Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №344/7797/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7797/26

Провадження № 2/344/5054/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 серпня 2024 року у розмірі 34 183,67 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у жовтні 2017 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«УНІВЕРСАЛ БАНК» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга – переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank від 30.12.2021, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

30.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 30.08.2024, встановила мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором.

Банк 03.12.2025 направив відповідачеві повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим кредит став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості Банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами, а саме: санкції за порушення зобов`язань за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення): від 1 до 30 днів - штраф у розмірі 50 гривень, від 31 до 90 днів - штраф у розмірі 100 гривень, від 91 до 120* (210) днів - штраф, що розраховується за формулою: 100 гривень + 6,4 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому діє ставка 0,00001% річних. від 121 (211) дня до повного погашення (строк, після спливу якого формується Фінальний рахунок, що визначається Банком в односторонньому порядку, але не менше 120 днів з моменту настання прострочення виконання зобов`язання та не більше 210 днів) - штраф у розмірі 100 гривень та пеня у розмірі 6,4 % на місяць від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення виконання. При цьому діє ставка 0,00001% річних.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Універсал банк» за договором становить 34183,67 гривень, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом – 28 345,67 гривень, загальний залишок заборгованості за відсотками – 0,00 гривень, заборгованість за пенею – 5838,00 гривень, заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 0,00 гривень.

На даний час відповідач продовжує користуватись карткою monobank, ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.08.2024 у розмірі 34183,67,54 гривень та понесені судові витрати (а.с. 1-5).

03 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги визнає частково, виключно в межах фактично отриманого тіла кредиту у розмірі 21 116,29 гривень. Проти стягнення інших нарахованих сум (капіталізованих відсотків у розмірі 7 229,30 гривень та пені в розмірі 5 838,08 гривень) заперечує повністю з огляду на їхню необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства України.

Щодо необґрунтованого нарахування та капіталізації відсотків у розмірі 7229,30 гривень позивач зазначає суму заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 28 345,59 гривень. Проте, згідно з наданою позивачем детальною випискою, фактична сума отриманих та витрачених відповідачем коштів становить 21116,29 гривень (чистий залишок за лімітом картки у розмірі 19 116,29 гривень станом на червень 2025 року та сума отриманої розстрочки від 16.05.2025 в розмірі 2000,00 гривень за договором № N20.30.0016822176).

Різниця у розмірі 7 229,30 грн є нарахованими банком відсотками, які позивач протиправно капіталізував та об`єднав з основним боргом.

Також відповідач вважає нарахування позивачем пені у розмірі 5 838,08 гривень протиправним.

Окрім того, відповідач вказує, що вимушено перебуває за кордоном через безпекову ситуацію в країні, наразі перебуває у скрутному матеріальному та фінансовому становищі.

Не заперечує стягнути з неї на користь банку суму фактично отриманого тіла кредиту в розмірі 21 116,29 гривень, у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити повністю (а.с. 83, 108-110).

13 серпня 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що з аргументами, викладеними у відзиві на позов, позивач не погоджується та вважає їх необґрунтованими і такими, що не підтверджені положеннями чинного цивільного та цивільного процесуального законодавства. Відповідачем не спростовано факт укладення Договору, а також факт ознайомлення з Умовами та правилами в редакції від 30.08.2024.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. Сторонами договору було погоджено можливість коригування встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 500 000,00 грн, протягом всього строку користування кредитними коштами (п. 8 Розділу ІІ Умов). Згідно п. 1.3 Розділу ІІ Умов та Правил Клієнт погоджується з тим, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) Кредитний ліміт. Крім того, Позивачем надається до суду Довідка про наявність рахунку, якою підтверджується відкриття Відповідачем рахунку для користування кредитними коштами.

На підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за Договором становить 34183.67 гривень, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом – 28345.59 гривень; загальний залишок заборгованості за відсотками – 0,00 гривень; заборгованість за пенею – 5838,08 гривень; заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 0,0 гривень. З розрахунку заборгованості чітко вбачаються періоди виникнення боргу та факт того, що відповідач ухиляється від сплати заборгованості.

Окрім того, розрахунок підписаний уповноваженою на такі дії особою позивача та додатково засвідчений печаткою Акціонерного товариства «Універсал банк», що дає підстави вважати даний документ офіційним від імені банку та належним доказом по справі.

Крім того, відповідач весь період активно користувалась платіжною карткою, наявними на ній коштами, періодично здійснювала їх часткове погашення, тим самим визнавала факт існування договірних зобов`язань перед Акціонерним товариством «Універсал банк» в рамках банківської послуги «monobank». Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи виписками по аналітичних рахунках відповідача. Розрахунок заборгованості також є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Окрім того, розрахунок підписаний уповноваженою на такі дії особою позивача та додатково засвідчений печаткою Акціонерним товариством «Універсал Банк», що дає підстави вважати даний документ офіційним від імені банку та належним доказом по справі.

Враховуючи той факт, що інших розрахунків, зауважень до позову або доказів, які спростовують факт видачі кредиту, факт користування кредитними коштами, факт непогашення заборгованості, долучених відповідачем, матеріали справи не містять, розрахунок заборгованості наданий банком і Анкета-Заява є належними доказами існування боргу. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 99-104).

16 вересня 2026 року відповідачем по справі подано до суду заяву про визначення порядку виконання рішення суду та зменшення штрафних санкцій. У даній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з неї лише фактично отримане нею тіло кредиту в розмірі 21 116,29 гривень. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків 7 229,30 гривень та 5838,08 гривень відмовити повністю. Також розстрочити виконання рішення в частині стягнення тіла кредиту 21 116,29 гривень строком на 22 місяці, встановивши щомісячний платіж у розмірі 1000,00 гривень для перших 21 місяця та фінальний платіж у розмірі 116,29 гривень в останній місяць (а.с. 116-118).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 78).

Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 80-81).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте у вимогах позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача, просить позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, однак, подаючи до суду відзив на позовну заяву, просила суд здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 07 жовтня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Національний банк України 10 жовтня 2011 року видав Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» банківську ліцензію № 92 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 9).

Відповідач ОСОБА_1 користувалася платіжною карткою, про що свідчить виписка по рахунку (а.с.10-21).

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 30.08.2024 загальний розмір заборгованості становить 34183,67 гривень, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом – 28 345,67 гривень, загальний залишок заборгованості за відсотками – 0,00 гривень, заборгованість за пенею – 5838,00 гривень, заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 0,00 гривень (а.с. 23-24).

Акціонерне товариство «Універсал Банк» зареєстровано як юридична особа (а.с.26).

Статут Акціонерного товариства «Універсал Банк» (нова редакція) затверджено рішенням Єдиного Акціонера № 4-2025 від 10 липня 2025 року (а.с. 27).

30.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 30.08.2024 та, встановивши мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту НОМЕР_3 , та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 . Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Крім того, ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві просить встановити кредитний ліміт до 500000,00 гривень. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом (пункт 2). Також зазначила, що просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її даних згідно з договором. Також визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях (пункт 4) (а.с. 28-72).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між позивачем Акціонерним товариством «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок укладеного 30 серпня 2024 року договору про надання банківських послуг «Monobank», з запропонованими умовами якого ОСОБА_2 ознайомилася та погодилася.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами в належній формі було досягнуто згоди щодо істотних умов договору.

Проставлянням електронного підпису під цією анкетою-заявою відповідач:

- погодилась із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови;

- просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням простого електронного підпису або УЕП.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг.

Наявність правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи, а саме: підписаною відповідачем Анкетою-заявою від 30 серпня 2024 року, рухом коштів по кредитному рахунку позичальника із періодичним погашенням боргу, з якого слідує активне використання позичальником кредитної картки.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України зобов`язано позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач у повному обсязі виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідач неналежно виконувала взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 серпня 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за договором.

У пункті 3 Анкети-Заяви до Договору про надання банківських послуг від 30 серпня 2024 року зазначено, що сторони погодили сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1 % на місяць у разі виходу з пільгового періоду, що становить 62 дні.

Тому доводи відповідача про недосягнення домовленості щодо розміру відсотків за користування кредитом спростовуються підписаною відповідачем Анкетою – Заявою.

Окрім того, представником позивача було надано виписку про рух коштів по картці, яка містить інформацію про здійснені відповідачем операції по картці.

Як убачається з вказаної виписки про рух коштів по картці, відповідач активно користувалася рахунком, здійснювала з нього платежі, оплачувала різноманітні послуги, здійснював платежі у закладах торгівлі та харчування, переказувала грошові кошти, що на переконання суду свідчить про те, що відповідач безсумнівно розуміла зміст та характер надаваних їй банківських послуг, бо тривалий час користувалася наданим їй кредитним лімітом, здійснюючи використання наданих кредитних коштів для задоволення власних потреб.

У свою чергу, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Отже, надані банком виписка про рух коштів по картці відповідача та розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Натомість, відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, не надала суду доказів, які б спростовували визначений банком розмір заборгованості за наданим кредитом, як і не навела заперечень щодо неотримання та невикористання грошових коштів позивача.

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як передбачено у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором від 30 серпня 2024 року.

Розрахунок заборгованості за договором відповідачем не спростований.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, що виникли внаслідок укладання договору 30 серпня 2024 року, через порушення умов договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов`язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за наданим кредитом у розмірі 28345,59 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач серед іншого просить стягнути заборгованість за пенею.

Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (30 серпня 2024 року), отже на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України

Отже, суд вважає, що нарахування заборгованості за пенею у розмірі 5838,08 гривень є неправомірним, а відтак позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором, у матеріалах справи відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконала зобов`язання за укладеним договором, тому суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та приходить до переконання, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 серпня 2024 року в розмірі 28345,59 гривень, що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 28345,59 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № CF_141478 від 09 квітня 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 77).

Позовні вимоги задоволені частково на 82,92 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2207,66 гривень.

Щодо розстрочення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами третьою-четвертою статті 435 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

У той же час, згідно частини п`ятої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.

Так, відповідач ОСОБА_1 стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості у повній мірі на даний час не має, тому просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище, те, що на даний час проживає за межами території, що в сукупності ускладнює виконання, у зв`язку з чим просить суд про розстрочку виконання рішення суду.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що наявні підстави для розстрочення рішення суду, оскільки заявник не отримує достатнього доходу для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, при цьому протягом усього часу розгляду справи відповідач зазначала про те, що не має можливості сумлінно виконувати зобов`язання за укладеним договором, проте має намір виконати рішення добровільно.

Тому суд приходить до переконання, що слід заяву відповідача задовольнити частково, оскільки заявник просить розстрочити рішення суду поза межами строку, встановленого вимогами частини п`ятої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки вказана норма встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, виконання якого заявник просить розстрочити.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання відповідача повернути заборгованість позивачу шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення, шляхом стягнення з відповідача щомісячного платежу у розмірі 2546,11 гривень протягом 12 місяців з дня ухвалення рішення до 09 жовтня 2027 року.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 364, 636, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 серпня 2024 року в розмірі 28345,59 гривень (двадцять вісім тисяч триста сорок п`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, судовий збір у розмірі 2207,66 гривень (дві тисячі двісті сім гривень шістдесят шість копійок).

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2026 року по справі № 344/7797/26 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення рішення, шляхом стягнення з ОСОБА_1 щомісячного платежу по 2546,11 гривень (дві тисячі п`ятсот сорок шість гривень одинадцять копійок) до 09 жовтня 2027 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080 м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 09 жовтня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.