Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/20072/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20072/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду через систему “Електронний суд” звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною бездіяльність Одеського національного університету імені І.І.Мечникова та зобов`язати здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог Позивачка зазначає, що є особою з числа дітей-сиріт. 30 червня 2025 року Позивачка в ОНУ ім. І.І. Мечникова отримала диплом бакалавра за спеціальністю “Психологія”. Вважаючи, що відповідно до Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” № 2342-IV має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, Позивачка 04.03.2026 року звернулася до Відповідача з відповідною заявою. Проте, відповідач листом від 15.04.2026 року протиправно відмовив у виплаті вказаної грошової допомоги, покликаючись на підпункт 4 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 та фактом відсутності доказів працевлаштування випускника. Не погоджуючись з вказано відмовою Відповідача, Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

16.07.2026 року судом зареєстрована від представника Відповідача заява про визнання позову, в якій Відповідач зазначає, що ОНУ імені І. І. Мечникова повною мірою визнає право Позивача, як дитини-сироти, на отримання належної одноразової грошової допомоги як важливої соціально-правової гарантії, закріпленої чинним законодавством, яка має бути реалізована, та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини-сироти, що підтверджується копією витягу з рішення Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 28 лютого 2014 року № 45 про надання статусу дитини-сироти.

30.06.2025 року ОСОБА_1 закінчила Одеський національний університет імені І.І.Мечникова за освітньою програмою “Психологія” та здобула кваліфікацію: ступінь вищої освіти бакалавр, галузь знань “Соціальні та поведінкові науки”, спеціальність “Психологія”, що підтверджується копією диплома бакалавра НОМЕР_1 .

04.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ректора Одеського національного університету імені І.І. Мечникова про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі, не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку відповідно до частини 7 статті 8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.

15.04.2026 року відповідач листом за № 32-01-776 повідомив Позивачку, що на момент отримання нею диплома бакалавра діяла редакція підпункту 4 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226, відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги була пов`язана, зокрема, з фактом працевлаштування випускника. Разом з тим, станом на дату завершення навчання ОСОБА_1 не зверталась до Університету з відповідною заявою про здійснення виплати та не надавала документів, які б підтверджували настання умов для її призначення, зокрема щодо працевлаштування. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2025 № 1504 внесено зміни до підпункту 4 пункту 13 постанови № 226, якими, зокрема, скасовано вимогу щодо працевлаштування та встановлено строк у 60 днів з моменту отримання документа про освіту для здійснення відповідної виплати. Водночас зазначені зміни набрали чинності після завершення навчання та отримання диплома, у зв`язку з чим не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Також звертає увагу, що відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період становить один календарний рік. Фінансування відповідних виплат здійснюється в межах бюджетних асигнувань, затверджених на відповідний рік. З огляду на те, що звернення з питання виплати надійшло у 2026 році, після завершення бюджетного періоду 2025 року, а також з урахуванням відсутності відповідних бюджетних призначень у кошторисі Університету на 2026 рік для здійснення таких виплат випускникам попередніх років, Університет на даний час позбавлений можливості здійснити відповідну виплату.

Вважаючи виплату вказаної одноразової грошової допомоги протиправною бездіяльністю, Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства визначені Законом України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13 січня 2005 року № 2342-IV ( далі – Закон № 2342-IV), яким передбачено, зокрема

- статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування ( абзац 4 статті 1 Закону № 2342-IV)

- випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання. ( абзац 16 статті 1 Закону № 2342-IV)

- основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій. (стаття 3 Закону № 2342-IV)

- заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. (стаття 4 Закону № 2342-IV)

- держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в закладах освіти мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних закладів освіти. ( частини перша-третя статті 8 Закону № 2342-IV)

- випускники закладів освіти із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок закладу освіти або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників закладів освіти їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. ( частина сьома статті 8 Закону № 2342-IV)

- державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства. (частина дев`ята статті 8 Закону № 2342-IV)

- порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України. ( стаття 39-9 Закону № 2342-IV)

Порядок здійснення виплати одноразової грошової допомоги визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 5 квітня 1994 р. № 226 (далі - Постанова КМУ № 226).

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від форми їх утримання та виховання, гарантовано перебувають на повному державному утриманні.

Одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються конкретні діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Отже, повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування, або відповідним установам, як розпорядникам бюджетних коштів.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, Позивачка має статус дитини-сироти та перебувала під час навчання на повному державному утриманні в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова, здобувши 30.06.2025 року вищу освіту.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності відмови Відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги Позивачці в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку відповідно до частини 7 статті 8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.

За позицією відповідача, викладеною в заяві про визнання позову, станом на виникнення спірних правових відносин ( дата отримання диплому бакалавра 30.06.2025 р.), постанова Кабінету Міністрів України № 226 діяла в редакції від 22.07.2025 р. та пов`язувала виплату одноразової грошової допомоги з працевлаштуванням випускника. Водночас, згідно з Прикінцевими положеннями Закону «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Крім того, вказує, що Позивачка закінчила навчання в ОНУ імені І.І. Мечникова у 2025 році, що є попереднім бюджетним періодом. На сьогодні у законодавстві відсутній механізм здійснення виплати одноразової грошової допомоги випускникам попередніх років після завершення бюджетного періоду, з урахуванням відсутності відповідних бюджетних призначень у кошторисі Університету на 2026 рік.

Вирішуючи спірні правовідносини з урахуванням доводів сторін, викладених в заявах по суті спору, суд враховує сталу судову практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, яка полягає в наступному.

Так, у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі № 303/5848/16-а, від 09.04.2024 у справі №440/2411/23, від 10.04.2024 у справі №560/12043/23, від 16.07.2024 р. у справі № 420/8728/23, від 13.08. 2024 р. у справі № 440/13159/23, від 02.10.2024 р. у справі № 360/917/23 сформульовано висновок « Згідно з частиною сьомою статті 8 цього Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Вказаною нормою зазначеного Закону чітко врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускникам навчального закладу, незалежно від подальшого працевлаштування або продовження навчання, а тому сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. ( частина 5 ст. 242 КАС України)

Щодо покликання відповідача на відсутність механізму здійснення виплати одноразової грошової допомоги випускникам попередніх років після завершення бюджетного періоду, то на переконання суду вказана обставина не може слугувати перешкодою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом, оскільки також підставою є факт випуску з навчального закладу, а не звернення випускника з відповідною заявою.

З огляду на встановлені обставин та висновки Верховного Суду, не нарахувавши та не виплативши Позивачці по факту випуску з навчального закладу одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону № 2342- IV, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.

З метою відновлення порушених прав Позивачки суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Відповідача виплатити Позивачці одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, при зверненні до суду Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8419-9740-6751-7053 від 01.07.2026 року.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI ) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. ( частина 3 статті 4 Закону № 3674-VI).

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2026 року у розмірі 3328,00 гривні.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову фізичною особою, який містить вимогу немайнового характеру, в електронній формі судовий збір складає 1 064,86 гривень.(3328,*0,4*0,8).

Відповідно до частини 1 статті 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст.7 Закону № 3674-VI у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вказані норми КАС України та Закону № 3674-VI, враховуючи, відповідачем визнано позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Позивачці з державного бюджету України судового збору в сумі 532,48 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 142, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (65082, Одеська обл., м. Одеса, вул. Змієнка Всеволода, 2, ЄДРПОУ 02071091) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського національного університету імені І.І.Мечникова щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

Зобов`язати Одеський національний університет імені І.І.Мечнікова виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 532,48 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок згідно платіжного документа № 8419-9740-6751-7053 від 01 липня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна