної операції за попередньою митною декларацією №25UA500090010604U1 від 19.09.2025, і нараховані митні платежі у сумі 669580,70 грн були списані з резервування Одеською митницею в оплату мита в розмірі 10 % від митної вартості експорту ріпаку.

Позивач наголошує, що додаткова митна декларація містила такі заповнені графи: графа 31 - опис товару, виробник - СФГ «Вікторія»; графа 44 - код контракту 4104 (сторона контракту є виробником); електронний інвойс - СФГ «Вікторія»; додатково у графу 44 додані всі звіти форм СГ.

Позивач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2025 року №1256 «Деякі питання підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту» (далі - Постанова №1256), якою встановлено, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, а експертні висновки видаються на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується.

На думку позивача, вже після здійснення митного оформлення експорту його товарів Кабінет Міністрів України визначив, що саме експертний висновок про походження товару є документом, що підтверджує право експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита.

Як зазначено в позовній заяві, 25.02.2026 позивач отримав експертний висновок про походження товарів №UAD65100R00420 від 25.02.2026, виданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, яким встановлено, що товар «Українське насіння ріпаку харчового, 1-го класу, врожаю 2025 р.» було вирощено та зібрано на території України СФГ «ВІКТОРІЯ», яке є експортером та виробником цього товару в кількості 299100 кг згідно з контрактом №JHP118700 від 21.08.2025.

Позивач вважає, що цим висновком підтверджено, що за митною декларацією від 25.09.2025 №25UA500090010970U9 було експортовано ріпак власного виробництва, що відповідно до закону звільняє позивача від сплати експортного мита.

Керуючись Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, позивач 26.02.2026 звернувся до відповідача із заявою щодо підготовки висновку для повернення грошових коштів з бюджету, а саме суми надмірно сплачених коштів за ВМД №25UA500090010970U9 від 25.09.2025, яка складає 669580,70 грн - експортне мито.

Листом від 04.03.2026 №7.10-4/15-01/13/3014 Одеська митниця відмовила у поверненні суми вивізного (експортного) мита, оскільки вивезення позивачем сільськогосподарської продукції за межі митної території України здійснювалось на момент відсутності механізму документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита, що унеможливило практичне застосування положень Закону №4536 в частині звільнення від сплати вивізного (експортного) мита.

На переконання позивача, на час здійснення експортної операції Законом №4536 було передбачено, що позивач звільнений від сплати вивізного (експортного) мита, однак не було передбачено конкретного механізму документального підтвердження.

При цьому навіть на час митного оформлення позивач надавав митному органу достатній пакет документів для належного підтвердження вирощування експортованої продукції саме ним, а в подальшому надав визначений Постановою №1256 документ - експертний висновок про походження товарів, однак все одно отримав відмову в поверненні грошових коштів (складанні відповідного висновку).

Свої вимоги позивач обґрунтовує пунктом 6 частини 5 статті 301 Митного кодексу України, за яким повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, частиною 6 цієї статті, пунктами 5, 6, 7 розділу III названого Порядку, а також статтями 5 та 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. У відзиві зазначено, що позивач звернувся до Одеської митниці із заявою від 26.02.2026 про повернення помилково сплачених до державного бюджету сум митних платежів, а Одеська митниця листом №7.10-4/15-01/13/3014 від 04.03.2026 повідомила про неможливість повернення попередньо сплаченого вивізного мита.

Представник відповідача вказує, що процедура та порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету коштів регулюється статтею 45 Бюджетного кодексу України, статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України, а відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (у відзиві - Порядок №643), за результатами розгляду заяви платника податків митницею встановлюється наявність підстав для повернення коштів.

Представник відповідача посилається на частину 1 статті 269 Митного кодексу України, за якою за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана, а також на пункти 21, 23, 33, 34 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі - Положення №450). Зокрема, за пунктом 34 Положення №450 не дозволяється внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання, а також внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

У відзиві зазначено, що митне оформлення за митною декларацією №25UA500090010604U8 (періодична) було завершене 19.09.2025, а пропуск товару через митний кордон України було здійснено за митною декларацією №25UA500090010970U9 від 25.09.2025 (додаткова).

З урахуванням частини 1 статті 269 Митного кодексу України, а також того, що митна декларація №25UA500090010970U9 від 25.09.2025 була подана як така, що містить точні відомості про товари, задекларовані за періодичною митною декларацією, представник відповідача вважає, що внесення змін до митної декларації №25UA500090010970U9 від 25.09.2025 неможливо.

Представник відповідача наводить пункт 37 Положення №450, за яким після завершення митного оформлення зміни до митної декларації можуть вноситися, зокрема, шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування, і перелік випадків, у яких аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом: необхідність виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу; необхідність виправлення за письмовим зверненням декларанта відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням; необхідність виправлення за письмовим зверненням декларанта помилково зазначених відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів; необхідність відображення за письмовим зверненням декларанта відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів. Також наведено пункт 3 Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145, за яким аркуш коригування складається у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.

З наведеного представник відповідача робить висновок, що Положенням №450 передбачено виключні випадки можливості внесення змін до митної декларації після завершення її митного оформлення, одним серед яких є заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування. Митне оформлення митних декларацій №25UA500090010604U8 від 19.09.2025 та №25UA500090010970U9 від 25.09.2025 було завершене, і позивач не звертався до митного органу із заявою про внесення змін до таких декларацій.

Щодо звільнення від сплати вивізного мита представник відповідача зазначає, що Законом №4536 запроваджено справляння вивізного (експортного) мита на соєві боби та насіння ріпаку або кользи у розмірі 10 відсотків від митної вартості товарів та звільнено від його сплати сільськогосподарських товаровиробників, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію. Постановою №1256, яка, за твердженням представника відповідача, набрала чинності 05.10.2025, встановлено, що експертний висновок про походження товару є документом, що підтверджує право експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, а експертні висновки видаються на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується.

Представник відповідача посилається на статтю 82, частину другу статті 83, частини четверту, сьому та десяту статті 260, пункт 5 частини першої статті 290 Митного кодексу України, абзац 2 пункту 21 та пункт 26 Положення №450. Зокрема, за частиною 7 статті 260 Митного кодексу України для пропуску товарів, що вивозяться за межі митної території України за періодичною митною декларацією, застосовуються заходи тарифного й нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на день пропуску цих товарів через митний кордон України.

На думку представника відповідача, для цілей надання пільги зі сплати вивізного (експортного) мита (вивільнення зарезервованих коштів/повернення сплачених до бюджету сум вивізного (експортного) мита) експертні висновки подаються експортерами митним органам на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що була фактично переміщена через митний кордон України після набрання чинності Постановою №1256. Оформлення товарів здійснене за митною декларацією №25UA500090010970U9 від 25.09.2025, тому на момент вивезення товару за межі митної території України механізм документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита, визначений Постановою №1256, був відсутній, що унеможливлювало практичне застосування положень Закону №4536.

Щодо зобов`язальної вимоги позивача представник відповідача зазначає, що адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, наводить визначення дискреційних повноважень за Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 та частину 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас у відзиві зазначено, що якщо дискреція органу передбачає лише два варіанти: «відмовити» або «задовільнити», і при наявних обставинах доведено і встановлено судом, що «відмова» була незаконною, то зобов`язання судом органу державної влади задовільнити певне клопотання, вчинити відповідні дії не буде підміною повноважень, а буде способом відновлення порушених прав та інтересів суб`єкта.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Стислий виклад відповіді на відзив

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що відповідач, посилаючись на пункт 37 Положення №450, акцентує увагу на другому пункті переліку випадків оформлення аркуша коригування (необхідність виправлення відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару), однак не зважає на перший пункт, за яким аркуш коригування заповнюється та оформлюється у разі необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу. Слова «в тому числі» у цьому пункті, на думку представника позивача, вказують на те, що скасування рішення митного органу не є єдиною підставою.

Представник позивача не погоджується з висновками відповідача про те, що, по-перше, випадок позивача не підпадає під перелічені у Положенні №450, і, по-друге, позивач не звертався до митного органу із заявою про внесення змін до митної декларації №25UA500090010970U9 від 25.09.2025.

Щодо першого він зазначає, що підстави, з яких позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення митних платежів, виникли в силу закону, тобто підлягають виконанню та фактично не підлягають окремому доказуванню, чого відповідач у відзиві не спростовує.

Щодо другого вказує, що пунктом 3 Порядку №1145 передбачено два випадки для складання аркуша коригування: надходження інформації про повернення та реєстрація заяви декларанта. Подана позивачем заява від 26.02.2026 про повернення коштів і була надходженням інформації про повернення, що повинно було стати підставою для внесення відповідачем коригувань до митної декларації. Додатково представник позивача звертає увагу, що за пунктом 37 Положення №450 аркуш коригування заповнюється та складається саме митним органом після отримання відповідної інформації.

Доводи відповідача про те, що передбачені законом пільги зі сплати експортного мита можливі для застосування після набрання чинності Постановою №1256, представник позивача вважає спростованими пунктом 6 частини 5 статті 301 Митного кодексу України.

Він зазначає, що разом із заявою про повернення надмірно сплачених коштів позивач надав відповідачу експертний висновок про походження товару №UAD65100R00420 від 25.02.2026, виданий саме на партію товарів, експортованих за митною декларацією №25UA500090010970U9 від 25.09.2025 (ця митна декларація міститься в переліку документів, на яких базується висновок, найменування товарів, їх кількість та всі інші параметри відповідають експортованій партії).

Отже, позивач надав митному органу всі документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Щодо дискреційних повноважень представник позивача зазначає, що наведена відповідачем теза про два варіанти рішення («відмовити» або «задовільнити») свідчить на користь позивача, оскільки предметом розгляду справи є протиправна бездіяльність, відмова у складанні висновку про повернення з державного бюджету надміру сплачених позивачем сум митних платежів.

Нормативно-правовими актами не встановлено інших варіантів, окрім складання або не складання висновку, як, до прикладу, витребовування додаткових документів, проведення експертизи, збору комісії, проведення голосування чи будь-яких інших дій.

Представник позивача наголошує, що відповідач не спростовує та не ставить під сумнів право позивача на застосування пільги, належне оформлення декларації та документів, експорт товару як такий, належність висновку торгово-промислової палати чи будь-яких поданих документів, а лише намагається змістити увагу на порядок виконання.

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив

У запереченнях представник відповідача зазначає, що не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді на відзив, та повторює наведені у відзиві доводи щодо змісту Закону №4536 та Постанови №1256, положень статті 82, частини другої статті 83, частин четвертої, сьомої та десятої статті 260, пункту 5 частини першої статті 290 Митного кодексу України, абзацу 2 пункту 21 та пункту 26 Положення №450.

Представник відповідача повторно вказує, що експертні висновки подаються експортерами митним органам на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що була фактично переміщена через митний кордон України після набрання чинності Постановою №1256, а на момент вивезення товару за межі митної території України механізм документального підтвердження, визначений Постановою №1256, був відсутній, що унеможливлювало практичне застосування положень Закону №4536. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 20.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою суд витребував у відповідача належним чином завірені копії заяви позивача від 26.02.2026 б/н про повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів до держбюджету за митною декларацією №25UA500090010970U9 від 25.09.2025 та відповіді Одеської митниці від 04.03.2026 з відмовою у поверненні цих коштів разом з усіма відомостями, матеріалами, документами, які слугували підставою для прийняття зазначеного рішення.

Суд ухвалою від 09.10.2026 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до контракту №JHP118700 від 21.08.2025, укладеного між Каргілл Інтернешнл СА (Швейцарія), покупцем, та СФГ «ВІКТОРІЯ», продавцем, позивач зобов`язався продати покупцю українське насіння ріпаку, харчового, вищого і 1-го класів, насипом, без ГМО, врожаю 2025 року; загальна кількість товару за пунктом 2.2 контракту становить 300 метричних тонн +/- 5 % за вибором продавця.

Згідно зі звітом за формою №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року», поданим позивачем до органу державної статистики, посівна площа ріпаку озимого у СФГ «ВІКТОРІЯ» становить 1512,96 га.

За звітом за формою №37-сг про збирання врожаю сільськогосподарських культур (квитанція №2 від 02.09.2025), позивач зібрав ріпак озимий з площі 1512,96 га, обсяг виробництва (валовий збір) становить 42848,20 ц.

Листом від 12.09.2025 №313, адресованим директору ТОВ «НОВІК ПОРТ СЕРВІС», позивач просив здійснити процедуру анулювання митної декларації ЕК 10 РР 25UA500090009822U8 від 03.09.2025, вказавши, що у зв`язку з введенням в дію з 03 вересня 2025 року Закону №4536-IX цю митну декларацію неможливо використати для експортного відвантаження, а експорт за контрактом буде здійснено за оновленим пакетом документів.

Як вбачається з листа позивача від 16.09.2025 №321, адресованого директору ТОВ «НОВІК ПОРТ СЕРВІС», позивач повідомив, що йдеться про експорт власно вирощеної сільськогосподарської продукції, а за чинним законодавством він звільнений від сплати мита, однак митні органи не мають чітких роз`яснень щодо механізму оформлення таких операцій, і просив надати покрокову інструкцію щодо митного оформлення продукції як її виробника та щодо можливості у разі сплати мита повернути його як надмірно сплачену суму митних платежів.

Платіжна інструкція від 18.09.2025 №3233 підтверджує, що позивач перерахував 709200,00 грн з призначенням платежу «Код: 350 - Передоплата (доплата) митних платежів», додаткова інформація - «передоплата за митне оформлення».

Листом від 18.09.2025 №327, адресованим директору ТОВ «НОВІК ПОРТ СЕРВІС», позивач з метою підтвердження статусу безпосереднього виробника сільськогосподарської продукції для застосування звільнення від сплати експортного мита просив внести до графи 44 нової митної декларації та додати до неї: звіт за формою №4-сг з квитанцією про подання; звіт за формою №37-сг з квитанцією про подання; витяг з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції, в якому підтверджено статус виробника; витяг з Державного аграрного реєстру про реєстраційну інформацію. У цьому листі позивач зазначив, що зареєстрований у Державному аграрному реєстрі 15.08.2022, має унікальний номер виробника сільськогосподарської продукції та статус активного виробника за номером 2022-001618-FAR, що загальна площа його земельних ділянок за даними реєстру становить 3 926,874 га (1008 ділянок), з яких під ріпак відведено 1 512,96 га, а фактичний обсяг виробництва ріпаку складає 4 284,82 тонн.

Відповідно до митної декларації типу ЕК 10 РР від 19.09.2025 №25UA500090010604U1 (періодична митна декларація), відправником (експортером) товару є СФГ «ВІКТОРІЯ», декларантом (представником) зазначено ТОВ «НОВІК ПОРТ СЕРВІС», товар - насіння ріпаку харчового, вищого і 1-го класів, врожаю 2025 року, не для сівби, насипом, код товару 1205109000, вага нетто 315000 кг, у графі 31 зазначено «Виробник: СФГ «ВІКТОРІЯ».».

Графа 36 «Преференція» цієї митної декларації не заповнена.

У графі 44 та доповненні до неї зазначено, серед інших документів, контракт JHP118700 від 21.08.2025 (код 4104), договір 08-077 від 22.08.2025 (код 4207), витяг з Державного аграрного реєстру від 15.08.2022, витяг з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції від 18.09.2025, звіт за формою 37-сг від 02.09.2025, звіт за формою 4-сг від 30.05.2025 та лист №327 від 18.09.2025.

У графі 47 нараховано вивізне мито (вид платежу 040): основа нарахування 7081387,74 грн, ставка 10 %, сума 708138,77 грн, спосіб платежу 32.

Згідно з повідомленням про фактичне вивезення товару, створеним 24.09.2025, товар за митною декларацією UA500090/2025/010604 від 19.09.2025 у кількості 299100 кг перетнув митний кордон України 24.09.2025 на судні m/v «AMIRA SAHAR», митниця перетину - Одеська митниця, перетин позначено як часткове.

За коносаментом №35 від 23.09.2025 на це судно в порту Чорноморськ завантажено українське насіння ріпаку врожаю 2025 року насипом вагою 299,100 метричної тонни.

За митною декларацією типу ЕК 10 ДР від 25.09.2025 №25UA500090010970U9 (додаткова митна декларація), оформленою до періодичної митної декларації №25UA500090010604U1 (графа 40), відправником (експортером) товару є СФГ «ВІКТОРІЯ», декларантом (представником) зазначено ТОВ «НОВІК ПОРТ СЕРВІС», товар - насіння ріпаку харчового, 1-го класу, врожаю 2025 року, не для сівби, насипом, код товару 1205109000, вага 299100 кг, фактурна вартість 161693,46 долара США, у графі 31 зазначено «Виробник: СФГ «ВІКТОРІЯ».

Графа 36 «Преференція» цієї митної декларації не заповнена.

У графі 44 та доповненні до неї зазначено ті самі документи про виробника, що й у періодичній митній декларації: витяг з Державного аграрного реєстру від 15.08.2022, витяг з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції від 18.09.2025, звіт за формою 37-сг від 02.09.2025, звіт за формою 4-сг від 30.05.2025 та лист №327 від 18.09.2025. У графі 47 нараховано вивізне мито (вид платежу 040): основа нарахування 6695807,03 грн, ставка 10 %, сума 669580,70 грн, спосіб платежу 01.

Комплекти документів до обох митних декларацій, які представник відповідача подав разом із відзивом, містять, зокрема, контракт №JHP118700 від 21.08.2025, лист позивача №327 від 18.09.2025, звіти за формами №4-сг та №37-сг з квитанціями, витяг з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції, у якому статус активного виробника позначено як підтверджений, та реєстраційну інформацію сільгоспвиробника з Державного аграрного реєстру.

За відомостями про залишок та рух коштів на єдиному казначейському рахунку, сформованими в електронному кабінеті «Єдине вікно» Державної митної служби України, 18.09.2025 на рахунок позивача надійшло 709200,00 грн за платіжним дорученням №3233, а 25.09.2025 з нього списано 669580,70 грн за митною декларацією UA500090/2025/010970 від 25.09.2025 (вид платежу 40).

Одеська регіональна торгово-промислова палата видала позивачу експертний висновок про походження товару №UAD65100R00420 від 25.02.2026.

За цим висновком, палата на підставі наданих замовником документів встановила, що товар «Українське насіння ріпаку харчового, 1-го класу, врожаю 2025 р.» було вирощено та зібрано на території України СФГ «ВІКТОРІЯ» на посівних площах Одеської області, Білгород-Дністровського району в межах Татарбунарської та Лиманської територіальних громад (площа під посів 1512,96 га, валовий збір 42848,20 ц).

СФГ «ВІКТОРІЯ» є експортером та виробником цього товару в кількості 299100 кг згідно з контрактом №JHP118700 від 21.08.2025.

Партія товару згідно з коносаментом №35 від 23.09.2025 у кількості 299,100 метричної тонни є власно вирощеною СФГ «ВІКТОРІЯ» з метою експортування.

Товар відправлено згідно з повідомленням про фактичне вивезення від 24.09.2025 на судні «AMIRA SAHAR». Серед документів, наданих замовником для дослідження, у висновку названо митну декларацію (ЕК 10 РР) №25UA500090010604U1 від 19.09.2025 та митну декларацію (ЕК 10 ДР) №25UA500090010970U9 від 25.09.2025.

Позивач 26.02.2026 подав до Одеської митниці заяву про повернення надмірно сплачених коштів (вхідний номер Одеської митниці 4409/13/7.10-4 від 26.02.2026).

У заяві позивач просив підготувати висновок та здійснити повернення грошових коштів з бюджету: сума коштів до повернення - 669580,70 грн, експортне мито; причини виникнення такої суми коштів - надмірно сплачені кошти під час експорту власно вирощеної продукції; напрям перерахування - на поточний банківський рахунок платника податків; реквізити митної декларації - №25UA500090010970U9 від 25.09.2025.

До заяви позивач додав копію експертного висновку про походження товару №UAD65100R00420 від 25.02.2026.

Листом від 04.03.2026 №7.10-4/15-01/13/3014 відповідач повідомив позивача про результати розгляду заяви від 26.02.2026.

У листі наведено зміст Закону №4536-IX, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2025 №1256, статті 82, частини другої статті 83 та частини 7 статті 260 Митного кодексу України та зазначено: «Оскільки вивезення вказаної сільськогосподарської продукції за межі митної території України здійснювалось на момент відсутності механізму документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції та сільськогосподарським кооперативам, які експортують сою, ріпак та кользу, що вирощені членами цього кооперативу, визначеного постановою №1256, це унеможливило практичне застосування положень Закону №4536 в частині звільнення від сплати вивізного (експортного) мита. Таким чином, підстави для повернення сум вивізного (експортного) мита, сплачених при митному оформленні сільськогосподарської продукції за митною декларацією № 25UA500090010970U9 від 25.09.2025 відсутні».

Посилань на статтю 269 Митного кодексу України, Положення №450 або на те, що позивач не звертався із заявою про внесення змін до митних декларацій, лист не містить.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача скласти за заявою позивача від 26.02.2026 висновок про повернення з державного бюджету вивізного (експортного) мита в сумі 669580,70 грн, сплаченого за митною декларацією від 25.09.2025 №25UA500090010970U9, і полягають у тому, чи був відповідач зобов`язаний скласти такий висновок та подати його для виконання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 №1033-XIV (далі - Закон №1033-XIV) затверджено ставку вивізного (експортного) мита на насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (код товару 1205 згідно з УКТ ЗЕД), у розмірі 10 відсотків митної вартості товару.

Цією ж статтею встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують таку сільськогосподарську продукцію, вирощену членами такого кооперативу, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита, передбаченого цією статтею. Термін «сільськогосподарський товаровиробник» за цією статтею вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Закон №1033-XIV доповнено статтею 1-1 згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» від 16.07.2025 №4536-IX.

За пунктом 1 розділу II Закону №4536-IX, підпункт 1 пункту 2 цього розділу набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Закон №4536-IX опубліковано в газеті «Голос України» 03.09.2025, тому стаття 1-1 Закону №1033-XIV є чинною з 04.09.2025.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

За частиною першою статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 4 та 6 частини п`ятої статті 301 МК України, повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною, а також якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Частиною шостою статті 301 МК України встановлено, що повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Зміст статті 301 МК України в редакціях, чинних на час митного оформлення товару позивача та на час розгляду його заяви відповідачем, не змінювався.

Пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За пунктом 43.5 цієї статті, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедуру повернення визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (далі - Порядок №643).

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку №643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення, а повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

За пунктом 3 розділу III Порядку №643, у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.

Пунктом 5 розділу III Порядку №643 передбачено, що підрозділ митниці перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у платника податкового боргу за допомогою засобів автоматизованої системи митного оформлення.

Відповідно до пункту 6 цього розділу, якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

Пункт 7 розділу III Порядку №643 передбачає, що сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

За пунктом 8 цього розділу, у разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби.

Підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту» від 03.10.2025 №1256 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують зазначену сільськогосподарську продукцію, вирощену членами таких кооперативів (далі - експортери), митні органи, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати визнають, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - експертний висновок), є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур».

За підпунктом 2 цього пункту, експертні висновки для цілей цієї постанови видаються експортерам Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується.

Згідно з пунктом 5 Постанови №1256, вона набирає чинності з дня її опублікування. Постанову №1256 опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» 04.10.2025.

З 01.07.2026 Постанова №1256 діє в новій редакції, тому суд застосовує її в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою від 26.02.2026 та розгляду цієї заяви відповідачем. Зміна редакції Постанови №1256 після розгляду заяви не впливає на оцінку документа, який позивач подав митному органу 26.02.2026.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Позивач є юридичною особою, яка вирощує сільськогосподарську продукцію та постачає її.

Звіти за формами №4-сг та №37-сг підтверджують, що посівна площа ріпаку озимого під урожай 2025 року у позивача становила 1 512,96 га та що з цієї площі позивач зібрав 42 848,20 ц.

Витяг з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції містить відомості про підтверджений статус позивача як активного виробника.

За контрактом №JHP118700 від 21.08.2025 позивач зобов`язався продати насіння ріпаку врожаю 2025 року.

Наведене відповідає визначенню сільськогосподарського товаровиробника в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Товар, вивезений за митними деклараціями від 19.09.2025 №25UA500090010604U1 та від 25.09.2025 №25UA500090010970U9, є насінням ріпаку з кодом товару 1205109000, тобто належить до продукції, що класифікується за кодом 1205 згідно з УКТ ЗЕД.

Відправником (експортером) товару в обох митних деклараціях є позивач.

Експертний висновок про походження товару №UAD65100R00420 від 25.02.2026 підтверджує, що партія товару згідно з коносаментом №35 від 23.09.2025 у кількості 299,100 метричної тонни є власно вирощеною позивачем.

Періодичну митну декларацію подано 19.09.2025, додаткову - 25.09.2025, товар перетнув митний кордон України 24.09.2025.

На кожну з цих дат стаття 1-1 Закону №1033-XIV була чинною.

З огляду на це позивач на день подання митному органу обох митних декларацій мав право на звільнення від сплати вивізного (експортного) мита як сільськогосподарський товаровиробник, який експортує власно вирощене насіння ріпаку.

Під час митного оформлення митний орган цього звільнення не застосував.

Графа 36 «Преференція» обох митних декларацій не заповнена, у графі 47 додаткової митної декларації нараховано вивізне мито в сумі 669580,70 грн, і цю суму 25.09.2025 списано з коштів позивача на єдиному казначейському рахунку.

Незаповнення графи 36 не перешкоджає застосуванню пункту 6 частини п`ятої статті 301 МК України, оскільки ця норма пов`язує повернення з наявністю права на звільнення на день подання митної декларації та з подальшим поданням митному органу документів, які це право підтверджують, а не з тим, чи було звільнення заявлене в митній декларації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 25.07.2024 у справі №815/985/18 розглянув спір, у якому експортер під час митного оформлення сплатив вивізне (експортне) мито без застосування преференційної ставки, після митного оформлення отримав сертифікат, що підтверджує право на преференцію, та звернувся до Одеської митниці із заявою про повернення надмірно сплачених коштів. Верховний Суд визнав безпідставними доводи митного органу про те, що самостійне декларування сум до сплати позбавляє декларанта можливості в подальшому звертатися із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, і зазначив, що платник зобов`язаний спочатку сплатити самостійно узгоджену суму зобов`язання та не має права її оскаржувати, але не позбавлений права повернути помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання відповідно до положень статті 43 ПК України та статті 301 МК України.

Суд враховує цей висновок, оскільки і в цій справі мито нараховано в митній декларації без застосування звільнення, а документ на підтвердження права на звільнення позивач отримав і подав митному органу після митного оформлення. У справі №815/985/18 право на преференцію ґрунтувалося на міжнародному договорі, а в цій справі право на звільнення встановлене законом, проте висновок Верховного Суду стосується наслідків того, що пільгу не застосовано під час митного оформлення, і від підстави пільги не залежить.

Документом, що підтверджує право експортера на звільнення від сплати вивізного (експортного) мита за статтею 1-1 Закону №1033-XIV, підпункт 1 пункту 1 Постанови №1256 називає експертний висновок про походження товару, виданий регіональною торгово-промисловою палатою.

Такий висновок від 25.02.2026 позивачу видала Одеська регіональна торгово-промислова палата, і 26.02.2026 позивач подав його копію відповідачу разом із заявою про повернення надмірно сплачених коштів.

Висновок видано на окрему партію товару, як того вимагає підпункт 2 пункту 1 Постанови №1256: у ньому названо контракт, коносамент №35 від 23.09.2025, кількість товару 299100 кг, повідомлення про фактичне вивезення від 24.09.2025 та обидві митні декларації.

Оцінюючи докази відповідно до статті 90 КАС України, суд враховує експертний висновок про походження товару №UAD65100R00420 від 25.02.2026 як належний та допустимий доказ, оскільки він стосується тієї партії товару, за яку позивач сплатив спірну суму мита, та виданий регіональною торгово-промисловою палатою, як передбачає підпункт 1 пункту 1 Постанови №1256.

Його зміст узгоджується зі звітами за формами №4-сг та №37-сг, витягом з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції, коносаментом та повідомленням про фактичне вивезення товару.

Про недостовірність цього висновку жоден з учасників справи не заявляв. Аргумент позивача про те, що експертний висновок підтверджує експорт ріпаку власного виробництва за митною декларацією від 25.09.2025 №25UA500090010970U9, є обґрунтованим.

Заяву про повернення позивач подав 26.02.2026, тобто в межах одного року навіть від дня сплати мита 25.09.2025, а отже з дотриманням строку, встановленого частиною шостою статті 301 МК України та абзацом другим пункту 1 розділу III Порядку №643.

У заяві позивач зазначив суму коштів до повернення за видом платежу, причини її виникнення, напрям перерахування та реквізити митної декларації. Про невідповідність заяви вимогам пункту 3 розділу III Порядку №643 жоден з учасників справи не заявляв.

Наведене свідчить, що позивач як платник податків подав митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митної декларації права на звільнення від сплати вивізного (експортного) мита.

Це є випадком повернення суми митного платежу, передбаченим пунктом 6 частини п`ятої статті 301 МК України, яке за частиною шостою цієї статті здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Єдиною причиною, з якої відповідач у листі від 04.03.2026 №7.10-4/15-01/13/3014 дійшов висновку про відсутність підстав для повернення мита, є те, що товар вивезено на момент відсутності механізму документального підтвердження, визначеного Постановою №1256.

На невиконання позивачем вимог пунктів 1-3 розділу III Порядку №643, на недостовірність поданих ним даних або на податковий борг, тобто на обставини, з якими пункт 8 цього розділу пов`язує відмову в поверненні, відповідач ані в листі від 04.03.2026, ані в заявах по суті справи не посилався.

Про потребу в додатковій перевірці факту сплати мита чи поданих позивачем документів відповідач не заявляв.

Названа відповідачем причина не є підставою для відмови в поверненні.

Право на звільнення від сплати вивізного (експортного) мита встановлене статтею 1-1 Закону №1033-XIV та виникло у позивача на підставі закону.

Постанова №1256 цього права не створює та не визначає моменту його виникнення, вона називає документ, яким право підтверджується.

Пункт 6 частини п`ятої статті 301 МК України вимагає, щоб на день подання митної декларації існувало право на звільнення, і не вимагає, щоб на цей день у платника вже був документ на його підтвердження чи діяв порядок видачі такого документа.

Обидві сторони виходять з того, що до набрання чинності Постановою №1256 документ, яким підтверджується право на звільнення, нормативно визначений не був.

Позивач зазначає про це в позовній заяві, а відповідач - у листі від 04.03.2026 та у відзиві.

Аргументи позивача про те, що на момент прийняття Закону №4536-IX перелік документів чи порядок підтвердження власного вирощування визначені не були, що Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1256 після митного оформлення його товару та що право на звільнення існувало на час експортної операції за відсутності механізму документального підтвердження, суд враховує. Ці обставини пояснюють, чому митний орган не застосував звільнення під час митного оформлення, та не позбавляють позивача права на повернення мита в порядку, передбаченому статтею 301 МК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.10.2023 у справі №300/2906/22 розглянув спір про відмову митного органу оформити висновок про повернення податку на додану вартість, який платник сплатив під час митного оформлення товару 01.04.2022. Закон, що запровадив звільнення від сплати цього податку з 01.04.2022, набрав чинності 05.04.2022. Навівши пункт 6 частини п`ятої статті 301 МК України, Верховний Суд зазначив, що неоднозначність щодо дня, з якого платник може застосувати пільгу, вказує на певний недолік нормотворчої техніки, і погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в даному конкретному випадку ці обставини не повинні нести у собі негативний вплив на добросовісного платника податку, який своєчасно та у повному обсязі сплатив податкові зобов`язання, й з внесенням змін, які передбачали для нього певні пільги, очікував на можливість їх застосування.

У справі №300/2906/22 невизначеність стосувалася дня, з якого застосовується пільга, тоді як у цій справі не був визначений документ, яким підтверджується право на неї. Суд враховує наведений висновок, оскільки в обох справах платник сплатив митний платіж під час митного оформлення, право на звільнення від його сплати обґрунтовує законом, а митний орган відмовив у складенні висновку про повернення з причини, яка полягає в недоліку правового регулювання і від платника не залежить.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.04.2014 у справі «Будченко проти України» (заява №38677/06), у якій заявникові відмовили у передбаченому законом звільненні від оплати електроенергії та газу через те, що не існувало механізму реалізації відповідного законодавчого положення, визнав таку відмову втручанням у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 39 рішення) та зауважив, що положення національного законодавства чітко закріплює право на звільнення від оплати і не ставить його у залежність від існування компенсаційного механізму (пункт 42 рішення).

У рішенні від 07.09.2023 у справі «Сафаров проти України» (заява №65239/14), у якій податкові органи відмовили заявникові в поверненні податку, сплаченого з доходу, якого він не отримав через розірвання договору, Європейський суд з прав людини зазначив, що незалежно від того, чи виникла ця ситуація внаслідок прогалини у законодавстві, тлумачення закону судом чи адміністративної практики, на заявника, який добросовісно сплатив податок і не зміг його повернути, було покладено надмірний тягар (пункт 16 рішення).

Стаття 1-1 Закону №1033-XIV також не ставить звільнення від сплати вивізного (експортного) мита в залежність від того, чи визначив Кабінет Міністрів України документ, яким це право підтверджується. Те, що з 04.09.2025 до 04.10.2025 такий документ нормативно визначений не був, є недоліком правового регулювання, який від позивача не залежав. Позивач сплатив мито під час митного оформлення, а після того, як Постанова №1256 назвала такий документ, отримав його та подав відповідачу. Відмова повернути мито з посиланням на відсутність механізму документального підтвердження на момент вивезення товару покладає наслідки цього недоліку на позивача та є для нього надмірним тягарем.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, наведені у відзиві та повторені в запереченнях, про те, що експертні висновки подаються митним органам лише на партії продукції, фактично переміщені через митний кордон України після набрання чинності Постановою №1256.

Такого обмеження Постанова №1256 не містить. Слова «на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується» у підпункті 2 пункту 1 Постанови №1256 визначають, щодо чого видається експертний висновок, і не встановлюють, що висновок не може бути виданий чи врахований щодо партії, вивезеної раніше.

Крім того, Постанова №1256 є підзаконним актом та не може звужувати дію пункту 6 частини п`ятої статті 301 МК України, який прямо передбачає повернення митних платежів на підставі документів, поданих митному органу після митного оформлення.

Посилання представника відповідача на частину сьому статті 260 МК України суд вважає помилковим. За цією нормою, для пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, що вивозяться за межі митної території України за періодичною митною декларацією, застосовуються заходи тарифного й нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на день пропуску цих товарів через митний кордон України. На день пропуску товару позивача через митний кордон України, 24.09.2025, стаття 1-1 Закону №1033-XIV була чинною в повному обсязі, тобто діяли і ставка вивізного (експортного) мита, і звільнення від його сплати. Частина сьома статті 260 МК України вимагає застосувати до товару позивача й правило про звільнення.

Твердження представника відповідача про те, що Постанова №1256 набрала чинності 05.10.2025, не відповідає пункту 5 цієї Постанови та даті її опублікування. Постанова №1256 є чинною з 04.10.2025.

Аргумент позивача про те, що 18.09.2025 листом №327 він подав до митниці документи на підтвердження статусу виробника, суд враховує, проте з урахуванням такого.

Лист №327 від 18.09.2025 адресовано директору ТОВ «НОВІК ПОРТ СЕРВІС», яке в митних деклараціях зазначене декларантом (представником), а не відповідачу.

Водночас цей лист, звіти за формами №4-сг та №37-сг, витяг з Державного аграрного реєстру та витяг з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції названі в графі 44 обох митних декларацій і містяться в комплектах документів до цих декларацій, які представник відповідача подав разом із відзивом.

Тобто на час митного оформлення митний орган мав документи про те, що позивач є виробником товару, і це узгоджується з графою 31 обох митних декларацій, де позивача зазначено виробником.

Представник відповідача у відзиві заперечує проти позову також з посиланням на частину першу статті 269 МК України, пункти 33, 34, 37 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, та пункт 3 Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145 (далі - Порядок №1145). На його думку, внесення змін до додаткової митної декларації неможливе, а позивач не звертався до митного органу із заявою про внесення змін до митних декларацій. Суд відхиляє ці доводи з таких підстав.

Частина п`ята статті 301 МК України називає зміну митної декларації або визнання її недійсною (пункт 4) та подання документів, які підтверджують наявність права на звільнення від сплати митних платежів (пункт 6), як окремі випадки повернення. Заява позивача ґрунтується на другому з них. Ні пункт 6 частини п`ятої, ні частина шоста статті 301 МК України, ні розділ III Порядку №643 не ставлять складення висновку про повернення в залежність від попереднього внесення змін до митної декларації.

Згідно з пунктом 37 Положення №450, після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися, зокрема, шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу. Письмове звернення декларанта пункт 37 Положення №450 називає умовою оформлення аркуша коригування в інших трьох випадках, наведених у відзиві, і не називає його умовою у випадку, пов`язаному з поверненням митних платежів.

За пунктом 3 Порядку №1145, аркуш коригування складається посадовою особою митного органу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.04.2018 у справі №814/813/17, оцінюючи доводи митного органу про відсутність підстав для складення висновку про повернення коштів через невнесення платником змін до митних декларацій, зазначив, що підготовка та направлення висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів до органу Державного казначейства України не ставиться в залежність від попереднього внесення змін до митної декларації та внесення змін до митної декларації є наслідком, а не передумовою повернення надмірно сплачених митних платежів.

Цей висновок суд визнає застосовним до спірних правовідносин.

Він стосується співвідношення двох процедур, складення висновку про повернення та внесення змін до митної декларації, і ґрунтується на частинах першій та третій статті 301 МК України, пункті 43.5 статті 43 ПК України та пункті 37 Положення №450, які підлягають застосуванню й у цій справі.

У справі №814/813/17 сума до повернення виникла через скасування судом рішень митного органу про коригування митної вартості, тоді як у цій справі підставою повернення є пункт 6 частини п`ятої статті 301 МК України.

Від цієї відмінності наведений висновок не залежить, оскільки пункт 37 Положення №450 пов`язує оформлення аркуша коригування з поверненням митних платежів загалом, а скасування рішення митного органу називає лише одним з таких випадків.

Суд також враховує, що у листі від 04.03.2026 відповідач не посилався ні на статтю 269 МК України, ні на Положення №450, ні на те, що позивач не звертався із заявою про внесення змін до митних декларацій. Ці заперечення представник відповідача вперше навів у відзиві. До того ж вони є взаємно неузгодженими. Представник відповідача водночас стверджує, що внесення змін до додаткової митної декларації неможливе, і вказує на незвернення позивача із заявою про внесення таких змін.

Представник відповідача обґрунтовує свою позицію також посиланням на статтю 82, частину другу статті 83, частини четверту та десяту статті 260, пункт 5 частини першої статті 290 МК України, абзац другий пункту 21, пункти 23 та 26 Положення №450.

Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки вони визначають зміст митного режиму експорту та умови поміщення товарів у цей режим, порядок декларування товарів за періодичною та додатковою митними деклараціями і підстави припинення обов`язку із сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів та підстави відмови в ньому ці норми не регулюють. Частину першу статті 269 МК України, пункти 33 та 34 Положення №450 суд не застосовує з тієї причини, що вони регулюють внесення змін до митної декларації за письмовим зверненням декларанта, тоді як позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення мита, а не із заявою про внесення змін до митної декларації.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає таке.

Отримавши 26.02.2026 заяву позивача, відповідач за пунктом 43.5 статті 43 ПК України та пунктами 6, 7 розділу III Порядку №643 був зобов`язаний сформувати висновок про повернення мита та подати його для виконання.

Натомість листом від 04.03.2026 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для повернення.

Доказів того, що відповідач сформував висновок про повернення за заявою позивача та подав його для виконання, матеріали справи не містять, а представник відповідача у відзиві підтвердив, що митниця повідомила позивача про неможливість повернення мита.

Відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, цього обов`язку не виконав.

Бездіяльність відповідача не відповідає критеріям, визначеним пунктами 1 та 3 частини другої статті 2 КАС України, оскільки відповідач усупереч частині другій статті 19 Конституції України діяв не у спосіб, що визначений законом, та без урахування усіх обставин, що мають значення, а саме без урахування поданого позивачем документа на підтвердження права на звільнення від сплати мита.

Позивач просить визнати протиправним неподання висновку для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Пункт 43.5 статті 43 ПК України визначає адресатом висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а пункт 7 розділу III Порядку №643 передбачає надсилання електронних висновків до Казначейства в автоматичному режимі.

З огляду на це суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нескладення висновку про повернення та неподання його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та зобов`язання відповідача сформувати такий висновок і подати його для виконання до цього органу.

Платіж, який підлягає поверненню, суд називає за його видом, вивізне (експортне) мито, як його визначено в графі 47 митної декларації від 25.09.2025 №25UA500090010970U9 та в заяві позивача від 26.02.2026.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача сформувати висновок про повернення та подати його для виконання суд зазначає таке.

За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України, на яку посилається позивач, особа має право просити про захист своїх прав шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Такий спосіб захисту передбачає пункт 4 частини другої статті 245 КАС України. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Представник відповідача зазначає, що суд не може втручатися в дискрецію суб`єкта владних повноважень, підміняти державний орган та приймати замість нього рішення.

Суд критично оцінює ці доводи.

Пункти 6 та 8 розділу III Порядку №643 передбачають два наслідки розгляду заяви: формування висновку, якщо підстави для повернення є, або обґрунтовану відмову, якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані чи має податковий борг. Вибору між цими наслідками на власний розсуд митний орган не має, оскільки кожен з них пов`язаний з визначеними обставинами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.04.2021 у справі №815/4834/17 зазначив, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання саме про стягнення таких платежів, проте суд не позбавлений права зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити дії (прийняти рішення, тощо), тобто виконати обов`язок, який прямо передбачений нормами законодавства, і від виконання якого суб`єкта владних повноважень ухиляється. Зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів, за даних обставин справи, є належним способом відновлення порушеного права позивача, який є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача.

Наведені висновки є застосовними до спірних правовідносин, оскільки у справі, в якій їх сформульовано, позивач просив визнати протиправною бездіяльність митного органу щодо нескладення висновку про повернення митних платежів і неподання його для виконання та зобов`язати скласти такий висновок, а митний орган заперечував проти позову з посиланням на свої дискреційні повноваження. Підстава повернення у тій справі була іншою, скасування судом рішень про коригування митної вартості, однак висновок Верховного Суду стосується способу захисту порушеного права і від підстави повернення не залежить.

Визначення дискреційних повноважень за Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, яке наводить представник відповідача, наведеного не спростовує, оскільки за встановлених у цій справі обставин відповідач не мав вибору між кількома правомірними рішеннями.

Представник відповідача у відзиві також зазначив, що коли дискреція органу передбачає лише два варіанти рішення і суд встановив незаконність відмови, зобов`язання органу вчинити відповідні дії не є підміною його повноважень. Представник позивача у відповіді на відзив послався на цю тезу як на таку, що свідчить на користь позову, і вказав, що нормативно-правові акти не встановлюють інших варіантів, окрім складення або нескладення висновку. Ці аргументи узгоджуються з частиною четвертою статті 245 КАС України, і суд їх враховує.

Умови, з якими закон пов`язує формування висновку про повернення, у цій справі виконано.

Позивач мав право на звільнення від сплати вивізного (експортного) мита на день подання обох митних декларацій. Позивач сплатив мито в сумі 669580,70 грн. Документи, які підтверджують право на звільнення, та заяву про повернення позивач подав митному органу з дотриманням річного строку. Обставин, з якими пункт 8 розділу III Порядку №643 пов`язує відмову в поверненні, відповідач не називав. Заяви по суті справи, подані представником відповідача, не містять заперечень щодо того, що експортований ріпак вирощений позивачем, чи щодо достовірності експертного висновку про походження товару та інших поданих позивачем документів, на що обґрунтовано звертає увагу представник позивача у відповіді на відзив.

За таких обставин, зобов`язання відповідача сформувати висновок про повернення з державного бюджету сплаченого позивачем вивізного (експортного) мита в сумі 669580,70 грн та подати його для виконання не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача і забезпечує ефективний захист порушеного права позивача.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Одеська митниця - не сформував за заявою позивача від 26.02.2026 висновок про повернення вивізного (експортного) мита в сумі 669580,70 грн та не подав його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чим порушив право позивача, передбачене пунктом 6 частини п`ятої, частиною шостою статті 301 МК України та пунктом 43.5 статті 43 ПК України, на повернення суми митного платежу, від сплати якого позивач був звільнений законом.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача та позовна вимога про зобов`язання відповідача сформувати висновок про повернення та подати його для виконання є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Аргументи, які представник відповідача навів і у відзиві, і в запереченнях на відповідь на відзив, суд оцінив вище. Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 8034,97 грн, визначивши його як 1,5 відсотка від 669580,70 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8, тобто за ставкою для позову майнового характеру.

За частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої цієї статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці, а наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Вимогу про зобов`язання вчинити певні дії щодо поставки товару визначеної вартості Велика Палата Верховного Суду визнала вимогою майнового характеру.

Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала в господарській справі. Суд враховує його, оскільки він стосується застосування статті 4 Закону №3674-VI та ознаки, за якою позовну вимогу відносять до майнових, а ця стаття розмежовує позови майнового і немайнового характеру, подані до адміністративного суду, за тією ж ознакою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.03.2020 у справі №812/471/17 зазначив, що окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, і (або) дії, вчинені ним чи не вчинені (бездіяльність), можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи, а звернені до суду вимоги про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, визнання протиправними дій чи бездіяльності, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими. Цей висновок Верховний Суд сформулював у спорі про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, проте він охоплює і вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нескладення висновку про повернення з державного бюджету 669580,70 грн та зобов`язати відповідача сформувати такий висновок і подати його для виконання.

За пунктом 43.5 статті 43 ПК України, на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків, а за частиною другою статті 45 БК України Казначейство України здійснює повернення коштів за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Тому безпосереднім наслідком задоволення вимог позивача є повернення йому 669580,70 грн, тобто зміна складу його майна. Вимоги позивача мають грошове вираження, і цю суму позивач назвав у позовних вимогах.

З огляду на наведене, позов є позовом майнового характеру з ціною 669580,70 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328 гривень.

Позовну заяву позивач подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Ставка судового збору становить 10043,71 грн (669580,70 грн х 1,5 %), що більше 1 і менше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а із застосуванням коефіцієнта 0,8 - 8034,97 грн.

Позивач сплатив судовий збір у цьому розмірі, тому 8034,97 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок судових витрат, до якого включив 28099 грн витрат на правову допомогу.

За частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Доказів на підтвердження витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.

З огляду на це, суд не вирішує питання розподілу витрат на правову допомогу під час ухвалення рішення у справі.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці щодо нескладення висновку про повернення з державного бюджету сплаченого Селянським (фермерським) господарством «ВІКТОРІЯ» вивізного (експортного) мита в сумі 669580,70 грн за митною декларацією від 25.09.2025 №25UA500090010970U9 та неподання його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зобов`язати Одеську митницю сформувати висновок про повернення з державного бюджету сплаченого Селянським (фермерським) господарством «ВІКТОРІЯ» вивізного (експортного) мита в сумі 669580,70 грн за митною декларацією від 25.09.2025 №25UA500090010970U9 та подати його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8034,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Селянське (фермерське) господарство «ВІКТОРІЯ», місцезнаходження: Україна, 68111, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, село Баштанівка, вул. Вєтрогона Василя Антоновича, будинок 48, код ЄДРПОУ 21014414.

Відповідач: Одеська митниця, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631.

Суддя Дмитро БАБЕНКО