Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №470/65/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 470/65/26

2/215/2638/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Данилевського М.А., за участю секретаря судового засідання Потніченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначивши його підставою наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором від 28.07.2021 в сумі 68 956,98 грн.

23.03.2026 згідно ухвали від 03.03.2026 Березнегуватського районного суду Миколаївської області до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вказана позовна заява, оскільки за відомостями ГУ ДМС у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 2024 році змінила прізвище на ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що 28.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк») із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який було розміщено на сайті банку: www.alfabank.ua. Банк прийняв пропозицію відповідача.

Таким чином, 28.07.2021 між банком та відповідачем укладено угоду № 501343563 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» з наступними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Кредит готівкою»; мета кредиту для особистих потреб; сума кредиту (ліміт кредиту) у розмірі 17 199,00 грн.; процентна ставка (фіксована) – 39,99 % річних; строк кредиту – 60 місяців, дата повернення кредиту – 28.07.2026; порядок повернення кредиту – графік платежів : до 28 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1318,22 грн., загальна кількість платежів 60.

Банк виконав взяти на себе зобов`язання, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за угодою № 501343563 від 28.07.2021, яка становить 68 956,98 грн., з яких: 16 209,34 грн. - тіло кредиту, 24 001,50 грн. - відсотки за користування кредитом; 28 746,14 грн. - по комісії.

Просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 68 956,98 грн., сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6013,12 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи в порядку, встановленому ЦПК України. 11.06.2026 подав пояснення на позовну заяву, в яких просив відмовити АТ «СЕНС БАНК» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення, суми заборгованості по комісії у розмірі 28 746,14 грн. за договором про надання кредиту № 501343563 від 28.07.2021 року, на думку відповідача в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв`язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість за комісіями у розмірі 28 746,14 грн., яку пред`явлено до стягнення, так і взагалі включити у договір такі платежі неправомірно та суперечить чинному законодавству, а отже у стягненні комісії у розмірі 28 746,14 грн. має бути відмовлено.

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті на надання юридичної допомоги та детальному описі, вбачається, що адвокатом надано Позивачу послуги, загальна вартість яких складає 15287,40 грн., а саме:

Згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:

за підготовку і подання позовної заяви до суду – 375,00 грн;

за отримання рішення суду – 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника – 7,85 %.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 6 013,12 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 68956,98 грн х 7,85 %).

Згідно висновків викладених у постанові ВП ВС від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 про віднесення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат вбачається, що «гонорар успіху» адвоката підлягає відшкодуванню, проте розмір такого відшкодування має бути справедливим і відповідати затратам часу та обсягу роботи адвоката. Відповідно до рішень (зокрема, у справі «Іатрідіс проти Греції»), «гонорар успіху» підлягає відшкодуванню, якщо він є розумним за своїм розміром.

Заявлена представником Позивача - комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника – 7,85 % в розмірі 6013,12 грн. (68956,98 грн х 7,85 %), не підлягає відшкодуванню, оскільки щоб стягнути витрати на правову допомогу, необхідно подати до суду докази, що підтверджують обсяг наданих послуг (акт приймання-передачі послуг, детальний розрахунок та підтвердження оплати).

Гонорар успіху не вважається безумовною складовою судових витрат, а можливість його компенсації залежить від критеріїв необхідності, розумності та справедливості.

Позивачем у свою чергу жодних доказів на обґрунтування «гонорару успіху» надано не було.

Зважаючи на не доведення належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності та взаємного зв`язку доказів в їх сукупності, вважаємо, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами є необґрунтованими та недоведеними, а тому на думку Відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтями 525, 527 ЦК України передбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 28.07.2021 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

За умовами оферти, відповідачем запропоновано банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відповідачем зазначені умови для укладення угоди, а саме: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Кредит готівкою»; мета кредиту для особистих потреб; опис послуги надання споживчого кредиту – грошових коштів, що надаються Банком Позичальнику на споживчі цілі на строк та під проценти визначені Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між Банком та Позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог та надання Банком послуг Позичальнику з обслуговування Кредитної Карти у вигляді Відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення Позичальнику Кредиту або його частиною Банк здійснює подальше кредитування Позичальника у межах її ліміту шляхом надання траншів; максимальний ліміт кредиту (кредитної лінії) у розмірі 200000,00 грн.; сума встановленої кредитної лінії 17 199,00 грн.; процентна ставка – 39,99% річних; тип процентної ставки фіксована.

В розділі ІІ угоди зазначено, що ОСОБА_1 запропонувала банку встановити обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за відновлюваною кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дату сплати ОМП пропонував визначати відповідно до умов додатку № 4 до договору. Платежі з повернення кредиту здійснювати відповідно до договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості пропонував навести в тарифах, які є невід`ємною частиною договору. Пропонував банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.

В розділі ІІ угоди зазначено, що підписанням оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлена у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

Тобто, відповідач погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа- Банк».

Таким чином, судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 28.07.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.

Крім того, при укладанні кредитного договору сторони підписали паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені основні умови кредитування.

ОСОБА_1 кредит отримала, що підтверджується меморіальним ордером № 430172839 від 28.07.2021 про перерахування грошових коштів в сумі 17 199,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 501343563 від 28.07.2021

АТ «Альфа-Банк» виконало умови кредитного договору щодо надання відповідачу кредитних коштів, що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , за період з 28.07.2021 по 14.10.2025. з якого вбачається що з відповідача списувались проценти за овердрафт, за користування кредитом, здійснювалось погашення щомісячного платежу по заборгованості, зараховувались кошти з карти на карту, відповідач здійснював оплату за товари та послуги, тощо.

Згідно Витягу з державного реєстру банків та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» та АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно ч. 1ст. 84 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 68 956,98 грн., з яких: 16 209,34 грн. прострочене тіло кредиту, 24 001,50 грн. відсотки за користування кредитом, 28 746,14 грн. комісія.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуваннямі поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на вищевказане, суд погоджується з твердженням відповідача, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованість за комісією у розмірі 28 746,14 грн є незаконними та необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, принципу справедливості розгляду справи судом.

Оскільки, відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитів, сплаті відсотків не виконав, в строки, передбачені графіками погашення кредитів, кредити та відсотки за їх користування не сплатив, чим порушив вимоги кредитних договорів, тому суд вважає необхідним позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитними договорами за основною сумою боргу 16 209,34 грн. та відсотками за користування кредитом 24 001,50 грн., всього в розмірі 40 209,84 грн.

Щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги №1006 від 28.01.2025, укладений між позивачем та адвокатським об`єднання «СмартЛекс», яким сторони погодили вид та вартість послуг про надання правничої допомоги, згідно якого надано позивачу юридичну допомогу, які пов`язані з розглядам справи справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на загальну суму 6 013,12 грн..

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу, але відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам, який сплачений позивачем при зверненні до суду, в сумі 1552,45 грн.(2662,40 грн.*58,31%).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 207 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501343563 від 28.07.2021 в розмірі 40 210,84 грн., з яких: 16 209,34 грн. прострочене тіло кредиту, 24 001,50 грн. відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» на професійну правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 1552,45 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 09 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «СенсБанк», місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: