Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №481/1227/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1227/26 Провадж.№ 2-а/481/9/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі головуючого судді Вжещ С.І.

за участю секретаря Юхименко Т.М.

представників позивача Сухорукової О.А., Малініної К.М.(в режимі відеоконференції),

представника відповідача Голубашенко Т.О.( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Новий Буг в порядку спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Сухорукову О.А. звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанову від 20 серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34000,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно нього.

Позивач не погоджується із прийнятою постановою та вказує, що його, як сільського голову Софіївської сільської ради, притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з порушенням вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487). Зі змісту постанови вбачається, що 13.08.2026 о 16 год. 15 хв. у Софіївській сільській раді на підставі розпорядження начальника Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.01.2026 № 36-р та на виконання вимог Порядку №1487 проведено перевірку стану організації та ведення військового обліку. Відповідно за твердженням відповідача, на підпорядкованій території сільської ради перебуває на обліку 1210 призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте в порушення підпункту 2 пункту 9 Порядку №1487 не призначено двох осіб, відповідальних за ведення військового обліку. Також в оскаржуваній постанові зазначено, що обов`язки з ведення військового обліку покладені на старост старостинських округів, однак відповідальну особу за ведення військового обліку осіб, які проживають на території АДРЕСА_1 , не призначено. Разом з тим, відмічає, що до проведення перевірки 13.08.2026 позивачем, як сільським головою були вжиті конкретні організаційні заходи щодо забезпечення ведення військового обліку, зокрема, видано розпорядження №72-р від 29.11.2023 року, яким визначено начальника відділу «Центр надання адміністративних послуг» Софіївської сільської ради ОСОБА_2 відповідальним за ведення військового обліку та бронювання військовозобов`язаних у Софіївській сільській раді, також рішенням виконавчого комітету Софіївської сільської ради №22 від 31.01.2025 року «Про призначення відповідальних за організацію та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у старостинських округах Софіївської сільської ради» визначено відповідальних за організацію та ведення у старостинських округах Софіївської сільської ради. Таким чином, на момент проведення перевірки існувала організаційно визначена система ведення військового обліку, яка передбачала виконання відповідних функцій: відповідальною особою, призначеною розпорядженням сільського голови; старостами відповідних старостинських округів, на яких рішенням виконавчого комітету сільської ради покладено відповідні обов`язки. Також у позові представник зазначає про відсутність в оскаржуваній постанові конкретної норми, яку порушив саме сільський голова, у чому конкретно полягала його протиправна дія або бездіяльність та який конкретний обов`язок ним не виконано. Оскільки, підпункт 2 пункту 9 Порядку №1487 встановлює вимоги щодо організації роботи та кількості осіб, відповідальних за ведення військового обліку, однак саме по собі посилання на цю норму не встановлює факту особистого вчинення сільським головою адміністративного правопорушення. Також в оскаржуваній постанові зазначено, що відповідальну особу за ведення військового обліку щодо осіб, які проживають на території с. Софіївка, с-ща Щасливе, с. Улянівка, с. Володимирівка та АДРЕСА_1 , не призначено, однак у постанові не зазначено до якого старостинського округу належать відповідні населені пункти, хто є старостою відповідного округу, які саме обов`язки щодо ведення військового обліку покладені на такого старосту, чому рішення сесії про покладення обов`язків на старост не поширюється на зазначені населені пункти. А також, яким конкретним нормативним актом передбачено необхідність призначення окремої особи саме щодо зазначених населених пунктів. Відтак висновок про відсутність відповідальної особи зроблений без належного дослідження системи розподілу повноважень у громаді. Крім зазначеного, позов містить посилання на порушення порядку документального оформлення результатів перевірки, зокрема порушення строку, який був меншим ніж за 10 днів до її проведення, а також відсутність акту про результати перевірки, яким були б зафіксовані порушення, що вказує на відсутність доказової бази адміністративної справи. Крім того у позові акцентовано увагу на наявність істотних порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 13.08.2026, який покладено в основу оскаржуваної постанови, та не містить відомостей про особу, яка його склала. Зазначений недолік є суттєвим, оскільки стосується не технічного оформлення документа, а можливості встановлення законності самої процесуальної дії. Також суб`єктом владних повноважень в оскаржуваній постанові не обґрунтовано наявність конкретної винної поведінки ОСОБА_1 , при цьому в постанові не наведено, який саме обов`язок, покладений на сільського голову, ним не виконано, якою нормою такий обов`язок встановлений, у чому конкретно полягало порушення та якими доказами підтверджується його вчинення саме сільським головою. Таким чином, посилання на підпункт 2 пункту 9 Порядку № 1487 без встановлення конкретного нормативного обов`язку сільського голови та факту його невиконання не може свідчити про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. За таких обставин оскаржувану постанову від 20.08.2026 представник позивача просить вважати незаконною і необґрунтованою, такою що винесена без встановлення в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, вини у його вчиненні та зі значними порушеннями норм чинного законодавства України.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.08.2026 року матеріали позову розподілені судді Васильченко-Дризі Н.О.

Ухвалою від 03.09.2026 заяву судді Васильченко-Дриги Н.О. про самовідвід задоволено, матеріали позовної заяви передані до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.09.2026 року матеріали позову розподілені судді Вжещ С.І.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду з викликом сторін на 17.09.2026.

14 вересня 2026 року на адресу суду від представника відповідача Голубашенко Т.О. надійшов відзив на позов, у якому він його не визнав у повному обсязі, обгрунтовуючи заперечення тим, що підпунктом 2 пункту 9 Порядку 1487 передбачено, що для належного функціонування системи військового обліку (забезпечення її автоматизації із застосуванням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) визначається кількість осіб, відповідальних за ведення військового обліку, з урахуванням таких норм: в органах місцевого самоврядування за наявності на військовому обліку: від 501 до 1000 призовників, військовозобов`язаних та резервістів – одна особа; від 1001 до 2000 призовників, військовозобов`язаних та резервістів - дві особи, а на кожні наступні 1000 призовників, військовозобов`язаних та резервістів - по одній особі додатково. Таким чином, враховуючи те, що на підпорядкованій Софіївській сільській раді території перебуває понад 1000 призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивачем не виконано вимоги Порядку 1487, а саме щодо призначення двох осіб, відповідальних за ведення військового обліку та їх об`єднання в окремий підрозділ. Натомість позивачем протиправно покладено обов`язки за ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на старост старостинських округів. При цьому військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території окремих населених пунктів Софіївської сільської ради не здійснюється. При цьому з розпорядження Софіївської сільської ради від 29.11.2023 №72-р, містить посилання на нормативно-правовий акт, який втратив чинність. Крім цього, в наведеному розпорядженні мова йде про облік працівників Софіївської сільської ради, а не про призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно порядку № 1487. Також представник відповідача посилається на пункти 82-83 Порядку 1487, яким визначено, що перевірка стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів проводиться за питаннями, визначеними у додатку 31. Питання перевірки доводяться до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які включені до відповідних планів перевірки, не пізніше ніж за 10 днів до її початку.У разі неможливості виконання відповідних планів з перевірки стану організації та ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях внаслідок обставин непереборної сили проводиться документальна перевірка шляхом надсилання до таких органів, підприємств, установ та організацій письмових запитів щодо отримання інформації, перелік якої визначено пунктом 17 додатка 31. За результатами документальної перевірки складаються акти, які в тридцятиденний строк з дня отримання відповідей на письмові запити надсилаються державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям, а також відповідним органам військового управління Збройних Сил для реагування і вжиття заходів згідно із законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, перевірка стану організації військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів у Софіївській сільській раді проводилась 13.08.2026. Натомість про проведення наведеної перевірки повідомлялось позивачу відповідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2026 №36-р завчасно. Недодержання десятиденного строку, передбаченого п. 82 Порядку №1487 доведення питань перевірки на думку відповідача не становить істотного характеру адже, оскаржувана постанова була винесена 20.08.2026. Також звертає увагу на те, що в Софіївській сільській раді не була проведена документальна перевірка, а тому твердження позивача про порушення порядку документального оформлення результатів перевірки є необґрунтованими. Також, ОСОБА_3 , зауважив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений начальником відділу військового обліку та бронювання сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_4 , який є членом комісії щодо перевірок стану військового обліку на території Миколаївської області у 2026 році, затвердженої розпорядженням начальника Миколаївської обласного військової адміністрації від 28.01.2026 №36-р, а тому протокол складений уповноваженою особою.

14.09.2026 представник позивача Сухорукова О.А. подала до суду заяву про доповнення підстав позову, у якій зазначила, що в порушення вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП та пункту 3 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, оскаржувана постанова не містить, опису обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема дати, часу, місця скоєння правопорушення, які є ознаками об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. Такий же недолік містить і протокол про адміністративне правопорушення. Вказане має істотне значення для правильного вирішення питання, адже згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, складаєтри місяці з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Звернула увагу, що Софіївська сільська рада подавала повідомлення до ТЦК у семиденний строк з дати видання наказу про призначення або звільнення (увільнення) керівників та інших осіб, відповідальних за організацію та ведення військового обліку, згідно з пунктом 13 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. Вказане мало місце більше чим за рік до дати складання протоколу щодо ОСОБА_1 та до дати винесення оскаржуваної постанови. Також, подавалась відповідна звітність, раніше проводились перевірки і зауважень (претензій) з цього приводу не встановлено. В цьому контексті має значення зміст пункту 87 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. Вказаною нормою передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно із законом за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, за: неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів відомостей, визначених абзацом сьомим пункту 34 цього Порядку, прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці за адресою, зазначеною у повістці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб. У вказаному переліку норми пункту 87 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутнє те діяння, яке поставлено фактично в провину ОСОБА_1 . Також представник позивача вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про адміністративну процедуру». Мотивувальна частина оскаржуваної в цій справі постанови не відповідає вимогам ст. 72 Закон України «Про адміністративну процедуру». Зокрема, в ній відсутнє посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; а також відсутня детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Фактично відомості про обставини вчинення адміністративного правопорушення, зазначені щодо ОСОБА_1 у протоколі від 13.08.2026 року викладено неконкретно та неясно, що не дає можливості чітко встановити фактичні обставини, покладені в основу підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вказані обставини позбавляють ОСОБА_1 можливості належним чином зрозуміти суть зафіксованих щодо нього обставин та ефективно реалізувати своє право на захист.

В судовому засіданні представники позивача Сухорукова О.А.Д та Малініна К.М. позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача Голубашенко Т.О. заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 обіймає посаду сільського голови Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Як встановлено судом з матеріалів справи, що підтверджено представниками сторін, листом Миколаївської обласної військової адміністрації від 04.08.2026 № 2066/10.19-05-51/4-26 повідомлено Софіївську сільську раду про проведення перевірки стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних, яка була проведена на виконання розпорядження Миколаївської обласної військової адміністрації № 36-р від 26.01.2026 «Про стан військового обліку на території Миколаївської області за 2025 рік та завдання щодо його поліпшення у 2026 році. Вказаним розпорядженням затверджений склад комісії щодо перевірок стану військового обліку на території Миколаївської області у 2026 році, до якої, серед інших, ввійшов начальник відділу військового обліку та бронювання сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковник ОСОБА_4

13.08.2026 у Софіївській сільській раді була проведена перевірка стану організації та ведення військового обліку за результатами якої, письмовий документ (акт, довідка та ін..) не складались, натомість відносно сільського голови ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про те, що на підпорядкованій території Софіївської сільської ради перебуває на військовому обліку 1210 призовників, військовозобов`язаних і резервістів, проте в порушення вимог п.п. 2 п. 9 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок №1487), не призначено 2 осіб відповідальних за ведення військового обліку. Натомість обов`язки ведення військового обліку покладено на старост старостинських округів. Відповідальні особи ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території: АДРЕСА_1 не призначено.

Примірник протоколу, який вручений особі, відносно якої він складений, не містить запису про особу, яка склала такий протокол, примірник протоколу, який наданий суду містить запис, про те, що він складений начальником відділу військового обліку та бронювання сектору МОР ІНФОРМАЦІЯ_4 п/к ОСОБА_4 .

В протоколі зазначено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначене в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10.00 20.08.2026.

В протоколі про адміністративне правопорушення також зазначено, що до нього долучено копію рішення сесії Софіївської сільської ради від 18.11.2020 № 2.

Зі змісту протоколу також вбачаються пояснення особи, відносно якої він складений, про те, що ОСОБА_1 з протоколом" не згодний, бо робота робилась і робиться".

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення 20.08.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_5 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 з призначенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 34000 гривень.

Формулювання обставин вчинення правопорушення у постанові таке ж саме, що й у протоколі про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи зміст викладених в постанові обставин, суд звертає увагу, що у графі суть правопорушення викладене формулювання у формі констатації факту проведення перевірки та відсутності в Софіївській сільській раді відповідальних осіб, як це передбачено пп. 2 п. 9 Порядку, а не твердження з посилання на норми законодавства щодо вчинення таких неправомірних дій чи бездіяльності винною особою, які призвели до порушення законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації, тобто, як в протоколі, так і в постанові не розкрито складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, з визначенням об`єкта, суб`єкта, об`єктивної та суб`єктивної сторони.

З пояснень представника позивача, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови, вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на розгляді адміністративної справи та отримав копію постанови, про що міститься його підпис у ній. Також представники позивача стверджували про наявність пояснень та документів, які надавались ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, але вони взяти до уваги не були.

Крім зазначеного, зміст постанови не містить обґрунтувань та доказів( навіть тих, які були залучені до протоколу про адміністративне правопорушення (рішення № 18.11.2020 № 2)), на підставі яких особа, яка винесла таку постанову, прийшла до висновку про встановлені обставини та винуватість позивача.

Такого доказу не було надано і суду при розгляді адміністративного позову, а тому не встановлено його зміст.

В свою чергу, позивачем надано копію розпорядження Софіївської сільської ради Миколаївської області №72-р від 29.11.2023 року, яким визначено начальника відділу «Центр надання адміністративних послуг» Софіївської сільської ради ОСОБА_2 відповідальним за ведення військового обліку та бронювання військовозобов`язаних у Софіївській сільській раді.

Крім того, суду надано рішення виконавчого комітету Софіївської сільської ради №22 від 31.01.2025 року «Про призначення відповідальних за організацію та ведення військового обліку призовників, військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у старостинських округах Софіївської сільської ради», яким визначено у старостинських округах Софіївської сільської ради осіб відповідальних за організацію та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Встановивши наведені обставини, суд застосовує таку нормативну базу.

Так, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.12 Закону сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з п. 2 абз. 1 ст. 36 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, зокрема, забезпечення на території відповідних населених пунктів ведення персонально первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечення бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.

Повноваження сільського голови визначені статтею 42 вказаного Закону, зокрема, ч. 4 ст. 42 Закону сільський, селищний, міський голова, серед іншого визначено, що міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень ( ч. 5 ст. 42 цього ж Закону).

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII) визначено, що:

- мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до вимог ст.2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Згідно із ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема:забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов`язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. цього ж 26 Закону №3543-XII відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників. Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

В свою чергу, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМ України від 30.12.2022 року № 1487.

Так, за змістом п.п. 2-4 вказаного Порядку визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. При цьому, завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролюза дотриманнямпризовниками,військовозобов`язаними тарезервістами правилвійськового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З огляду на п. 8 Порядку обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу). У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Згідно підпункту 2 пункту 9 Порядку для належного функціонування системи військового обліку (забезпечення її автоматизації із застосуванням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) визначається кількість осіб, відповідальних за ведення військового обліку, з урахуванням таких норм: в органах місцевого самоврядування за наявності на військовому обліку: від 501 до 1000 призовників, військовозобов`язаних та резервістів - одна особа; від 1001 до 2000 призовників, військовозобов`язаних та резервістів - дві особи, а на кожні наступні 1000 призовників, військовозобов`язаних та резервістів - по одній особі додатково.

За змістом п. 13 Порядку передбачено, що державні органи (крім СБУ, розвідувальних органів), органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у семиденний строк з дати видання наказу про призначення або звільнення (увільнення) керівників та інших осіб зазначених органів, підприємств, установ та організацій, відповідальних за організацію та ведення військового обліку, повідомляють відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (додаток 1).

Згідно з п.п. 11, 17 п. 24 даного Порядку з метою забезпечення персонально-первинного військового обліку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють, між іншим:звіряння не рідше одного разу на рік облікових даних карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на персонально-первинному військовому обліку у виконавчих органах сільських, селищних, міських рад: з обліковими даними, що містяться усписках персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів(додаток 5) підприємств, установ та організацій, в яких вони працюють (навчаються), що перебувають на території адміністративно-територіальної одиниці, яка обслуговується виконавчим органом сільської, селищної або міської ради;інформування щомісяця до 5 числа відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про державну реєстрацію утворення, припинення підприємств, установ та організацій, які розташовані на території адміністративно-територіальної одиниц (додаток 8).

Таким чином, законодавство покладає певні обов`язки на органи місцевого самоврядування, в особі їх керівників, в умовах особливого періоду, зокрема під час мобілізації та дії правового режиму воєнного стану, зокрема, щодо ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад). В той же час, суб`єктом даного адміністративного правопорушення, між іншим, є посадові особи. Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини ,як у формі умислу, так і у формі необережності.

З огляду на встановлені обставини справи та проаналізовані наведені норми законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог .

Так, судом встановлено, що позивач обіймає посаду сільського голови Софіївської сільської ради Миколаївської області та у зв`язку із займаною посадою є відповідальною посадовою особою за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності територіальної громади.

Як зазначено вище в Софіївській сільській раді Баштанського району Миколаївської області відповідно до розпорядження № 72-р від 29.11.2023 та рішення виконкому № 22 від 31.01.2025 встановлені особи відповідальні за організацію та ведення військового обліку.

Посилання представника відповідача на некоректність формулювання розпорядження № 72-р від 29.11.2023 в частині вказівки на нормативно-правовий акт, який втратив чинність, не може вказувати на відсутність особи, відповідальної за ведення військового обліку на території територіальної громади, а тому з урахуванням змісту наданих позивачем вищевказаних документів, суд робить висновок про те, що особи, відповідальні за ведення військового обліку на території сільської ради визначені.

Посилання представника відповідача Голубашенка Т.О. на відсутність відповідальних осіб за організацію та ведення військового обліку на території с. Софіївка, с-ще Щасливе, с. Улянівка, с. Володимирівка, с. Володимиро-Павлівка також жодним документом не підтверджено, натомість спростовано змістом розпорядження № 72-р від 29.11.2023 та рішення виконкому № 22 від 31.01.2025.

А тому суд погоджується з твердженням позивача, що на момент проведення перевірки існувала організаційно визначена система ведення військового обліку, яка передбачала виконання відповідних функцій у цьому напрямку в Софіївській сільській раді.

Суд також звертає увагу на зміст пункту 87 № 1487, який передбачає, що посадові особи органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно із законом за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, за: неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів відомостей, визначених абзацом сьомим пункту 34 цього Порядку, прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці за адресою, зазначеною у повістці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб.

Як видно зі змісту оскаржуваної постанови, вона не містить фактів порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначених ст.87 Порядку, з боку Софіївської сільської ради і , зокрема сільського голови, як у формі дій чи бездіяльності, які б були наслідком відсутності, як це зазначено в постанові, відповідальних осіб за організацію та ведення військового обліку на території територіальної громади.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1, 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб`єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У цей же час відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зазначені категорії справ стосуються перевірки судом рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2ст. 77 КАС України).

Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як встановлено судом, відповідачем не доведено, за допомогою визначених ст..251 КУпАП, засобами доказування наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки сам по собі протокол, який містить формулювання, які не розкривають усі ознаки складу адміністративного правопорушення, та без залучення інших доказів, не може слугувати беззаперечним підтвердженням вчинення правопорушення позивачем.

У свою чергу представником позивача, відповідно до вимог ст.77-79 КАС України надані докази, які спростовують твердження, викладені в оскаржуваній постанові.

Тому особа, яка винесла постанову від 20.08.2026, прийшла помилкового висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто діяла необгрунтовано.

Таким чином, в сукупності встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, постанова скасуванню, а адміністративна справа – закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Також, суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 251, п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову № 1 від 20 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34000,00 грн., а адміністративну справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Вжещ С.І.