Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №346/4272/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4272/25

Провадження № 2/346/278/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

прокурора – Семотюка Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

У С Т А Н О В И В:

22.08.2025р. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом в якому просила позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція позивача. Позовні вимоги обгрунтовані тим, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2018 по 2021 рік. В шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через три місяці після народження дитини, подружжя припинило спільне проживання. З того часу відповідач жодних контактів з дитиною не підтримує, не провідує сина, не цікавиться здоров`ям дитини, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує. Свої батьківські обов`язки щодо участі у вихованні, лікуванні та фінансовому забезпеченні сина не виконує взагалі. Бажання спілкуватися з дитиною з того часу не виявляв і просто зник з життя дитини, жодних судових спорів з приводу способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею у сторін не було, перешкоди відповідачу у спілкуванні з сином матір?ю не вчинялися. В лютому 2021р. шлюб між сторонами було розірвано, дитина залишилась проживати з матір?ю, а з відповідача були стягнуті аліменти. Однак, свій обов?язок по утриманню сина ОСОБА_3 не виконував, внаслідок чого станом на 01.07.2025р. розмір заборгованості становить 88587,00 грн. В 2023 році позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 в якому у них народилася спільна донька ОСОБА_6 . ОСОБА_7 сприймає вітчима як рідного батька, в них теплі довірливі стосунки. Таким чином, оскільки ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, жодним чином не дбає про свого сина, не цікавиться його життям і здоров?ям, представник позивача вважає, що вказані обставини є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України.

Позиція відповідача. ОСОБА_3 своїм правом на подачу відзиву не скористався, оскільки відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою від 10 вересня 2025 року у справі було відкрито загальне позовне провадження. Зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою суду від 30.04.2026р. підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Розгляд справи в суді.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що перестала проживати з чоловіком та підтримувати з ним шлюбні відносини коли сину виповнилося три місяці. Через рік рішенням суду їхній шлюб було розірвано та стягнуто з відповідача аліменти. Весь час ОСОБА_3 знав де проживає його дитина, але жодного разу його не провідав, не спілкувався з сином, не цікавився його життям. Вона не чинила перешкод у їхньому спілкуванні, але відповідач сам не проявляв ніякої заінтересованості до ОСОБА_7 . Аліменти він сплачував перші чотири місці, а потім виплати припинилися і на даний час існує значна сума заборгованості. Добровільно участі в матеріально утриманні сина батько також не приймав. Двічі за нього сплачувала аліменти його цивільна дружина передаючи грошові кошти в сумі 1600,00 грн. На теперішній час син навчається у першому класі Івано-Франківського ліцею №12, відвідує гурток «Юні винахідники» та секцію «Тхеквондо». ОСОБА_3 про сина нічого не знає, не цікавиться його успіхами в навчанні та необізнаний про його інтереси в позашкільному житті. Стан здоров?я дитини задовільний. Позивач уклала декларацію з педіатром та супроводжує сина до лікаря на планові огляди та за необхідністю. Відповідач в цьому жодної участі не приймає. У 2023 році вона зареєструвала шлюб з іншим чоловіком, який займається вихованням та матеріальним утриманням її сина. Хлопець не знає свого біологічного батька та вважає батьком свого вітчима. При цьому, пішовши до школи син почав цікавитися чому його прізвище не таке, як в інших членів їхньої сім?ї, відрізняється від прізвища батьків та молодшої сестри. ОСОБА_7 не бажає мати прізвище « ОСОБА_8 », а хотів би мати прізвище як і його мати, сестра та вітчим « ОСОБА_9 ». Також зазначила, що відповідач був засуджений та відбував покарання в місцях позбавлення волі. В судових дебатах позивач просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 через невиконання ним своїх батьківських обов?язків.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та зазначила, що наразі спільному сину сторін виповнилося шість років і він проживає разом з матір?ю в м. Івано-Франківськ. Відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов?язків, що також було встановлено Службою у справах дітей та підтверджено наданим ССД висновком. Вказала, що на засіданні комісії дитини не було, але позивач залучила психолога для складання психологічної характеристики. Відповідачу ніхто не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною, але він сам не бажає підтримувати спілкування з сином та приймати участь в його житті та утримувати його. Хлопець свого біологічного батька не знає, батьком вважає вітчима. Відтак, оскільки ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов?язків, будучи обізнаним про ініціювання судового спору про позбавлення йлшл батьківських прав, відповідач своєї поведінки та відношення до дитини не змінив, а тому на думку представника позивача є всі підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. За вказаних обставин представник позивача в судових дебатах просила задовольнити позов в повному обсязі.

Прокурор Семотюк Д.І. в судовому засіданні зазначив, що як слідує з обставин справи Служба у справах дітей неодноразово намагалася встановити зв?язок з відповідачем, але він на контакт не йшов. За час розгляду справи судом, ОСОБА_3 в жодне судове засідання не з?явився, своєї поведінки та відношення до дитини не змінив, заінтересованості в результатах розгляду справи не проявляє, за збереження його батьківських прав не турбується. Дитина вже відвідує школу, знає свої анкетні дані та цікавиться своїм походженням, а тому прокурор вважає, що з огляду на поведінку відповідача, позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився. 28.04.2026р. представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кравців Д.О. подала до суду письмове клопотання в якому просила проводити розгляд справи за її відсутності. Поданий до суду висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 підтримує.

Відповідач ОСОБА_3 в підготовчі та судові засідання неодноразово не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за останньою відомою адресою його місця реєстрації. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 58-59, 94-95, 123-124, 129-130).

Окрім цього, про час та місце розгляду справи ОСОБА_3 повідомлявся шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, а тому відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого сторона позивача в судовому засіданні не заперечували.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, заслухавши позицію прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 27 грудня 2018 року виконкомом Угорницької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . Прізвище дружини змінено на « ОСОБА_8 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.02.2021р. шлюб між сторонами було розірвано. Малолітнього сина залишено проживати разом з матір?ю. Після розірвання шлюбу прізвище дружини залишено « ОСОБА_8 ».

Постановою головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу ДВС від 08.02.2021р. було відкрито виконавче провадження № 64407640 щодо примусового виконання виконавчого листа № 346/5118/20, виданого 22.01.2021р. щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1600,00 грн. щомісячно, до досягнення ним повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 20.11.2020р.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у рамках виконавчого провадження № 64407640 сума боргу ОСОБА_3 станом на 01.07.2025р. становить 88587,00 грн.

Судом також встановлено, що 25.04.2023р. ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 ».

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 являються батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки т.в.о. заступника начальника Навчального центру підготовки підрозділів –начальника штабу Бутенка А. від 18.08.2025р. № 1582, ОСОБА_5 проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 20 травня 2020 року по даний час, на посаді головного сержанта 3-ї навчальної роти 1-го навчального батальйону.

Витягами з реєстру Отинійської селищної громади підтверджується, що ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Проте, як слідує з акт оцінки потреб сім?ї від 20.10.2025р. № 47.5-08/520, складеного фахівцем з соціальної роботи КЗ «МЦСС» ІФМР встановлено, що сім?я Когут проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 перебуває у другому шлюбі. В сім?ї виховується двоє дітей: ОСОБА_13 (від першого шлюбу) і новонароджена ОСОБА_14 (від другого шлюбу). Зі слів матері хлопчик з біологічним батьком не спілкується, останній участі в житті сина не приймає, матеріально не допомагає. У помешканні створені належні умови для проживання дітей та забезпечено їх базові потреби. Складні життєві обставини відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.04.2026р. було затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До вказаного висновку виконавчий комітет прийшов з урахуванням наступних встановлених обставин, які відображені в ньому та були підтверджені долученими до справи за клопотанням представника позивача від 20.07.2026р. письмовими доказами.

Так, згідно з інформацією від 20.10.2025р. № 181, наданою ЗДО (ясла-садок) № 20 «Росинка» ОСОБА_4 виховується в старшій групі «Барвінок». Зі слів вихователя, за час перебування хлопчика в ЗДО, вихованням дитини займається мама. ОСОБА_15 приймає активну участь у забезпечення освітнього процесу, цікавиться успіхами та досягненнями сина, відвідує батьківські збори, свята та інші заходи, які проводяться педагогами закладу. Батько ОСОБА_16 не приходить та не цікавиться успіхами ОСОБА_7 . ОСОБА_17 самостійний, життєрадісний, добрий, завжди доглянутий. З дорослими і дітьми не конфліктує. Проєктивна методика «Малюнок сім`ї» вказує на емоційну близькість дитини з батьками та сестрою. ОСОБА_18 намальований яскравими кольорами, що вказує на відсутність тривог, на гарний настрій та позитивний емоційний стан, життєву активність. Результати обстеження за методикою «Кольоровий тест відносин» вказує на задовільний стан ОСОБА_7 . Ставлення до батьків та сестри і самого себе є наступним: мама асоціюється з червоним кольором – сильний, впевнений, цілеспрямований; вітчим з синім – сумлінний, спокійний, дещо холодний; сестра з жовтим – активний, відкритий, товариський, веселий; а сам хлопчик з зеленим – самостійний, наполегливий, іноді впертий, напружений.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 08.12.2025 року, складеним працівниками Служби у справах дітей, за адресою: АДРЕСА_2 , житло розміщене на другому поверсі одинадцятиповерхового будинку, складається з двох житлових кімнат, кухні, коридору, роздільного санвузла, балкону. Умови проживання належні, житло облаштоване меблями та побутовою технікою. Дотримано чистоту та порядок. Для виховання та розвитку дитини є окрема кімната, яка облаштована спальним місцем для сну, шафою для зберігання речей відповідного віку та сезону. Також у ОСОБА_7 є іграшки, якими він грається. На даний час хлопчик відвідує ЗДО «Росинка». У квартирі проживаються, але не зареєстровані: ОСОБА_1 (мати) – ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 (вітчим, чоловік матері) – ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 (син), ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 (донька) – ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сім`я орендує житло. Стосунки у сім`ї дружні, довірливі, з дотриманням українських традицій.

Відповідно до листа Служби у справах дітей Отинійської селищної ради від 10.12. 2025 №161/11-32 відомо, що ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 – не проживає та не зареєстрований. Згідно з інформацією від матері ОСОБА_19 , у 2023 році він був виписаний з будинку. Зі слів матері, ОСОБА_20 проживає в місті Коломия. Під час телефонної розмови працівниками служби у справах дітей Отинійської селищної ради повідомлено ОСОБА_3 суть питання з якого звертається Служба у справах дітей. Батько підтвердив свою готовність до співпраці. Акт обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_3 складено не було, оскільки за вказаною адресою ОСОБА_3 не проживає, а його мати (під час візиту) була хвора та не дозволила зайти до будинку.

10.12.2025 року працівниками Служби у справах дітей здійснено телефонний дзвінок до ОСОБА_3 . В ході телефонної розмови з`ясовано, що ОСОБА_21 відомо про цивільний позов, він заперечує щодо позбавлення батьківських прав стосовно сина ОСОБА_7 . На даний час батько хлопчика проживає в м. Коломиї з другою жінкою. ОСОБА_20 зазначив, що бачився з сином останній раз коли йому було 8 місяців, оскільки мати не давала бачити його. Зі слів батька, аліменти оплачував до того часу, як почав відбувати покарання у місцях несвободи, на даний час не оплачує, тому що не працевлаштований. Батько вказав що надасть письмові пояснення до Служби у справах дітей.

У своїх письмових поясненнях від 22.12.2025 року ОСОБА_3 вказав, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, тому, що його колишня дружина не давала йому бачитися з дитиною та вимагала дуже великі кошти від нього і її сім`я йому погрожувала, що «посадить» якщо він не залишить її з сином. Зі слів ОСОБА_16 , через колишню дружину залишився в боргах і по сьогоднішній день винен, тому що все «брав на себе», а вона тратила і казала, що все на дитину.

Згідно з ЄДРСР за частковим співпадінням особи по ПІБ, вироком Коломийського районного суду від 06.10.2023 року (у справі №346/6311/12) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296 (хуліганство), ч.2 ст.186 (грабіж), ч.2,3 ст. 185 (крадіжка) Кримінального кодексу України, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до листа Відділу «Служби у справах дітей» департаменту надання соціальних та адміністративних послуг Коломийської міської ради від 09.02.2026 року №4/02.10.4.-26 відомо, що працівники служби здійснювали виїзд за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, обстежити умови проживання та поспілкуватися з громадянином не вдалося тому, що двері були зачинені. У телефонній розмові з ОСОБА_3 з`ясовано, що він не заперечує щодо позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 29.01.2026 року (протокол №2) та 04.03.2026 року (протокол №4) у присутності матері ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_3 про час та місце проведення засідання комісії належним чином повідомлений, на засідання комісії не з`явився.

Зі змісту психологічної характеристики емоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_4 , складеною спеціалістом ТОВ «Центр психологічної допомоги дітям «Серденько» вбачається, що із бесіди з хлопчиком встановлено, що йому 5 років, він проживає з мамою, молодшою сестрою та вітчимом, якого називає татом. Аналізуючи результати візуально-проективних методик, можна зробити висновок про позитивний емоційний клімат у родині. ОСОБА_7 демонструє доброзичливе ставлення як до мами, так і до тата (вітчима), приймає себе як важливу частину сімейної системи, впевнену, прийняту із чітко окресленим місцем. Його висловлювання і малюнки вказують на сильний емоційний зв?язок з вітчимом, якого він виокремлює у своїй внутрішній структурі родини, як фігуру батька. Образ мами асоціюється у нього з турботою, підтримкою, теплом. Родинна система у сприйнятті дитини є відкритою, дружньою, із чіткою ієрархією значущих дорослих. Загальний психоемоційний стан хлопчика є стабільним, без ознак внутрішньої напруги чи фіксації на психотравмуючих факторах. ОСОБА_7 проявляє емоційну включеність у сімейну взаємодію, сформовану прихильність до батьківських фігур, здатність до розрізнення й вербалізації власних емоцій. Спостерігається достатній рівень адаптації в колективі, орієнтація на соціальну взаємодію, що свідчить про сприятливий мікроклімат у сім?ї та наявність ресурсів для гармонійного розвитку. З огляду на результати дослідження, біологічного батька хлопчик не знає, не має з ним жодного емоційного чи психічного зв?язку і не ідентифікує як батьківську фігуру. Функцію тата у внутрішньому світі дитини посідає вітчим, якого він сприймає як рідного і з яким у нього сформовані довірливі, теплі стосунки. Спеціалістом рекомендовано зокрема підтримувати позитивний образ вітчима як значущої батьківської фігури, зміцнюючи довіру та прив`язаність. Поступово формувати у дитини реалістичне уявлення про сімейну структуру не акцентуючи на фігурі біологічного батька, якщо вона не має емоційного значення. Підтримувати емоційно стабільне, приймаюче середовище в родині, а також зберегти чітку позицію щодо відсутності зв`язку з біологічним батьком, аби не порушувати відчуття безпеки та цілісності у сприйнятті сім`ї дитиною.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

В частині 5 ст. 19 СК України вказано, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 протягом всього часу перебування справи в провадженні (з 22.08.2025 року) участі в судовому розгляді справи не приймав, відзив на позовну заяву до суду не подавав, тим самим своїх заперечень щодо пред`явленого до нього позову не висловив. При цьому, як зазначено у висновку Органу опіки та піклування: «У своїх письмових поясненнях від 22.12.2025 року ОСОБА_3 вказав, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав…». Разом з цим відповідач жодним чином не реалізував своє право на невизнання позовних вимог в суді, не вчинив активних дій щодо демонстрації бажання зберегти свої батьківські права щодо сина.

Отже, в даній справі суд враховує, що після фактичного припинення подружніх відносин сторін в 2020 році, малолітній син залишився проживати з матір?ю, а з відповідача були стягнуті аліменти на утримання дитини. Виконання обов?язку щодо сплати аліментів ОСОБА_3 належним чином не виконувалося, про що вказує долучений до справи розрахунок заборгованості.

Також встановлено, що востаннє відповідач бачив свого сина у восьмимісячному віці, після того свою дитину не провідував, його здоров?ям, навчанням та розвитком не цікавився. Жодних доказів в обґрунтування тієї обставини, що хтось чи щось перешкоджало батькові брати участь у вихованні дитини, суду не надано.

Таким чином, в даній справі вбачається, що відповідач, маючи реальну можливість виконувати свої батьківські обов`язки відносно малолітнього сина, зокрема, цікавитися його життям та майбутнім, матеріально допомагати, дбати про культурний та духовний розвиток, спілкуватися, сприяти в отриманні освіти, свідомо ухиляється від виконання таких обов`язків, оскільки жодних об`єктивних перешкод для виконання ним батьківських обов`язків, судом не встановлено. Відтак, самоусунувшись від виховання та утримання сина, ОСОБА_3 не виявляє у відношенні до нього батьківської турботи, що вказує на винне та неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків та нехтування своїми батьківськими обов`язками, у розумінні встановлених законодавчих положень.

З вище наведеного слідує, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та навіть будучи обізнаним про наявність судової справи про позбавлення його батьківських прав, не змінює своє відношення до дитини та не намагається заперечувати проти позову, що розцінюється судом як неможливість змінити поведінку відповідача по відношенню до малолітнього сина у кращу сторону.

Крім цього, суд враховує вік дитини (шість років) та ті обставини, що малолітній ОСОБА_13 фактично не знає свого біологічного батька, не має з ним між особистих стосунків, своїм рідним батьком вважає вітчима, що відображено в психологічній характеристиці психоемоційного стану та сімейних відносин, складеної спеціалістом Центру психологічної допомоги дітям «Серденько».

Суд зауважує, що враховуючи малолітній вік дитини з`ясування її думки щодо предмету спору безпосередньо судом в судовому засіданні не буде доцільним. Думка дитини була заслухана спеціалістом Центру психологічної допомоги дітям та відображена в письмових доказах (висновку органу опіки та піклування, психологічний характеристиці психоемоційного стану дитини тощо), враховується судом при ухвалені рішення, що відповідає позиції КЦС Верховного Суду викладеній в постановах від 16.02.2024 року у праві №465/6469/19, від 19.06.2024 в справі №372/3402/22.

За вищевикладених обставин, суд дійшов переконання, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина буде відповідати найкращим інтересам дитини, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Щодо судових витрат.

Згідно ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва №Д25-0729, укладеного між адвокатським об?єднанням «Юридична компанія «ЛІГАЛ ГРУПП» та ОСОБА_1 , додаток від 29.07.2025р. до Договору №Д25-0729 та розписки про отримання грошових коштів у розмірі 31400,00 грн. в якості оплати за послуги згідно Додатку від 29.07.2025р. до Договору №Д25-07-29 від 29.07.2025р.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

З огляду на наведене суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат у розмірі 31400,00 грн є завищеною порівняно з обсягом та складністю виконаної адвокатом роботи та характером спірних правовідносин.

При визначенні остаточного розміру витрат суд враховує, що адвокат здійснював правничий супровід спору, предметом якого було позбавлення батьківських прав. Даний спір з огляду на неприйняття відповідачем участі в його розгляді та відсутність будь-яких заперечень з його сторони, не передбачав необхідності для представника позивача аналізу значного обсягу доказів та законодавства, а судова практика в даній категорії справ є усталеною.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є розміром, який відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, а також є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, часом, необхідним для її виконання та значенням справи для позивача. Саме такий розмір, на переконання суду, забезпечує необхідний баланс між правом позивача на відшкодування понесених ним витрат та необхідністю недопущення покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря у зв`язку з оплатою правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 141, 150, 155, 164-166, 169, 171, 180, 182-184, 191 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п?ять тисяч) гривень.

Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя:Третьякова І. В.