Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №344/15917/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15917/26

Провадження № 2-а/344/179/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Соболик Оксана Василівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №R480460 від 15.04.2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №R480460 від 15.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Позов мотивує тим, що 15.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 складено постанову №R480460 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Підставою для її складання було невиконання ОСОБА_1 вимог ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. ОСОБА_1 вважає, що дана постанова є незаконною та винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню за таких підстав.

Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається із військово-облікового документу, сформованого у застосунку «Резерв +» він є особою з інвалідністю 2 групи та йому надана відстрочка по п.2 ст.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №914 від 03.07.2024 року вказано, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з 26.11.2021 року. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 059379 від 03.07.2024 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з 03.07.2024 року, загальна тривалість перебування на інвалідності з 26.11.2021 року. Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 256/26/811/В від 22.07.2026 року ОСОБА_1 повторно встановлена ІІ група інвалідності з 22.07.2026 року терміном до 01.08.2027 року. Що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 . Згідно довідки про доходи виданої ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 2670 від 30.07.2026 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 3046,00 грн.в місяць.

Відповідно до протоколу №05/70 від 15.04.2026 року про адміністративне правопорушення – 10:20 год. 15.04.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено факт адміністративного правопорушення, а саме гр. ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, та не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою № 6002450, поштове відправлення № R067059942015, у визначений повісткою час та дату, а саме: 14.01.2026 року на 09.00 год., чим порушив вимоги чч.1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За скоєне ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Зданим протоколом ОСОБА_1 не погодився, свою вину не визнав, так як дану повістку №6002450, поштове відправлення № R067059942015 не отримував. На підставі даного протоколу відносно ОСОБА_1 було складено постанову №R480460 від 15.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, накладено штраф у сумі 17000 грн.

У липні 2026 року ОСОБА_1 після надходження пенсійних виплат стало відомо, що кошти на банківському рахунку арештовані. Так, 11.06.2026 року Івано-Франківським ВДВС Івано-Франківського району Івано-Франківської області накладено арешт на його банківські рахунки.

Позивач стверджує, що жодних повісток про виклик з ІНФОРМАЦІЯ_5 не отримував та не викликався телефонним зв`язком.

А тому, вважає, що вказана постанова є протиправною та винесеною із порушенням процесуальних норм, без правових підстав, що призвело до порушення прав позивача та стало причиною для звернення до суду за захистом та відновленням його порушених прав (а.с.1-10).

17.08.2026 року представником позивача Соболик О.В. подано клопотання про поновлення порушеного строку на оскарження постанови №R480460 від 15.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП складеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.27-34).

17.08.2026 року представником позивача Соболик О.В. подано клопотання про забезпечення позову (а.с.35-40).

18.08.2026 року Ухвалою Івано-Франківського міського суду заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Соболик О.В. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник – адвокат Соболик О.В. до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №81241426 з примусового виконання постанови №R480460 від 15.04.2026 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000 грн.00 коп. до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник – адвокат Соболик О.В. до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення(а.с.41,42).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.43).

07.09.2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 подано відзив на позов, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

15.04.2026 року позивач особисто, фізично перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відносно нього уповноваженою посадовою особою складався протокол № 05/70 про адміністративне правопорушення. У вказаному протоколі наявний власноручний запис позивача у графі «Пояснення і зауваження: Я не згідний з протоколом, не отримував повістки, інвалідність ІІ гр.» У тексті цього ж протоколу чітко вказано: «повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 15.04.2026 року о 10.30 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , каб.№7». Сам факт написання позивачем пояснень у протоколі беззаперечно доводить, що він знав про дату, час і місце розгляду справи, оскільки розгляд був призначений одразу після складання протоколу за його безпосередньої участі. 15.04.2026 року позивач отримав постанову №R480460, про що проставив особистий підпис. Відповідач забезпечив позивачу всі права передбачені ст.268 КУпАП. Відповідачем була сформована повістка №6002450 від 17.12.2025 року про виклик позивача на 14.01.2026 року о 09.00 для уточнення даних. Вказана повістка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення (трек-номер R067059942015 на адресу реєстрації та фактичного проживання позивача АДРЕСА_1 .

Згідно з офіційним трекінгом АТ «Укрпошта», 26.12.2025 року поштове відправлення було повернено за зворотною адресою з відміткою поштового працівника: «Повернення Відправнику Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560), у разі надсилання повістки засобами поштового зв?язку належним підтвердженням оповіщення є, серед іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.

В силу імперативної, спеціальної вказівки закону, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про виклик до ТЦК та СП з 26.08.2026 року. Неявка позивача 14.01.2026 року без повідомлення поважних причин утворила об`єктивну сторону закінченого адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Ризик неотримання кореспонденції за зареєстрованою адресою несе виключно військовозобов`язаний.

Щодо наявності інвалідності та обов`язку оновлювати дані, то представник відповідача наголошує, що наявність інвалідності є підставою для отримання відстрочки від призову, однак не звільняє громадянина від загального обов`язку дотримуватись правил військового обліку, зокрема – з`являтися за викликом (повісткою) для уточнення облікових даних.

Згідно з витягом з ІКС «Оберіг» наявним в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, 15.04.2026 року(в день візиту позивача до ТЦК та винесення постанови) позивач не мав оформленої відстрочки. Відповідно на момент виклику (січень 2026 року) та на момент винесення оскаржуваної постанови позивач не мав офіційно оформленої відстрочки, що робило його виклик абсолютно обґрунтованим.

Щодо поновлення строку, то ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 року була отримана ІНФОРМАЦІЯ_7 лише 31.08.2026 року. Ця затримка виникла внаслідок дії об`єктивних і непереборних чинників технічного характеру. В умовах воєнного стану Міністерством оборони України було впроваджено оновлені протоколи кібербезпеки та суттєво посилено алгоритми антивірусного й антифішингового захисту відомчих інформаційних мереж. Як наслідок, автоматизована система безпеки ідентифікувала судове сповіщення про надходження рішення як потенційно шкідливий інформаційний об?єкт і автоматично перемістила його до карантинної папки поштового шлюзу. Зазначений документ був виявлений та вилучений з карантину фахівцями технічної підтримки лише 31.08.2026 року під час проведення планового аудиту поштового трафіку.

Затримка в отриманні тексту рішення сталася не з вини Відповідача, а через особливості функціонування електронного документообігу. З огляду на необхідність дотримання принципу верховенства права та гарантування права держави на доступ до правосуддя, просить поновити пропущений строк для подання відзиву(а.с.47-55).

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, скористався правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Як вбачається з витягу з Резерв+ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 – військовозобов`язаний, солдат, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву. Тип відстрочки: п.2 ч.1 ст.23 до завершення мобілізації. Інвалідність 2-ої групи внаслідок загального захворювання діє до 01.08.2027 року. Адреса проживання АДРЕСА_1 . Дата уточнених даних 15.04.2026 року (а.с.17).

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААД №059379 від 03.07.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.03.2024 проведено огляд інваліда повторно, група інвалідності друга з 01.03.2024 року, загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01.08.2026 року, дата чергового огляду 03.07.2026 року. Протипоказана важка фізпраця, роботи з переохолодженням, порушенням харчового режиму. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: лікування і спостереження в ПТД, ОКЛ, офтальмолога (а.с.14).

Індивідуальною програмою реабілітації інваліда №914 від 03.07.2024 року МСЕК Івано-Франківська спеціалізована фтизіо-пульмонологічна МСЕК встановлено ОСОБА_1 . ІІ група інвалідності, загальна тривалість перебування на інвалідності з 26.11.2021 року (а.с.15).

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є інвалідом 2 гр., термін дії до 31.07.2026 року(а.с.16).

Як вбачається з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 256/26/811/В дата прийняття рішення 22.07.2026 року номер рішення 256/26/811/Р ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом 2 гр. відповідно до рішення від 22.07.2026 року (а.с.18-22).

Відповідно до довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відділу обслуговування громадян №6 (сервісного центру) від 30.07.2026 року № 2670 виданої ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , в тому, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківської області і отримує пенсію по інвалідності: червень 2026 року у розмірі 3406 грн.(а.с.24).

Повістка ІНФОРМАЦІЯ_5 №6002450 адресована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про виклик за адресою АДРЕСА_2 на 14.01.2026 року о 09 год. 00 хв.(а.с.52).

Згідно опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №R067059942015 на ім`я ОСОБА_1 направлено повістку №7299104 від 17.12.2025 року (а.с.52).

Згідно номеру відправлення №R067059942015 вбачається, 31.12.2025 року вручено Одержувачу(а.с.53).

Проте, факт вручення позивачу повістки №6002450 спростовується офіційною інформацією згідно трекінгу відправлень Укрпошти №R067059942015 – відправлення не знайдено(а.с.64).

Згідно Протоколу №05/70 про адміністративне правопорушення від 15.04.2026 року щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що 10:20 15.04.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено факт адміністративного правопорушення, а саме: гр.. ОСОБА_1 який є військовозобов`язаним, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою час та дату, а саме на 14.01.2026 на 9.00, чим порушив вимоги частин 1 та 3 ст.22 КУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.201-1КУпАП. Гр . ОСОБА_1 повідомлено, що 15.04.2026 о 10.30 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_3 , каб.7. 15.04.2026 року підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: «Я не згідний з протоколом, бо не отримував повістки і маю інвалідність з 2021 р.». За підписом особи яка склала протокол та другий примірник протоколу отримала особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – підпис (а.с.51).

Відповідно до Постанови №R480460 від 15.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП Начальник ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи відносно гр.. ОСОБА_1 встановив, що останній не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці (ст..22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, постановив накласти штраф у сумі 17000 грн.

Роз`яснено, що штраф повинен бути сплачений за реквізитами: НОМЕР_3 у 15- денний строк з дня вручення даної постанови. На підставі ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, а вразі оскарження такої постанови – не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34 000 грн. Постанова може бути оскаржена відповідно до ст.. 287-289 КУпАП у вищому органі або до відповідного суду протягом 10 днів з дня її винесення. Копію постанови від 15.04.2026 року №R480460 позивач отримав особисто що підтверджується його підписом (а.с.54).

24 лютого 2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 і на даний час в Україні діє особливий період.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отож, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які з урахуванням частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частиною 13 ст. 2 Закону « Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема полягають у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або відмови у проходженні обов`язкового медичного огляду.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2024 №1147 до «Правил надання послуг поштового зв`язку» передбачено, що рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками Повістка ТЦК, Вручити особисто підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

З матеріалів справи не вбачається доведеним факт сповіщення позивача про виклик до ТЦК та СП по процедурі урегульованій вказаними вище правовими нормами, тому суд констатує факт невиконання відповідачем вказаного вище порядку вручення повістки про виклик.

Порядок проведення призову під час мобілізації, як уже було вказано вище, затверджений постановою КМУ №560, визначає, що виклик громадян до ТЦК під час мобілізації здійснюється шляхом вручення або надсилання повістки. Повістка може бути сформована через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на що покликається відповідач, однак чинний порядок передбачає її друк і надсилання поштою або вручення у роздрукованому вигляді.

У Верховній Раді зареєстровані ініціативи щодо цифровізації ТЦК, зокрема, законопроєкт №15236 від 13.05.2026 має назву «Проєкт Закону про реформу територіальних центрів комплектування та сервісну модель мобілізації», однак до набрання ним статусу закону, слід керуватись діючим Порядком №560.

Обов`язок з`явитися до ТЦК виникає тоді, як уже було зазначено вище, коли повістку належно вручено або надіслано у передбачений законом спосіб: особисто з фіксацією або поштою рекомендованим листом з підтвердженням.

Якщо людина отримала лише push-повідомлення в Резерв+, без паперової повістки, поштового доказу або відеофіксації вручення, це не повинно автоматично вважатися належним викликом.

Відтак, суд зазначає, що вина позивача, яка полягала у порушенні вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону №3543-XII, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

Слід закцентувати увагу на тому, що Конституційний Суд України у Рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 та Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а наголосили, що у справах про адміністративні правопорушення діє конституційний принцип презумпції невинуватості, а всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь.

Як наслідок відповідачем в установленому порядку не доведено обставин з приводу невиконання позивачем обов`язку щодо не прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, в порушення норм ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем правопорушення передбаченого частиною 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке полягає у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або для проходження обов`язкового медичного огляду, або відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії, за яке настає відповідальність передбачена ст. 210-1 КУпАП, і як наслідок на позивача безпідставно накладено адміністративне стягнення, що є підставою для скасування зазначеної постанови та задоволення позову.

При обґрунтуванні рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При вирішенні питання стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позов підлягає до задоволення, позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати слід покласти на відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 8, 9, 11, 71-79,194,241-244, 246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 286, 292, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про адміністративні правопорушення постанови №R480460 від 15.04.2026 року.

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Соболик Оксана Василівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №R480460 від 15.04.2026 року- задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №R480460 від 15.04.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 , на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 - 665,60 грн. судового збору за подання позовної заяви, 665,60 грн. – судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 року у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні №81241426, з примусового виконання постанови №R480460 від 15.04.2026 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн 00 коп до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Соболик Оксана Василівна до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, після набрання даним рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 09.10.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.