Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №344/16291/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16291/26

Провадження № 2/344/7684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» у серпні 2026 року звернулося в суд із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 74 683,87 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_1 .. Відповідач свої зобов`язання, як споживач виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 01.08.2026 рік утворилась заборгованість у розмірі 74 683,87 грн. з оплати за послуги теплопостачання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без виклику сторін, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання справи) в змішаній (паперовій та електронній) формі.

21.09.2026 року заперечуючи проти позову відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій вказав, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в будинку батьків та більше чотирьох років проживає за межами України. Вказав, що він не має нерухомості та права власності та не має жодного стосунку до квартири АДРЕСА_1 . Звернув увагу суду на те, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження відображає об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.09.2026 року, яка відображає часткове співпадіння, наявні відомості про арешт нерухомого майна, зокрема щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 (дата народження та ідентифікаційний номер не вказані). Майно арештовано на підставі постанови ДВС м.Івано-Франківська від 29.10.2004 року. Станом на вказану дату, ОСОБА_1 виповнилось 18 років. Зазначає, що вказаний у цій інформації ОСОБА_1 – це зовсім інша людина (можливо однофамілець), щодо якої на той час були наявні підстави для арешту майна. Тому просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із централізованого опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 26.01.2010 року.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Пункт 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг хдійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно із ч.5 ст.13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до розрахунку боргу за теплоенергію ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за адресою: АДРЕСА_3 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 01.08.2026 року наявна заборгованість у сумі 74 683,87 грн. за період з 01.08.2023 року по 01.08.2026 року.

З відповіді №3226843 від 25.08.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру слідує, що за параметрами: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з 11.12.2003 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді №3226850 від 25.08.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за запитом: РНОКПП: НОМЕР_2 (що належить ОСОБА_1 ), за повним співпадінням, за вказаними параметрами інформацію не знайдено, отже відповідач не є власником нерухомого майна, зокрема і квартири за якою наявна заборгованість.

Відповідачем надано Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, довідка №492240097, за запитом: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , пошук здійснено – за повним співпадінням, за вказаними параметрами будь які відомості відсутні. Також, довідка №492239809, за запитом: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , пошук здійснено – за повним частковим співпадінням, за вказаними параметрами наявні відомості в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_1 , в якого відсутній код (інша причина відсутності коду).

Таким чином, наявність у реєстрі запису про арешт квартири, де власником зазначено особу з таким самим прізвищем, не підтверджує тотожності цієї особи з відповідачем, дані якого встановлені за оком і датою народження та ідентифікаційним номе5рои.

Фактично йдеться про особу, яка має аналогічне прізвище, однак відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що саме відповідач є власником зазначеної квартири.

Отже, одна інформаційна довідка №492240097, сформована за повним співпадінням відомостей щодо відповідача, прямо свідчить про відсутність у нього права власності на спірний об`єкт нерухомості, тоді як друга довідка №492239809, сформована лише за частковим співпадінням - ОСОБА_1 , - містить відомості про іншу особу, яка не може бути достовірно ідентифікована як відповідач.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не має жодного відношення до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та не є її власником. Наявність у державному реєстрі відомостей щодо особи з аналогічним прізвищем (без дат и народження та ідентифікаційного номеру) не може бути покладена в основу висновку про належність спірного нерухомого майна відповідачу та яке наслідок споживанням послуг позивача.

Відтак позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідач ОСОБА_1 є власником, співвласником, наймачем чи іншим законним користувачем вказаної квартири, а тому не доведено наявності у нього статусу особи, яка має відповідати за заявленою до стягнення заборгованістю за послуги теплопостачання.

Відповідач - це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц).

З врахуванням того, що позивачем не доведено вимоги до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , а судом не встановлено належного відповідача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Зважаючи на викладене, а також у зв`язку з тим, що позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_1 , який не є власником, співвласником, наймачем чи іншим законним користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та не є користувачем послуг, тому наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову за недоведеністю.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом повторно, у разі встановлення користувача та власника вказаного приміщення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем, у зв`язку з відмовою у задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12, 76, 223, 258, 259, 260 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09 жовтня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА