Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №344/141/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/141/26

Провадження № 2-а/344/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку оскарження та скасування постанови №3528 від 22.08.2024 року скасування постанови №3521 від 26.08.2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку оскарження та скасування постанови №3528 від 22.08.2024 року скасування постанови №3521 від 26.08.2024 року.

Позов мотивує тим, що є християнином віри євангельської, прийняв водне хрещення 02.07.2016 року, 09.07.2024 оновив дані через Резерв+. 15.08.2024 року був зупинений на блокпосту у м. Снятин, на вимогу представника поліції пред`явив військово-обліковий документ у якому був прочерк на місці дати проходження ВЛК, пояснив, що стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 і не було ні повістки, ні направлення на ВЛК. Після чого був затриманий і без протоколу затримання примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У приміщенні ТЦК просив замінити військовий обов`язок на невійськовий у чому йому було відмовлено. Написали направлення на ВЛК і примусово доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Номер направлення не знає, тому що працівники ТЦК не показували і не давали в руки жодних документів. Відмовився проходити ВЛК за що було складено протокол №1079 від 15.08.2024 року. У протоколі позивач зазначив, що не враховано його право на заміну військового обов`язку на невійськовий.

Після відмови пройти ВЛК був доставлений в Кіцманський ТЦК і через кілька годин відпущений. Надалі позивач направив у ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про неможливість мобілізації через релігійні переконання і заяву про надання відстрочки, листом з описом вкладення.

05.09.2024 року отримав відповідь на електронну адресу, згідно якої оскільки позивач належить до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявами потрібно звертатись саме до них.

04.12.2025 року на позивача було відкрито виконавчі провадження №79749943 та №79750194 і заблоковані рахунки, з чого він дізнався, що складено дві постанови та подвоєно суми штрафів.

Постанова №3528 від 22.08.2024 про відсутність військово-облікового документу, який у нього є і який був пред`явлений на вимогу працівника поліції. З постановою не був ознайомлений, дізнався про неї уже з відкриттям виконавчого провадження.

Постанова №3521 від 26.08.2024 про відмову від проходження ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач не погоджується з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 видав йому направлення на ВЛК, оскільки він знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки інші затримані, які пройшли ВЛК, в той же день були направлені в навчальні центри і ніхто вже не приймав їх заяви про відстрочку чи про альтернативну службу, попри наявне в них таке право (а.с.1-2).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року справу передано на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (а.с.15-16).

05.01.2026 року справа надійшла до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Пастернак І.А. (а.с.20-21).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.01.2026 року позовну заяву залишено без руху надавши позивачу строк на виправлення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали (а.с.22).

20.01.2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви (а.с.24).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.34).

06.04.2026 року представником відповідача подано відзив на позов, у задоволенні позовних вимог просить відмовити за безпідставністю.

Зазначає, що проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, а відмова від проходження ВЛК в особливий період вказує на небажання позивача виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки з метою забезпечення оборони України від військової агресії рф проти України в ході проведення мобілізаційних заходів щодо комплектування військових частин, одним з важливих завдань є визначення придатності військовозобов`язаних як мобілізаційного ресурсу для Збройних Сил України та впорядкування військового обліку.

Зважаючи на викладене, 15.08.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 направлення позивача для проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби було правомірним.

У зв`язку з відмовою позивача проходити медичне обстеження ВЛК, посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_7 15.08.2024 було складено протокол серія ЧРТЦК №1079. ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП з повідомленням часу, дати та адреси розгляду протоколу, примірник протоколу було вручено під підпис.

На розгляд протоколу ОСОБА_1 не з`явився, не скористався правом на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу. В подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження.

26.08.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №3521, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Постанова направлялася 21.11.2024 року засобами поштового зв`язку. З урахуванням викладеного строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовом щодо оскарження вищевказаної постанови закінчився 01.12.2024 року (а.с.39-46).

Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, скористався правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Як вбачається з витягу з Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 – військовозобов`язаний (а.с.14, 25-27).

Направленням ІНФОРМАЦІЯ_9 №2950 від 15.08.2024 солдат ОСОБА_1 направляється для встановлення придатності для проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ та ІВФ у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період (а.с.54).

Згідно акту про відмову в проходженні медичного огляду від 15.08.2024 року ОСОБА_1 15.08.2024 року отримавши направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії відмовився проходити медичну комісію (а.с.53).

Згідно постанови №3521 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_10 полковник ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 встановив, що матеріали адміністративної справ відповідають вимогам ст. 235 КУпАП, протокол складено правильно, правопорушник повідомлений про час і місце розгляду справи, права визначені ст.268 КУпАП роз`яснені, обставини, що виключають здійснення провадження, а також виключають адміністративну відповідальність визначені ст.18, 247 КУпАП, а також обставини визначені ст.34 КупАП відсутні. Наявні обставини, що обтяжують відповідальність, визначені п.5 ст.34 КУпАП, а саме вчинення адміністративного правопорушення в умовах надзвичайних обставин. ОСОБА_3 у визначену дату на розгляд адміністративної справи не з`явився, про поважність причин неявки в належний спосіб не повідомив.

Згідно обставин справи: 15.08.2024 о 14 год. 46 хв. ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, однак у Чернівецькому обласному збірному пункті м. Чернівці, військовозобов`язаний відмовився від проходження медичного огляду за направленням №2950. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП, у зв`язку з чим уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЧРТЦК №1079 від 15.08.2024.

Докази винуватості ОСОБА_1 посадовою особою уповноваженою на складання адміністративного протоколу додано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЧРТЦК №1079 від 15.08.2024 про скоєне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відповідно до якого у поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказано: «виконання військового обов`язку суперечить моїм релігійним переконанням, з 2016 року я є членом церкви, як віри євангельської п`ятидесятників, статус якої не дозволяє використання зброї», У графі пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності вказано «у протоколі не зазначено ст.35 Конституції України, де зазначено право на невійськову альтернативну службу на основі істинних релігійних переконань». Громадянину ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 26.08.2024 року о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_10 за адресою АДРЕСА_1 . У графі особа, яка ознайомлена з місцем і часом розгляду справи та другий примірник отримав стоїть підпис ОСОБА_1 .

Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. (а.с.3, 6-7, 51-52).

ОСОБА_1 22.08.2024 року скерував голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно довідки ОСОБА_1 є віруючим і з 02.07.2016 року після прийняття водного хрещення по вірі, належить до Церкви ОСОБА_4 П`ятидесятників м. Івано-Франківська, віровчення якої не допускає використання зброї та проходження військової служби (а.с.9-10).

На заяву від 22.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_11 надав відповідь, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку у них, для оформлення відстрочки необхідно стати на облік за місцем реєстрації місця проживання та подати належний об`єм документів з особистою участю (а.с.5).

24 лютого 2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 і на даний час в Україні діє особливий період.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Таким чином, представники ІНФОРМАЦІЯ_7 діяли в межах повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства, здійснюючи заходи оповіщення та призову громадян на військову службу.

Прийняття відповідачем рішення про проходження чи не проходження ВЛК позивачем є в компетенції відповідача, це його дискреційні повноваження, які чітко визначені законом і не можуть залежати від бажання чи його відсутності у призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 74 Порядку № 560 (в редакції на дату та час вчинення правопорушення) передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Позивач зазначає, що відмовився від проходження ВЛК, оскільки не враховано його право на заміну військового обов`язку на невійськовий, що і слугувало підставою для складення стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, а в подальшому - винесенню спірної постанови.

Згідно переліку релігійних організацій та Положення про порядок проходження громадянами альтернативної (невійськової) служби, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 № 2066 Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України, Про альтернативну (невійськову) службу до зазначеного переліку входить і релігійна організація Християни віри євангельської.

Відповідно до переліку, затвердженого постановою КМУ від 10.11.1999 №2066, Християни віри євангельської належать до релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Відповідно до ст.35 Конституції України громадянином України мають право на свободу світогляду і віросповідання. При цьому, у разі виконання військового обов`язку, що суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку може бути замінене альтернативною (невійськовою) службою, про що вказано у Законі України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Відповідно до положень ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надання відстрочки від призову під час мобілізації особам по релігійним переконанням не передбачено як і урегулювання інших питань, що входять до змісту військового обов`язку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України» від 13.03.2013 № 180 внесено відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 № 2066, зокрема, ліквідовано Комісію у справах альтернативної (невійськової) служби України при Кабінеті Міністрів України і такі комісії створені при місцевих державних адміністраціях.

Відповідно до ст.12 Закону України № 1975-ХІІ «Про альтернативну (невійськову) службу» рішення про направлення громадянина на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори приймається місцевою державною адміністрацією у разі встановлення істинності релігійних переконань і видається заявнику.

Тобто, повноваження щодо вирішення питань проходження громадянами альтернативної (невійськової ) служби, звільнення від такої і ін., передано місцевим державним адміністраціям.

Для вирішення питань проходження альтернативної служби громадяни особисто подають письмову заяву до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання.

Відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації зобов`язаний прийняти заяву військовозобов`язаного про звільнення від призову на військові збори та у письмовій формі повідомити громадянина про дату його явки на засідання відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації (стаття 10 ). Заява про звільнення від призову на військові збори розглядається протягом 14 календарних днів після її надходження в присутності громадянина (стаття 11).

Відповідно до затвердженого постановою Кабміну України від 10.11.1999 року № 2066 «Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю» клопотання про направлення на альтернативну службу (замість строкової військової служби) або про звільнення від призову на військові збори відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації розглядає індивідуально стосовно кожного заявника, оцінюючи наведені ним докази своїх релігійних переконань.

У п.15 зазначеної постанови передбачено що таке рішення протягом 5 календарних днів в обов`язковому порядку надсилається до військового комісаріату, а також видається заявникові.

Позивачем не надано доказів звернення із заявою до комісії у справах альтернативної (невійськової) служби про направлення його на альтернативну службу, про звільнення від призову на військові збори чи про звільнення від призову за мобілізацією, тому відповідач, діючи в межах правового поля та наданих йому повноважень, відповідаючи за виконання своїх обов`язків, на законних підставах притягнув позивача до адміністративної відповідальності, винісши оскаржувану постанову №3521 від 26.08.2024.

Про необхідність пройти ВЛК позивача було повідомлено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_7 , коли він безпосередньо перебував там. У разі незгоди із направленням на медичний огляд ВЛК позивач мав право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що він вчасно оновив свої військово-облікові дані, оскільки до відповідальності останнього притягнуто через відмову проходити ВЛК, а не через не оновлення військово-облікових даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП а саме за відмову від проходження ВЛК, і накладення на нього адміністративного стягнення.

Щодо посилання позивача, що його не було повідомлено жодним чином про наявну постанову, а тому вважає незаконним подвоєння суми штрафу, варто зазначити, що у протоколі було вказано дату та час розгляду адміністративної справи, на розгляд якої позивач не з`явився, 21.11.2024 року ОСОБА_1 направлено постанову засобами поштового зв`язку за адресою, яка зазначена позивачем при оновленні військово-облікових даних.

Враховуючи наведене вище, відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування постанови №3521 від 26.08.2024 року.

Що стосується позовних вимог в частині скасування постанови №3528 від 22.08.2024 варто зазначити наступне.

Згідно постанови №3528 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_10 полковник ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 встановив, що матеріали адміністративної справ відповідають вимогам ст. 235 КУпАП, протокол складено правильно, правопорушник повідомлений про час і місце розгляду справи, права визначені ст.268 КУпАП роз`яснені, обставини що виключають здійснення провадження а також виключають адміністративну відповідальність визначені ст.18, 247 КУпАП, а також обставини визначені ст.34 КупАП відсутні. Наявні обставини, що обтяжують відповідальність, визначені п.5 ст.34 КУпАП, а саме вчинення адміністративного правопорушення в умовах надзвичайних обставин. ОСОБА_3 у визначену дату на розгляд адміністративної справи не з`явився, про поважність причин неявки в належний спосіб не повідомив.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи у зв`язку з відсутністю військово-облікового документа ОСОБА_1 15.08.2024 був доставлений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_12 для складання адміністративного протоколу, що узгоджується з вимогами ст.259 КУпАП, п.16 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560.

Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. (а.с.4).

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

П.п. 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №559).

Згідно п. 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації) та у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Згідно п. 6 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Згідно п. 7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду (далі - QR-код військово-облікового документа).

Згідно п. 8-1, 8-2 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. QR-код військово-облікового документа містить відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 7, 8, 11-13, 17 пункту 8 цього Порядку. Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього. Військово-обліковий документ в електронній формі може бути роздрукований. У такому випадку він повинен містити QR-код військово-облікового документа, придатний для зчитування. Формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.

Пункт 9 Порядку № 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Отже, Порядком №559 визначено, що військово-обліковий документ створюється в електронній та/або паперовій формі.

Також суд враховує лист Міністерства оборони України від 31.07.2024 щодо офіційного роз`яснення юридичної сили електронного та паперового військово-облікового документу, в якому вказано, що наявність у особи військово-облікового документа в електронній формі, наприклад, у відповідному застосунку мобільного телефону, або у вигляді роздрукованого військово-облікового документу з QR-кодом, є рівнозначним військово-обліковому документу у паперовій формі, оскільки усі вони мають однакову юридичну силу.

Крім того, суд зазначає, що уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов`язані з 17.07.2024 здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним вчасно оновлено військово-облікові дані в мобільному додатку «Резерв +» і тому він мав електронний військово-обліковий документ.

Доказів неможливості відповідачем перевірити інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача матеріали справи не містять і відповідачем суду не надані, як і не надано доказів здійснення відеофіксації факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Отже, відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його уповноваженій особі. Таким чином, судом не встановлено обставин щодо порушення ОСОБА_1 вимог ч. 6 ст. 22 Закону України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).

Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме непред`явлення військово-облікового документа за вимогою уповноваженого представника не доведено належними та допустимими доказами відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини.

При обґрунтуванні рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При вирішенні питання стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено частково, з урахуванням положень ч. 1 ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 8, 9, 11, 71-79,194,241-244, 246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 286, 292, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанов про адміністративні правопорушення №3528 від 22.08.2024 року та №3521 від 26.08.2024 року.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №3528 від 22.08.2024 року – задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №3528 від 22.08.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 - сплачений судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №3521 від 26.08.2024 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 09.10.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.