Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/15442/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/15442/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у нерозгляді по суті заяв ОСОБА_1 щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи у ВП “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” та неприйнятті рішення про їх зарахування;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у ВП “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”: жовтень 2014 року; листопад 2014 року; грудень 2014 року; січень 2015 року; лютий 2015 року; березень 2015 року; квітень 2015 року; березень 2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що у період з 01.08.2007 по 31.03.2017 перебувала у трудових відносинах із ВП “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, що підтверджується належним чином оформленими записами у трудовій книжці. Згідно з довідками за формами ОК-5 та ОК-7 у Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про страховий стаж за 8 місяців (жовтень 2014 року — квітень 2015 року та березень 2017 року). У червні та червні 2026 року позивач зверталася до відповідача із заявами про зарахування цих періодів до страхового стажу. Проте відповідач листами від 25.06.2026 №34748-36055/C-07/8-1300/26 та від 08.07.2026 №37138-39046/C-07/8-1300/26 обмежився роз`ясненнями норм законодавства, повідомивши про відсутність звітності від страхувальника, та не прийняв вмотивованого рішення по суті заяв. Позивач наголошує, що невиконання роботодавцем обов`язку щодо подання звітності чи сплати єдиного соціального внеску не може позбавляти працівника права на зарахування страхового стажу, особливо враховуючи той факт, що підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України.

Ухвалою суду від 03.08.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що органи Пенсійного фонду України формують та ведуть Реєстр застрахованих осіб на підставі звітності, яка подається роботодавцями (страхувальниками). Оскільки за спірні періоди звітність від ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” до органів Фонду не надходила, відомості про страховий стаж позивача за ці місяці в Реєстрі відсутні. Також відповідач повідомив, що 08.07.2026 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області для вжиття заходів щодо приведення у відповідність даних Реєстру, звідки було отримано інформацію про направлення листа арбітражному керуючому ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”. Відповідач вважає свої дії правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначає, що за законом обов`язок із подання звітності та сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) покладено виключно на роботодавця (страхувальника). Працівник (застрахована особа) не має законних повноважень подавати таку звітність самостійно, а отже, невиконання роботодавцем своїх обов`язків не може бути підставою для позбавлення працівника права на облік страхового стажу. Відповідач у листах та відзиві не заперечує факт перебування позивача у трудових відносинах з ВП “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” і не ставить під сумнів достовірність записів у її трудовій книжці. ВП “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” розташована на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим отримати будь-які документи чи змусити роботодавця подати звітність є фактично неможливим. Вказівка відповідача на те, що особа має самостійно вимагати від роботодавця подання відомостей (у тому числі через суд), є перекладанням обов`язків страхувальника на працівника та позбавляє позивача реальної можливості реалізувати своє право на соціальний захист. Направлення відповідачем листа до ГУ ПФУ в Донецькій області та звернення до арбітражного керуючого свідчать лише про організаційні дії, але не є рішенням по суті звернень позивача. Крім того, у листуванні відповідачів взагалі було проігноровано один із восьми спірних місяців — березень 2017 року (заходи вживалися лише щодо періоду з 01.10.2014 по 30.04.2015), що свідчить про неповноту розгляду заяв.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 01.08.2007 по 31.03.2017 перебувала у трудових відносинах з ВП “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5 та ОК-7) у Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про страховий стаж позивача за періоди: жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року та березень 2017 року (всього 8 місяців).

11 червня 2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу, додавши копію трудової книжки та довідок ОК-5, ОК-7.

Листом від 25.06.2026 №34748-36055/C-07/8-1300/26 відповідач надав роз`яснення норм законодавства щодо формування Реєстру застрахованих осіб без прийняття мотивованого рішення по суті заявлених вимог.

28.06.2026 позивач звернулася до відповідача з повторною заявою про розгляд питання по суті та прийняття рішення про зарахування стажу.

Листом від 08.07.2026 № 37138-39046/C-07/8-1300/26 відповідач повідомив, що звіти за вказані періоди по ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” не надходили, а також зазначив, що звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відсутності інформації на ОСОБА_1 в реєстрі застрахованих осіб за запитуваний період.

Позивач не погодилась з такою бездіяльністю відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Статтею 14 цього Закону встановлено перелік осіб, які є страхувальниками, зокрема, це роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.

В силу положень частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки (частина два статті 21 Закону №1058-IV).

Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць. (пункт 2 частини третьої статті 21 Закону №1058-IV).

Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах четвертому - сьомому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. (абзац восьмий частини п`ятої статті 21 Закону №1058-IV).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пунктів першого, сьомого статті 1 Закону №2464-VI Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками ЄСВ є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У силу вказівки пункту 1 частини 1 статті 6 Закону №2464-VI обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ до податкового органу за основним місцем обліку платника ЄСВ за найманого працівника покладений саме на роботодавця і виконання цього обов`язку за змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI відбувається не за рахунок доходу (коштів як оплати праці у формі заробітної плати чи інших виплат) найманого працівника, а за рахунок коштів саме роботодавця, адже у п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI чітко передбачено, що ЄСВ нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Відповідно до частини 7 статті 9 Закону №2464-VI ЄСВ сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв`язку.

За змістом положень статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Таким чином, обов`язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.

Вказане кореспондується також з нормами частини другої статті 20 Закону № 2464-VI, відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі № 226/1994/17 при розгляді аналогічних спорів: неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону №1058-VI відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює.

Отже, відповідальними за сплату страхових внесків у даному випадку був роботодавець позивачки ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”.

Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання обов`язків страхувальником та не може бути позбавлений конституційного права на соціальний захист через протиправні дії чи бездіяльність роботодавця.

Суд звертає увагу на те, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового/страхового стажу.

Як убачається з матеріалів справи, у листі ГУ ПФУ у Львівській області від 08.07.2026 та у відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області від 30.07.2026 № 0500-0707-9/80187 йдеться про з`ясування обставин не зарахування стажу за період з 01.10.2014 по 30.04.2015. При цьому відповідач взагалі залишив поза увагою один із 8 заявлених позивачкою періодів — березень 2017 року, щодо якого жодних запитів не направлялося та заходів перевірки вжито не було.

Розглянувши заяви позивачки від 11.06.2026 та 28.06.2026, відповідач замість прийняття вмотивованого рішення про зарахування або відмову у зарахуванні стажу із наведенням юридичних підстав обмежився листами-роз`ясненнями. У зв`язку з цим бездіяльність відповідача щодо незабезпечення належного розгляду заяв по суті є протиправною.

У спірних правовідносинах заявником було подано заяви довільної форми від 11.06.2026 та 28.06.2026 до ГУПФУ у Львівській області.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

У межах даного спору суд вважає за можливе керуватись правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Кваліфікуючи реально вчинені у спірних правовідносинах управлінські волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

За заявами позивача від 11.06.2026 та 28.06.2026 відповідачем було вчинено управлінське волевиявлення у формі роз`яснень оформлених листами.

Тому перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90 КАС України суд констатує, що у спірних правовідносинах ГУ ПФУ у Львівській області не було забезпечено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з`ясовані неповно, належна норма закону була витлумачена невірно, оцінки усім юридично значимим факторам суб`єкт владних повноважень не надав, унаслідок чого реально вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується із дійсними обставинами спірних правовідносин та змістом нормативного регламентування.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у неналежному розгляді по суті заяв ОСОБА_1 від 11 червня 2026 року та від 28 червня 2026 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути по суті заяви від 11 червня 2026 року та від 28 червня 2026 року з приводу зарахування до страхового стажу періоду роботи у ВП “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”: жовтень 2014 року; листопад 2014 року; грудень 2014 року; січень 2015 року; лютий 2015 року; березень 2015 року; квітень 2015 року; березень 2017 року.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у неналежному розгляді по суті заяв ОСОБА_1 від 11 червня 2026 року та від 28 червня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути по суті заяви ОСОБА_1 від 11 червня 2026 року та від 28 червня 2026 року з приводу зарахування до страхового стажу періоду роботи у ВП “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”: жовтень 2014 року; листопад 2014 року; грудень 2014 року; січень 2015 року; лютий 2015 року; березень 2015 року; квітень 2015 року; березень 2017 року

В задоволенні решти частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна