Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/15387/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 08 жовтня 2026 р.

Справа: №380/15387/26

Суддя: Гулкевич Ірена Зіновіївна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/15387/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.05.2026 №133850022671 в частині неврахування страхового стажу за період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1991 та роботи з 27.06.1989 по 26.08.1989;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1991 та роботи з 27.06.1989 по 26.08.1989.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 22.04.2026 повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 21.05.2026 пенсію призначено, однак відповідач безпідставно не зарахував до його страхового стажу період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1991 за дипломом НОМЕР_1 через перетинання з періодом військової служби, а також період роботи під час виробничої практики з 27.06.1989 по 26.08.1989 через відсутність запису про звільнення у трудовій книжці. Позивач наголошує, що факт навчання за денною формою підтверджується дипломом, свідоцтвом про визнання іноземного документа про освіту від МОН України та офіційною інформацією навчального закладу (з урахуванням надання академічної відпустки у зв`язку з призовом на військову службу). Щодо виробничої практики Позивач вказує, що відповідно до чинної на той час Інструкції про порядок ведення трудових книжок запис про практику містить термін її проведення, а не звільнення з роботи.

Ухвалою суду від 29.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема зазначив, що за наданими документами виявлено накладання періоду навчання у Ленінградському гірничому інституті ім. Г.В. Плеханова з періодом проходження позивачем строкової військової служби (з 24.06.1985 по 05.06.1987). Оскільки Позивачем при зверненні за призначенням пенсії не було надано уточнюючої довідки навчального закладу з чітким розмежуванням фактичних періодів навчання за денною формою та тривалості академічної відпустки, пенсійний орган позбавлений можливості обчислити точний період навчання за дипломом. На думку відповідача, подвійне зарахування або включення до стажу періоду, протягом якого фактичний навчальний процес не здійснювався, суперечить чинному законодавству. Крім того, запис №5 у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 про зарахування на період виробничої практики оформлений з порушенням вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу №637 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Зокрема, у трудовій книжці відсутній підтверджуючий запис про звільнення з роботи по закінченню практики із зазначенням реквізитів відповідного наказу (розпорядження) підприємства, що унеможливлює підтвердження факту припинення трудових відносин та остаточного розрахунку.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 22.04.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.05.2026 №133850022671 позивачу було призначено пенсію за віком.

Відповідно до вказаного рішення, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1991 у Ленінградському гірничому інституті ім. Г.В. Плеханова (диплом НОМЕР_1 від 28.06.1991);

період роботи (виробничої практики) з 27.06.1989 по 26.08.1989 відповідно до запису № 5 у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Позивач, вважаючи рішення від 21.05.2026 №133850022671 в частині неврахування страхового стажу за період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1991 та роботи з 27.06.1989 по 26.08.1989 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є право особи на проведення індексації пенсії в належному розмірі.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Закон №1058-IV) та Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (Закон №1788-ХІІ).

За змістом частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За визначенням у статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами “и” та “к” абзацу 1 пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 30.08.1952 №590 встановлено, що крім роботи в якості робочого в загальний стаж роботи зараховується також: навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі; служба у складі Збройних Сил СРСР.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду з 01.09.1984 по 28.06.1991 навчання у Ленінградському гірничому інституті ім. Г.В. Плеханова, то суд зазначає наступне.

Пунктом д частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд зауважує, що рішення відповідача не містить жодних підстав для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що період навчання не зарахований, оскільки такий перетинається з періодом проходження військової служби.

Згідно диплому НОМЕР_4 від 28.06.1991 позивач у період з 1984 року по 1991 року навчався у Ленінградському гірничому інституті ім. Г.В. Плеханова.

Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 28.06.1991 (протокол №151) ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію гірничого інженера за спеціальністю “Технологія та комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин”.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про визнання в Україні іноземного документа про освіту від 24.03.2025 №-3214-25, видане Міністерством освіти і науки України за підписом заступника Міністра М. Винницького. Згідно з цим свідоцтвом диплом НОМЕР_1 визнано в Україні еквівалентним відповідно до системи освіти України другому (магістерському) рівню вищої освіти (ступінь “Магістр”) із правом працевлаштування та продовження навчання.

Відповідно до довідки підтвердження з міжнародної платформи Qualification Check від 24/28 січня 2025 року за підписом першого проректора Санкт-Петербурзького державного гірничого університету (назва навчального закладу після перейменування) І. Н. Полонської, вказаний документ містить детальний рух за наказами навчального закладу, а саме: 30.08.1984 (Наказ №252лс/ст): Позивач вступив та зарахований на 1 курс інституту за денною формою навчання; 22.05.1985 (Наказ №163лс/ст): позивачу надано академічну відпустку у зв`язку з призовом до лав Збройних Сил (на строкову військову службу); 19.06.1987 (Наказ №227лс/ст): Позивач повернувся з академічної відпустки та продовжив навчання за денною формою; 28.06.1991 (Наказ №246лс/ст): Позивач закінчив інститут за денною формою навчання та здобув кваліфікацію гірничого інженера (диплом НОМЕР_1 ).

Згідно з військовим квитком НОМЕР_5 позивач проходив строкову військову службу у період з 24.06.1985 по 05.06.1987.

Таким чином, дійсно факт накладання періоду проходження військової служби з 24.06.1985 по 05.06.1987 на період навчання ОСОБА_1 у Ленінградському гірничому інституті ім. Г.В. Плеханова підтверджується наявними у справі доказами, однак наведене не є підставою для незарахування позивачу періоду навчання до страхового стажу.

Більше того, оспорюваним рішенням не зараховано увесь період навчання позивача до страхового стажу, хоча період проходження військової служби та період навчання у інституті співпадають лише частково.

Також суд враховує, що проходження позивачем військової служби відбулося з відповідною перервою на період навчання у інституті, що жодним чином не перешкоджає обрахувати та врахувати тривалість як одного, так і іншого періоду до страхового стажу.

Відтак, до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1991.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи (виробничої практики) з 27.06.1989 по 26.08.1989 відповідно до запису №5 у трудовій книжці НОМЕР_2 , то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла до 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження). (п.2.3 Інструкції №162).

Згідно з п.2.6. Інструкції №162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де був здійснений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові - необхідну допомогу.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи, відповідальність за організацію ведення трудових книжок несе керівник підприємства, установи, організації, а не працівник. Довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, приймаються для підтвердження трудового стажу лише у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.

Так, усі записи трудової книжки містять інформацію про посади, які займав Позивач, періоди та місце роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноважених посадових осіб та печатки підприємств.

Вказані записи у трудовій книжці Позивача виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи Відповідачем суду не надано.

Таким чином, дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо не зарахування для обчислення стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком періоду роботи з 27.06.1989 по 26.08.1989 згідно з записом у трудовій книжці є протиправними і цей період має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1331,50 грн.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.05.2026 №133850022671 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 в частині неврахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 28.06.1991 та періоду роботи з 27.06.1989 по 26.08.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1991 та роботи з 27.06.1989 по 26.08.1989.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 1331,50 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua