Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №344/16030/26
Суддя: Польська М. В.
Справа № 344/16030/26
Провадження № 2/344/7603/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Польської М.В.,
секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат,-
В С Т А Н О В И В:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся у серпні 2026 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.05.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 910083429 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 5 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в загальному розмірі 16 850 грн, яка складається з: 5 000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 125 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2 725 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 14 125 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом сторін, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання справи) в змішаній (паперовій та електронній) формі та витребувано докази.
02.09.2026 року заперечуючи проти позову представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем визнається позов частково, в сумі 7325 грн. (51,86 %) від заявлених вимог, а саме: 5 000 грн. із заявлених 5 000 грн. – кредиту; 2 325 грн. із заявлених 9 125 грн. процентів, так як сума процентів за 30 днів кредитування становить 2325 грн. (5 000 х 1,55% х 30 днів), а не 9 125 грн. Із врахуванням вказаних умов кредитування сума зобов`язань відповідача перед позивачем становить 7 325 грн. і складається із 5 000 кредиту та 2 325 грн. процентів, що становить 51,86% від обсягу заявлених позовних вимог. Також вказав, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу не відповідає критерію їх реальності та співмірності, а тому підлягає зменшенню судом з 7 000 грн. до 2 000 грн.. Просить, позов задовольнити частково.
03.09.2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому вказав, що виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з нього в повному обсязі. Також зазначив, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Тому просить позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
28.05.2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Договір № 910083429, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалось надати відповідачу Кредит на суму 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.
Згідно п.1.2.-1.3. договору строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів, тобто до 27.06.2019 року.
Відповідно до п.1.4. договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,55 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі – «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.
У п.3.1. договору вказано, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п.4.3. договору, сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Згідно довідки первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на виконання кредитного договору № 910083429 від 28.05.2019 року було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції. Тому, на платіжну картку відповідача 4149-62XX-XXXX-4465, було перераховано 28.05.2019 року о 15:28:49 год. грошові кошти в розмірі 5 000 грн..
На виконання вимог ухвали суду від 21 серпня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, відповідно до якої, на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_1 та надано виписку по вказаному рахунку за період з 28.05.2019 року по 02.06.2019 року, де 28.05.2019 року на картковий рахунок відповідача надійшли кошти в розмірі 5 000 грн.
З розрахунку заборгованості що наданий первісним кредитором, заборгованість ОСОБА_1 , за договором № 910083429 від 28.05.2019 року, станом на 03.09.2019 року становить 13 525 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8 525 грн. заборгованість за нарахованими відсотками (за період з 28.05.2019 року по 03.09.2019 року).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого та додаткових угод до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 910083429 від 28.05.2019 року.
28.11.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, сторони дійшли згоди викласти п.8.2 договору в наступній редакції: «строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь якому разі зі моменту належного повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором». Всі інші умови договору залишаються без змін.
31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01, згідно якої, сторони дійшли згоди викласти текст у новій редакції, а строк цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31 гру дня 2022 року включно.
31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу № 28/1118-01, у якій зазначено, що сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31 грудня 2023 року включно.
31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу № 28/1118-01, у якій зазначено, що сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31 грудня 2024 року включно.
Згідно наданого розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 , за договором № 910083429 від 28.05.2019 року, станом на 28.10.2021 року становить 14 545 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9 125 грн. заборгованість за нарахованими відсотками (за період з 03.09.2019 року по 15.09.2019 року), тобто, правонаступником ТОВ «Таліон Плюс» було здійснено донарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 910083429 від 28.05.2019 року.
05.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу №95/06/25-Е, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 910083429 від 28.05.2019 року.
Із виписки з особового рахунку за кредитним договором № 910083429 від 28.05.2019 року позичальником якого є ОСОБА_1 , заборгованість останнього станом на 15.06.2026 року становить 16 850 грн, яка складається з: 5 000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 125 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2 725 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 125 грн, тобто без урахування штрафних санкцій у сумі 2 725 грн.
Таке визначення розміру позовних вимог є правом позивача та відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленому у статті 13 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.
При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимоги позову в частині боргу за тілом кредиту визначається стороною відповідача.
Щодо нарахування первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відсотків за користування кредитом за межами строку визначеного п.1.2.-1.3.договору, суд зазначає наступне.
У п.3.1. договору вказано, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п.4.3. договору, на який посилається сторона позивача, сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача у відзиві на позов вірно зазначив, що строк кредитування 30 (тридцять) днів (п.1.3.), процентна ставка 1,55 % денний. У додатку №1 до договору сторони погодили суму кредиту із урахуванням процентів, а тому сума процентів за 30 днів кредитування становить 2325 грн. (5 000 х 1,55% х 30 днів), а не 9 125 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто в даному спору – 30 днів.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставістатті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Натомість, у матеріалах справи відсутні докази пролонгації (продовження строку дії договору щодо виконання зобов`язань по сплаті) після закінчення його строку – 27.06.2019 року.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.
З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» процентів за користування кредитом з 28.06.2019 року по 15.09.2019 року, тобто поза межами строку кредитування. При цьому, суд відхиляє доводи сторони позивача про врегулювання договором сплати відсотків поза межами 30 днів за ч.2 ст.625 ЦК України.
Тому суд погоджується з позицією представника відповідача та вважає, що розрахунок процентів за користування кредитними коштами має бути здійснений наступним чином: 5 000 грн ? 1,55 % ? 30 днів = 2 325 грн, які підлягають стягненню.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договорами факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 7 325 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2 325 грн. заборгованість за нарахованими відсотками (за період з 28.05.2019 року по 27.06.2019 року).
Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 1 380,68 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог (51,86%).
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», Додаткову угоду № 25771068747 від 21.01.2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,
Як встановлено судом, 20.01.2026 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», в особі керуючого бюро адвоката Тимошенка Олександра Олександровича, укладено договір надання правничої допомоги №20/01/26-01, за умовами якого Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.3.3 вказаного договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.
Згідно з Додатковою угодою № 25771020432 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 910083429 від 28.05.2019 року, за яким боржником є ОСОБА_1 ..
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, адвокатським бюро на виконання договору про надання правничої допомоги надано послуги на загальну суму 7 000 грн., з них: 5 000 грн. - складання позовної заяви (2 години); 1 000 грн. - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 години); 500 грн. - підготовка адвокатського запиту (1 година); 500 грн. - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - (1 години).
Представник відповідача заперечує в цій частині, вказує про не співмірність таких витрат. Суд погоджується з цими доводами, оскільки в типовій справі спрощеного провадження витрати адвокатом 69-ти годин, є завищеними, а тому такі складають 4 000 грн. з врахуванням складності справи.
Разом із тим, з урахуванням положень процесуального закону щодо розподілу судових витрат, принципу пропорційності, а також того, що позовні вимоги були задоволені судом не в повному обсязі (51,86%), суд дійшов висновку, що витрати на надання професійної правничої допомоги підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з цим суд вважає обґрунтованим визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 2 074,40 грн.
На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Задовольнити частково Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за договором № 910083429 від 28.05.2019 року в розмірі 7 325 грн. (сім тисяч триста двадцять п`ять гривень), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 380,68 грн. (одна тисяча триста вісімдесят гривень 68 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 074,40 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 40 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 09 жовтня 2026 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua