Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №344/3607/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3607/26

Провадження № 2/344/3606/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Клюба Павло Родіонович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Клюба Павло Родіонович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Позов мотивує тим, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.11.2025 року кримінальне провадження № 12020095010000659 щодо ОСОБА_3 , який обвинувачувався за ч. 2 ст. 296 КК України закрито на підставі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно до обвинувального акту 12.11.2020 року о 00 год. 40 хв. ОСОБА_4 , діючи в групі осіб, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок в дворі будинку АДРЕСА_1 , спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_5 . ОСОБА_4 , усвідомлюючи те, що перебуває у громадському місті, грубо порушуючи громадський порядок, наніс ОСОБА_1 удар кулаком лівої руки в ділянку голови останнього, а після того як той впав, наносив удари ногами в різні частини тіла. Вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.2 ст. 286 КК України підтверджується обвинувальним актом від 11 листопада 2021 року, виписками з лікувальних закладів, висновком експерта № 47 від 04.06.2021 року, протоком допиту ОСОБА_1 , протоколом допиту ОСОБА_6 , протоколом допиту ОСОБА_7 . Протиправними діяннями ОСОБА_3 крім матеріальної ОСОБА_1 заподіяно моральну (немайнову) шкоду.Протиправні дії ОСОБА_3 стали для причиною: - сильного стресу, він на протязі тривалого часу перебував в стані пригнічення, депресії і дискомфорту; - погіршення мого самопочуття, втрати спокою та сну, головних болях; - позбавили можливості вести звичний спосіб життя. Своїми діями ОСОБА_4 вразили його честь і гідність, заподіяли моральні страждання. Заподіяну моральну шкоду спричинену ОСОБА_8 оцінює в 200 000 гривень. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4129,40 грн, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн.

28.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. ОСОБА_4 заперечує факт вчинення 12.11.2020 року о 00 год. 40 хв. в групі осібвідносно ОСОБА_1 хуліганських дій та спричинення йому тілесних ушкоджень. Вказує, що обвинувальний акт не є доказом вчинення вини особи. В ухвалі суду від 24.11.2025 року не зазначено жодного твердження про те, що суд встановив, що ОСОБА_4 вчинив вказане правопорушення і на підставі яких доказів суд дійшов таких висновків. Оскільки в ухвалі суду не міститься висновків про вину ОСОБА_3 у вчиненні вказаного правопорушення передбаченого ч.2 ст.296 КК України, вказана ухвала суду не може підтверджувати його вину. Крім того, долучений до матеріалів справи протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 10.07.2021 року є повторним. Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 допитувався неодноразово. Суду не надано усіх протоколів допиту ОСОБА_1 з яких можна було б побачити, який був останнім і який саме протокол необхідно брати до уваги. Також зазначив, що в момент конфлікту, потерпілий ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння середньої важкості. При середньому ступені алкогольного сп`яніння може наростати порушення координації всіх рухів, що могло спричинити падіння на сходи які ведуть до підвалу.

У даній справі позивач пред`явив позов до ОСОБА_3 у якому зазначив, що останнім завдано йому майнову шкоду в сумі 4129,40 грн. та моральну в сумі 200 000 грн. Разом з тим, така позиція позивача є непослідовною та суперечливою тій позиції, яку він підтримував у кримінальній справі. В межах кримінальної справи №344/18259/21 позивачем було пред`явлено позов про відшкодування шкоди до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . У позовній заяві в межах кримінального провадження, позивач зазначав, що майнова шкода в сумі 4129,40 грн. завдана двома співвідповідачами, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Також у позовній заяві в межах кримінального провадження, позивач зазначав, що діями ОСОБА_3 йому завдано моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. Відповідачу незрозуміло, чому на даний час позивач перекидає завдану йому майнову шкоду на нього одного, якщо в попередній редакції позовної заяви, ОСОБА_1 стверджував, що вказану шкоду завдано спільними діями кількох осіб. Також відповідачу незрозуміло, чому позивач просить стягнути з нього моральну шкоду в сумі 200 000 грн., якщо в попередній редакції позовної заяви, ОСОБА_1 , оцінював її у розмірі 100 000 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.50-54).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2021 року складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за № 12020095010000659 від 12.11.201 року, по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч.1 ст.121 КК України та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України (а.с.9-15).

24.11.2025 ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відповідача ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрити на підставі пункту 1 частини 2 ст.284 КПК України. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без розгляду. Роз’ яснити право цивільного позивача на заявлення цивільного позову в порядку цивільного судочинства (а.с.5-8).

Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в такому разі потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином шкоди в порядку цивільного судочинства, бо за змістом статті 49 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Відповідний висновок виклав Верховний Суд в постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, провадження № 51-1491км19, від 17 листопада 2020 року у справі №333/6733/16-к, провадження № 51-4179км20, ухвалах від 02 грудня 2020 року у справі №509/4247/17, провадження №51-5696ск20, від 27 січня 2021 року у справі №140/1547/15-к, провадження №51-336ск21, від 19 березня 2021 року у справі №451/1380/17, провадження №51-1253ск21.

Так, згідно частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Звільнення від кримінальної відповідальності з підстав ч.1 ст.49 КПК України не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, що кореспондується з положеннями ч.1 ст.1177 ЦК України та ч.1, 7 ст.128 КПК України. Водночас за змістом ч.6 ст.82 ЦПК України, не лише вирок, але і ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду у цивільному провадженні виключно в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом встановлено, що кримінальне провадження щодо відповідача було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме через збіг строків притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ч.2 ст.296 КК України.

Таким чином, закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п.1 ч.2 ст.284 КПК України) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодування заподіяної її діяннями шкоди.

Загальні положення відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

В силу положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Судом з`ясовано, що внаслідок отриманих травм стан здоров`я позивача погіршився і він проходив лікування.

Так, згідно висновку експерта № 47 від 04.06.2021 у ОСОБА_1 були тілесні ушкодження: закрита черепно-мозково-лицева травма з забоєм головного мозку легкого ступеня, множинними переломами кісток мозкового та лицевого черепа (надочноямкового краю лобної кістки, зовнішньої та внутрішньої пластинок лобної пазухи, всіх стінок лобної орбіти, луски скроневої кістки, верхньої та латеральної стінок основного синуса, лобового відростка виличної кістки, виличної дуги у двох місцях, великого краю клиноподібної кістки, верхньої, передньої та задньо-латеральної стінок гайморової пазухи), забійною раною надбрівній ділянці зліва, з переходом на ліву брову (про що свідчить наявність рубця в цій ділянці), синцями в ділянках обох очей, підкон`юнктивальним крововиливом лівого очного яблука, саднами тім`яно-скроневої ділянки зліва та виличної ділянки зліва; рана лівої нижньої кінцівки; синці в ділянках правої нижньої кінцівки та садно в ділянці долонної поверхні 1-го пальця лівої кисті, які можуть відповідати терміну вказаному у постанові. Закрита черепно-мозково-лицева травма з забоєм головного мозку легкого ступеня, множинними переломами кісток мозкового та лицевого черепа (надочноямкового краю лобної кістки, зовнішньої та внутрішньої пластинок лобної пазухи. всіх стінок лобної орбіти, луски скроневої кістки, верхньої та латеральної стінок основного синуса, лобового відростка виличної кістки, виличної дуги у двох місцях, великого краю клиноподібної кістки, верхньої, передньої та задньо-латеральної стінок гайморової пазухи), забійною раною надбрівної ділянки зліва, з переходом на ліву брову (про що свідчить наявність рубця в цій ділянці), синцями в ділянках обох очей, підконюнктивальним крововиливом лівого очного яолука, саднами тім`яно-скроневої ділянки зліва та виличної ділянки зліва, згідно п.2.1.1 «а». «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до тяжких тілесних ушколжень, які небезпечні для життя; рана лівої нижньої кінцівки, згідно п.4.6 та п 2.3.1 «а» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я. синці в ділянках правої нижньої кінцівки та садно в ділянці долонної поверхні 1-го пальця лівої кисті згідно, п. 2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження (крім рани лівої нижньої кінцівки), утворились від дії тупих твердих предметів. Беручи до уваги множинність, важкість та локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 можна думати, що закрита черепно-мозково-лицева травма могла утворитись внаслідок нанесення удару тупим твердим предметом в ділянку обличчя зліва (ліва очна ділянка), при цьому могли утворитись переломи кісток мозкового та лицевого черепа , з послідуючим падінням на площину та ударом до такого ділянками долонної поверхні 1-го пальця лівої кисті та правого колінного суглобу; синець задньої поверхні правого стегна міг утворитись як при нанесенні удару тупим твердим предметом у вказану ділянку, так і при вказаною ділянкою до такого. Так , як в медичних документах морфологічна характеристика рани лівої нижньої кінцівки не вказана, вирішити питання від дії якого предмета вона утворилась немає можливості. В зв`язку з тим, що на комісійну судово-медичну експертизу рентгенограми лівої нижньої кінцівки та 1-го пальця лівої кисті не надані, вирішити питання про наявність переломів кісток 1-го пальця лівої кисті та лівої нижньої кінцівки, немає можливості. Згідно даних медичної карти амбулаторного хворого КНП «ЦПМКДД» СП «Міська поліклініка №5» ІД 634400, у ОСОБА_1 є захворювання: «Двобічний гонартроз II-III ст з больовим синдромом. Лівобічний деформуючий артроз лівого гомілково-ступневого суглоба ІІІ ст з вираженим больовим синдромом та порушення функції опори та ходи.», які згідно п.4.7 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»: «Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження, а також інші наслідки ушкодження, що обумовлені не власне характером цього ушкодження, а випадковими обставинами /наприклад, алкогольним сп`янінням, правцем/, індивідуальними особливостямо: організму /наприклад, гемофілією/, дефектами надання медичної допомоги тощо не повинні враховуватися при оцінці ступеня тяжкості...» не можуть піддаватись оцінці при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.16-21).

З висновку спеціалістів від 14.01.2022 року вбачається, що основною версією травми ОСОБА_1 являється не заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок його побиття сторонніми людьми, а виникнення їх під час падіння в сходовий проліт. На погляд експертів потерпілий під час втечі від побиття на неосвітленій території, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вдарився лівою гомілкою об ребристий край огорожі (парапету) та впав у сходовий проліт з наступним неконтрольованим рухом тіла по його сходинкам. Цю версію підтверджують наявність забитих лінійних ран на обличчі та лівій гомілці, довжники яких майже горизонтальні, заднення шкіри на лівій половині обличчя та волосяній частині голови, наявність перелому надочноямкового краю лобної кістки відповідно рані на голові. Для остаточного підтвердження цієї версії необхідно провести комплекс додаткових досліджень, а саме: ретельне дослідження всіх медичних документів, повторне проведення комп`ютерної томографії голови, додатковий огляд місця події, судово-криміналістичне дослідження одягу та взуття, встановити характер ушкоджень, які підтверджують ступінчасте падіння на сходовому марші, розмежувати які ушкодження виникли в процесі ударів, а які в процесі падіння після ударів і тертя об виступаючи предмети (парапет, сходинки), встановити які ушкодження виникли в момент зіткнення тіла з краєм парапету, а які з поверхнею приземлення, визначити варіант приземлення (голова, тулуб, верхні та нижні кінцівки тощо). Характер і локалізація виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень дає підставу вважати, що вони не могли виникнути внаслідок падіння з положення стоячи на площину. Оцінка даних рентгенографії та медичної документації на ОСОБА_1 не виявило порушень анатомічної цілості кісток склепіння та основи черепа, що також підтверджується відсутністю функціональних патологічних змін, характерних для переломів кісток основи та склепіння черепа (збережена свідомість та пам`ять, відсутність носової кровотечі та ліквореї, відсутність вогнищевої неврологічної симптоматики, збереження нюху, не дотримання тощо), що підтверджується також терміном лікування в суворого ліжкового режиму нейрохірургічному відділенні протягом менш ніж однієї доби та виставленим діагнозом: "Струс головного мозку. Забійна рана лівої брови. Перелом кісток лівої орбіти. Лінійна рвана рана лівої підколінної ділянки...". Зроблені лікарем-радіологом медичного центру "Альтмед" висновки про наявність множинних переломів кісток склепіння та основи черепа не підтверджені об`єктивними даними (відсутність внутрішньочерепних крововиливів в ділянках можливих переломів). Крім того, даний висновок не є діагнозом, а потребує подальшого консультування з лікуючим лікарем, який направив пацієнта на обстеження. Тому висновки, лікаря медичного центру "Альтмед" щодо наявності порушень цілісності кісток черепа не можуть бути прийняті як єдиний вичерпний повинні оцінюватись в комплексі з іншими результатами інструментального та клінічного обстеження. Аналіз вивчених матеріалів дає підставу сумніватися в наявності такої гострої важкої черепно-мозково-лицьової травми, як забій головного мозку та множинні переломи кісток мозкового та лицевого черепа, тому що така травма повинна супроводжуватись значними функціональними патологічними розладами, а саме: загальномозковими симптомами, стовбуровими порушеннями, симптомами ураження черепних нервів, оболонковими симптомами, а також кровотечею і ліквореєю з носа, вух, рота і носоглотки. Крім того, відсутні будь-які дані про тяжкі наслідки травми у ОСОБА_1 та його інвалідізацію (а.с.57-74).

Відповідно до висновку експерта №6/47-2021-Д, у ОСОБА_1 були тілесні ушкодження: закрита черепно-мозково-лицева травма з забоєм головного мозку легкого ступеня, множинними переломами кісток мозкового та лицевого черепа (надочноямкового краю лобної кістки. зовнішньої та внутрішньої пластинок лобної пазухи, всіх стінок лобної орбіти. луски скроневої кістки. верхньої та латеральної стінок основного синуса, лобового відростка виличної кістки, виличної дуги у двох місцях. великого краю клиноподібної кістки, верхньої, передньої та задньо-латеральної стінок гайморової пазухи), забійною раною надбрівній ділянці зліва, з переходом на ліву брову (про що свідчить наявність рубця в цій ділянці), синцями в ділянках обох очей, підкон`юнктивальним крововиливом лівого очного яблука, саднами тім`яно-скроневої ділянки зліва та виличної ділянки зліва; рана лівої нижньої кінцівки; синці в ділянках правої нижньої кінцівки та садно в ділянці долонної поверхні 1-го пальця лівої кисті. В зв`язку з тим, що морфологічна характеристика (кути, кінці, дно) рани в ділянці лівої нижньої кінцівки в наданих на експертизу медичних документах (догоспітальний протокол №9079 в медичній карті стаціонарного хворого №1441120 КНП «ОКЛ ІФ ОР») не вказана, первинна судово-медична експертиза ОСОБА_1 проводилась на 4-у добу від моменту спричинення тілесних ушкоджень, вирішити питання про характер та механізм її утворення, немає можливості, решта вище вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів. Враховуючи характер, кількість та локалізацію зовнішніх тілесних ушкоджень (точок прикладання сили) в ділянці голови, наданих медичних документів та матеріалів кримінального провадження № 344/18259/21, №l-кп/344/366/23, можна вважати, шо зазначена вище відкрита черепно-мозково-лицева травма могла утворитись як при нанесенні удару тупим твердим предметом яким могли бути кулак руки, носок ноги, голова, так і інші тупі тверді предмети в ділянку обличчя зліва (ліву очницю, виличну та надбрівну ділянки зліва), так і при ударі зазначеною ділянкою обличчя об тупий твердий предмет. Садна тім`яно-скроневої ділянки зліва та долонної поверхні 1-го пальця лівої кисті, синці в ділянках правого ока, правої нижньої кінцівки (передня поверхня коліна, задня поверхня верхньої третини стегна), утворились від дії (удар, ковзання) тупих твердих предметів , як при нанесенні ударів такими у вказані вище ділянки, так і при ударах тім`яно-скроневою ділянкою зліва, ділянкою правого ока, передньою поверхнею правого коліна, задньою поверхнею верхньої третини правого стегна, долонною поверхнею 1-го пальця лівої кисті до таких. Розташування тілесних ушкоджень на різних протилежних ділянках тіла виключас можливість утворення їх при одномоментному падінні тіла на площину. Достовірних судово-медичних даних для вирішення питання які з вище описаних тілесних ушкоджень утворилися від нанесення ударів тупими твердими предметами, а які від ударів ділянками голови, лівої верхньої та правої нижньої кінцівки до таких при наступному падінні, падіннях, зокрема у сходовий проліт немає (відсутні дані медико-криміналістичної експертизи одягу в який був одягнений ОСОБА_1 в момент отримання тілесних ушкоджень, судово-імунологічної експертизи одягу та взуття нападників, не проведено огляд місця події безпосередньо після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 з фіксацією та вилученням біологічного матеріалу (крові потерпілого на елементах сходової клітки, паралету, стін та інш.). В зв`язку з тим, що на комісійну судово-медичну експертизу рентгенограми лівої нижньої кінцівки та 1-го пальця лівої кисті не надані, вирішити питання про наявність переломів кісток 1-го пальця лівої кисті та лівої нижньої кінцівки, немає можливості (а.с.79-100).

Судом з`ясовано, що внаслідок отриманих травм стан здоров`я позивача погіршився і він проходив лікування.

Поряд з цим, стороною відповідача не спростовано, що завдана позивачу шкода не пов`язана із кримінальним провадженням про обвинувачення відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, тобто не доведено, обставин, які б виключали відповідальність відповідача.

Інші докази надані відповідачем, а саме потоколи допиту потерпілого, проведення слідчого експеременту не спростовують висновків суду, відтак суд вважає, що підставність позовних вимог належними та допустимими доказами не спростована.

На підтвердження позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди позивачем надано виписки із медичної карти стаціонарного хворого із зазначенням діагнозу, призначеного лікування, відомості про стан здоров`я на час виписки та рекомендацією лікаря щодо подальшого лікування, та копії квитанцій про оплату медикаментів (а.с.22, 23, 24, 25-26).

Дослідивши надані позивачем копії фіксальних чеків з цінами на придбання медикаментів, суд вважає, що деякі із чеків є не четабельними, та не містять доказів, що саме було придбано позивачем та за яку суму.

Таким чином, в результаті вчинення хуліганства ОСОБА_2 , під час якого ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження, позивачу заподіяно майнові збитки, а саме на лікування, позивачем було витрачено на придбання лікарських засобів на суму 1854 грн. 29 коп., що підтверджується фіскальними чеками (а.с.25-26).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення в розмірі суму 1854 грн. 29 коп., оскільки саме такий розмір матеріальної шкоди підтверджений належними та допустимими доказами.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Отже моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, ЦК не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головне - щоб за їх допомоги можна було вимірити глибину і тривалість страждань (для людей).

Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, вона відшкодовується одноразово.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Як зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61/1132св22).

З урахуванням встановлених обставин справи та розподілу тягаря доказування, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди, яка виразилася у протиправній поведінці щодо нього, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв`язок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності та його вини в завданні такої моральної шкоди.

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з огляду на засади розумності та справедливості, враховуючи характер правопорушення, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які призвели до погіршення здоров`я позивача, сильного стресу, погіршення самопочуття, втрати сну, головних болей, вимушених змін в організації життя, суд вважає, що сума у розмірі 30 000,00 грн. з відповідача є достатнім розміром відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1854 грн. 29 коп. та моральної шкоди в розмірі по 30 000,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано ордер на надання правничої ( правової ) допомоги; опис виконаних робіт від 24.02.2026 року та квитанція №03/26 від 24.02.2026 року про сплату 10 000 грн. (а.с.33,34,35).

Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №22/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 п.2, п.6 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як позивач у справі про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я та як позивач у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За такого судовий збір в розмірі 1 331,20 грн грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 23, 1167, 1177 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Клюба Павло Родіонович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням — задоволити частково

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 - матеріальну шкоду у розмірі 1854 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 29 копійок, та моральну шкоду у розмірі 30 000 ( тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 – витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 ( десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 – 1331,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 09.10.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.