Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №331/4780/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 331/4780/26

Провадження № 2/344/6622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Гарасимів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 06.06.2022 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт кредиту. 06.06.2022 Відповідач підписала власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн. (п.1.2. Договору); 2) Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3) Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); 4) Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору); 5) Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); 6) Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України”.

На підставі укладеного Договору Відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/24 , тип -Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку. Згодом Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані картки. Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції.

Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 15.04.2026 року має заборгованість — 67174.96 грн., яка складається з наступного: 54001.28 грн. - заборгованість за тілом кредита, 13173.68 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Враховуючи наведене просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» - заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.06.2022 у розмірі 67 174,96 грн., що складається із: 54 001,28 грн. - заборгованість за тілом кредита, 13 173,68 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

22.07.2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що відповідач зазначає, що не отримував від Позивача жодних вимог (досудових вимог) про необхідність погашення заборгованості, що передбачено ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування» та умовами договору (п. 2.1.1.6.1). Відсутність такої вимоги позбавляє Позивача права звертатися до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту, оскільки строк виконання зобов`язання не настав, а зміна строку без дотримання процедури є незаконною.

Позивач додав до позову «Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 06.06.2022» станом на 15.04.2026, який містить значну кількість нульових показників, а також суперечливі дані.

Позивач не надав розгорнутого розрахунку з зазначенням дат виникнення заборгованості, періодів прострочення, застосованих процентних ставок, що унеможливлює перевірку правильності нарахувань. У розрахунку зазначено нарахування відсотків за ставкою 42% річних (п. 1.3 Договору). Однак згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості. Позивач не довів, що нарахування проводились саме на суму використаного кредитного ліміту, а не на весь встановлений ліміт, що є незаконним.

Позивач заявив до стягнення заборгованість за відсотками згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 60% річних (п. 1.5 Договору). Проте за змістом ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а не довільний відсоток, встановлений договором. Положення ст. 625 ЦК України є імперативними і не можуть бути змінені за домовленістю сторін у бік збільшення. Отже, нарахування 60% річних на підставі договору є неправомірним. Крім того, кредитний договір укладено 06.05.2022 року, тобто вже під час дії правового режиму воєнного стану в Україні. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, усі включені до розрахунку Позивача суми пені, штрафів та нарахувань за статтею 625 ЦК України є незаконними та не підлягають стягненню.

Також Позивач нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 2.1.1.8.1 Договору), проте не надає розрахунку пені. Відсутність окремого розрахунку пені позбавляє можливості перевірити її обґрунтованість.

Позивач незаконно спрямовував внесені кошти на погашення неправомірно нарахованих відсотків та штрафних санкцій (пені, ст. 625), штучно збільшуючи тіло кредиту та сальдо заборгованості.

Позивач не надав належних первинних касових документів або виписок з особового рахунку, які б підтверджували реальний рух коштів згідно з вимогами НБУ. Під час отримання кредитної картки Відповідачем підписувалася лише Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У самому бланку підписаної Анкети-заяви відсутні будь-які умови щодо встановлення фіксованої процентної ставки на рівні 3,5% на місяць (42% річних), порядку нарахування комісій чи неустойки.

Довідки про зміну умов кредитування (додаток до позову) вбачається, що кредитний ліміт неодноразово змінювався: з 0,00 грн на 5 000,00 грн (31.10.2022), потім на 10 000,00 грн (22.08.2023), 20 000,00 грн (08.09.2023), 54 000,00 грн (11.12.2023), а пізніше зменшувався до 53 942,52 грн, 52 782,32 грн, 50 000,00 грн і, нарешті, до 0,00 грн (02.12.2025). Відповідно до п. 2.1.1.2.5 Договору (Умов та Правил) зміна кредитного ліміту здійснюється Банком на підставі аналізу кредитоспроможності Клієнта. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення Відповідача про зміни ліміту (смс, повідомлення в «Приват24» тощо), що є порушенням ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», яка вимагає надання споживачеві інформації про зміну умов кредитування. Зменшення ліміту до 0,00 грн 02.12.2025 фактично означає припинення кредитування, однак Позивач не довів, що він попередив Відповідача за 30 днів про таке припинення, як це передбачено п. 2.1.1.2.4 Договору. Отже, вимога про повернення всієї суми кредиту є передчасною.

Позивач посилається на п. 2.1.1.3.5 Договору, згідно з яким на 180-й день прострочення кредит вважається таким, що підлягає поверненню. Проте цей пункт суперечить ст. 1050 ЦК України, яка передбачає, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту лише у разі порушення позичальником умов договору і лише після направлення письмової вимоги. Крім того, п. 2.1.1.6.1 Договору надає Банку право, а не обов`язок, вимагати дострокового повернення. Позивач не надав доказів направлення такої вимоги. У позові не зазначено, з якого саме моменту Відповідач допустив прострочення, що унеможливлює обчислення 180-денного строку.

Паспорт споживчого кредиту, підписаний Відповідачем, містить інформацію про реальну річну процентну ставку 51,09% (для картки «Універсальна»), однак фактично заявлена до стягнення ставка (з урахуванням пені та 60% за ст. 625) значно перевищує цей показник, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» щодо прозорості умов кредитування. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору, які є несправедливими, можуть бути визнані недійсними. Встановлення договірної відповідальності у вигляді 60% річних при тому, що відсоткова ставка за користування кредитом – 42%, є явно завищеним і таким, що порушує баланс інтересів сторін.

Позивач звернувся до суду 31.05.2026, вимагаючи стягнення заборгованості за період з 2022 року. Оскільки строк позовної давності за щомісячними платежами (які є окремими зобов`язаннями згідно зі ст. 261 ЦК України) сплинув за платежами, строк виконання яких настав до 31.05.2023, Позивач пропустив строк звернення до суду щодо частини заборгованості. Відповідно до ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність за заявою сторони.

Враховуючи наведене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості в повному обсязі. Застосувати наслідки пропуску позовної давності до вимог, строк виконання яких настав більше трьох років до моменту подання позову.

28.07.2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що представник Відповідача помилково стверджує, що в підписаній Анкеті-заяві відсутні умови щодо фіксованої ставки у розмірі 42% річних, і посилається на практику Верховного Суду щодо непідписаних «Умов та Правил» з сайту банку. Цей аргумент повністю спростовується письмовими доказами: Відповідач власноруч 06.06.2022р підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Договір), у п. 1.3 Договору прямо встановлено та погоджено сторонами процентну ставку у розмірі 42,0% річних для карток «Універсальна». Крім того, до укладання Договору/Заяву Відповідач цього ж дня підписала Паспорт споживчого кредиту, де в розділі 4 також чітко зафіксована ставка 42% поза межами пільгового періоду. Таким чином, усі істотні умови кредитування (зокрема, розмір відсотків) містяться саме в індивідуальних документах, які особисто підписані Відповідачем 06.06.2022 року.

Представник Відповідача заявляє, що Банк нібито незаконно нарахував пеню, штрафи та 60% річних за ст. 625 ЦК України під час дії воєнного стану. Цей аргумент ґрунтується на неуважному вивченні позовних вимог. Згідно з прохальною частиною позову, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути загальну суму 67 174,96 грн. Відповідно до Розрахунку заборгованості, ця сума складається виключно із: 54 001,28 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 173,68 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач не заявляв до стягнення жодних сум пені, штрафів або нарахувань за ст. 625 ЦК України, оскільки дотримується приписів п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідні графи у Розрахунку заборгованості містять нулі (0,00 грн), а також у банківській виписці за договором не зазначено нарахування за ст.625 ЦК України. Отже, заперечення Відповідача в цій частині є безпредметними.

Відповідач стверджує про передчасність позову через відсутність досудової вимоги про дострокове повернення. Проте сторони, реалізуючи принцип свободи договору (ст. 6 ЦК України), погодили механізм автоматичного настання строку виконання зобов`язання. Відповідно до п. 2.1.1.3.5 підписаної Заяви, у разі порушення Клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості протягом 180 днів, на підставі ст. 212 ЦК України (відкладальна обставина), терміном повернення кредиту в повному обсязі встановлюється 180-й день прострочення. Настання цього строку не вимагає додаткового направлення листів-вимог.

Доводи Відповідача про те, що зміна кредитного ліміту не погоджувалася та розрахунок необґрунтований, також спростовуються документально: Відповідно до п. 2.1.1.2.5 Умов (до яких приєдналася Відповідач), розмір кредитного ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку. Факт того, що Відповідач знала про збільшення ліміту та погоджувалася з ним, підтверджується її активними діями - безпосереднім зняттям і витрачанням цих коштів.(ст.ст.642, 1063 ЦК України) Відповідно до Виписки по рахунку, Відповідач системно користувалася карткою (здійснювала покупки, перекази, зняття готівки). Наданий суду Розрахунок заборгованості є детальним: він містить дати операцій, суми сальдо, кількість днів та застосовані процентні ставки на кожен конкретний день.

Долучена до позовної заяви банківська виписка за договором є належним та допустимим доказом, бо виписка є первинним бухгалтерським документом відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Представник відповідача зазначає, що встановлення 15-річного строку позовної давності суперечить закону. Це твердження є хибним. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. У п. 7 Заяви, підписаної Відповідачем, сторони письмово домовилися збільшити строк позовної давності за вимогами з цього Договору до 15 років. Відтак, Позивачем не пропущено строки звернення до суду за жодним із платежів. Строк дії договору співпадає зі строком дії виданої кредитної картки і цю інформацію можна отримати в наданій довідці банка. 10.12.2024 р. Банком була видана Відповідачу остання кредитна картка з номером № НОМЕР_2 зі строком дії 05/29, тобто договір діє до 01 червня 2029 р. Отже, Банком не пропущений строк позовної давності.

Враховуючи наведене просять суд, доводи, викладені у Відзиві на позовну заяву, відхилити в повному обсязі, позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

03.08.2026 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, які обґрунтовує тим, що позивач стверджує, що в Анкеті-заяві від 06.06.2022 та Паспорті споживчого кредиту зафіксовано процентну ставку 42% річних. По-перше, підписання бланка Анкети-заяви чи ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту не свідчить про надання згоди на викладені в окремому документі «Умови та Правила надання банківських послуг» положення, на які постійно посилається Банк (зокрема, щодо односторонньої зміни ліміту, автоматичного змінення строків, відповідальності тощо). По-друге, відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та постанови ВС у справі № 188/1815/17, Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на сайті банку, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, якщо вони детально не підписані позичальником. Підписаний Паспорт споживчого кредиту, відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», має лише інформаційний характер та передує укладенню договору, а отже, сам по собі не є договором споживчого кредиту та не створює обов`язку зі сплати конкретних нарахованих відсотків без відповідного належно викладеного тексту договору.

У відповіді на відзив Позивач зазначає, що заборгованість складається з тіла кредиту (54 001,28 грн) та прострочених відсотків (13 173,68 грн), а нарахування за ст. 625 ЦК України та штрафи відсутні. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості містить узагальнені показники та нульові графи, що унеможливлює перевірку реальності виникнення прострочених відсотків. Протягом дії договору Відповідач здійснював часткові платежі. Банк спрямовував ці кошти на погашення нарахованих відсотків та комісій за неузгодженими процентними ставками замість погашення основного боргу (тіла кредиту). Через це заборгованість за тілом кредиту та відсотками була штучно збільшена. Банківська виписка є лише внутрішнім регістром обліку Банку, проте Позивач не надав належних первинних касових/розрахункових документів (ордерів, меморіальних ордерів), які б підтверджували факт та момент безпосередньої видачі готівкових чи безготівкових коштів Відповідачу в зазначеному розрахунком розмірі.

Банк посилається на п. 2.1.1.3.5 Умов, згідно з яким на 180-й день прострочення строк повернення кредиту вважається таким, що настав. Встановлення такого механізму суперечить вимогам ст. 1050 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено обов`язок кредитодавця направити боржнику письмову вимогу про усунення порушень із наданням щонайменше 30-денного строку. Позивачем не надано жодного доказу направлення/отримання Відповідачем такої письмової вимоги. Позивач зазначає, що мав право односторонньо змінювати ліміт (який неодноразово змінювався аж до зменшення до 0,00 грн 02.12.2025). Проте Банком не надано доказів повідомлення Відповідача про зміну та скасування кредитного ліміту, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 2.1.1.2.4 самих Умов.

Позивач стверджує, що сторони збільшили строк позовної давності до 15 років у п. 7 Заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін у письмовій формі. Однак положення про 15 років є несправедливою умовою договору споживчого кредиту відповідно до ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки істотно порушує баланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачеві. Застосуванню підлягає загальна позовна давність у 3 роки (ст. 257 ЦК України). Оскільки Позивач звернувся з позовом у травні 2026 року, вимоги щодо стягнення платежів та відсотків, строк сплати яких виник до травня 2023 року, знаходяться поза межами строку позовної давності. На підставі викладеного вище, просять суд у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі. Застосувати наслідки пропуску позовної давності до періодів заборгованості, строк сплати яких настав більше ніж за 3 роки до дня подання позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні вимог позову.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

06.06.2022 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт споживчого кредиту.

Також, 06.06.2022 року відповідач підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила умови.

На підставі вищевказаної Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку.

Із зазначеної заяви вбачається, що відповідач погодила наступні умови: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн. (п.1.2. Договору); 2) Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3) Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); 4) Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору); 5) Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); 6) Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00%

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримала згідно Довідки про видані картки такі картки: НОМЕР_1 , яка відкрита 06.06.2022 року із терміном дії 03/24, тип карти «Карта Универсальная»; НОМЕР_3 яка відкрита 22.08.2023 року із терміном дії 01/27, тип картки «Картка "Універсальна"»; НОМЕР_2 , яка відкрита 10.12.2024 року і з терміном дії 05/29, тип картки «Картка "Універсальна"».

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 06.06.2022 року видано картку НОМЕР_1 .

06.06.2022 року відбулась зміна кредитного ліміту та встановлено кредитний ліміт 0,00 грн.; 06.06.2022 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.; 31.10.2022 року збільшено кредитний ліміт на суму 5 000,00 грн.; 22.08.2023 року збільшено кредитний ліміт на суму 10 000,00 грн.; 08.09.2023 року збільшено кредитний ліміт на суму 20 000,00 грн.; 11.12.2023 року збільшено кредитний ліміт на суму 54 000,00 грн.; 01.11.2024 року зменшено кредитний ліміт на суму 53 942,52 грн.; 02.12.2024 року зменшено кредитний ліміт на суму 52 782,32 грн.; 29.08.2025 року зменшено кредитний ліміт на суму 50 000,00 грн.; 02.12.2025 року зменшено кредитний ліміт на суму 0,00 грн.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою з рахунку відповідача, а наявність заборгованості за кредитним договором розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, який відповідачем не спростований.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 06.06.2022 року станом на 15.04.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 67 174,96 грн., яка складається з наступного: 54 001,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13 173,68 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами періодично погашаючи тіло кредиту та проценти.

Крім того, із зазначеного розрахунку вбачається, що заборгованість за процентами нараховано згідно з умовами договору, які погоджені сторонами. Процентів по ст.625 ЦК України, пені та заборгованості за штрафами, про які зазначає представник відповідача, позивач не заявляв.

Зі змісту статей 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що заправовими наслідкамиприрівнюється додоговору,укладеного уписьмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11Закону України«Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України"Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі, що також підтверджується копією Паспорту споживчого кредиту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Крім того, слід зазначити, що п. 2.1.1.3.5 підписаної Заяви, у разі порушення Клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості протягом 180 днів, на підставі ст. 212 ЦК України (відкладальна обставина), терміном повернення кредиту в повному обсязі встановлюється 180-й день прострочення. Настання цього строку не вимагає додаткового направлення листів-вимог.

Доводи Відповідача про те, що зміна кредитного ліміту не погоджувалася та розрахунок необґрунтований, також спростовуються документально: Відповідно до п. 2.1.1.2.5 Умов (до яких приєдналася Відповідач), розмір кредитного ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку.

Таким чином, ОСОБА_1 підписуючи Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг погодилась на те, щодо збільшення ліміту.

Із п. 2.1.1.3.5 підписаної Заяви, вбачається, що сторони узгодили, що в разі порушення Клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Відатак сторони погодили механізм автоматичного настання строку виконання зобов`язання.

Із долученої до матеріалів справи довідки за картками встановлено, що Банком була видана Відповідачу остання кредитна картка з номером № НОМЕР_2 зі строком дії 05/29, тобто договір діє до 01 червня 2029 р. Отже, Банком не пропущений строк позовної давності.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися позивачем на залишок основного боргу, за період фактичного користування кредитними коштами та відповідно до погоджених сторонами ставок. Заявлений до стягнення розмір процентів - 13 173,68 грн не перевищує розміру процентів, який міг бути нарахований за погодженими сторонами умовами користування кредитом протягом строку кредитування, а відповідачем такий розрахунок не спростований.

Відповідачем не надано розрахунку, доказів повного чи часткового погашення процентів або доказів неправильності їх нарахування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 13 173,68 грн. є доведеними, ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору, відповідають положенням ст. ст. 1048, 1054 ЦК України та не суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо доводів підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту.

Слід зауважити, що паспорт споживчого кредиту є лише способом інформування банком умови кредитування, проте їх виконання здійснювалось згідно підписаної та погодженої між сторонами Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання кредитного договору б/н від 06.06.2022 року. Через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення кредиту та відсотків не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками, яку відповідач у добровільному порядку не погасила.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 06.06.2022 року, розмір якої станом на станом на 15.04.2026 року становить 67 174.96 грн., та складається з наступного: 54 001.28 грн. - заборгованість за тілом кредита, 13173.68 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 06.06.2022 року в розмірі 67 174 (шістдесят сім тисяч сто сімдесят чотири) гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Татарінова О.А.