Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №160/26388/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/26388/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог просить суд:

- Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчисленні і виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячний та одноразових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 26.03.2025 по 30.04.2026, включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року ( але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 26.03.2025 по 30.04.2026, включно, грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року ( але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.

В обгрунтування позову позивач посилається на протиправні дії відповідача щодо нарахування грошового забезпечення та інших отриманих виплат у спірний період із застосуванням при його обчисленні розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762 грн).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог із тих підстав, у спірному періоду цілком правомірно обраховано посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 (1762,00 грн). Також звертає увагу, що при звільненні позивачеві нараховано спірну компенсацію, й зауважує, що у період часу з 04.11.2022 по 25.03.2025 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що у період часу з 04.11.2022 по 25.03.2025 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , а наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 26.03.2025 року №106 (на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.03.2025 року №259) зарахований до списків Військової частини НОМЕР_4 (правонаступником якої є Відповідач).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2026 року №133 позивач звільнений з військової служби у відставку відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку служби. З 30.04.2026 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 01.05.2026.

Вважаючи, що у спірний період проходження служби грошове забезпечення мало бути обраховано відповідачем із застосуванням при його обчисленні розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року (1762 грн), позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У додатку 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року і якою внесені зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови №103).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови №704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З огляду на це, з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18) положення пункту 4 Постанови №704 підлягають застосуванню у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.

Надалі 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Із наведеного слідує, що з дня набрання чинності постановою №481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив фіксовану розрахункову величину для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням у розмірі 1762,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 постанови №481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови №704 визнано протиправним та нечинним.

Позиція позивача у цій частині позовних вимог полягає у тому, що з 18.06.2025, після набрання законної сили рішенням у справі №320/29450/24, пункт 2 постанови №481 втратив чинність, у зв`язку з чим підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 у первісній редакції. Відтак, розрахунок посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням має здійснюватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

З цього приводу суд враховує, що постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд дійшов висновків, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме Кабінетом Міністрів України (у тому числі, встановлення базової величини).

Верховний Суд сформував обов`язковий для врахування судами висновок про те, що Кабінет Міністрів України, реалізовуючи надані йому законом повноваження, вправі визначати базову величину, яка застосовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, у тому числі шляхом встановлення її у фіксованому розмірі. Відтак, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №481 є чинним, а встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн. підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення.

Таким чином, після скасування Верховним Судом судових рішень та відмови у задоволенні позову у справі №320/29450/24, саме з 20.05.2023 пункт 4 постанови № 704 діє у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови №704.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, віршуючи справу суд застосовує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що оскільки Кабінет Міністрів України має право встановлювати розмір грошового забезпечення, що прямо визначено Законом №2011-ХІІ, скористався своїми повноваження та Постановою №481, яка і на теперішній час є чинною, встановив базову величину для розрахунку грошового забезпечення, то відсутні підстави стверджувати про те, що відповідачем у період після 26.03.2025 року неправомірно визначався розмір грошового забезпечення позивача.

А відтак, у відповідача після 20.05.2023 року відсутні правові підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та отриманих після 20.05.2023 року одноразових грошових допомог, у тому числі, грошової допомоги при звільненні, адже базо. для її обрахунку визначено грошове забезпечення станом на момент звільнення зі служби, яке як уже зазначено вище, після 20.05.2023 року обчислюється відповідачем у відповідності до вимог спеціального законодавства.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна