Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №495/6878/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 495/6878/26

Номер провадження 3/495/1851/2026

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Луганськ, місце роботи, посада: начальник другої групи інспекторів прикордонного контролю віпс (тип А) впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

03.08.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №373314 від 30.07.2026 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі – КУпАП).

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 15.07.2026 о 15 год. 00 хв. від ГВВБ "Південь" стало відомо про факт недбалого ставлення до військової служби, а саме під час несення служби "СПНППр" в ППр " ІНФОРМАЦІЯ_1 " начальник другої групи інспекторів прикордонного контролю віпс (тип А) впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) лейтенантом ОСОБА_2 було неодноразово здійснено пошукові запити у відомчих БД ДПСУ за допомогою системного носія "Алмаз-1К" головного сержанта ОСОБА_3 без згоди останнього, та здійснення належного контролю за фіксацію дій під час несення служби за допомогою портативного нагрудного відеореєстратора головним сержантом ОСОБА_4 . Своїми діями порушив вимоги п. 3 пп. 3.3, 3.4 "Порядку доступу до інформації, що обробляється в ІТС ПК "Гарт-1" Держприкордонслужби України", п. 3 пп.3.6, п. 4 наказу НОМЕР_1 прикордонного загону від 25.02.2026 №61-АГ "Про використання автоматичної фото- та відеотехніки прикордонними нарядами під час виконання службових обов?язків", відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

15.09.2026 від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каланжова В.І. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення з якого вбачається наступне.

У провадженні суду перебувають матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

30.07.2026 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №373314.

Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 фактично ставляться у вину дві різні за своїм характером групи дій:

по-перше, нібито здійснення ним 15.07.2026 року пошукових запитів у відомчих базах даних ДПСУ із застосуванням засобу електронної ідентифікації «Алмаз-1К», який обліковувався за головним сержантом ОСОБА_5 ;

по-друге, начебто неналежне здійснення контролю за використанням нагрудного відеореєстратора іншим військовослужбовцем — головним сержантом ОСОБА_4 .

При цьому події пов?язуються безпосередньо із несенням ОСОБА_1 служби в прикордонному наряді у пункті пропуску «Паланка-Маяки-Удобне». Сам протокол складено начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б).

Сторона захисту вважає, що провадження підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки належними та допустимими доказами не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

1. Протокол складений особою, повноваження якої на його складення матеріалами справи не підтверджені.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 КУпАП протоколи про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП, мають право складати:

командири (начальники) військових частин (установ, закладів), а також командири підрозділів, уповноважені на це командирами (начальниками) військових частин.

Отже, закон розмежовує:

1) командира військової частини, який має відповідні повноваження безпосередньо в силу закону;

та

2) командира підрозділу, який набуває такого повноваження лише за умови його спеціального уповноваження командиром військової частини.

Протокол ПдРУ №373314 складено не начальником НОМЕР_1 прикордонного загону, а начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б).

Водночас у наданих суду матеріалах сторона захисту не встановила жодного наказу, розпорядження чи іншого належного документа начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, яким саме цю посадову особу було уповноважено складати протоколи за статтями 172-10 - 172-20 КУпАП.

Сам факт того, що у висновку службового розслідування рекомендовано направити матеріали до відповідного підрозділу для складання адміністративно-процесуальних документів, не тотожний наданню конкретній посадовій особі процесуального повноваження, передбаченого ст. 255 КУпАП.

Цей висновок має особливе значення саме у цій справі, оскільки існує безпосередня практика Одеського апеляційного суду щодо аналогічної ситуації в органах ДПСУ.

Так, постановою Одеського апеляційного суду від 15.02.2024 року у справі №514/1647/23, провадження №33/813/243/24, суд встановив, що протокол було складено начальником відділу прикордонної служби, який є керівником структурного підрозділу органу охорони державного кордону. Однак за відсутності в матеріалах справи доказів його уповноваження командиром військової частини апеляційний суд визнав обгрунтованим довід захисту про складення протоколу неуповноваженою особою.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що такий протокол не може бути належним і допустимим доказом винуватості.

Показово, що зазначена постанова винесена саме за апеляційною скаргою захисника у справі військовослужбовця ДПСУ та стосується фактично того самого питання застосування ст. 255 КУПАП.

Тому, якщо в матеріалах цієї справи відсутній належним чином оформлений наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про уповноваження начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » складати протоколи за главою 13-Б КУпАП, сам протокол ПдРУ №373314 є процесуально дефектним доказом.

2. Діяння Ваховського кваліфіковане за неналежною нормою КУпАП.

Ваховському інкриміновано ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

Однак із самої фабули протоколу та матеріалів службового розслідування випливає, що всі інкриміновані дії нібито були вчинені:

1. військовослужбовцем Державної прикордонної служби;

2. безпосередньо під час несення прикордонної служби;

3. у складі прикордонного наряду;

4. в пункті пропуску через державний кордон;

5. під час здійснення прикордонного контролю;

6. із використанням відомчих інформаційних систем ДПСУ;

7. та у зв?язку з дотриманням правил застосування технічних засобів під час прикордонного контролю.

Матеріали службового розслідування безпосередньо пов?язують Ваховського із несенням служби у прикордонному наряді у ППр «Паланка-Маяки-Удобне».

Для таких правовідносин законодавець передбачив спеціальну норму - ст. 172-18 КУпАП «Порушення правил несення прикордонної служби».

Її диспозиція охоплює порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України; частина друга передбачає відповідальність за таке діяння в умовах особливого періоду.

Тобто стаття 172-18 КУпАП є спеціальною нормою щодо порушень, допущених саме членом прикордонного наряду під час несення прикордонної служби, тоді як ст. 172-15 КУпАП є загальною нормою щодо недбалого ставлення військової службової особи до військової служби.

Практика судів це підтверджує.

Так, у справі №497/993/25 Болградський районний суд Одеської області розглядав ситуацію, коли військовослужбовець ДПСУ під час служби у прикордонному наряді «СПНППр/ПД» у міжнародному пункті пропуску неналежним чином використовував нагрудний відеореєстратор. Дії було кваліфіковано саме за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, із посиланням у тому числі на Інструкцію про використання автоматичної фото- і відеотехніки ДПСУ.

Це практично тотожна за правовою природою ситуація до другого епізоду, поставленого у вину Ваховському.

Тому щонайменше орган, який склав протокол, повинен був юридично пояснити:

чому поведінку члена прикордонного наряду під час здійснення прикордонного контролю кваліфіковано за загальною ст. 172-15 КУПАП, а не за спеціальною ст. 172-18 КУпАП.

Такого обґрунтування протокол не містить.

При цьому суд не може самостійно усунути цю помилку та замість органу, який склав протокол, перекваліфікувати сформульоване обвинувачення на іншу статтю.

У постанові Одеського апеляційного суду у справі №514/1647/23 прямо зазначено:

розгляд справи здійснюється лише в межах обставин, викладених у протоколі; суд не уповноважений самостійно змінювати фактичні обставини обвинувачення.

Таким чином, наявність у матеріалах обставин, які за своєю природою могли б відповідати іншому складу правопорушення, не доводить наявності складу саме ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

3. Фабула протоколу не формулює чіткого адміністративного обвинувачення

Стаття 256 КУпАП вимагає зазначати у протоколі, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Ця вимога не є формальністю.

Особа повинна точно розуміти:

яку саме дію чи бездіяльність вона вчинила; який конкретно службовий обов?язок порушила; коли і яким способом це зробила; у чому полягає форма вини; та за який конкретний факт вона має захищатися.

У даному випадку протокол об?єднує фактично різні конструкції відповідальності.

В одному епізоді ОСОБА_6 фактично закидається активна поведінка - нібито він особисто та неодноразово використовував чужий засіб електронної ідентифікації для здійснення пошукових запитів.

В іншому епізоді йому закидається вже бездіяльність - неналежний контроль за тим, як інша особа використовувала нагрудний відеореєстратор.

Проте ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність саме за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Таким чином, із фабули неможливо однозначно встановити, що саме є предметом обвинувачення:

чи використання Ваховським чужого електронного ключа;

чи несанкціонований доступ до інформаційних систем;

чи використання чужих облікових даних;

чи неналежне забезпечення збереження ключа і пароля;

чи недостатній контроль за діями підлеглих;

чи неналежне використання нагрудного відеореєстратора іншою особою.

Це не різні формулювання одного діяння. Це юридично різні фактичні конструкції, які передбачають різні об?єктивні та суб?єктивні ознаки.

Така невизначеність позбавляє Ваховського можливості зрозуміти межі висунутого йому адміністративного обвинувачення та побудувати конкретний захист.

4. Суд не має права виправляти фабулу протоколу замість сторони обвинувачення.

Це питання вже прямо вирішене Одеським апеляційним судом.

У постанові від 15.02.2024 у справі №514/1647/23 суд зазначив, що суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу правопорушення, а суд:

* не може самостійно змінювати фактичні обставини;

* не може редагувати фабулу;

* не може відшукувати докази на користь обвинувачення.

Апеляційний суд при цьому послався на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєв проти Росії» та «Карелін проти Росії» і зробив висновок: якщо протокол не містить усіх істотних ознак складу, виправлення його судом порушувало б право особи на захист та принцип рівності сторін.

Отже, суд не може під час розгляду цієї справи самостійно визначити: «мабуть, ОСОБА_6 інкримінують не користування чужим ключем, а недостатній контроль»,

або:

«мабуть, це не 172-15, а 172-18».

Це означало б фактичне формування нового адміністративного обвинувачення самим судом.

5. Матеріали справи не дають можливості поза розумним сумнівом встановити, що саме Ваховский користувався засобом «Алмаз-1К»

Особливо суттєвими є пояснення осіб, долучені до матеріалів службового розслідування.

З них вбачається, що засіб електронної ідентифікації «Алмаз-1К», закріплений за головним сержантом ОСОБА_7 , знаходився у сейфі службового приміщення.

Ключ від сейфа передавався між змінами, і доступ до нього мали військовослужбовці, які заступали у відповідний прикордонний наряд.

В окремих поясненнях зазначено, що пароль від чужого засобу електронної ідентифікації військовослужбовцям не був відомий; окремого інструктажу щодо заборони користування чужими електронними носіями частина опитаних осіб не пам?ятає.

Більше того, один зі свідків зазначає, що в певний момент відповідний «Алмаз-1К» був заблокований.

Ці обставини породжують фундаментальні питання, на які матеріали справи не дають однозначної відповіді:

хто фізично дістав електронний ключ із сейфа;

хто знав або вводив пароль;

чи був ключ працездатним або заблокованим у конкретний час;

хто саме перебував за конкретним автоматизованим робочим місцем у момент кожного запиту;

чи була можлива авторизація іншим способом;

чи існує відеофіксація кожного конкретного запиту;

чи можна технічно ототожнити електронний ідентифікатор, під яким сформовано запит, із фізичною особою, яка натиснула відповідні клавіші.

Сам по собі технічний журнал, який показує використання певного електронного ідентифікатора, доводить використання облікового засобу, але ще не автоматично доводить особу його фактичного користувача.

Для притягнення конкретної фізичної особи необхідний належний та безперервний доказовий зв`язок:

ідентифікатор > конкретне робоче місце > конкретний час > конкретний користувач > конкретна дія.

Такого безспірного ланцюга матеріали справи не утворюють.

6. Саме службове розслідування встановлює проблеми із зберіганням і доступом до засобу ідентифікації, що виключає однозначність версії обвинувачення.

Матеріали службового розслідування окремо аналізують питання належного зберігання «Алмаз-1К», передачі ключів від сейфа та персональної відповідальності військовослужбовця, за яким цей засіб був закріплений.

Тобто навіть сам орган службового розслідування фактично встановлював кілька можливих причин і кількох осіб, дії або бездіяльність яких могли вплинути на доступ до засобу електронної ідентифікації.

За таких умов неприпустимо автоматично трансформувати сам факт використання певного електронного ключа у висновок:

«ключ використовував саме ОСОБА_6 , отже ОСОБА_6 винний у недбалому ставленні до служби».

Це є припущенням, а не доказуванням.

7. У матеріалах відсутня посадова інструкція ОСОБА_6 , а отже не встановлено конкретний службовий обов?язок, який він нібито неналежно виконав

Цей недолік є принциповим саме для ст. 172-15 КУпАП.

Стаття 172-15 є бланкетною нормою.

Для встановлення її складу недостатньо зазначити, що військовослужбовець «недбало поставився до військової служби».

Необхідно встановити:

який конкретний службовий обов`язок був покладений саме на цю особу;

яким документом цей обов`язок передбачений;

чи була особа належним чином із ним ознайомлена;

що саме вона повинна була зробити;

чи мала реальну можливість виконати відповідний обов?язок;

яку конкретну дію вона не вчинила або виконала неналежно.

У наданих суду матеріалах відсутня належна посадова інструкція ОСОБА_1 , яка б дозволила зіставити його фактичні службові повноваження з інкримінованою поведінкою.

Особливо це стосується другого епізоду - нібито «неналежного контролю» за нагрудним відеореєстратором ОСОБА_8 .

Незрозуміло:

яким нормативним чи індивідуальним актом саме на ОСОБА_6 покладено персональний обов?язок здійснювати такий контроль; яким є обсяг такого контролю; яким способом він повинен був його здійснювати; чи мав ОСОБА_6 технічну та фактичну можливість безперервно контролювати іншу особу.

Чернівецький апеляційний суд у постанові від 18.07.2022 у справі №713/1021/22, розглядаючи саме обвинувачення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, наголосив: оскільки норма є банкетною, необхідно конкретно встановити, який саме обов`язок не виконано, у чому полягало його порушення та чи мала особа реальну можливість його виконати. За відсутності такого доказування провадження було закрито за п. 1 ст. 247 КУпАП.

Тобто для ст. 172-15 недостатньо вказати загальну назву наказу або інструкції — необхідно встановити особистий службовий обов?язок ОСОБА_6 .

Цього в матеріалах справи немає.

8. В обвинуваченні змішано умисну активну поведінку та необережну форму вини

Це ще одна внутрішня суперечність протоколу.

«Недбале ставлення» за своєю правовою природою передбачає неналежне виконання службовою особою покладеного на неї обов?язку через несумлінне ставлення до нього.

Однак перший епізод сформульовано фактично як свідома активна дія:

нібито Ваховський узяв засіб електронної ідентифікації іншої особи, використав його та неодноразово здійснив під ним пошукові запити.

Якщо орган вважає, що такі дії були свідомими та умисними, він повинен пояснити, яким чином саме вони утворюють "недбале ставлення".

Якщо ж орган вважає, що правопорушення полягає у неналежному контролі чи неналежній організації служби, тоді має бути встановлено конкретний обов`язок, який Ваховский повинен був виконати, але через необережність не виконав.

Протокол цього розмежування не містить.

Отже, не визначено навіть суб?єктивну сторону інкримінованого правопорушення.

9. Висновок службового розслідування не замінює доказування у справі про адміністративне правопорушення.

Висновок службового розслідування є внутрішнім службовим документом.

Він може бути одним із документів, що оцінюються судом, однак сам по собі не встановлює адміністративну винуватість особи.

Завдання суду полягає не у перевірці того, чи «комісія зробила висновок про порушення», а у самостійному встановленні на підставі допустимих доказів усіх елементів складу правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов?язок щодо збирання доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколу.

Суд не може компенсувати неповноту адміністративного обвинувачення власною доказовою активністю.

Саме це підкреслив Одеський апеляційний суд у наданій стороною захисту постанові, визнавши сукупність протоколу та матеріалів службового розслідування недостатньою для доведення винуватості та закривши провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУПАП.

10. Сукупність пояснень не усуває розумного сумніву, а навпаки - його підтверджує

Показання опитаних військовослужбовців не утворюють диної, послідовної та несуперечливої картини.

З матеріалів вбачається:

• електронний засіб зберігався у службовому сейфі;

• доступ до сейфа був пов?язаний із передачею ключа між змінами;

• не всі опитані знали пароль;

• не всі підтверджують фактичне використання засобу саме Ваховським;

• порушувалося питання про блокування засобу;

• існували окремі питання до організації зберігання ключів та електронних засобів;

• окремо досліджувалися дії інших військовослужбовців.

Отже, справа містить не докази, які виключають інші розумні версії події, а навпаки - кілька можливих пояснень того, як та ким міг бути використаний відповідний засіб.

11. Презумпція невинуватості та стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Одеський апеляційний суд у справі №514/1647/23 окремо наголосив на застосуванні до проваджень про адміністративні правопорушення стандартів ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах «Надточій проти України», «Озтюрк проти Німеччини», «Маліге проти Франції».

Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість.

Саме орган, який сформував адміністративне обвинувачення, повинен довести.

1. конкретне діяння;

2. його протиправність;

3. спеціальний суб?єкт;

4. конкретний порушений службовий обов`язок;

5. причинний зв`язок;

6. форму вини;

7. належну кваліфікацію саме за ч. 2 ст. 172-15 КУПАП.

Якщо хоча б один елемент не доведений - складу правопорушення немає.

У наданій постанові Одеського апеляційного суду прямо сформульовано, що відсутність хоча б однієї з ознак складу адміністративного правопорушення означає відсутність складу в цілому.

У цій справі сумніви стосуються не другорядних деталей, а самих фундаментальних елементів обвинувачення:

хто саме користувався електронним ідентифікатором;

який обов`язок порушив Ваховский;

чи входив цей обов`язок до його службових повноважень; яка форма вини;

чому застосована саме ст. 172-15;

чому не застосована спеціальна ст. 172-18;

чи була особа, яка склала протокол, належно уповноважена.

Такі сумніви усунути припущеннями неможливо.

12. Виявлені недоліки не є технічними та не можуть бути усунені шляхом «уточнення» протоколу судом

Сторона захисту окремо наголошує, що наведені недоліки не зводяться до описки, неправильного номера пункту чи іншого формального недоліку.

Йдеться про: неналежного суб?єкта складення протоколу; неправильну правову кваліфікацію; відсутність визначеної фабули; відсутність доказу конкретного службового обов`язку; невстановленість особи фактичного користувача електронного засобу; невизначеність форми вини.

Усунення таких дефектів фактично вимагало б створення нового обвинувачення.

Це не є функцією суду.

Саме тому Одеський апеляційний суд у наведеній аналогічній справі не став «виправляти» протокол, а скасував рішення та закрив провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Таким чином, матеріали справи не дозволяють встановити поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 всіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Навпаки, встановлено сукупність самостійних правових дефектів адміністративного обвинувачення:

протокол складено начальником структурного підрозділу, але матеріали не містять доказу його спеціального уповноваження відповідно до ст. 255 КУпАП;

фабула стосується несення прикордонної служби членом прикордонного наряду, для чого КУпАП містить спеціальну норму - ст. 172-18;

протокол не визначає конкретно, яка саме дія або бездіяльність становить «недбале ставлення»;

не встановлено конкретного посадового обов`язку ОСОБА_6 , який ним порушено;

відсутня посадова інструкція, яка дозволила б встановити обсяг його особистих повноважень;

пояснення свідків та технічні обставини не дають можливості беззаперечно ототожнити використання електронного ідентифікатора з ОСОБА_6 ;

в одному обвинуваченні змішано активну нібито умисну поведінку і необережну бездіяльність;

усі наявні сумніви відповідно до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитися на користь особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події або складу адміністративного правопорушення.

Судом було досліджено матеріали адміністративної справи, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №373314 від 30.07.2026;

- висновок службового розслідування щодо можливого недбалого ставлення до військової служби з боку окремих військовослужбовців впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону;

- наказ про призначення службового розслідування;

- письмові пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 24.07.2026, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 23.07.2026;

- витяг з моніторингу авторизацій користувача ОСОБА_13 ;

- витяги з книги прикордонної служби список особового складу впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) та інші матеріали справи.

Дослідивши матеріали долучені до адміністративного протоколу та заперечення, суддя доходить такого висновку.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Так, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці ЄСПЛ визначив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не наділений правом встановлювати нові обставини правопорушення, які не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, або самостійно змінювати на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть правопорушення, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд також не має повноважень самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза розумним сумнівом" і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.

Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

17 березня 2014 року Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено провести часткову мобілізацію, тобто ще з 2014 року в Україні розпочав діяти особливий період.

Із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває досі.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно ч. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ч. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Також суд приймає до уваги аргументи сторони захисту щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою особою як такі, що відповідають змісту статті 255 КУпАП, п.14 ч.1 якою визначено вичерпний перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтями 172-10 - 172-20, зокрема, командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів).

Протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №373314 від 30.07.2026 складено начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_9 . Відділ прикордонної служби є підрозділом органу охорони державного кордону.

Однак, доказів того, що начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_9 уповноважено особою, встановленою статтею 255 КУпАП на складення адміністративного протоколу вказаної категорії, матеріали справи не містять.

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, суд вважає, що складений неуповноваженою особою протокол, не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що протокол не є належним, допустимим та достатнім для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ірина БРАТКІВ