Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/10877/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 рокусправа № 380/10877/26

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування, не обчислення і не сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб, одночасно з виплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України за період з 11.10.2007 по 31.01.2014 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд у справі № 380/15521/21 від 11.06.2024, а також у не відображені в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з доходів фізичних осіб, а також сум нарахованого (сплаченого) єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування з середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України за період з 11.10.2007 по 31.01.2014 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд у справі № 380/15521/21 від 11.06.2024;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати, обчислити і сплатити єдиний внесок на загальнодержавне соціальне страхування та податок з доходів фізичних осіб із сум виплаченого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України за період з 11.10.2007 по 31.01.2014 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд у справі № 380/15521/21 від 11.06.2024, а також відобразити в податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з доходів фізичних осіб, та відобразити в податковому розрахунку сум нарахованого (сплаченого) єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, із сум виплаченого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України за період з 11.10.2007 по 31.01.2014 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд у справі № 380/15521/21 від 11.06.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що позивачу виплачено 81192,99 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/15521/21. Однак відповідач письмово підтвердив, що деталізованого розрахунку цієї суми не здійснював, що на думку позивача, свідчить про виплату коштів не в повному обсязі. Позивач стверджує, що з виплаченої суми відповідач не сплатив податки та страхові внески, оскільки у довідці до ПФУ вказано « 0». Позивач вважає, що через відсутність сплачених внесків період вимушеного прогулу (з 11.10.2007 по 31.01.2014) не зараховується до його страхового стажу, що позбавляє його права на належне пенсійне забезпечення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що судове рішення у справі № 380/15521/21 про виплату середнього заробітку вже повністю виконано та виплачено 81 192,99 грн. Вказує, що за практикою Великої Палати Верховного Суду (справа № 9901/407/19), суми середнього заробітку присуджуються без віднімання податків, а їх нарахування й утримання здійснюється безпосередньо при виконанні рішення. Питання сплати податків із виплаченої суми є стадією виконання первинного рішення, а не предметом для нового позову про бездіяльність.

Також відповідач зазначає, що Закон України № 2464-VI про ЄСВ набрав чинності лише з 01.01.2011, до цього моменту єдиного соціального внеску як консолідованого платежу не існувало. Вказує, що вимога сплатити ЄСВ за період 11.10.2007 - 31.12.2010 суперечить закону. Вважає, що податковий агент відповідає за сплату ПДФО перед державою, податковим органом, а не перед працівником, а несплата податку не порушує суб`єктивних прав позивача та не зменшує його доходу. Зазначає, що обов`язок сплати внесків лежить на страхувальнику. За практикою Верховного Суду, затримка чи несплата внесків роботодавцем не може позбавляти громадянина страхового стажу чи пенсійних прав, а захист цих прав здійснюється у відносинах з Пенсійним фондом. Вказує, що вимоги «відобразити в податковому розрахунку» сформульовані без конкретних сум, періодів та форм. Подання та коригування звітності є виключною компетенцією податкових органів і здійснюється в чітко визначеному законом порядку під контролем ДПС та ПФУ. Просить суд відмовити в позові.

Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначає, що роботодавець виступає податковим агентом відповідно дост. 168, 176 ПК України та ухилення відповідача від належного нарахування та перерахування ПДФО безпосередньо порушує права позивача як платника податку, за рахунок доходу якого здійснюються утримання.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відкрито провадження у цій адміністративній справі.

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року виправлено описку.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року витребувано докази.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №380/25175/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії задоволено визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу з 11.10.2007 по 03.06.2021 до трудового стажу; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) зарахувати ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 11.10.2007 по 03.06.2021 до трудового стажу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі №380/15521/21 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України за період з 11 жовтня 2007 року по 31 січня 2014 року; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України за період з 11 жовтня 2007 року по 31 січня 2014 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року у справі №380/15521/21 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/15521/21 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №380/15521/21 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 809/821/13-а за період з 01 лютого 2014 року по 02 червня 2021 року (включно) у розмірі 105445,44 грн; в решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду у справі № 380/15521/21 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) надана копія платіжної інструкції № 270 від 06.03.2025 про перерахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 81 192,99 грн.

Представником позивача надіслано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) з метою надання деталізованого розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України за період з 11.10.2007 по 31.01.2014, який був проведений ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд у справі № 380/15521/21 від 11.06.2024.

На адвокатський запит надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 № 50/12-Г-11-Аз від 08.04.2025 відповідно до якого повідомлено, що розрахунок середнього заробітку ІНФОРМАЦІЯ_2 не проводився, сума була визначена у рішенні Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380 15521 21 від 11.06 2024; вимоги за судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/15521/21 від 11.06.2024 є виконаними.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи, а також подавати звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб до податкового органу у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.

Частиною 2 ст. 7 Закону № 2464-VI передбачено, що для осіб, яким згідно з рішенням суду нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул, Єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками Єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

У ст. 1 Закону № 2464-VI надано визначення «основного місця роботи», а саме - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Частиною 2 ст. 9 Закону№ 2464-VI встановлено, що обчислення Єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується Єдиний внесок.

З метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов`язковим медичним оглядам (абз. 4 п. 2 ст. 20 Закону № 2464).

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон 1058-IV) страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на викладене обов`язок по сплаті Єдиного внеску покладається на роботодавця лише за працівників, які виконують роботи на умовах трудового договору, у тому числі і для виконання дій, викладених у ч. 2 ст. 7 Закону № 2464-VI, оскільки при виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тим самим вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах з роботодавцем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року, справа №755/12623/19, виснувала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Отже, системний аналіз наведених норм закону та практики Верховного Суду свідчить про те, що у разі, якщо працівник був незаконно звільнений, а у подальшому поновлений на посаді, зокрема на підставі рішення суду, у роботодавця виникає обов`язок не лише виплати середнього заробітку за час висушеного прогулу, а й нарахування та сплати за такого працівника Єдиного внеску за весь час вимушеного прогулу.

Визначаючи особу відповідальну за сплату Єдиного внеску за загальним правилом, встановленим Законом № 2464-VI, платником Єдиного внеску є роботодавець.

Отже, нормами Закону № 2464 на роботодавця покладено обов`язок щодо розрахунку та сплати єдиного соціального внеску на суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка стягнена за рішенням суду.

Вказані суми відображаються у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборі Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, де судом зазначено, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Як було зазначено судом вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/15521/21 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України в сумі 105 445,44 грн.

Суд встановив із наданої відомості № 3/3 від 05.03.2025, що відповідачем нараховано ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.02.2014 по 02.06.2021 в сумі 105 445,44 грн та з вказаної суми відповідачем утримано ПДФО (18 980,18 грн) та військовий збір (5 272,27 грн).

На виконання вказаного судового рішення відповідачем 06.03.2025 нараховано та виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за зазначений період згідно з платіжною інструкцією № 270 від 06.03.2025 в сумі 81192,99 грн,

Разом з тим судом встановлено, що згідно з довідками Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та ОК-7 від 07.09.2026, відповідач у порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не відобразив зазначену виплату у звітності за відповідний звітний період та не сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з нарахованого доходу. Внаслідок цього зазначена сума не увійшла до бази нарахування для обчислення пенсії та страхового стажу.

Системний аналіз наданих доказів, а саме відомості № 3/3 від 05.03.2025 року та довідок ПФУ за формою ОК-5/ОК-7 від 07.09.2026, свідчить про те, що відповідачем було фактично нараховано позивачу середній заробіток у розмірі 105 445,44 грн, однак у порушення ст. 6, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавець не відобразив зазначену суму у звітності до Пенсійного фонду України та не сплатив з неї єдиний соціальний внесок, що позбавило позивача права на зарахування відповідного доходу до бази обчислення пенсії та страхового стажу

Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 295/6361/17 (касаційне провадження № К/9901/17645/18), обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, а також подання персоніфікованих відомостей до Пенсійного фонду України покладено виключно на платника єдиного внеску (роботодавця / військову частину), тоді як контролюючі функції покладено на органи ПФУ.

Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що внаслідок невиконання страхувальником та контролюючим органом своїх прямих обов`язків застрахована особа не може бути позбавлена соціальної захищеності та пенсійних прав.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з нарахованого доходу в розмірі 105 445,44 грн, як і доказів подання до контролюючих органів відповідної звітності.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача основні позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом :

визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неподання до органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску стосовно виплаченого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в розмірі 105 445,44 грн, та ненарахування і несплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на вказану суму;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на суму виплаченого ОСОБА_1 за середнього заробітку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд у справі № 380/15521/21 від 11.06.2024 у розмірі 105 445,44 грн та подати до контролюючих органів звіт про податковий розрахунок із відображенням нарахованої суми середнього заробітку в розмірі 105 445,44 грн, нарахованого та сплаченого з неї єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, утриманих суми податку на доходи фізичних осіб (18 980,18 грн) та військового збору (5 272,27 грн) за відповідний звітний період.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неподання до органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску стосовно виплаченого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в розмірі 105 445,44 грн, та ненарахування і несплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на вказану суму.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на суму виплаченого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) за середнього заробітку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд у справі № 380/15521/21 від 11.06.2024 у розмірі 105 445,44 грн та подати до контролюючих органів звіт про податковий розрахунок із відображенням нарахованої суми середнього заробітку в розмірі 105 445,44 грн, нарахованого та сплаченого з неї єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, утриманих суми податку на доходи фізичних осіб (18 980,18 грн) та військового збору (5 272,27 грн) за відповідний звітний період.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.10.2026.

СуддяКоморний Олександр Ігорович