Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №346/474/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/474/26

Провадження № 2/346/1297/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді Сольського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пігуляк В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Моцюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину.

В обгрунтування позову зазначила, що в провадженні Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області перебувало кримінальне провадження № 346/250/24, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091180000230 від 27 березня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 272 КК України. 24 липня 2025 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області було ухвалено та проголошено вирок по справі № 346/250/24 в кримінальному провадженні № 12022091180000230, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України яким: ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України та призначено йому покарання: у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади пов?язані з виконанням робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів устаткування підвищеної небезпеки на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 17 923 грн. 50 коп. витрат, пов?язаних з проведенням експертизи безпеки життєдіяльності. В задоволенні цивільного позову - відмовлено.

Позивач, є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, оскільки від злочину вчиненого ОСОБА_3 , її батько ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження несумісні з життям. Вироком суду встановлено, що ОСОБА_3 , працюючи відповідно до наказу N?162/ос (розпорядження) про переведення на іншу роботу від 01.09.2016 року, на посаді бригадира (звільненого) підприємства залізничного транспорту ВСП «Моторновагонне депо Коломия» ТНТС - 15 Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії Львівська залізниця, що за адресою м. Коломия, вул. Сотні Кривоноса, 10, Івано - Франківської області, будучи ознайомленим в установленому порядку з «Посадовою інструкцією бригадира (звільненого) підприємства залізничного транспорту ВСП «Моторовагонне депо Коломия» ТНТС - 15 Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії Львівська залізниця» від 10.01.2019, затвердженої начальником ВСП «Моторновагонне депо Коломия», «Інструкцією з охорони праці N?18 при роботі на висоті», затвердженої наказом № 45 від 19.02.2021 року начальником ВСП «Моторновагонне депо Коломия», «Переліком робіт підвищеної небезпеки на виконання яких необхідно видати наряд - допуск», затвердженого 20.02.2020 року начальником ВСП «Моторновагонне депо Коломия». року підписаного членом правління АТ «Укрзалізниця» Григорієм Бойком, який о 19 год. 23 хв. було надіслано Черкасу М.М., виконуючим обов?язки головного інженера служби приміських пасажирських РФ «Львівська залізниця» Кузьмаком Назарієм Ігоровичем, про оперативне навантаження 15 залізничних цистерн дизельним паливом із ресурсів ТНТС Коломия, залучив до виконання даних робіт поза робочий час машиніста насосної установки мого батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який прибув на територію «Моторовагонне депо Коломия» ТНТС -15, що за адресою м. Коломия, вул. Сотні Кривоноса, 10, Івано - Франківської області. Не повідомивши про виконання вказаних робіт з підвищеною небезпекою на той час начальника «Моторновагонне депо Коломия».

26.03.2022 року організовуючи виконання оперативного наказу №71 від 26.03.2022 року підписаного членом управління АТ «Укрзалізниця» Григорієм Бойком, який о 19 год. 23 хв. було надіслано Черкасу М.М., виконуючим обов?язки головного інженера служби приміських пасажирських РФ «Львівська залізниця» ОСОБА_5 , про оперативне навантаження 15 залізничних цистерн дизельним паливом із ресурсів ТНТС Коломия, залучив до виконання даних робіт поза робочий час машиніста насосної установки батька позивачки, ОСОБА_4 , який прибув на територію «Моторовагонне депо Коломия» ТНТС -15, що за адресою м. Коломия, вул. Сотні Кривоноса, 10, Івано - Франківської області. Не повідомивши про виконання вказаних робіт з підвищеною небезпекою на той час начальника «Моторовагонне депо Коломия» ОСОБА_6 . Після ОСОБА_3 провів згідно посадових інструкцій бригадира первинний інструктаж з питань охорони праці на робочому місці та керуючи виконанням робіт з підвищеною небезпекою, не повідомив про виконання робіт пов?язаних з підвищеною небезпекою відповідальну особу за видачу наряду - допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки, у зв?язку з цим наряд - допуску на виконання робіт з підвищеною небезпекою батьку, ОСОБА_4 , видано не було.

В ніч з 26 на 27 березня 2022 року ОСОБА_3 , приблизно о 24 год. 00 хв. залишив батька ОСОБА_4 при виконанні робіт з підвищеною небезпекою під час навантаження залізничної цистерни дизельним паливом із ресурсів ТНТС, на території «Моторовагонне депо Коломия», відлучився з місця проведення робіт, чим допустив порушення забезпечення виконання правил охорони праці, відповідно до вимог п. п. 2.8., 2.10, 4.5, та 4.6. «Посадової інструкції бригадира (звільненого) підприємства залізничного транспорту ВСП «Моторовагонне депо Коломия», в частині безпосереднього керування виконанням робіт з підвищеною небезпекою, контролю за використанням працівниками спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, забезпечення безпечних і здорових умов праці, які покладені на обвинуваченого, що стало наслідком падіння батька позивачки, під час наливу залізничної цистерни дизельним паливом на складі палива (THTC) з перехідної площадки зливної естакади з висоти - 3,3 м., на бетонну обмостку колії, у зв?язку із чим батько позивачки, ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження несумісні з життям.

В ході проведення огляду місця події 27.03.2022 року на території «Моторного депо Коломия» ТНТС - 15, що за адресою м. Коломия, вул. Сотні Кривоноса, 10, Івано - Франківської області, при огляді тіла ОСОБА_4 на місці події було зафіксовано відсутність на останньому спеціальних страхувальних засобів - запобіжного поясу та приладдя, що використовується для забезпечення безпеки при виконанні робіт на висоті.

Завдана внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою АТ «Укрзалізниця» особою, яка зобов`язана їх дотримувати, який дотримувати, який виконував трудові обов`язки на цьому підприємстві, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винуватим.

Діями засудженого ОСОБА_3 , позивачці завдано немайнових витрат, спричинених моральними стражданнями, які спричинили негативні зміни у її житті, від вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим, вона втратила батька, в результаті чого отримала важку психологічну травму, негативні переживання, та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні важкість виконання повсякденних обов?язків.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь моральну шкоду у сумі 900 000 грн. та понесені витрати на правничу допомогу.

11.03.2026 року представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав. Матеріалами справи, зокрема вироком Коломийського міськрайонного суду від 24.11.2025 у кримінальній справі №346/250/24 встановлено, що 26.03.2022 на виконання оперативного наказу № 71 від 26.03.2022, підписаного членом правління АТ «Укрзалізниця», про оперативне навантаження 15 залізничних цистерн дизельним паливом, машиніста насосної установки ВП «Моторвагонне депо Коломия» ОСОБА_4 було залучено до проведення робіт з наливу дизельного палива з 15 залізничних цистерн, що мали прибути у депо близько 23.00 год.

У 20.00 год 26.03.2022 ОСОБА_4 прибув на робоче місце, де зустрівся з ОСОБА_3 (бригадир ТНТС-15 ВП «Моторвагонне депо Коломия») , який ознайомив машиніста з вимогами наказу № 71, провів йому первинний інструктаж з питань охорони праці згідно інструкції з охорони праці № 18?про що зроблено відповідний запис у журналі.

О 23.10 год. 26.03.2022 були подані чотири цистерни для загрузки, після їх візуального огляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпочали роботи під залив цистерн. Дані роботи проводились при поривчастому вітрі в повній темряві, оскільки вуличне освітлення було відсутнє у зв`язку із воєнним станом з урахуванням світломаскувального режиму.

Близько 24.00 год, в процесі завантаження цистерн, що займає тривалий проміжок часу, ОСОБА_3 поїхав додому, а машиніст ОСОБА_4 залишився біля цистерн. Приблизно о 01.40 год. 27.03.2022 тіло машиніста ОСОБА_4 було виявлено стрільцем ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , який здійснював охорону депо, та почув звук падіння.

Матеріалами справи встановлено, що під час наливу залізничної цистерни дизельним паливом, машиніст насосної установи ОСОБА_4 , впав з перехідної площадки зливної естакади з висоти – 3.3. м. на бетонну обмотку колії в результаті чого отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям.

Висновком експертам за результатами проведення експертизи безпеки життєдіяльності у кримінальному провадженні N? 12022091190000230 від 17.10.2023 року, встановлено, що причиною настання нещасного випадку є невикористання ОСОБА_4 , засобів індивідуального захисту, відповідно до п.3.3.3 «Інструкції з охорони праці № 18 при роботі на висоті», затвердженої наказом № 45 від 19.02.2021 року, п. 1.6. «Інструкції з охорони праці № 21 для машиніста насосної установки», затвердженої наказом № 330 від 03.12.2021 року, при виконанні робіт з наповнення паливом залізничних цистерн, що призвело до падіння з висоти, внаслідок чого ушкодження несумісні з життям.

Дії потерпілого ОСОБА_4 в частині недотримання вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п. 1.13. затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 27.03.2007 № 62, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 4 червня 2007 року за № 573/13840 (НАОП 0.00-1.15-07) та п. 1.12. «Інструкції з охорони праці № 18 при роботі на висоті», затвердженої наказом № 45 від 19.02.2021 р., а саме в тому, що він не подбав про особисту безпеку і виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, знаходяться в причинному зв?язку з настанням події нещасного випадку.

Крім того, висновком експерта № 613 від 18.04.2022 року, встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні, у крові ОСОБА_4 , виявлено: етиловий спирт у концентрації - 1, 3 г/л. (проміле), в сечі - 0, 97 г/л. (проміле), що вказує на виражене погіршення координації рухів, реакцій, зниження критичності та підвищення ризику падіння.

Просив взяти до уваги той факт, що терміновість проведення робіт з наповнення цистерн, в ВП «Моторвагонне депо Коломия» АТ «Українська залізниця», в неробочий час, в темну пору доби, були викликані необхідністю збереження палива від ракетних обстрілів, які почались внаслідок війни.

Надані позивачем докази, в тому числі «психологічна характеристика», викликають обґрунтовані сумніви в тому, що погане самопочуття було викликане смертю батька, оскільки з моменту трагічної загибелі її батька до моменту звернення до спеціалістів минуло більше трьох років, що унеможливлює встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між смертю батька та її скаргами на здоров`я наведеними зокрема і в консультаційному висновку.

Враховуючи наведене вважає, що визначена позивачем сума моральної шкоди 900 000 грн. не відповідає принципу розумності та справедливості.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді від 23.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито загальне позовне провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

Протоколом судового засідання від 06.08.2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою судді від 24.09.2026 року справу прийнято до свого провадження після заміни складу суду.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що пройшло 4 роки як загинув її батько та вона досі не вірить, що його немає. Після події її болів шлунок, вона зверталася до психолога і психіатра, а також приймала антидепресанти.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Гринів Я.В. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що його довірителька зазнала непоправної втрати через смерть батька. Втратила близьку їй людину. Просила позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути на користь її довірительки ОСОБА_1 , заявлену нею суму 900 000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Моцюк В.В. заперечив щодо позову повністю з підстав, які зазначені у відзиві. Просив у позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши та перевіривши усі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.07.25 у справі № 346/250/24 бригадир ТНТС-15 ВП «Моторвагоние депо Коломия» ОСОБА_3 був визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого 4.2 ст. 272 КК України (змінений в частині призначення покарання Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.11.25 у кримінальній справі № 346/250/24).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 змінено в частині призначеного покарання. ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.272 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов?язані з організацією та забезпеченням дотримання правил безпеки на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності строком на 1 рік.

Пом`якшуючи покарання обвинуваченому суд апеляційної інстанції виходив з того, що ключовою причиною смертельного наслідку, як це встановлено експертизою, є необережні дії потерпілого, зокрема невикористання засобів індивідуального захисту та перебування потерпілого без страхувального спорядження.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 29.10.2025 року, виданого структурним підрозділом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_1 встановлено діагноз: змішаний тривожний та депресивний розлад з вираженими тривожним синдромом та частими панічними атаками. Причини такого стану позивачки не визначено.

Відповідно до психологічної характеристики від 15 вересня 2025 року встановлено, що після втрати близької людини ОСОБА_1 перебувала у стані гострої психологічної реакції на стресову подію. Стан на момент консультацій потребував психоемоційної підтримки, що й було рекомендовано.

Актом розслідування нещасного випадку (Форма Н-1/П), що стався 27.03.2022 від 26.04.2022 встановлено, що ОСОБА_4 знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.1.11 «Інструкції з охорони праці для машиніста насосної установки», затвердженої наказом начальника Моторвагонного депо Коломия 03.12.2021 року № 330, «Машиніст повинен дотримуватись: правил внутрішнього трудового розпорядку, особливо в частині заборони перебування на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння…» та не скористався запобіжним поясом, чим порушив вимоги п.3.3.3. «Інструкції з охорони праці №18 при роботі на висоті» затвердженої наказом від 19.02.2021 №45: «Роботи для проведення зливу ЗІЗ (пояс запобіжний, рукавиці гумові) на висоті 3,3 м. з естакади перехідної площадки на цистерну до бетонної обмостки колії».

Висновком комісії встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 під час проведення робіт з навантаження залізничних цистерн дизельним пальним, впав з висоти та помер внаслідок отриманих травм. На підстав п.52 підпункту 2 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 визнати випадок таким, що пов`язаний з виробництвом.

Мотиви з яких виходить суд та норми права.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Згідно ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Пунктом 1.11. «Інструкції з охорони праці для машиніста насосної установки» затвердженої наказом начальника моторвагонного депо Коломия 03.12.2021 року № 330 встановлено, що «Машиніст повинен дотримуватися: правил внутрішнього трудового розпорядку, особливо в частині заборони перебування на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння…».

Відповідно до вимог п.3.3.3 «Інструкції з охорони праці № 18 при роботі на висоті» затвердженої наказом від 19.02.2021р. № 45: «Роботи для проведення зливу або наливу нафтопродуктів виконуються у засобах індивідуального захисту ЗІЗ (пояс, запобіжний, рукавиці гумові) на висоті 3.3 м. з естакади перехідної площадки а цистерну до бетонної колії».

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова cуду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з положенням ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред?явити привільний позов до підозрюваного, обєинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, позов у кримінальному провадження розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв?язку цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред?явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред?явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо. Чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина 2 статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_4 настала під час проведення робіт з навантаження залізничних цистерн дизельним пальним, останній впав з висоти та помер внаслідок отриманих травм. Згідно висновку експерта за результатами проведення експертизи безпеки життєдіяльності у кримінальному провадженні №12022091190000230 від 17.10.2023 року, встановлено, що причиною настання нещасного випадку є використання ОСОБА_4 , засобів індивідуального захисту, затвердженої наказом № 45 від 19.02.2021 року, п.1.6. «Інструкції з охорони праці № 21 для машиніста насосної установки», затвердженої наказом № 330 від 03.12.2021 року, при виконанні робіт з наповнення паливом залізничних цистерн, що призвело до падіння з висоти, внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження несумісні з життям. Також висновком експерта № 613 від 18.04.2022 року, встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні, у крові ОСОБА_4 , виявлено: етиловий спирт у концентрації 1,3 г/л (проміле), що вказує на виражене погіршення координації рухів, зниження уваги, уповільнення реакцій, зниження критичності та підвищення ризику падіння. Отже, було встановлено, що ОСОБА_4 знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння. Ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.

Обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого у судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, урахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц міститься висновок про те, що «… визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».

Визначаючи розмір моральної шкоди, необхідно врахувати наявність грубої необережності та недбалості потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивачки, з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих обставинах, враховуючи засади розумності, пропорційності та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, слід врахувати, що позивачка без сумніву зазнала моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати батька, однак заявлений розмір моральної шкоди є дещо завищеним, тому, виходячи з принципу розумності і справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити в сумі по 100 000,00 грн.

Відшкодування моральної шкоди в такому розмірі, на думку суду, буде співмірним із спричиненою позивачці моральною шкодою та відповідатиме принципам розумності і справедливості й не матиме наслідком збагачення позивачки за рахунок відповідача.

Разом із тим, суд ураховує зміни до податкового законодавства, які набули чинності з 23.05.2020 згідно із Законом України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду.

Таким чином, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23.05.2020 звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Суд, уважаючи справедливою сатисфакцією стягнення із відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, тобто зменшуючи заявлений до стягнення розмір шкоди, вбачає за доцільне покласти на відповідача обов`язок із сплати податків та зборів фізичних осіб, а виплату позивачці визначеної судом шкоди провести без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачку звільнено від сплати судового збору при поданні позовної заяви, а тому на підставі ч.1, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої їй моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень, без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1 000 грн із зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 03680, вул.Єжи Гейдройця, буд. 5 м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя:Сольський В. В.