Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/14448/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/14448/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.06.2026 №134650038004 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.07.1983 по 19.10.1983, з 07.04.1986 по 10.11.1986, з 08.12.1986 по 19.09.1991 та з 20.10.1992 по 20.11.1992 на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач досяг 60-річного віку та звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач рішенням від 02.06.2026 № 134650038004 відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (тривалістю 32 роки), визначивши наявний страховий стаж у розмірі 28 років 09 місяців 24 дні. При цьому Відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу спірні періоди роботи, посилаючись на неналежне завірення записів (непридатність печаток для читання, відсутність дати наказу, незавірене виправлення) та вимагаючи надання уточнюючих довідок. Позивач наголошує, що він є внутрішньо переміщеною особою з Донецької області, а підприємства знаходяться в зоні бойових дій, що унеможливлює отримання первинних/уточнюючих документів. Крім того, недоліки заповнення трудової книжки з вини роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 20.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Зазначив, що рішення прийнято правомірно, оскільки надана трудова книжка містить недоліки заповнення, що унеможливлює зарахування спірних періодів до стажу без надання уточнюючих довідок.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30 травня 2025 року позивач, ОСОБА_1 , досяг 60 років (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з Донецької області (смт Старомихайлівка), що підтверджується Довідкою від 08.03.2023 №1309-7001732895 та фактично проживає у м. Львові.

27 травня 2026 року Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV. До заяви додано оригінал трудової книжки НОМЕР_1 .

02 червня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 134650038004 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з розрахунком Відповідача страховий стаж Позивача становить 28 років 09 місяців 24 дні при необхідних 32 роках.

Зі змісту рішення від 02.06.2026 № 134650038004 вбачається, що до страхового стажу Позивача не зараховано такі періоди: з 26.07.1983 по 19.10.1983 та з 07.04.1986 по 10.11.1986 - підстава: записи про роботу завірені печатками, непридатними для читання; з 08.12.1986 по 19.09.1991 - підстава: відсутня дата наказу про прийняття; з 20.10.1992 по 20.11.1992 - підстава: виправлення в даті наказу про прийняття не завірено в установленому порядку.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами першою-третьою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до частини 3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Як слідує з рішення №134650038004 від 02.06.2026, Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відмовило у призначенні пенсії позивача у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з розрахунком Відповідача страховий стаж Позивача становить 28 років 09 місяців 24 дні.

Зі змісту рішення від 02.06.2026 № 134650038004 вбачається, що до страхового стажу Позивача не зараховано такі періоди: з 26.07.1983 по 19.10.1983 та з 07.04.1986 по 10.11.1986 - підстава: записи про роботу завірені печатками, непридатними для читання; з 08.12.1986 по 19.09.1991 - підстава: відсутня дата наказу про прийняття; з 20.10.1992 по 20.11.1992 - підстава: виправлення в даті наказу про прийняття не завірено в установленому порядку.

Дослідивши записи у трудовій книжці Позивача НОМЕР_1 , суд встановив, що всі спірні записи внесені у чіткій хронологічній послідовності, скріплені відповідними підписами та печатками, а також містять посилання на накази про прийняття та звільнення.

Щодо непридатності для читання окремих відбитків печаток підприємств за періоди 1983 та 1986 років, відсутності дати наказу за період 1986– 1991 років (із зазначенням номеру наказу №285к) та неналежно завіреного виправлення дати наказу у 1992 році, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що всі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем у повній послідовності у разі зміни відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення в межах відповідного підприємства.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказано правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Крім того, вимога Пенсійного фонду щодо надання Позивачем уточнюючих довідок є надмірним тягарем з огляду на те, що Позивач є внутрішньо переміщеною особою, а підприємства розташовані на території Донецької області, де відбуваються активні бойові дії, що робить отримання первинних/уточнюючих документів об`єктивно неможливим. Вказане відповідає принципу “належного урядування” та практиці Європейського суду з прав людини (справи “Щокін проти України”, “Рисовський проти України”).

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.06.2026 №134650038004, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши при цьому до його страхового стажу календарні періоди роботи з 26.07.1983 по 19.10.1983, з 07.04.1986 по 10.11.1986, з 08.12.1986 по 19.09.1991 та з 20.10.1992 по 20.11.1992, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 02.06.2026 №134650038004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши при цьому до його страхового стажу календарні періоди роботи з 26.07.1983 по 19.10.1983, з 07.04.1986 по 10.11.1986, з 08.12.1986 по 19.09.1991 та з 20.10.1992 по 20.11.1992, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна